Постанова

від 23.03.2021 по справі 570/4413/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/4413/19

Провадження № 22-ц/4815/451/21

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Гнатущенко Ю.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини):

о 09 год. 36 хв. 17.11.2020 в

м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 27.11.2020.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: ОСОБА_2 ;

відповідач2: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

за участі: представників ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 і Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Управління Держгеокадастру в області) про визнання протиправним і скасування наказу №2577 від 19.10.2018 про передачу у власність земельної ділянки площею 0, 1192 га на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 ; про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за відповідачем1 на земельну ділянку площею 0, 1192 га, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223, що розташована на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Мотивуючи вимоги, вказувалося про те, що позивачу було надано дозвіл на розроблення пре оту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно з наказом Управління Держгеокадастру в області №17-498/36-15 від 04.09.2015. Відповідно до договору, укладеному між ОСОБА_1 і ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Землемір", виконавцем було розроблено проект землеустрою, який погоджено у порядку ст. 186 1 ЗК України.

В подальшому, 08 серпня 2016 року, Державним кадастровим реєстратором вчинено реєстрацію заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, перевірено відповідність поданих нею документів вимогам законодавства, внесено відомості до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці площею 0, 1192 га, щодо якої розроблено проект землеустрою.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, що набрало законної сили, зобов`язано відповідача2 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер: 56246866500:05:014:0223.

Листом Управління Держгеокадастру в області від 25 лютого 2019 року №К-554/0-786/0/94-19 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність, зазначивши, що цей об`єкт права відноситься до земель приватної власності. 18 березня 2019 року вона дізналася, що на земельну ділянку з тотожним кадастровим номером уже зареєстровано право приватної власності, а право на ділянку обліковується за ОСОБА_2 .

Вважає, що всупереч висновкам і вказівкам, які встановлені рішенням адміністративного суду, відповідач2 незаконно передав у власність спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Тому оспорюваним рішенням Управління Держгеокадастру в області позивача позбавлено права завершити процедуру безоплатного відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ №2577 від 17 жовтня 2018 року Управління Держгеокадастру в області про передачу у власність земельної ділянки площею 0, 1192 га на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1192 га, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 1 536, 80 гривень судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, які полягали у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Положення ч. 7 ст. 118 ЗК України вказують про обов`язковість розгляду уповноваженим на вирішення таких клопотань органом протягом одного місяця з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданням мотивованої відмови у його наданні.

Заявник звертає увагу, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає укладення договору чи виникнення якихось прав за таким договором. При цьому посилається на п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 202 ЦК України, ст. 5 ЗК України.

На думку автора апеляційної скарги, рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки у власність чи користування не може бути предметом оскарження (оспорювання) в суді, оскільки це рішення є лише етапом у формуванні волевиявлення сторони майбутнього правочину. Якщо особа перешкодила наданню земельної ділянки іншій особі, в т.ч. визнанням недійсним відповідного договору, це не означає. що земельна ділянка буде передана їй.

ОСОБА_2 , мотивуючи свої доводи, посилається на правову позицію, що висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі 321-358а13 та від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16. Переконаний, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, на яку покликається суд, застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин не може, адже ефективним способом захисту порушеного права є відшкодування відповідачем2 на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат, що передбачається правилами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Не погоджується ОСОБА_2 із висновками суду про обґрунтованість позову, оскільки аргументи позивача стосуються скасування сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а не скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому звертається увага також і на те, що позивачем не доведено, а судом не досліджено факту реєстрації права власності на спірну ділянку Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позаяк даний факт стверджено відповідною інформаційною довідкою. Судом не з`ясовано, чи зареєстрована спірна ділянка саме за заявником, чи за третіми особами. Також у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутня правова оцінка твердження ОСОБА_1 з цього питання, а резолютивна частина не містить номера запису про право власності об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація якого підлягає скасуванню, та його реєстраційний номер. Відсутні і правові підстави для скасування запису про право власності за відповідачем1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що з урахуванням ст.ст. 5, 13, 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 79 1 ЗК України, ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки та державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі не є тотожними поняттями. Тому підстави для закриття розділу і скасування запису про право власності за відповідачем1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Зазначав про те, що на момент видачі Управлінням Держгеокадастру в області оспорюваного наказу рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року ще не набрало законної сили, а тому не було обов`язковим до виконання.

Виходячи з наведеного, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , Управління Держгеокадастру в області про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Управління Держгеокадастру в області у своєму відзиві просить апеляційну скаргу розглянути відповідно до вимог законодавства, прийнявши законне і обґрунтоване судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності і обґрунтованості позову, оскільки з урахуванням обставин справи та висновків Великої Палати Верховного Суду встановлено, що спірна державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відбулася завдяки законним діям позивача, тобто вона стала сформованим об`єктом і їй був присвоєний кадастровий номер.

В той самий час, при виданні оспорюваного наказу про передачу у власність земельної ділянки на користь ОСОБА_2 Управлінню Держгеокадастру в області було достовірно відомо про рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, яким зобов`язано відповідача2 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Тому позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ №2577 від 19.10.2018 Управління Держгеокадастру в області про передачу у власність земельної ділянки площею 0, 1192 га на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області відповідачу1; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1192 га, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223.

Судовий збір у розмірі 1 536, 80 гривень стягнуто на користь ОСОБА_1 солідарно з обох відповідачів.

Як з`ясовано судом, і ці обставини сторонами не заперечуються та визнаються, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08 серпня 2016 року, Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області зареєструвало земельну ділянку з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва та присвоєно кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223 у Державному земельному кадастрі того ж числа на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 04 квітня 2016 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Землемір".

В подальшому, 15 березня 2018 року рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, залишеним 13 грудня 2018 року без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом, визнано протиправною відмову Управління Держгеокадастру в області у затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області", викладеної у рішенні від 04 грудня 2017 року №К-6597/0-7860/0/17. Зобов`язано Управління Держгеокадастру в області затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області", кадастровий номер земельної ділянки: 5624686500:05:014:0223.

22 березня 2018 року відповідач1 звернувся до Управління Держгеокадастру в області за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 1192 га для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розміщена на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Незабаром, 28 березня 2018 року, наказом відповідача2 за реєстраційним №17-786/16-18СГ ОСОБА_2 дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 1192 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва.

10 жовтня 2018 року заявник звернувся до Управління Держгеокадастру в області за затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223.

19 жовтня 2018 року Управління Держгеокадастру в області своїм наказом №2577 (реєстраційний № 17-2577/16-18-СГ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0, 1192 га ОСОБА_2 для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Передано у власність відповідачу1 зазначену ділянку, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223.

Згодом, 25 лютого 2019 року, відповідачем2 відмовлено ОСОБА_1 у клопотанні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0, 1192 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про що свідчить лист К-554/0-786/0/94-19. Підставою для відмови було те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру запроектована для відведення земельна ділянка відноситься до земель приватної власності.

Приходячи до переконання про правильність задоволення позову, колегія суддів бере до уваги висновки суду про те, що саме завдяки діям позивача відбулася державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тобто вона стала сформованим об`єктом права і їй був присвоєний кадастровий номер. При цьому відповідачу2 при виданні оспорюваного наказу було достовірно відомо про існування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, що свідчить про недобросовісність дій Управління Держгеокадастру в області.

Згідно зі ст.ст. 116, 118, 186 1 , ЗК України 79 1 , 123 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16 зазначала, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, визнавши протиправним і скасувавши наказ №2577 від 19.10.2018 Управління Держгеокадастру в області про передачу у власність земельної ділянки площею 0, 1192 га на території Кустинської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1192 га, кадастровий номер: 5624686500:05:014:0223.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції.

Не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість й аргументи заявника про те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає укладення договору чи виникнення якихось прав за таким договором.

Спростовуються вимогами закону (ч. 4 ст. 263 ЦПК України) та обставинами справи посилання ОСОБА_2 про необхідність урахування правової позиції, що висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі 321-358а13 та від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16, тоді як постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року не регулює спірних правовідносин через те, що вони не є подібними.

Необґрунтованими визнаються і доводи автора апеляційної скарги про те, що під час видачі Управлінням Держгеокадастру в області оспорюваного наказу рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року ще не набрало законної сили, а тому не було обов`язковим до виконання. Так, цей факт очевидно був відомий відповідачу2, що свідчить про недобросовісність його дій та рішення.

Разом з тим, стягнення судового збору з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку суперечить процесуальному законодавству. Так, норма ч. 1 ст. 141 ЦПК України вказує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто судовий збір у розмірі 1 536, 80 гривень слід стягнути з ОСОБА_2 і Управління Держгеокадастру в області на користь ОСОБА_1 в рівних частках, а саме по 768, 40 гривень з кожного.

Решта доводів апеляційної скарги визнаються необґрунтованими та з огляду на це колегією суддів відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для зміни апеляційної скарги відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2020 року змінити, стягнувши на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області судовий збір у розмірі по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 23.03.2021

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків