Постанова

від 10.03.2021 по справі 910/18475/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа№ 910/18475/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.03.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.06.2020 (повний текст підписано 16.06.2020)

у справі №910/18475/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівега Плюс"

про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 4Ю13261И/П від 17.11.2016.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач стверджує про наявність підстав визнання спірного правочину недійсним, оскільки він є вчиненим під впливом введення в оману.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" в повному обсязі та витребувати у Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д) оригінали договорів та посвідченні копії, а саме :

- кредитний договір № 4Ю13261И від 18.04.2013 р. з усіма доповненнями, змінами та додатками;

- кредитний договір № 4Ю13274И від 22.04.2013 р. з усіма доповненнями, змінами та додатками;

- кредитний договір № 4Ю13282И від 23.04.2013 р. з усіма доповненнями, змінами та додатками;

- кредитний договір № 4Ю14168И від 17.02.2014 р. з усіма доповненнями, змінами та додатками;

- кредитний договір № 4Ю15052И від 20.02.2015 р. з усіма доповненнями, змінами та додатками;

- копії документів на переказ коштів за вказаними кредитними договорами, у тому числі, але не обмежуючись, копії меморіальних ордерів;

- довідку (інформацію) по вказаним кредитним договорам про всі нараховані та сплачені кошти (з поверненням кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше);

- довідку (інформацію) про наявність або відсутність заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 17.11.2016 року; на 11.06.2020 року, з зазначенням, яка саме заборгованість наявна (з поверненням кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше);

- у разі наявності заборгованості за вказаними договорами - надати розрахунок заборгованості станом на 11.06.2020 року;

- інформацію про бухгалтерський облік за вказаними кредитними договорами станом на 17.11.2016 року, на 11.06.2020 року;

- інформацію, чи наявна за вказаними кредитними договорами заборгованість із сплати винагороди за користування кредитом, розрахована за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США;

- у разі наявності за вказаними кредитними договорами заборгованості із сплати винагороди за користування кредитом, розрахована за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США - надати розрахунок заборгованості за кожним вказаним кредитним договором, станом на 11.06.2020 року;

- копію рішення кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" відносно винагороди за користування кредитом, розрахованої за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США;

- інформацію, чи подавав АТ КБ "Приватбанк" позови про визнання вказаних кредитних договорів недійсними повністю або в частині, коли счаме, результати розгляду справ;

- належним чином посвідчену копію Рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про недоведеність позивачем введення його в оману та наявності умислу в діях відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18475/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19. Матеріали справи № 910/18475/19 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 скасовано. Передано справу №910/18475/19 до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 23.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18475/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Михальської Ю.Б., Яковлєва М.Л.

04.06.2021 по 06.01.2021 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/18475/19. Призначено справу до розгляду на 10.03.2021.

В судовому засіданні 10.03.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" в повному обсязі, а також підтримав заявлене клопотання про витребування документів.

В судовому засіданні 10.03.2021 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19 залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася. Про поважність неявки в судове засідання суд не повідомив.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи та її повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

Щодо клопотання скаржника про витребування документів, судова колегія дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на те, що скаржником не наведено норм чинного законодавства із яких виникає обов`язок відповідача надати оригінали документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

В судовому засіданні 10.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.10.2016 між позивачем (поручителем) та відповідачем (кредитором) укладено Договір поруки №4М15078И/П від 26.10.2016 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Мигора" перед банком за кредитним договором №4И16104Г від 25.10.2016.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що дії товариства із отримання кредитних коштів по Кредитному договору №4И16104Г від 25.10.2016 були направлені на залучення коштів для погашення зобов`язань ТОВ "МИГОРА" перед банком в рамках реалізації Плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ. На виконання вказаного плану було погоджено відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору №4И16104Г від 25.10.2016 та договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016. При укладенні договору поруки сторони встановили, що кредитор (банк) зобов`язаний у випадку виконання Поручителем (ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ") обов`язку ТОВ "МИГОРА" за Кредитним договором передати Поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов`язків, належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за Кредитним договором, у тому числі договорів, укладених в забезпечення таких кредитних договорів. Позивач посилається на те, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань ТОВ "МИГОРА" у вигляді цінних активів, а лише використовувало інформацію про такі активи для спонукання ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ" укласти Кредитний Договір та Договори Поруки, чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов Договору. На думку позивача це свідчить про те, що його ввели в оману при укладенні договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016, а тому вважає, що відповідно вказаний договір є недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину, оскільки підписуючи спірний договір позивач був ознайомлений з його змістом, зміст правочину не суперечить законодавству, при цьому питання щодо належного чи неналежного виконання умов спірного правочину не свідчить про введення в оману позивача під час його укладення.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судовою колегією встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, викладені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину, оскільки підписуючи спірний договір позивач був ознайомлений з його змістом, зміст правочину не суперечить законодавству, при цьому питання щодо належного чи неналежного виконання умов спірного правочину не свідчить про введення в оману позивача під час його укладення.

Аналогічно, скаржником у своїй апеляційній скарзі не доведено наявність умислу відповідача щодо введення скаржника в оману щодо умов Договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, на переконання колегії суддів, позивачем не доведено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання Договору поруки недійсним, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/18475/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/18475/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Ю.Б. Михальська

М.Л. Яковлєв