Постанова

від 17.03.2021 по справі 580/1898/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1898/20 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представника позивача Поліщука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації Свидівоцький причал на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації Свидівоцький причал до Свидівоцької сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Свидівоцький причал звернулась до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визнати протиправними та скасувати рішення від 04.12.2019 №73-27 Про розірвання договору оренди землі від 20.02.2007, який зареєстрований Черкаським районним відділом регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 06.04.2007 №040779600007, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та Товариством Свидівоцький причал та від 12.06.2020 №80-7/VII Про внесення змін в назву рішення сільської ради від 04.12.2019 №73-27 Про розірвання договору оренди землі від 20.07.2007, який зареєстрований Черкаським районним відділом регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 06.04.2007 №040779600007, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та Товариством Свидівоцький причал .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГО Свидівоцький причал не має ніякого відношення до самовільно збудованих гаражів на земельній ділянці, яка розташована поруч з тією, що вони орендують, і про які йдеться у спірних рішеннях ради.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення Свидівоцької сільської ради не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України порушують права позивача, оскільки цими рішеннями на позивача покладено відповідальність за діяння, яких він не вчиняв.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням відповідача від 25.05.2004 №59 Про реєстрацію товариства Свидівоцький причал позивач зареєстрований як юридична особа - товариство Свидівоцький причал та затверджено його статут.

20.02.2007 позивач уклав з відповідачем договір оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення ради від 25.04.2006 №1-25 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського використання під розміщення існуючого човнового причалу за рахунок земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,8212 га (піски), на якій знаходяться будівлі та об`єкти інфраструктури. Договір укладено на 49 років без права подальшого викупу. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. Зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний договір зареєстрований 06.04.2007 Черкаським районним відділом регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040779600007.

31.03.2017 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів позивача, у зв`язку зі зміною його повного та скороченого найменування, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2020 за №1006957801, статутом позивача.

13.01.2020 листом голови правління ПАТ Черкасиобленерго №221/09.03, адресованим командиру ГФ з ОГП Барс-2011 Савченку М.В., повідомлено щодо розгляду його листа від 03.12.2019 про вжиття заходів реагування відносно незаконної забудови земельної ділянки в охоронній зоні ПЛ - 110 кВ Поляна - Сокирно - 1 навпроти ТОВ Свидівоцький причал . Службою високовольтних ліній ПАТ Черкасиобленерго вручено акт-заборону на виконання робіт в охоронній зоні ПЛ - 110 кв від 15.11.2017 №2 та від 21.11.2019 №5 голові ради громадської організації Свидівоцький причал . Додатково повідомлено, що ПАТ Черкасиобленерго не наділено повноваженнями щодо демонтажу незаконних споруд та притягнення до відповідальності посадових осіб.

04.12.2019 відповідач на 73 сесії VII скликання прийняв спірне рішення №73-27, яким зобов`язав голову та членів ТОВ Свидівоцький причал у місячний термін з дня прийняття рішення демонтувати незаконно збудовані гаражі на самозахопленій земельній ділянці комунальної власності Свидівоцької сільської ради, яка розміщена під високовольтною лінією біля ТОВ Свидівоцький причал в с.Свидівок на вул.Дахнівській №89. Додатково зазначено, що у разі його невиконання буде складено позов та подано його до суду щодо розірвання вказаного вище договору оренди землі. Контроль за виконанням вказаного рішення покладено на постійну комісію з узгодження земельних питань, екології та охорони навколишнього природнього середовища.

При прийняті спірного рішення відповідач керувався ст.ст. 26, 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.140-144 Земельного кодексу України, взявши до уваги рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 23.10.2019 №111 Про розгляд повідомлення командира ГФ з ОГП БАРС-2011 Савченка М.В. щодо незаконного відчуження земельних ділянок ТОВ Свидівоцький причал , за погодженням постійної комісії з узгодження земельних питань.

12.06.2020 відповідач, посилаючись на виконання ст.ст.26, 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.140-144 Земельного кодексу України у зв`язку з приведенням назви рішення до вимог чинного законодавства, прийняв спірне рішення від 12.06.2020 №80-7/VII, яким назву Рішення №73-27 виклав у новій редакції: Про розгляд питання щодо розірвання договору оренди землі від 20.02.2007, який зареєстрований Черкаським районним відділом регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 06.04.2007 №040779600007, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та Товариством Свидівоцький причал

Вказані рішення сільської ради є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними та такими, що порушують його законні права.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем правомірно, в межах наданих законодавством повноважень у сфері благоустрою та забудови території, контролю за належним використанням земельних ділянок, у т.ч. щодо ініціативи припинення у судовому порядку права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів в межах спірних правовідносин, дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.11.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

При цьому, згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, з матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень вбачається, що ці рішення стосуються незаконно збудованих гаражів на самовільно захопленій земельній ділянці, належній сільській раді. При цьому, сільська рада вважає суб`єктом цього незаконного будівництва - позивача, який, в свою чергу, заперечує свою причетність як до будівництва, так і до користування земельною ділянкою, на якій це будівництво здійснено.

Отже, спірним у даній справі є питання покладення на позивача цивільної відповідальності, якої він, на його погляд, не заслуговує.

Тобто, позов заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права, що свідчить про те, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини, що склалися між учасниками справи, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

Як зазначено в постанові Великої палати Верховного суду від 07.09.2019 у справі №200/16168/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у межах даної справи існує невирішений спір про право щодо земельної ділянки, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності чи користування на земельну ділянку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду та закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації Свидівоцький причал - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації Свидівоцький причал до Свидівоцької сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена року 22.03.2021.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк