Рішення

від 24.03.2021 по справі 160/17266/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Справа № 160/17266/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Лавришев В.В. Малишева А.Е. Архипенко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області при винесення податкових повідомлень - рішень від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф, від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф протиправними;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень - 533,3 кв.м., 12.07.2017р. та отримав податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, якими визначено йому суму податкового зобов`язання з податку на земельну ділянку з фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 73 492,26 грн. за періоди - 2018, 2019 та 2020 роки. Позивач вважає ці рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним, таким що порушує його права та інтереси оскільки він не є платником податку на землю з огляду на те, що ним не укладався договір оренди або користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , та він не отримував земельну ділянку у власність.

Одночасно позивач посилається на судову практику Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду у справі 804/420/18, яка сформувалася між позивачем та відповідачем у спірних правовідносинах стосовно сплати земельного податку за ту ж саму земельну ділянку однак за період 2017 року.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності позивача, перебуває у користуванні позивача і до нього з моменту набуття право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло право користування цією земельною ділянкою, і оскільки позивач є землекористувачем, то він повинен сплачувати земельний податок.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпровську міську раду.

Дніпровська міська рада надала суду письмові пояснення, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач як власник нерухомого майна повинен сплачувати податок на земельну ділянку, на якій нерухоме майно позивача знаходиться.

Ухвалою суду 24.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судовому засіданні заперечувала проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

Відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф, від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф на суму земельного податку 73 492,26 грн. кожне за періоди 2018, 2019 та 2020 роки відповідно.

Підставою для прийняття вищезазначеного рішення щодо визначення позивачу грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019-2020 роки у сумі 73492,26 грн. за кожен рік стало те, що ОСОБА_1 з 21.12.2010р. належать нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 533,3 кв.м: адміністративний будинок літ. А-2, під.літ. А-2, загальною площею 397 кв.м, адміністративний будинок літ. Б-1, б'-1, загальною площею 136,3 кв.м, підпірні стіни №5, 6, мостіння-І та відповідно до технічного паспорту на адміністративні будинки літ.А-2, Б-1 по АДРЕСА_2 , який виготовлено 24.06.2010 р., а саме з плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки на якій розташовано ці об`єкти нерухомого майна, становить 373 кв.м., і на думку податкового органу позивач у справі з моменту набуття права власності на частину нежитлових приміщень, які розташовані на цій земельній ділянці, набув право користування земельною ділянкою на якій розташовані належні йому нежитлові приміщення і повинен сплачувати земельний податок з фізичних осіб, які і нараховано йому.

Як видно з технічного паспорту на адміністративні будинки літ.А-2, Б-1 по АДРЕСА_2 , що виготовлений 24.06.2010 року, а саме з плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки становить 373 кв.м.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 21.12.2010 року прийнято рішення про проведення державної реєстрації нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 загальною площею 533,3 кв.м (що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_1 .

Із 21.12.2010 року позивач є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 загальною площею 533,3 кв.м: адміністративний будинок літ. А-2, під.літ. А-2, загальною площею 397 кв.м, адміністративний будинок літ. Б-1, б'-1, загальною площею 136,3 кв.м, підпірні стіни №5, 6, мостіння-І.

Позивач придбав нерухоме майно у ТОВ Енерджи Статус Естет (код ЄДРПОУ 36366150), що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-проваджу від 16.11.2010 року.

Відповідач до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 15.03.2021 року № 4/11-170, який надано на запит суду, за адресою земельної ділянки Чкалова, 26 немає реєстраційних записів договорів, які укладено між міською радою та фізичними або юридичними особами.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу правомірності здійснення відповідачем у справі донарахування спірним рішенням позивачу орендної плати за землю за 2018-2020р. врегульовано положеннями Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» .

Сукупний аналіз положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 270.1.1 п. 20.1 ст. 270, п. 288.1, 288.2, 288.4, 288.5, 288.7 ст. 288, п. 286.5 ст. 286 , п. 287.1ст. 287 Податкового кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, та в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку шляхом прийняття відповідного рішення, при цьому мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку визначається в певних відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за користування якою підлягає сплаті орендна плата.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже з урахуванням вищенаведених норм права фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тому незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, при цьому до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019р. у справі № 804/420/18 суд касаційної інстанції, посилається на те, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, та в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, але суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановили, на яких умовах та в якому обсязі були права користування у попереднього землекористувача.

Під час розгляду справи, судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що земельна ділянка по вул. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпрі позивачу у користування або у власність не надавалась, у попереднього власника будівель по вул. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпро, - ТОВ «Енерджи Статус Естейт» , у якому позивачем були придбані нежитлові приміщення, документи, які підтверджують право користування земельної ділянки та умови користування були відсутні.

Наказом Міністерства фінансів України 06.07.2018 року №602 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені. У вищевказаній консультації зроблено висновок про те, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

У відповідності до вимог п.4.1.4 ПК України та п. 56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована (п.53.1 ПК України).

За вказаних обставин враховуючи Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені відповідач не повинен був виносити оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При цьому з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владний повноважень, не було надано суду доказів на спростування доводів позивача, як і не надано і доказів того, на яких умовах та в якому обсязі користувався земельною ділянкою попередній землекористувач.

За таких обставин суд вважає, що неможливо встановити на яких умовах та в якому обсязі були права користування спірною земельною ділянкою у попереднього землекористувача, тому неможливо визначити, на яких умовах і у якому обсязі позивач у справі з моменту набуття права власності на нерухоме майно (з 21.12.2010р.) - нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 533,3 кв.м: адміністративний будинок літ. А-2, під.літ. А-2, загальною площею 397 кв.м, адміністративний будинок літ. Б-1, б'-1, загальною площею 136,3 кв.м, підпірні стіни №5, 6, мостіння-І., користується земельною ділянкою на якій розташовано належні йому нежитлові приміщення, що у свою чергу виключає можливість здійснення нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб за користування цією земельною ділянкою.

Отже з огляду на вищенаведене, суд вважає що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу цих податкових зобов`язань не відповідають положенням Податкового кодексу України і відповідач у справі під час прийняття спірного податкового-повідомлення рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством.

За вказаних обставин податкові повідомлення - рішення від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф, від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог - визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області при винесення податкових повідомлень - рішень від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф, від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф протиправними, то суд зазначає наступне.

Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, виключно результат реалізації повноваження органу (а саме - рішення органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю рішення) може бути об`єктом судового оскарження. А дотримання органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого органом за результатами розгляду документів.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі лише 2489,97 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26519514) про визнання дій протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.06.2018 року № 995619-1309-0462 форми Ф, від 25.04.2019 року № 96570-5150-0462 форми Ф та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.03.2020 року № 857150-5140-0462 форми Ф.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 2489,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 березня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 24.03.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.