Постанова

від 22.03.2021 по справі 904/3367/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3367/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 (повне рішення складено 19.08.2020, суддя Євстигнеєва Н.М.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 (повне рішення складено 21.09.2020, суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/3367/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто", с. Трійчате Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс", м. Дніпро

про стягнення 242 793,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" заборгованість у розмірі 242 793,90 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 213 180,00 грн.;

- пеня у розмірі 22 810,53 грн.;

- 3 % річних у розмірі 3 492,27 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 3 311,10 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/3367/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" заборгованість у розмірі 213 180 грн.00 грн.; пеню у розмірі 22 810 грн.53 коп., 3 % річних у розмірі 3 492 грн. 27коп., інфляційні втрати у розмірі 3 311 грн.10коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 641 грн. 91коп.

Рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що відповідно до п.3. Додаткових угод до договору строк виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у сумі 213 180,00грн. є таким, що настав.

Вимоги позивача зі стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції є обгрунтованими, судом перевірено правильність розрахунку та задоволені в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 у справі №904/3367/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволепно у повному обсязі. Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" 15 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано: копію договору про надання правової допомоги №16аю-20 від 18.06.2020р. (укладеним між ТОВ "АНТІК-АВТО" та адвокатом Летючиий В.П.; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт здавання-приймання виконаних робіт з надання правничої допомоги від 21.08.20р. на суму 15 000, 00 грн. (а.с.54-56), в зв`язку з чим та відсутністю будь-яких заперечень відповідача стосовно розміру адвокатських витрат, понесених позивачем, ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нові рішення, якими відмовити в задоволенні позовних вимог та витрат на правничу допомогу.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обгрунтовано наступним:

- у наявному в матеріалах даної справи поштовому повідомленні № 4904411485979 про вручення відповідачу ухвали суду від 30.06.2020 роїс підпис директора Ушенко А.В. про отримання кореспонденції, здійснений іншою особою, що свідчить про той факт, що відповідач не отримував вказану ухвалу, тобто не був обізнаний щ розгляд даної справи та відповідно був позбавлений можливості користуватись усіма процесуальними правами сторони у даному провадженні.

- за твердженнями скаржника на його адресу не надходили рахунки від позивача за Додатковими угодами № 51-56, відповідачем до суду надано лише копії роздруківок скріншотів сторінки поштової скриньки про відправлення на адресу відповідача рахунків, будь- яких інших доказів з даного питання, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, надані позивачем роздруківки не є належними доказами.

- мотивувальна частина оскаржуванного рішення не містить детального розрахунку суду штрафних санкцій за Договором

- якщо припустити, що на електронну адресу відповідача надходили вищевказані рахунки, датою отримання, вказаною позивачем у позові, судом першої інстанції не було перевірено розрахунки останнього зокрема, невірно визначено для розрахунків строки (періоди) нарахування 3-х процентів річних та пені, а саме початок перебігу строків, з яких необхідно починати нараховувати штрафні санкції.

- так за вказаним відповідачем розрахунками:

за Додатковою угодою № 52 від 11.11.2019 року - 3% річних за період з 20.11.2019 по 22.06.2020 року (216 днів) має становити - 1278,25 грн та пені у розмірі 8 224,79грн;

за Додатковою угодою № 53 від 18.11.2019 року - 3% річних за період з 26.11.2019 по 22.06.2020 року (210 днів) має становити - 621,97 грн. та пені у розмірі 4 037,92 грн;

за Додатковими угодами № № 54-55 від 22.11.2019 року - 3% річних за період з 26.11.2019 по 22.06.2020 року (203 дня) має становити - 1 211,33 грн. та пені у розмірі 7 743,32 грн;

за Додатковою угодою № 56 від 17.12.2019 року - 3% річних за період з 21.12.2019 по 22.06.2020 року (185 днів) має становити - 346,68 грн. та пені у розмірі 2 358,07 грн;

- зазначає, що зі власних розрахунків розміри пені та 3% річних складають 22 364,10 грн та 3 457,63 грн., відповідно, в той час коли оскаржуваним рішенням необгрунтовано стягнуто 22 810,53 грн. пені та 3 641,91.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що:

- позивач не погоджується з твердженнями ТОВ ЕКО-ФОРС , що на адресу відповідача не надходили рахунки від позивача за Додатковими угодами № 51-56.

- зазначає, що надання послуг підтверджується Актами здачі- приймання робіт № ОУ-ОООЮ9 від 11.11.2019 p., № ОУ-ОООПЗ від 18.11.2019p., № ОУ-ООО115 від 22.11.2019 p., № ОУ-ОООП7 від 29.11.2019 p., № ОУ- 000122 від 19.12.2019 р.

Всі Акти підписані представниками як Виконавця, так і Замовника та місять посилання на відповідні рахунки-фактури (№ СФ-000053 від 11.11.2019 p., № СФ-000056 від 18.11.2019 p., № СФ-000061 від 29.11.2019p., № СФ-000061 від 29.11.2019 p., № СФ-000066 від 19.12.2019p.).

Підписання Актів здачі-приймання робіт, які містять посилання на відповідний рахунок-фактуру, свідчить про обізнаність Замовника про наявність рахунків-фактур та підтверджує отримання Замовником таких рахунків-фактур, оскільки будь-яких зауважень з приводу відсутності рахунків-фактур при підписанні Актів здачі-приймання робіт Замовником не заявлялось.

- твердження відповідача щодо завищення суми витрат на правничу допомогу вважає необгрунтованими і невмотивованими.

Договором про надання правничої допомоги №71аф-19 від 26.09.2019р. гонорар адвоката визначений у фіксованій сумі 15000,00 грн.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 у справі №904/3367/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

3 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" (замовник) укладено договір №03-01-19 на перевезення вантажів, відповідно до п.1.1. якого перевізник взяв на себе зобов`язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а саме: наливні вантажі згідно з товарно-транспортними накладними з місця відправлення в пункт призначення згідно з підписаними сторонами Додатковими угодами до цього Договору, та видавати вантаж особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу, а замовник взяв на себе зобов`язання сплачувати послуги за перевезення вантажів у розмірі та порядку, передбаченими цим договором.

01.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду №51 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 5 послуг з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 45 000,00грн.

11.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду №52 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 8 послуг з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 72 000,00грн.

18.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду №53 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 5 послуг з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 36 000,00грн.

22.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду №54 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 2 послуги з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 45 600,00грн., а також Додаткову угоду №55 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 3 послуги з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 27 000,00грн.

17.12.2019 сторони уклали Додаткову угоду №56 до договору, згідно з якою перевізник зобов`язався надати 1 послугу з перевезення наливного вантажу загальною вартістю 22800,00грн.

На виконання умов договору та Додаткових угод до нього, перевізником були надані замовнику послуги з перевезення наливного вантажу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ОУ-000109 від 11.11.2019 на суму 45 000,00грн.

№ОУ-000113 від 18.11.2019 на суму 72 000,00грн.

№ОУ-000115 від 22.11.2019 на суму 36 000,00грн.

№ОУ-000117 від 29.11.2019 на суму 72 600,00грн.

№ОУ-000122 від 19.12.2019 на суму 28 800,00грн.

Загальна сума наданих послуг за Додатковими угодами №№51-56 складає 230 800,00грн.

На адресу відповідача позивачем були направлені рахунки - фактури (а.с.16-18).

Відповідач свої зобов`язання з оплати зазначених наданих послуг не виконав, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, згідно з яким станом на 31.12.2019 заборгованість замовника перед перевізником за виконані роботи з перевезення вантажу складала 610 183,00грн.

Проте, відповідач у період з 16.01.2020 по 27.05.2020 частково погасив заборгованість, перерахував на рахунок позивача 397 000,00грн:

16.01.2020 - 150 000,00грн.,

31.01.2020 - 100 000,00грн.,

10.02.2020 - 80 000,00грн.,

11.03.2020 - 30 000,00грн.,

21.04.2020 - 12 000,00грн.,

04.05.2020 - 15 000,00грн.,

27.05.2020 - 10 000,00грн.

Станом на 22.06.2020 заборгованість складає: 610183,6грн. - 397 000,00грн. = 213 183,6грн.

Заборгованість за додатковою угодою №51 від 01.11.2019 сплачена частково, складає 17 616,4грн.; заборгованість за послуги, надані за Додатковими угодами №52-56 станом на 22.06.2020 не сплачені взагалі.

У додатковому рішенні суд першої інстанції встановив, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано: копію договору про надання правової допомоги №16аю-20 від 18.06.2020р. (укладеним між ТОВ Антік-Авто та адвокатом Летючиий В.П.; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт здавання-приймання виконаних робіт з надання правничої допомоги від 21.08.20р. на суму 15 000, 00 грн. (а.с.54-56).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Скаржником не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження його доводів, що на наявному в матеріалах справи поштовому повідомленні № 4904411485979 про вручення відповідачу ухвали суду від 30.06.2020р. підпис директора Ушенко А.В. про отримання кореспонденції виконано іншою особою. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим дотримання судом першої інстанції вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання відповідачу можливісті подати відзив на позовну заяву в строк по 06.08.2020 включно.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним розгляд судом першої інстанції справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідні твердження апеляційної скарги: за результатами розгляду позовної заяви ТОВ Антік-Авто , без Виклику сторін, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, необгрунтовано стягнуто з відповідача заборгованість, штрафні санкції за Договором та витрати на професійну правничу допомогу, останній був позбавлений можливості приймати участь у розгляді даної справи, надавати свої доводи та розрахунки, заперечувати проти позову та заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, заявляти клопотання тощо, у зв`язку з чим, можна зробити висновок про необґрунтованість оскаржуваних рішень відхиляються як необґрунтовані.

Правовідносини сторін виникли з укладеного 3 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антік-Авто" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" (замовник) укладено договору №03-01-19 на перевезення вантажів (а.с. 9,10) та Додаткових угод до нього № 51 від 01.11.2019р. (з.с. 10); № 52 від 11.11.2019р. (а.с. 11); № 53 від 18.11.2019р. (з.с. 11); № 54 від 22.11.2019р. (а.с. 12) та № 56 від 17.12.2019р. (а.с. 13).

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов договору та Додаткових угод до нього, перевізником були надані замовнику послуги з перевезення наливного вантажу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ОУ-000109 від 11.11.2019 на суму 45 000,00грн (а.с. 13);

№ОУ-000113 від 18.11.2019 на суму 72 000,00грн. (а.с. 14);

№ОУ-000115 від 22.11.2019 на суму 36 000,00грн.(а.с. 14);

№ОУ-000117 від 29.11.2019 на суму 72 600,00грн.(а.с. 15);

№ОУ-000122 від 19.12.2019 на суму 28 800,00грн (а.с. 15).

Загальна сума наданих послуг за Додатковими угодами №№51-56 складає 230800,00грн.

Згідно п.4.2. договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника, при цьому замовник оплачує перевізнику 100% вартості послуг, на підставі виставленого рахунку, строк оплати вказується в додаткових угодах до договору.

Умовами пунктів 3 Додаткових угод №№51-56 оплата за даними додатковими угодами здійснюється шляхом передплати згідно рахунку перевізника протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку засобами електронного зв`язку.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії рахунків-фактур № СФ-000053 від 11.11.2019р. (а.с. 16); №СФ-000056 від 18.11.2019р.(з.с. 16); № СФ-000059 від 22.11.2019р. (а.с. 17); № СФ-000061 від 29.11.2019р. (з.с. 17) та № СФ-000066 від 19.12.2019р. (а.с .18).

Відповідач свої зобов`язання з оплати зазначених наданих послуг не виконав, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, згідно з яким станом на 31.12.2019 заборгованість замовника перед перевізником за виконані роботи з перевезення вантажу складала 610 183,00грн. (з.с.18)

У період з 16.01.2020р. по 27.05.2020р. відповідач частково погасив заборгованість, перерахував на рахунок позивача 397 000,00грн (а.с. 19-26).

Станом на 22.06.2020 заборгованість складає: 610183,6грн. - 397 000,00грн. = 213 183,6грн.

В Постанові Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18 викладено наступний правовий висновок:

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в частині того що навіть, якщо припустити, що на електронну адресу відповідача надходили вищевказані рахунки за Додатковими угодами № 51-56 відхиляються як такі, що за своїм характером є логічною помилкою котра полягає в використанні концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності.

З урахуванням відсутності доказів на спростування факту отримання рахунків-фактур № СФ-000053 (а.с. 16); №СФ-000056 (а.с. 16); № СФ-000059 (а.с. 17); № СФ-000061 (а.с. 17) та № СФ-000066 (а.с. 18) саме 11.11.2019р., 18.11.2019р., 22.11.2019р., 29.11.2019р., 19.12.2019р., відповідно, враховуючи положення пунктів 3 Додаткових угод №№51-56 та дані календаря листопада - грудня 2019року, які визнають колегією суддів загальновідомими у відповідності до положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що переплата мала бути здійснена протягом банківського дня 11.11.2019р.; 18.11.2019р.; 22.11.2019р.; 29.11.2019р. та 19.12.2019р.. Відповідні твердження апеляційної скарги щодо помилковості розрахунків позивача , з якими погодився суд першої інстанції визнаються такими, що суперечать умовам пунктів 3 Додаткових угод №№51-56 та частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ч.1 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням пунктів 3 Додаткових угод №№51-56 строк виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у сумі 213 180,00грн. є таким, що настав.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповдіно до п.5.5. договору у разі порушення замовником строків оплати послуг, передбачених в п.4.2. цього договору, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в річному обчисленні від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника, при цьому замовник сплачує перевізнику 100% вартості послуг, на підставі виставленого рахунку, строк оплати вказується в Додаткових угодах до договору.

Згідно пункту 3 додаткових угод до договору передбачено, що передплата згідно рахунку перевізника здійснюється протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку засобами електронного зв`язку. Позивач нарахував пеню за загальний період з 19.11.2019 по 22.06.2020.

Європейський суд з прав людини зазначає, що маючи певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З урахуванням відсутності відзиву на позовну заяву та, враховуючи вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції щодо строків виконання зобов`язання, висновок суду першої інстанції Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені порушень вимог чинного законодавства судом не встановлено є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Твердження апеляційної скарги щодо відсутності детального розрахунку штрафних санкцій в мотивувальній частині рішення суду відхиляються з урахуванням встановлення судом апеляційної інстанції помилковості в твердженнях відповідача щодо періодів їх нарахування.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р.у справі № 922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розумінні частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, доводи апеляційної скарги в частині того, що заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищена, оскільки з акту здавання-приймання виконаних робіт з надання правничої допомоги від 21 серпня 2020 року вбачається, що вивчення та аналіз документів складає 4 години, в той же час розрахунок штрафних санкцій, складання позовної заяви та визначення судового збору також складає по 4 години, оскільки для того ж розрахунку судового збору не потрібно стільки ж часу скільки для розрахунку штрафних санкцій, а отже на нашу думку витрати на правничу допомогу є завищеними; не зрозуміло чому саме 6,2 відсотки від ціни позову було заявлено до стягнення витрат на професійну правову допомогу відхиляються як такі, що не були доведені суду першої інстанціх в порядку частин 5,6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1921,00грн.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 3 641,91грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду, які є предметом апеляційного оскарження законними та обґрунтованими і не вбачає підстав для їх скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5 463,00 грн. (а.с. 116) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 у справі №904/3367/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/3367/20 - залишити без змін.

Додткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 у справі №904/3367/20 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 463,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Форс" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, 6-А, код ЄДРПОУ 40345922).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік