Постанова

від 18.02.2021 по справі 308/2145/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 308/2145/16-а пров. № А/857/1723/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Вакули Юрія Ігоровича представника ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Іванов А.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді о 13 год 52 хв 23 грудня 2020 року у справі №308/2145/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області Бошоти В.В. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області Бошоти В.В., просив визнати протиправною та скасувати постанову №35/1007 в справі про адміністративне правопорушення від 12.02.2016.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП є відображені в постанові від 12.02.2016 матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема акт перевірки №33/1007 від 01.02.2016, припис від 01.02.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2016. Суд першої вказав, що належність земельної ділянки, на якій позивачем здійснено забудову гаража, на праві власності іншій особі, не спростовує невиконання останнім у встановлений строк припису від 12.03.2015. Суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 підтверджено правомірність винесення припису від 12.03.2015. Суд першої інстанції вказав, що позивач є належним суб`єктом відповідальності за статтею 188-42 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 представник Штаєра Івана Васильовича подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи це лише доказами, які існували на момент винесення оскаржуваного рішення. Скаржник вказує, що припис від 12.03.2015 винесено всупереч нормам законодавства, а тому такий не міг бути обов`язковим для позивача. Скаржник зазначає, що дозвільні документи не могли бути виготовленні у встановленні строки, оскільки земельна ділянка, на якій побудовано гараж, передана іншій особі. Скаржник вважає, що посадовими особами відповідача не переслідувалась легітимна мета. Вказує, що притягуючи позивача до відповідальності, відповідач розглянув не той припис. Зазначає, що до 30.12.2013 КУпАП була передбачена більш м`яка відповідальність за статтею 97. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Учасники справи в судове засідання 18.02.2021 не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, з врахуванням статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

В задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з причин появи ознак респіраторного захворювання судом апеляційної інстанції відмовлено з огляду на можливість розглянути справу за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів, а також з врахування скорочених строків розгляду справи, передбачених статтею 286 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень статті 229 та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 12.03.2015 за результатами позапланової перевірки, проведеної щодо будівництва гаражу в АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 проводить будівництво гаражу без права на виконання будівельних робіт, а саме без подання повідомлення про початок будівельних робіт до Державної архітектурно-будівельної інспекції, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у зв`язку з чим головним державним інспектором Інспекційного відділу у північному регіоні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалось від ОСОБА_1 виготовити документи на будівництво гаражу згідно чинного законодавства (до 15.12.2015), припинити будівельні роботи до усунення правопорушення. Про виконання припису вимагалось повідомити Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області до 16.12.2015.

Примірник припису вручено ОСОБА_1 під підпис.

01.02.2016 посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області у присутності ОСОБА_1 складено акт 33/1007 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого на підставі невиконання умов припису 79-П/1007 від 12.03.2015, направлення №33/1007 від 29.01.2016, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю Припис 79-П/1007 від 12.03.2015 року , а саме - виготовити дозвільні документи на будівництво гаражу згідно чинного законодавства (до 15.12.2015), чим порушив пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Примірник акта 02.02.2016 вручено ОСОБА_1 під підпис.

Також, 01.02.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області Бошотою В.В. видано ОСОБА_1 припис 17-П/1007 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і прави, яким вимагалось виготовити дозвільні документи на будівництво гаражу згідно чинного законодавства (до 15.05.2016) та про виконання припису повідомити Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Окрім того, 01.02.2016 посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення згідно з яким встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Примірники припису та протоколу 01.02.2016 вручено ОСОБА_1 під підпис.

12.02.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області винесено постанову №35/10-07 по справі про адміністративне правопорушення відповідно до якої розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності: акт перевірки №33/1007 від 01.02.2016, припис про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил №17-П/1007 від 01.02.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2016 (з додатками), та встановлено невиконання законних вимог припису посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю Припис 79-П/1007 від 12.03.2015 року , а саме: виготовити дозвільні документи на будівництво гаражу згідно чинного законодавства (до 15.12.2015 року), чим порушено пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Постановлено гр. ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною, винесеною у зв`язку з неврахуванням фактичних обставин справи, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 244-6 КУпАП органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Відповідно до частини 1 статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності 17.02.2011 №3038-VI, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а)усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних роб (пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №553) згідно з пунктом 17 якого у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до пункту 23 Порядку №553 органи державного архітектурно-будівельного контролю ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.

Пунктами 13, 14 Порядку №553 визначено права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2015 року ОСОБА_1 звертався у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, просив: - визнати протиправними дії під час проведення 12.03.2015 позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; - визнати протиправним та скасувати припис від 12.03.2015, яким зобов`язано усунути виявлені правопорушення; - визнати протиправною та скасувати постанову від 20.03.2015 № 81/1007, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 4250,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (справа №807/745/15).

При розгляді зазначеної справи судами встановлено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності перед початком будівництва гаража позивач зобов`язаний був направити відповідачеві повідомлення про початок виконання будівельних робіт, однак позивачем не було направлено вказаного повідомлення.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи №807/745/15 встановлено, що позивач не заперечував сам факт будівництва гаражу, однак стверджував, що дане будівництво гаражу закінчене ним ще в 2009 році, та що він не продовжував будівництво даного гаражу на час здійснення перевірки. Разом з тим, на підтвердження факту закінчення будівництва гаражу ще в 2009 році позивачем доказів не надано. Позивачем не подавалася до відповідача декларація про готовність гаражу до експлуатації.

Колегія суддів касаційної інстанції при розгляді справи №807/745/15 погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що правопорушення вчинене позивачем розпочалося з моменту початку будівництва гаражу з порушенням пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та було виявлене відповідачем 12.03.2015 за результатами проведеної позапланової перевірки.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оскільки для надання оцінки законності оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення слід перевірити всі обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судовими рішеннями у справі №807/745/15 встановлено правомірність винесення припису від 12.03.2015 №79-П/1007, а також постанови за №81/1007 від 20.03.2015, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП (виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено скаржником, саме невиконання вимог припису №79-П/1007 від 12.03.2015 було предметом позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 01.02.2016 №33/1007, протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2016 та винесено припис №17-П/1007 від 01.02.2016.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення від 01.02.2016 у графі суть правопорушення зазначено …не виконав законних вимог припису посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю Припис 79-П/1007 від 12.03.2015 року …чим порушив п.3 ч.4 ст.41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Вказано, що відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 1 статті 188-42 КУпАП. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 12 лютого 2016 року.

Системний аналіз вказаних документів дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що саме невиконання вимог припису від 12.03.2015 в подальшому мало насідком винесення оскаржуваної постанови №35/1007 від 12.02.2016, а з огляду на судові рішення у справі №807/745/15, які набрали законної сили, аргументи скаржника щодо відсутності для позивача обов`язкової сили зазначеного припису суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

В свою чергу, скаржник ні підстави, ні порядок проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не заперечує.

При цьому, покликання в оскаржуваній постанові №35/1007 в справі про адміністративне правопорушення від 12.02.2016 в графі, де зазначаються документи складені за результатами планової/позапланової перевірки на припис №17-П/1007 від 01.02.2016, а не на припис №79-П/1007 від 12.03.2015 не є самодостатнім доказом протиправності винесеної постанови і не змінює суті вчиненого позивачем правопорушення, так як в графі опис обставин, установлених при розгляді справи зазначено: Невиконання законних вимог припису посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю - Припис, 79-П\1007 від 12.03.2015 року , а саме - виготовити дозвільні документи на будівництво гаражу згідно чинного законодавства (до 15.12.2015 року) .

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки ним не було виконано припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ні протягом наданого строку (до 15.12.2015), ні після спливу цього строку, тоді як для посадових осіб відповідача не встановлено будь-яких обмежень щодо строків перевірки виконання суб`єктом містобудування приписів про усунення порушень, у зв`язку з чим доходить висновку, що законодавством не встановлено обов`язку відповідача здійснити перевірку виконання свого припису протягом якогось певного обмеженого строку.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а, від 11 листопада 2019 року у справі №487/4899/15-а.

Щодо аргументів скаржника про неможливість виготовити необхідні документи у встановленні строки, оскільки земельна ділянка, на якій побудовано гараж, передана іншій особі, то такі на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки відповідно до законодавчих вимог позивач мав обов`язок подати повідомлення про початок виконання будівельних робіт перед початком проведення таких, а не під час чи після завершення будівництва, і такий обов`язок позивача підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Окрім того, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 №1104 Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт , якою затверджені, зокрема, Порядок надання дозволу на виконання підготовчих робіт та Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, в редакції чинній на час вказаного у Технічному паспорті на гараж №39 вул.Дружби, року побудови гаражу (2009 рік), будівництво гаражу відсутнє в переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, а для отримання відповідного дозволу необхідна подача документів, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.

Щодо аргументів скаржника про застосування до спірних правовідносин пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , то суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний пункт як в первинній редакції, так і з врахуванням подальших змін, не передбачав гаражі в переліку об`єктів, збудованих до 31 грудня 2009 року без дозволу на виконання будівельних робіт, і щодо яких передбачено безоплатне прийняття в експлуатацію за умови подання відповідної заяви до 31 грудня 2012 року, а тому вказаний пункт не може бути підставою для звільненні позивача від відповідальності.

До того ж, докази звернення позивача з відповідною заявою в порядку передбаченому вказаним пунктом в матеріалах справи відсутні, судом апеляційної інстанції такі не встановлені.

Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та нормами статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 188-42 КУпАП, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вакули Юрія Ігоровича представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року у справі №308/2145/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці з 22.02.2021 по 05.03.2021, повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 09.03.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.