Постанова

від 23.03.2021 по справі 200/4737/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року справа №200/4737/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: Стряпча І.О.

відповідач: Сенников А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Аканов О.О.) від 03 грудня 2020 року (повний текст рішення складено 04 грудня 2020 року) у справі №200/4737/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЕКСПРЕС" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000197516 від 20.11.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000197516 від 20.11.2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000197516 від 20.11.2019 року; стягнуто судовий збір у розмірі 2276,08 грн.; стягнуто витрати на правничу допомогу 10150 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198. п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 42675891). Також відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспівмірними в розрізі предмету спору та складності справи.

Представник позивач під час судового розгляду справи та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 42675891) за травень 2019року. за результатами якої складено акт від 21.10.2019 року № 109/05-99-05-16/332220 від та прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р 1 від 20 листопада 2019 року №000197516 про зменшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень 2019р., а саме податкового зобов`язання на суму 75938 грн., податкового кредиту 75800 грн..

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198. п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого: завищено податкове зобов`язання у рядку 9 декларації з ПДВ Усього податкові зобов`язання у розмірі 75938 грн., у тому числі за травень 2019 в сумі 75938 грн.; завищено податковий кредит у травні 2019 у рядку 17 Декларації з ПДВ Усього податковий кредит у розмірі 75800 грн., що призвело до заниження від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (від`ємне значення), у травні 2019 у розмірі 138 грн..

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що документи, які надано до перевірки ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС по взаємовідносинам з ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН видаткова накладна від 19.05.2019 року №91, податкова накладна від 19.05.2019 року №91, договір постачання товару №0605/2019/І-Т від 06.05ю.2019 року. Складено формально лише для отримання податкової угоди, у зв"язку із тим, що не підтверджено реальний факт продажу запасних частин від постачальника ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН до ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС . Виходячи з вищенаведеного, визначається безпідставне формування ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН за травень 2019 року у сумі 75800 грн. з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у травні 2019 року у суму 75 800 грн..

Позивачем подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 03.02.2020р. податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019р. №000197516 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

У відповідності до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та постачальником ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН укладено договір постачання товару від 06.05.2019р. №0605/2019/1-Т, пунктом 9.2 якого передбачено перехід права власності на товар до покупця в момент підписання видаткової накладної.

Згідно специфікації №1 до договору постачальник ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН зобов`язується постачати певний товар покупцю ТОВ "АВТО-ЕКСПРЕС" у термін з 06.05.2019 року по 26.05.2019 року.

На підтвердження факту придбання товару від наведеного контрагента позивачем надано: видаткова накладна №91 від 16 травня 2019 до договору постачання №0605/2019/1-Т від 06.05.2015 найменувань товару 24 на суму 454 800 грн. у т.ч. пдв 75800 грн., податкова накладна № 91 від 16.05.2019р. на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 454 800 грн., загальну суму податку на додану вартість, у тому числі на основною ставкою 75 800 грн., рахунок на оплату №91 від 16 травня 2019 до договору постачання №0605/2019/1-Т від 06.05.2015 найменувань товару 24 на суму 454 800 грн., платіжні доручення №960 від 11 червня 2019 на суму 47 754 грн., №3917 від 16 липня 2019 на суму 250 000 грн., карточка рахунку 207 від 31 травня 2019 року.

Придбаний товар в подальшому позивачем був реалізований:

- ПрАТ МАРІУПОЛЬ-АВТО , що підтверджується: видатковою накладною № 230 від 31.05.2019р., податковою накладною № 83 від 31.05.2019р., рахунком № 19 від 10.05.2020 року., виписками по банківському рахунку позивача від 10.05.2019р. на суму 500000 грн., 15.05.2019р.- 184937 грн., 12.06.2019 року - 10061 грн .;

-ТОВ МАРІУПОЛЬСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 11402 , що підтверджується: видатковою накладною № 182 від 23.05.2019 року, податковою накладною № 49 від 23.05.2019р., рахунком № 47 від 23.05.2019 року, оплата підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем до суду надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач використовував власний автомобільний транспорт для транспортування запчастин до автобусів з міста Маріуполь до міста Волноваха, на підтвердження цього факту позивачем надано подорожній лист на транспортний засіб марки БАЗ д.р.н. НОМЕР_1 , яким здійснювалась поставка товару на умовах само вивозу від ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН . Також зазначено, що отримання товару здійснювалось безпосередньо директором, який діяв на підставі статуту товариства та не потребував підтвердження своїх повноважень будь-якими іншими документами.

Щодо відсутності ТОВ АДЕНІУМ ПРОДАКШН за податковою адресою, позивач посилається на недоведеність цієї обставини, оскільки з податкової інформації не зрозуміло, коли саме здійснено перевірку наявності платника за юридичною адресою, і це не спростовує факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором поставки у травні 2019 року.

На підтвердження викладеного в поясненнях позивачем додано до заяви посвідчення водія Самофалова О.В. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю АДЕНІУМ ПРОДАКШН за адресою: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Архіпа Куїнджі, буд.81.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагента позивача судами винесено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198. п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 150,00 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 30 квітня 2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням "ДЕКСТРА" укладено договір про надання правничої допомоги б/н.

Пунктом 4.2 зазначеного договору вартість послуг наданих клієнту в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1 договору визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу дорівнює 1100 грн.; вартість представника інтересів клієнта в судовому засіданні складає 1500 грн. за кожне судове засідання незважаючи на його тривалість.

В додатковій угоді №1 до договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020р. викладено перелік обсягу та вартості послуг: зустріч з директором та головним бухгалтером з метою з`ясування фактичних обставин та отримання пояснень стосовно предмету спору - 1 година вартістю 1100 грн.; аналіз законодавства, яке становить правове підґрунтя спірних правовідносин на предмет обґрунтованості позовних вимог та наявних письмових доказів. Надання правового аналізу предмету та підставам позову, вивчення судової практики та визначення переліку належних та достатніх доказів - 1,5 годин вартістю 1650 грн.; зустріч з директором клієнта з метою узгодження правової позиції та стратегії захисту, витребування письмових доказів - 0,5 годин вартістю 550 грн.; складання позовної заяви про скасування ППР №000197516 від 20.11.2019р. - 4 години вартістю 4400 грн..

Судом першої інстанції у стягненні правничої допомоги у розмірі 7700 грн. у відповідності до додаткової угоди №1 та звіту від 06.05.2020р. відмовлено.

Позивачем апеляційна скарга не подавалась, а тому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС витрати на правничу допомогу 10150 грн. згідно додаткової угоди №2 від 30 листопада 2020р. до договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020р..

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про відмову або зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу адвоката позивачем долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020 року, копію додаткової угоди № 2 від 30.11.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020 року; звіт витраченого часу адвоката за договором про надання правничої допомоги б/н від 30.04.2020 року; копію рахунку на оплату №118 від 01.12.2020 року надання правової допомоги згідно договору б/н від 30.04.2020 року на суму 11 500,00 грн.; копію платіжного доручення №3397 від 01.12.2020 року про сплату наданої правової допомоги згідно договору б/н від 30.04.2020 року та додаткової угоди №2 від 30.11.2020 року на суму 11 500,00 грн..

В додатковій угоді №2 до договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020р., яка укладена 30 листопада 2020р., викладено перелік обсягу та вартості послуг: складання відповіді на відзив - 1,6 годин вартістю 1760 грн.; складання заперечень на клопотання про застосування строку позовної давності - 0,7 годин вартістю 770 грн.; складання додаткових пояснень - 1,5 годин вартістю 1650 грн.; складання додаткових пояснень - 1,2 години вартістю 1320 грн., участь у судовому засіданні 22.09.2020р., 08.10.2020р., 24.11.2020р., 03.12.2020р. - 1 фіксоване судове засідання вартістю 1500грн. кожне.

Проте, матеріали справи не містять в собі доказів участі представника позивача у судовому засіданні 08 жовтня 2020 року, оскільки 08 жовтня 2020 року була винесена ухвала в порядку письмового провадження.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь позивача має бути стягнуто 5000,00 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу під час апеляційного провадження у сумі 4200,00грн..

На підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу позивачем долучено: копію договору про надання правничої допомоги б/н від 12.03.2021 року, копію додаткової угоди № 1 від 16.03.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 12.03.2021 року; звіт витраченого часу адвоката за договором про надання правничої допомоги б/н від 12.03.2021 року; копію рахунку на оплату №24 від 17.03.2021 року надання правової допомоги на суму 4200,00 грн.; копію платіжного доручення №3452 від 19.03.2021 року про сплату наданої правової допомоги згідно додаткової угоди №1 від 16.03.2021 року на суму 4 200,00 грн., копію акту прийому-передачі від 19.03.2021 року наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 12.03.2021 року, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5597 від 28.08.2019 року, копію довіреності від 30.12.2020 року

В додатковій угоді №1 до договору про надання правничої допомоги від 12.03.2021р., яка укладена 16 березня 2021р., викладено перелік обсягу та вартості послуг: складання відзиву на апеляційну скаргу - 2 години вартістю 2 200,00 грн.; участь у судовому засіданні у Першому апеляційному адміністративному суді 23.02.2021 року - 2000,00 грн..

Враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, складність справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь позивача має бути стягнуто 2000,00 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу .

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 03 грудня 2020 року у справі №200/4737/20-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 03 грудня 2020 року у справі №200/4737/20-а - змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного від 03 грудня 2020 року у справі №200/4737/20-а вислів 10 150 грн. замінити висловом 5000,00 грн. .

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду 03 грудня 2020 року у справі №200/4737/20-а - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ЕКСПРЕС" (код ЄДРПОУ 33222009) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 березня 2021 року.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 23 березня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко