Постанова

від 18.03.2021 по справі 415/9601/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Луньова Д.Ю.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 415/9601/19

Провадження № 22-ц/810/169/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Сириці Є.І.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа

відповідачі - Виконавчий комітет Лисичанської міської ради, правонаступником, якої є Військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області, Лисичанська житлово експлуатаційна контора № 1

треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку справу

за апеляційною скаргою Комунального підприємства Лисичанськтепломережа

на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року, постановлену, судом у складі судді Луньової Д.Ю.,

за позовом Комунального підприємства Лисичанськтепломережа до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, правонаступником, якої є Військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області та Лисичанської житлово експлуатаційної контори № 1 про визнання протиправним та скасування рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП та відновлення системи централізованого теплопостачання і гарячого водопостачання, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, в особі міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від ЦО і ГВП про визнання протиправним та скасування рішення, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням виконкому Лисичанської міської ради Про створення міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП № 309 від 05 серпня 2016 року створена міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП.

24 липня 2019 року міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП приняла рішення, яке оформлено протоколом № 12, яким враховуючи стан інженерних систем будинків, труднощі при обслуговуванні транзитних стояків теплопостачання у квартирах, які відключені від мереж централізованого теплопостачання, спираючись на п. 7 розділу VI Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 1 розділу III Порядку відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року №169, про погодження відключення квартир від мереж централізованого теплопостачання громадянам: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Позивач вважає протокол № 12 від 24 липня 2019 року таким, що не відповідає нормам діючого законодавства України, прийнятий з порушенням порядку розгляду та прийняття рішення про відключення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, порушує права та інтереси позивача, як теплопостачальної організації.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 24.07.2019 р. № 12 щодо надання дозволу на відключення житлового будинку АДРЕСА_3 від мереж централізованого теплопостачання; скасувати п. 3 рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 24.07.2019 р. № 12 в частині надання дозволу ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_2 на відключення від мереж централізованого теплопостачання та зобов`язати Лисичанську житлово-експлуатаційну контору № 1 відновити систему централізованого опалення квартири будинку АДРЕСА_3 .

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року залучено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області до участі у цивільній справі, як правонаступника прав та обов`язків Лисичанської міської ради Луганської області.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року закрито провадження у цивільній справі за позовом комунального підприємства Лисичанськтепломережа до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі комунальне підприємство Лисичанськтепломережа просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.2 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, однак сама по собі участь суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до предметної юрисдикції адміністративних судів. Суд має виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Зазначає, що позовні вимоги комунального підприємства Лисичанськтепломережа про визнання протиправним та скасування рішення міжвідомчої комісії щодо надання дозволу на відключення окремих громадян від мереж централізованого теплопостачання направлені на поновлення прав позивача як виконавця послуг з постачання теплової енергії у процесі надання цих послуг конкретним споживачам, тому дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження з посиланням на те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року Виконавчому комітету Лисичанської міської ради, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання представник комунального підприємства Лисичанськтепломережа не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Від скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник Виконавчого комітету Лисичанської міської ради, правонаступником якого є військово-цивільна адміністрація міста Лисичанськ Луганської області в судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Від скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце повідомлялися у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у справі існує спір у сфері публічно-правових відносин, а його предмет стосується законності рішення суб`єкта владних повноважень, що відноситься до предметної юрисдикції адміністративних судів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня

2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Статтею 13 Закону України Про теплопостачання передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал; у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року із змінами, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги визначена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169.

Пунктом 4 розділу І Загальні положення зазначеного вище Положення орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії. Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що орган місцевого самоврядування (виконавчий орган відповідної ради в особі постійно діючої Комісії), приймаючи рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП), діє як суб`єкт владних повноважень та реалізує у такому випадку надані йому законами повноваження у сферах житлово-комунальних послуг і теплопостачання, тобто здійснює публічно-владні управлінські функції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 340/458/19.

Позивач звертаючись до суду з позовом, посилається на те, що пункти 2,3 рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП виконавчого комітету Лисичанської міської ради, оформлене протоколом міжвідомчої комісії від 24 липня 2019 року № 12 є протиправними, оскільки рішення не відповідає нормам діючого законодавства України, прийняте з порушенням порядку розгляду та прийняття рішення про відключення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання порушує права та інтереси позивача, як теплопостачальної організації.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради Про створення міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП № 309 від 05 серпня 2016 року створена міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП та затверджено її склад.

24 липня 2019 року міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП приняла рішення, яке оформлено протоколом № 12, що враховуючи стан інженерних систем будинків, труднощі при обслуговуванні транзитних стояків теплопостачання у квартирах, які відключені від мереж централізованого теплопостачання, спираючись на п. 7 розділу VI Закону України Про житлово-комунальні послуги , п. 1 розділу III Порядку відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води , затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року №169, про погодження відключення квартир від мереж централізованого теплопостачання за адресами: в частині надання дозволу ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_2 на відключення від мереж централізованого теплопостачання.

Враховуючи вимоги зазначених вище нормативних актів та матеріали справи апеляційний суд вважає, що зі змісту позовних вимог у даній справі вбачається, що предметом перевірки в цій справі є законність рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП виконавчого комітету Лисичанської міської ради, оформлене протоколом від 24 липня 2019 року № 12, яке прийнято суб`єктом владних повноважень на виконання ним публічно-владних управлінських функцій наданих законами, за наслідками розгляду відповідних письмових звернень громадян стосовно відключення квартир від мереж ЦО і ГВП.

За таких обставин, враховуючи предмет, суть та характер спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників справи, апеляційний суд вважає, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом , який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України , заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Юрисдикційність конкретного спору чи категорії спорів може бути прямо визначена в законі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/56680/16-ц від 07 листопада 2018 року.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що у серпні 2019 року позивач звертався з аналогічним позовом до Луганського окружного адміністративного суду.

20 серпня 2019 року ухвалою цього суду йому відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року залишено без змін.

З огляду на викладене, постановлення Лисичанським міським судом Луганської області ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України , із зазначенням, що ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

При наявності ухвали Луганського окружного суду про відмову у відкритті провадження у справі є перешкоди у реалізації права позивача на судовий захист.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Луганський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Лисичанськтепломережа задовольнити.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови 22 березня 2021 року.

Головуючий: В.М. Луганська

Судді: О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова