Ухвала

від 22.03.2021 по справі 460/1853/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 березня 2021 року м. Рівне №460/1853/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1 до Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про визнання протиправним та нечинним рішення, В С Т А Н О В И В :

16.03.2021 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про визнання протиправним та нечинним рішення №493 від 07.05.2020 "Про затвердження генерального плану та плану зонування території села Липки Гощанського району Рівненської області" в частині розміщення в графічній частині генерального плану села Липки Провулку Проектного-4 на належній позивачу земельній ділянці площею 0,32 га, кадастровий номер 5621284400:03:005:0051, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с.Липки Гощанський район, Рівненська область.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, суд керується таким.

Предметом спору в межах даної адміністративної справи є визнання протиправним та нечинним рішення №493 від 07.05.2020 "Про затвердження генерального плану та плану зонування території села Липки Гощанського району Рівненської області" в частині розміщення в графічній частині генерального плану села Липки Провулку Проектного-4 на належній позивачу земельній ділянці площею 0,32 га, кадастровий номер 5621284400:03:005:0051.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві вказує, що 18.04.2019 на підставі рішення Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,32 га, кадастровий номер 5621284400:03:005:0051, розташовану на території Липківської сільської ради. Повідомив, що з графічних матеріалів генерального плану, затвердженого оскаржуваним рішенням, вбачається, що провулок, будівництво якого запланувала Липківська сільська рада, розміщений на земельній ділянці, що належить позивачу. Стверджує, що запроектувавши будівництво дороги на вказаній земельній ділянці, відповідач порушив його право користування землею.

У позовній заяві, позивач посилаючись на положення ст.317, 319, 373 та 375 Цивільного кодексу України, наголошує, що орган місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримався справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та умовами захисту основних прав людини, проектування будівництва провулку Проектного-4 відповідно до Генерального плану села Липки на належній йому на праві власності земельній ділянці без його згоди, обмежує його у здійсненні права використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для сільськогосподарських потреб.

Суд зазначає, що підстава позову це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Зміст позовної заяви свідчить, що підставою позову є, зокрема, порушення відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення охоронюваних майнових інтересів позивача, як власника земельної ділянки.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За визначенням поняття, наведеним у абз. 2 п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, згідно з ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне; по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Системний аналіз положень ЦПК України та КАС України свідчить, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на доводах позивача щодо протиправності рішення №493 від 07.05.2020 в частині розміщення згідно з затвердженим генеральним планом села Провулку Проектного-4 на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності.

За приписами частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (далі іменується ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст.90 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною ст.155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт (частина друга статті 155 ЗК України).

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 2 статті 21 ЦК України).

З системного аналізу положень вказаних норм слідує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).

За змістом положень наведених вище норм права суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Вирішуючи питання про наявність перешкод для розгляду справи по суті, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб`єкта Липківської сільської ради, проте стосуються виключно права цивільного, а саме, права власності позивача на земельну ділянку, а також безперешкодної реалізації правомочностей позивача, як власника земельної ділянки.

Більше того, змістом спору є не процедура прийняття Липківською сільською радою рішення №493 від 07.05.2020, а реалізація права позивача на користування земельною ділянкою, на території якої згідно з оскаржуваним рішенням запроектовано будівництво дороги. Тобто, позивач формально оскаржує управлінське рішення владного суб`єкта органу місцевого самоврядування, проте по суті прагне захистити право цивільне щодо земельної ділянки.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що як суб`єктний склад спору, так і зміст спірних правовідносин, у даній справі є приватноправовими, а оскарження рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 18.04.2018 у справі № 607/10615/15-а (провадження № 11-288апп18, від 06.06.2018 у справі № 826/26536/15 (провадження № 11-505апп18), від 06.06.2018 у справі № 804/3509/17 (провадження № 11-482апп18), від 28.11.2018 у справі № 804/2001/16 (провадження № 11-751апп18) Верховний Суд зазначає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд також враховує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 29.05.2019 у справі №826/15263/18.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу володіння та користування земельною ділянкою, позивач має майновий інтерес щодо конкретного об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, і на зазначеній ділянці, заплановано будівництво дороги (провулку Проектного-4), суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправним та нечинним рішення №493 від 07.05.2020 "Про затвердження генерального плану та плану зонування території села Липки Гощанського району Рівненської області" в частині розміщення в графічній частині генерального плану села Липки Провулку Проектного-4 на належній позивачу земельній ділянці, не підлягає розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, позаяк спрямований на захист майнових прав позивача.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 27.10.2020 у справі №335/13534/16-а (2-а/335/1/2018).

Суд враховує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин, у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, одночасно роз`яснивши позивачу можливість звернення за захистом своїх порушених прав та інтересів до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про визнання протиправним та нечинним рішення №493 від 07.05.2020 "Про затвердження генерального плану та плану зонування території села Липки Гощанського району Рівненської області" в частині розміщення в графічній частині генерального плану села Липки Провулку Проектного-4 на земельній ділянці площею 0,32 га, кадастровий номер 5621284400:03:005:0051.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений 22.03.21

Суддя Н.С. Гудима