Ухвала

від 21.05.2021 по справі 420/10424/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 420/10424/20

адміністративне провадження № К/9901/18132/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №420/10424/20 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна у жовтні 2020 року звернулося з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.12.2020 позовні вимоги задовольнив.

18.12.2020 на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі щодо стягнення судових витрат, яка обґрунтована тим, що позивач поніс грошові витрати на правову допомогу у розмірі 15000грн., а також витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9467,70грн.

Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 24.12.2020 стягнув з Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженої відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000грн., та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9467,70грн.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.03.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 залишив без змін.

Також 23.03.2021 П`ятим апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову, якою додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 змінено та викладено перший абзац його резолютивної частини в наступній редакції: Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженої відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2000грн. та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 9467,70грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 грудня залишив без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом.

Постанова ж суду апеляційної інстанції, якою переглянуто додаткове рішення, мотивована тим, що стягнення судом першої інстанції з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000грн. є недоцільним та необґрунтованим, оскільки така сума не співмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). В той же час фактичний обсяг послуг перекладу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для стягнення з митного органу на користь позивача судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 9467,70грн.

Одеська митниця Держмитслужби звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 257 КАС України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Матеріали касаційної скарги не свідчать про необхідність застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відтак рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, прийняті у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Одеській митниці Держмитслужби у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №420/10424/20 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С.Пасічник Л.І.Бившева І.А.Васильєва