Постанова

від 23.03.2021 по справі 420/10424/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. Категорія 108020000м.ОдесаСправа № 420/10424/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженої відповідальністю «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, мотивуючи його тим, що надані позивачем документи не дають підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності, які на думку відповідача існують у документах, не вплинули і не могли вплинути на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/00406 від 31.08.2020 р. та рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000103/2 від 31.08.2020 р.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженої відповідальністю «Мастерпласт Україна» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені заяви про стягнення судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення, судом першої інстанції не вірно дана оцінка співмірності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу та перекладача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2020 року до суду від представника товариства з обмеженої відповідальністю «Мастерпласт Україна» надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій адвокат Бєлогуб Марія Вікторівна просить суд: стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн.

В обґрунтування підстав для стягнення вказаної суми судових витрат позивач вказав, що ТОВ Мастерпласт Україна та АО Едвайзерс погодили вартість надання правової допомоги у фіксованому розмірі у Додатковій угоді №2 до Договору № 30 про надання правової допомоги від 25.08.2020 року, враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, а також фінансовий стан клієнта та, що факт надання АО Едвайзерс відповідних послуг ТОВ Мастерпласт Україна підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2020 р. Адвокатом АО Едвайзерс Бєлогуб М.В. на виконання робіт (надання послуг), передбачених Додатковою угодою №2 до Договору № 30 про надання правової допомоги від 25.08.2020р. витрачено 11 годин, а позивачем на користь АО Едвайзерс 21.09.2020 р. сплачено 15 000,00 за надання правової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням N22679 від 21.09.2020р. і випискою з особового рахунку АО Едвайзерс за 2І.09.2020р. Поряд з цим, представник позивача вказав, що ТОВ ПАВТРЕЙД здійснено переклад 12 (дванадцяти) документів з угорської, китайської та англійської мов на українську. Розрахунок послуг ТОВ ПАВТРЕЙД : -послуги письмового перекладу з англійської мови -132 грн*8 сторінок=1056 грн; -послуги письмового перекладу з угорської мови на українську мову - 297 грн* 19,2 сторінок=5702,40 грн., послуги письмового перекладу з китайської мови на українську мову - 341*3.3 сторінок =1125,30 грн.; послуги посвідчення підпису перекладача нотаріусом -132*12 документів-1584 грн. та разом - 9 467,70грн. Поряд з цим, представник позивача, посилаючись на висновок Верховного Суду у справі №160/7049/19 від 31.03.2020 р. зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції стягуючи з Одеської митниці Держмитслужби судові витрати зазначив, що фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги та послуг перекладу підтверджено належними та допустимими доказами та наявні підстави для стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року справа №826/856/18.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У відповідних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах Баришевський проти України від 26.02.2015, заява № 71660/11 (п.95), Гімайдуліна та інші проти України від 10.12.2009 року ( п.п.34-36) , Двойних проти України від 12.10.2006 року, заява 72277/01 (п.80), Меріт проти України від 30.03.2004 року (п.88), Суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим .

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону 5076-VI, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначалось вище, в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року судом вирішено питання щодо стягнення судових витрат, а саме стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженої відповідальністю «Мастерпласт Україна» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн.

В підтвердження наявності підстав для стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн. позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги №30 від 25.08.2020р. укладений між ТОВ Мастерпласт Україна та Адвокатським об`єднанням ЕДВАЙЗЕРС ; додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 25.08.2020р. №30 від 17.09.2020р.; рахунок фактура №50 від 17.09.2020р. про оплату 15000,00грн.; платіжне доручення №2679 від 21.09.2020р. про сплату 15000,00грн., виписка з рахунку ТОВ Мастерпласт Україна від 22.10.2020р., акт прийому - передачі наданих послуг від 16.12.2020р.; рахунки на оплату перекладу №196 від 21.09.2020р. та №208 від 28.09.2020р., акт прийому-передачі робіт №208/09 від 30.09.2020р. та платіжні доручення №2694 від 23.09.2020р. та №2780 від 30.09.2020р. про сплату за послуги перекладу у загальному розмірі 9467,70грн.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказав, на співмірність розміру виплат на оплату послуг адвоката та зазначає, що витрати є явно не пропорційними предмету спору. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не повідомив Одеську митницю Держмитслужби про дату, час і місце судового засідання та позбавлено його можливості реалізувати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з доцільністю та обґрунтованістю стягнення з апелянта судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн., оскільки дана сума не співмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

В даному випадку, позовна заява фактично є шаблонною та не потребувала значного часу та витрат на її складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах.

Сама справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, що свідчить про те, що предмет спору у цій справі не є складним та містить лише один епізод спірних правовідносин.

Також, в наданих до суду документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи збір доказів, аналіз законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі № 821/440/17 та від 17 вересня 2019 року по справі № 810/3806/18.

Отже, враховуючи надані до суду докази, суд апеляційної інстанції вважає, що стягненню з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань витрат за надання правничої допомоги адвокатом, понесених позивачем під час розгляду даної справи, підлягає сума у розмірі 2000 грн.

Поряд з цим, представником позивача в підтвердження понесення судових витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн. надано акт прийому - передачі наданих послуг від 16.12.2020р.; рахунки на оплату перекладу №196 від 21.09.2020р. та №208 від 28.09.2020р., акт прийому-передачі робіт №208/09 від 30.09.2020р. та платіжні доручення №2694 від 23.09.2020р. та №2780 від 30.09.2020р. про сплату за послуги перекладу у загальному розмірі 9467,70грн.

При цьому, з акту прийому - передачі наданих послуг від 16.12.2020р., укладеного між ТОВ ПАВТРЕЙД та ТОВ Мастерпласт Україна вбачається, що ТОВ ПАВТРЕЙД надано послуги з перекладу наступних документів: сертифікат ваги б/н від 26.06.2020 року, експортний інвойс IN- ЕХ20/01167 від 18.08.2020 р., товарно-транспортна накладна № 4369-0177-006.021 від 30.06.2020 р., сертифікат про походження товару C20MA5CY2AM19003 від 01.07.2020р., рахунок №HUS1074785 від 24.08.2020р., розрахунок до інвойсу б/н від 24.08.2020 р., сертифікат страхування морських вантажів №19-С534.131-7 від 30.06.2020 р., комерційний інвойс № YCJA202008- UK від 26.06.2020 р., лист - замовлення від 03.08.2020р., експортна вантажна митна декларація 26.06.2020 р., прайс-лист, товарна накладна до інвойсу від 26.06.2020 р. (пакувальний лист), вартість якого склала 9467,70грн.

Поряд з цим, під час вирішення питання щодо віднесення наданих послуг перекладача до витрат, що пов`язані з розглядом справи, суд першої інстанції вірно врахував висновки Верховного Суду у справі №160/7049/19 від 31.03.2020 р., згідно яких переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичний обсяг послуг перекладу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9 467,70 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом зміни першого абзацу його резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - задовольнити частково.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі № 420/10424/20, - змінити, виклавши перший абзац його резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія 21А) на користь товариства з обмеженої відповідальністю «Мастерпласт Україна» (код ЄДРПОУ 33438138, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., село Великі Лази, вул. Тельмана 4-Б) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн.(дві тисячі гривень) та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9467,70 грн. (дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень сімдесят копійок).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі № 420/10424/20, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.