Постанова

від 24.02.2021 по справі 925/1213/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа№ 925/1213/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

явка учасників: згідно протоколу судового засідання від 25.02.2021 учасники справи в судове засідання представників не направили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020

у справі №925/1213/19 (суддя Грачов В.М.)

за позовом 1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

до 1) Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державного підприємства «Черкаський науково дослідний та проектний інститут землеустрою»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області

про визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі - Міністерство оборони України (далі позивач-1) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі позивач-2) звернулися в господарський суд Черкаської області з позовом до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі відповідач-1) та до Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» (далі відповідач-2) у якому просили:

- визнати недійсними результати земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 та оформлених протоколом № 1;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України», зареєстрований 16.10.2009 у державному реєстрі земель за № 040979200039;

- відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований тим, що:

- спірний договір оренди землі від 05.10.2009, укладений Смілянською районною державною адміністрацією і Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Корпорація України» на підставі земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 та оформлених протоколом № 1;

- при організації і проведенні земельних торгів та укладенні договору оренди землі Смілянською районною державною адміністрацією, як організатором земельних торгів і орендодавцем допущено порушення норм ст.ст. 20, 77, 124, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, а саме до складу земель, переданих в оренду загальною площею 56,00 га, включено частину земельної ділянки площею 17.5 га, яка була відведена Черкаській КЕЧ району (теперішня назва Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України) рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету № 121-015 від 12.03.1965, рішенням Смілянського районного виконавчого комітету від 10.04.1997 № 9-6 видано Державний акт на право користування землею від 1979 року серії Б № 015264;

- земельна ділянка площею 21,0998 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 17.5 га, належить до державної власності, за цільовим призначенням віднесена до земель розміщення та постійної діяльності Збройних сил України, перебуває на обліку у позивача та використовувалась як стрільбище (військове містечко № 21);

- про порушення своїх прав та інтересів, як землекористувачів спірної земельної ділянки, позивачі дізналися у червні 2018 року із довідки Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 987/179-18 від 15.06.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі № 925/1213/19 позов задоволено повністю:

- визнано недійсними результати земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки Смілянського району Черкаської області, оформлені протоколом земельного аукціону №1 від 29.09.2009;

- визнано недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України», зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 за №040979200039.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі оспорених земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за його результатами, відповідачем-1 передано відповідачу-2 в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17.5 га, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і знаходиться в користуванні позивачів на підставі Державного акта на право користування землею. Відтак, відчуження права оренди цієї земельної ділянки вчинено з порушенням норм земельного законодавства ч. 1 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 20, ст. 77, ч. 1 ст. 116, ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, що є підставою визнання результатів земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за результатами цього земельного аукціону, недійсними в силу приписів ст. ст. 203 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» 10.06.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі №925/1213/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, оскільки:

- ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2020, проте, оскаржуване рішення датовано 20.05.2020, у зв`язку з чим апелянт не був повідомлений про судове засідання 20.05.2020 і був позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні;

- судом першої інстанції порушено порядок відкриття провадження у справі, оскільки не дотримано вимоги Закону України «Про судовий збір» в частині сплати належної суми судового збору, виходячи з заявлених двох вимог немайнового характеру;

- рішення суду першої інстанції не відповідає приписам ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо змісту, оскільки в резолютивній частині рішення не вирішено питання про розподіл судових витрата та не зазначено повне найменування учасників справи, строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження не відповідає чинному законодавству, зокрема з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 та Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Також, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано правомірні очікування скаржника стосовно користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за договором від 05.10.2009, а внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулось втручання у право скаржника на мирне володіння майном.

Крім того, 05.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких скаржник наголошував на наступних доводах:

- скаржником під час розгляду справи судом апеляційної інстанції були ідентифіковані документи, які підтверджують необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, враховуючи, зокрема, технічну документацію, до складу якої входить лист від 06.10.2006, направлений на ім`я Голови Смілянської районної державної адміністрації та начальника Північного терторіального квартирно-експлуатаціного управління тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного квартирно експлуатаційного управління Збройних сил України, в якому зазначено про розгляд і погодження Міністерством оборони України звернення стосовно передачі фондів та земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (м. Сміла Черкаської області, колишнє стрільбище). Міністром оборони України, як зазначено у вказаному документі, прийнято рішення від 02..10.2006 № 220/3792 щодо надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою військового містечка № 21 площею 56,00 га, яка вільна від будівель, та зарахування її до земель запасу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, а також зазначено, що решту території військового містечка № 21 площею 21,1 га, на які знаходиться будівля (колишня казарма) залишити у користування Міністерства оборони України;

- скаржник наголошував на необхідності врахування при вирішенні спору рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2009 по справі № 11/3102 та постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 25.12.2009 по справі № 2-а-2444/09, Акту обстеження земельної ділянки від 05.06.2009, Акту передачі-прийому в натурі земельної ділянки від 13.10.2006;

- наведені документи, на думку скаржника, які були виявлені ним під час апеляційного розгляду справи, свідчать про те, що станом на 05.06.2006 спірна земельна ділянка площею 56,00 га військового містечка № 21 Смілянського району, 13.10.2006 на виконання рішення Міністра оборони України від 02.10.2006 № 220/3792 вибула з користування Міністерства оборони України та була передана до складу земель запасу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, тобто стала власністю Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області;

- документи щодо погодження Міністерством оборони України про передачу спірної земельної ділянки до земель запасу Смілянської районної державної адміністрації, входять таож до проекту землеустрою;

- вимоги позивачів до відповідачів щодо визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 та оформлених протоколом № 1, а також визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України», зареєстрований 16.10.2009 у державному реєстрі земель за № 040979200039 є безпідставними та необґрунтованими.

12.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на подачу додаткового доказу по справі та долучення до матеріалів справи акту встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння ПП ТОВ «Аграрна корпорація України» та передачі межових знаків під нагляд під зберігання, складений 10.11.2020.

13.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на подачу додаткового доказу по справі та долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копію листа Черкаської облдержадміністрації від 16.12.2020 № 02/09-02-22/9803/01/01-32/22942, копію листа Міськрайонного управління Держгеокадастру від 21.12.2020 № 149/119-20, з доданими до нього додатками (листом від 30.05.2018, листом від 24.07.2018, листом від 22.01.2020), та відповідні на них).

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

27.07.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий засобами поштового зв`язку 22.01.2021), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись, зокрема на те, що усіх учасників спору було належним чином повідомлено про розгляд справи.

01.09.2020 та 01.10.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшли відзиви на апеляційну скаргу (надісланий засобами поштового зв`язку та поданий безпосередньо до суду апеляційної інстанції), які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзивах на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись, зокрема на те, що:

- усіх учасників спору було належним чином повідомлено про розгляд справи;

- жодного втручання у право власності скаржника не відбулось, оскільки договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між Смілянською РДА та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» порушує саме законні інтереси Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, як землекористувача;

- суд першої інстанції правильно оцінив доводи сторін і обставини справи згідно яких на підставі саме оспорюваного аукціону та договору оренди землі, укладеного за його результатами, відповідачем-1 передано відповідачу-2 в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17,5 га, яка була відведена Черкаській КЕЧ району (теперішня назва Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України) рішенням Черкаського обласного виконавчого комітету № 121-015 від 12.03.1965, рішенням Смілянського районного виконавчого комітету від 10.04.1997 № 9-6 видано Державний акт на право користування землею від 1979 року серії Б № 015264;

- всупереч ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, згоди на припинення права користування земельною ділянкою Міністром оборони України не надавалось, повноваження щодо відмови від користування земельною ділянкою у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України були відсутні.

Ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від Державного підприємства «Черкаський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» та Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/1213/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі №925/1213/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

03.07.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020, розгляд справи призначено на 03.09.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.09.2020 у справі №925/1213/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 справу №925/1213/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 01.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.09.2020 у справі №925/1213/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 справу №925/1213/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 27.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 12.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2020 у справі №925/1213/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 справу №925/1213/19 прийнято до провадження визначеним складом суду та відкладено розгляд справи на 10.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 відкладено розгляд справи на 21.01.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.01.2021 у справі №925/1213/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 справу №925/1213/19 прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено розгляд справи на 25.02.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.02.2021 учасники спору представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що учасниками спору, зокрема скаржником в особі повноважного представника, надавались відповідні пояснення по суті апеляційної скарги, зокрема в судовому засіданні 03.09.2020, надано відповідні додаткові пояснення до апеляційної скарги, а від позивачів надійшли відзиви на апеляційній скарзі, які прийняті судом до розгляду у відповідності до ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 23.02.2021 від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представника вказаної установи прибути в судове засідання у зв`язку з вжитими карантинними обмеженнями.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши в судовому засіданні 25.02.2021 заявлене клопотання, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників учасників справи.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи необхідного обсягу документів, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, у зв`язку з чим клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Міністерство оборони України, згідно ст.ст. 1, 10 Закону України «Про оборону України» та пункту 1 Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1080, - є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Стаття 17 Конституції України встановлює, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, установ та організацій. Органами на місцях є підпорядковані Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Вони зобов`язані вживати заходи для відшкодування завданої державі шкоди, для чого діяти відповідно до Закону, в тому числі в разі необхідності представляти інтереси держави у судах.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, організаціями та установами Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління зі звільненням від усіх видів податків.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (далі КЕВ м. Біла Церква) є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України і у своїй діяльності керується законами України, указами Президента України, наказами Міністра оборони України та являється структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква на праві оперативного управління.

Державним актом на право користування землею від 1979 року серії Б № 015264 засвідчено закріплення виконавчим комітетом Смілянської районної (міської) Ради депутатів трудящих за Черкаською КЕЧ району КЧВО 233,1 гектарів землі в Смілянському районі Черкаської області в безстрокове і безплатне користування в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для використання по призначенню - під військове стрільбище в/ч НОМЕР_2 (а.с. 22-26).

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 01.07.2013 № Д-322/1/2 розформовано квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси (КЕВ м. Черкаси) Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління, його правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква (КЕВ м. Біла Церква).

Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 16.11.2015 № 569 надано квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,1000 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що знаходяться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, з подальшим наданням її в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,0998 га квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква в постійне користування за рахунок земель державної власності для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за межами населеного пункту, за класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) відведена земельна ділянка віднесена до земель під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення (015.01).

Із довідки міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.06.2018 року № 987/179-18 із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями вбачається, що із земельної ділянки площею 21,1 га земельна ділянка площею 3,95 га перебуває в користуванні військової частини НОМЕР_3 , а земельна ділянка орієнтовною площею 17.15 га в складі земель загальною площею 56,0 га перебуває в користуванні ЧФ ТОВ «Аграрна корпорація України на підставі договору оренди землі від 16.10.2009 року № 040979200039.

Згідно протоколу земельного аукціону № 1 від 29.09.2009, 29.09.2009 організатором аукціону (розпорядником землі) Смілянською районною державною адміністрацією і виконавцем аукціону Товарною біржою Агропромислового комплексу центральних областей України проведено земельні торги по лоту № 1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, що розташована в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки, Смілянськіий район, Черкаська область. Земельна ділянка надається в оренду на довгостроковий термін 49 років. Переможцем аукціону став учасник № 1 - Черкаська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України», який зобов`язався укласти договір з організатором аукціону (а.с. 178).

05.10.2009 Смілянською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Корпорація України», як орендарем, на підставі протоколу земельного аукціону № 1 від 29.09.2009, укладено договір оренди землі (а.с. 28-30), відповідно до п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Відповідно до п.п. 2, 5 зазначеного договору, в оренду передана земельна загальною площею 56 га, сільськогосподарські землі, у тому числі: 44,64 га земель громадського призначення, 11,36 га пасовища. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 149706 грн.(в цінах 2009 року).

У цьому договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:

п. 8 договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору оренди землі орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

п. 14 - річна земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарської діяльності;

п. 15 цільове призначення земельної ділянки для ведення товарно- сільськогосподарського виробництва;

п. 17 передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою по передачі земельної ділянки в оренду шляхом проведення аукціону. Підставою розроблення технічної документації по передачі земельної ділянки оренду є розпорядження райдержадміністрації. Організація розроблення технічної документації і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендодавця;

п. 19 передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-ти денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;

п. 25 на орендованій земельній ділянці встановлено обмеження (обтяження) розпочати будівельно-монтажні роботи не пізніше трьох років після укладення договору та інші права третіх осіб (заборона на передачу в суборенду).

Договір підписаний представниками його сторін, скріплений печатками юридичних осіб, зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040979200039 від 16.10.2009 року.

05.10.2009 до договору оренди землі від 05.10.2009 його сторонами було складено акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 56,00 га, яка знаходиться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 32).

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивачів до відповідачів про визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених Смілянською районною державною адміністрацією 29.09.2009 року та оформлених протоколом № 1, та визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009 року, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» (зареєстрованого 16.10.2009 року у державному реєстрі земель за №040979200039) на підставі результатів аукціону від 29.09.2009 року з мотивів суперечності їх нормам законодавства, порушенням прав та законних інтересів Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, як землекористувачів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, спірні правовідносини учасників справи, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із рішення відповідача-1 Смілянської районної державної адміністрації щодо проведення земельних торгів, за правовою природою віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 Господарського кодексу України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», норми яких з урахуванням предмета спору є спеціальними.

Відповідно до положень ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В силу приписів ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права оренди землі на конкурсних засадах, підставою для укладення договору є результати аукціону.

В силу положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (п. «а»), землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. «ж»).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Статтею ст. 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони», військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення земельної ділянки, ці питання можуть бути вирішені тільки у судовому порядку.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких його порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Також, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, вирішуючи спір про визнання торгів недійсними, необхідно встановити, чи відбулося порушення вимог Земельного кодексу України, чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів.

Аналогічну позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09 червня 2020 року по справі №912/116/19.

З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) судом апеляційної інстанції враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд першої інстанції обґрунтовано встановив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що на підставі оспорюваного земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за його результатами, відповідачем-1 передано відповідачу-2 в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17.5 га, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і знаходиться в користуванні позивачів на підставі Державного акта на право користування землею 1979 року серії Б № 015264.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відчуження права оренди спірної земельної ділянки вчинено з порушенням норм земельного законодавства ч. 1 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 20, ст. 77, ч. 1 ст. 116, ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу України, що є підставою визнання результатів земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за результатами цього земельного аукціону, недійсними в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 3-5 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки відповідачами про пропуск позовної давності позивачами не заявлялось, причини її пропуску є поважними, то позовну давність суд не застосовує, а порушене право позивачів підлягає захисту.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано правомірні очікування скаржника стосовно користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за договором від 05.10.2009, а внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулось втручання у право скаржника на мирне володіння майном судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки на підставі оспорюваного земельного аукціону і договору оренди землі, укладеного за його результатами, відповідачем-1 передано відповідачу-2 в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17.5 га, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і знаходиться в користуванні позивачів на підставі Державного акта на право користування землею 1979 року серії Б № 015264, а отже, передача відповідачу-2 спірної земельної ділянки відбулась всупереч волі власника та визначеної законом процедури, що є першочерговим при дослідженні спірних правовідносин учасників спору.

При цьому, скаржником до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи було подано додаткові документи, які він просив долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи та врахувати при розгляді справи, і які на йому думку, спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: технічну документацію із землеустрою з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 56,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, витяг із невідомого ЗМІ з об`явою про проведення земельного аукціону, витяг із галети «Родина» від вересня 2009 року № 38 з відповідною об`явою про проведення земельного аукціону, заява № 1 заявника покупця земельної ділянки Черкаської філії ТОВ «Аграрна корпорація України» на набуття права оренди земельної ділянки, заява № 2 заявника покупця земельної ділянки ПП «Будтеплосервіс» на набуття права оренди земельної ділянки, рішення Смілянської районної ради від 25.09.2009 «Про технічну документацію з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в адмінмежах Сунківської сільської ради для надання її в оренду шляхом продажу права оренди через земельні торги (аукціон)», акту встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння ПП ТОВ «Аграрна корпорація України» та передачі межових знаків під нагляд під зберігання, складений 10.11.2020, копію листа Черкаської облдержадміністрації від 16.12.2020 № 02/09-02-22/9803/01/01-32/22942, копію листа Міськрайонного управління Держгеокадастру від 21.12.2020 № 149/119-20, з доданими до нього додатками (листом від 30.05.2018, листом від 24.07.2018, листом від 22.01.2020), та відповідні на них) - не приймаються судом апеляційної інстанції в якості доказів під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, наведені скаржником в обгрунтування підстав неможливості подання вказаних доказів - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не свідчать про винятковість даного випадку, а сторонами не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу. Крім того, акт встановлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння ПП ТОВ «Аграрна корпорація України» та передачі межових знаків під нагляд під зберігання, складений 10.11.2020, лист Черкаської облдержадміністрації від 16.12.2020 № 02/09-02-22/9803/01/01-32/22942, лист Міськрайонного управління Держгеокадастру від 21.12.2020 № 149/119-20, як документи виникли вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

При цьому, заявлений скаржником про долучення до матеріалів справи протокол земельного аукціону № 1 від 29.09.2009 Товарної біржі Агропромислового комплексу Центральних областей України наявний в матеріалах справи, і був оцінений судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Також, скаржником 27.10.2020 у поданому через канцелярію Північного апеляційного господарського суду було заявлено клопотання про витребування:

- у позивача-1: довідку (погодження) від 02.10.2006 № 220/3792 на переведення земельної ділянки військового містечка № 21 в/ч 1676 загальною площею 56,0000 га до земель запасу в адміністративних межах Сунківської сільської ради, посилання на яке наведено у акті обстеження земельної ділянки від 05.06.2009, що входить до технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та до технічної документації із землеустрою цієї земельної ділянки

- у відповідача-1 : розпорядження Смілянської районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 426, на підставі якого та за погодженням з Міністерством оборони України від 02.10.2006 № 220/3792, земельна ділянка військового містечка № 21 в/ч 1676 загальною площею 56,0000 га була переведена до земель запасу в адміністративних межах Сунківської сільської ради, посилання на яке наведено у акті обстеження земельної ділянки від 05.06.2009, що входить до технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та до технічної документації із землеустрою цієї земельної ділянки.

Ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Ч2.статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 25.02.2021 заявлене клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає з огляду на те, що скаржником не наведено про винятковість даного випадку щодо витребування відповідних доказів на стадії апеляційного розгляду, а також не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання відповідного клопотання суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу. Крім того, заявником у клопотання не наведено відомостей, визначених ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2020, проте, оскаржуване рішення датовано 20.05.2020, у зв`язку з чим апелянт не був повідомлений про судове засідання 20.05.2020 і був позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.03.2020. Вказана ухвала була надіслана учасникам справи та вручена позивачам, відповідачу-1 Смілянській районній державній адміністрації Черкаської області, а також третій особі Сунківській сільській раді, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» та Черкаського та Державного підприємства «Черкаський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» - ухвала суду першої інстанції повернулась без вручення.

В свою чергу, як свідчить протокол судового засідання від 19.03.2020 у справі № 925/1213/19, оскільки в судове засідання учасники справи не з`явились, суд (головуючий) без проголошення приймає та підписує рішення суду, ухвалює направити копії рішення суду сторонам після виготовлення його повного тексту.

Також,повний текст рішення суду першої інстанції складено 20.05.2020, про що зазначено у його вступній частині.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Частиною 7 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено за відсутності учасників справи, а отже, датою його ухвалення є дата складення його повного тексту і його підписання 20.05.2020, у зв`язку з чим судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення у відповідності до ч. 4 ч. 5 , ч. 7 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника у наведеній частині.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено порядок відкриття провадження у справі, оскільки не дотримано вимоги Закону України «Про судовий збір» в частині сплати належної суми судового збору, виходячи з заявлених двох вимог немайнового характеру, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, а з огляду на приписи ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідні заперечення включені скаржником в обгрунтування доводів апеляційної скарги, проте, визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у наведеній частині дотримано приписів ст. ст.176 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає приписам ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо змісту, оскільки в резолютивній частині рішення не вирішено питання про розподіл судових витрат а не зазначено повне найменування учасників справи, строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження не відповідає чинному законодавству, зокрема з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 та Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказано процесуальні норми, якими суд керувався при ухваленні рішення (ст. ст. 233, 236-240, 256 Господарського процесуального кодексу України), а також зазначено порядок та строк оскарження.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, вважає, що наведені скаржником доводи є підставними щодо зміни рішення суду в частині розподілу судових витрат, а також зазначення відповідних реквізитів сторін, з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду першої інстанції з відповідним позовом, позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсними результатів земельних торгів та договору. Таким чином, з урахуванням п. п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким визначено, що за подання позову немайнового характеру справляється судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з урахуванням ч. 3 ст. 6 наведеного Закону, яким визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, за подання у 2019 році позову з двома вимогами немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений за кожну вимог по 1 921,00 грн., тобто, загалом у розмірі 3 842,00 грн., і який був сплачений двома платіжними дорученнями (№ 74 від 13.02.2019 та № 75 від 13.02.2019)

В свою чергу, ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції в мотивувальній частині було зазначено про необхідність відшкодування судових витрат відповідачами по 960,50 грн., і в цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, і з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне в апеляційному порядку стягнути з кожного з відповідачів на користь Квартирно експлуатаційного відділу м.Біла Церква (оскільки останнім згідно наявних у справі платіжних доручень було сплачено судовий збір за подачу позову від імені обох позивачів) по 1921,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, з зазначенням відповідних реквізитів учасників спору, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає зміні на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ч. 4 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні по суті спору, оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. В свою чергу, на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі № 925/1213/19 підлягає зміні в частині розподілу судового збору, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі №925/1213/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі №925/1213/19 змінити в частині розподілу судового збору.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі № 925/1213/19 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними результати земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки Смілянського району Черкаської області, оформлені протоколом земельного аукціону № 1 від 29.09.2009 року.

Визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2009, укладений між Смілянською районною державною адміністрацією та Черкаською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України», зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 року за № 040979200039.

Стягнути з Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (20743, Черкаська область, Смілянський район, с. Плескачівка, вул. Бондаренків, будинок, 15, ідентифікаційний код 04061276) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, будинок 1, ідентифікаційний код 08167863) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок, 62, ідентифікаційний код 36377466) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, будинок 1, ідентифікаційний код 08167863) 1921(одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі № 925/1213/19 залишити без змін.

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна корпорація України».

7. Видачу наказу у справі № 925/1213/19 доручити Господарському суду Черкаської області.

8. Матеріали справи №925/1213/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 23.03.2021 (після виходу судді з відпустки).

Головуючий суддяО.В. Тищенко

СуддіЄ.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська