ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7250/20 пров. № А/857/2237/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря Юник А.А.,
представника відповідача Квасниці Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства "ЛАХ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Кедик М.В.,
час ухвалення рішення - 16.12.2020 року, 10:47 год.,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 18.12.2020 року,
в с т а н о в и в :
Фермерське господарство "ЛАХ" (далі - позивач, ФГ "ЛАХ") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням від 30.11.2020 позов фермерського господарства "ЛАХ" (вул. Лесі Українки, 41, с. Сушно, Радехівський район, Львівська область, 80214, ЄДРПОУ 38304803) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43143039), Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію/відмову реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.05.2020 № 1569943/38304803 про відмову в реєстрації податкової накладної фермерського господарства "ЛАХ" від 19.02.2020 № 3; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну фермерського господарства "ЛАХ" від 19.02.2020 № 3, датою її первинного подання платником податків на реєстрацію; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань в користь фермерського господарства "ЛАХ" по 2 102,00 грн судових витрат.
08.11.2020 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України на користь ФГ "ЛАХ" витрати на професійну правову допомогу та доїзд до суду в розмірі 6490,00 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань в користь фермерського господарства "ЛАХ" (вул. Лесі Українки, 41, с. Сушно, Радехівський район, Львівська область, 80214, ЄДРПОУ 38304803) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. Стягнуто з Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань в користь фермерського господарства "ЛАХ" (вул. Лесі Українки, 41, с. Сушно, Радехівський район, Львівська область, 80214, ЄДРПОУ 38304803) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. У решті частини заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в стягненні судових витрат, оскільки вважають такі неспівмірними.
Представник ГУ ДПС у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року скасувати.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня неявка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» , від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» ,від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» , від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини 2 статті 3, статті 59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Статтею 134 КАС України врегульовано питання витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат використовуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
31.07.2020 між ФГ «ЛАХ» та адвокатським об`єднанням «Галицька правнича група» укладено договір про надання правничої допомоги 1/3107.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2020 сторонами погоджено, що облік розміру годин роботи адвоката чи помічника адвоката здійснюється в односторонньому порядку виконавцем, який доводиться до відома замовника. Винагорода за надану правову допомогу сплачується виключно за фактично виконану роботу, з розрахунку 500,00 грн за 1 год роботи, без ПДВ.
Виконавцем були проведені роботи відповідно до актів прийому-передачі робіт (наданих послуг):
- від 31.08.2020 № 209 - ведення судової справи за позовом ФГ «ЛАХ» до ГУ ДПС у Львівській області про оскарження рішень - 5000,00 грн;
- від 30.11.2020 № 314 - транспортні витрати на доїзд при наданні правової допомоги - 1 490,00 грн.
Відповідно до виписки по рахунку позивач здійснив оплату наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги від 31.07.2020 № 1/3107.
Разом з цим суд зазначає, що наданий звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2020 № 209 містить незрозумілий зміст такої послуги та з нього не можливо встановити детальний опис робіт (наданих послуг).
У частині компенсації витраченого часу на проїзд суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» , витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Таким чином витрати на переїзд, в даному випадку компенсації витраченого часу на проїзд в обидві сторони, можуть бути відшкодовані лише у випадках їх документального підтвердження.
Однак суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, котрі б надали змогу визначити скільки часу та коштів було витрачено представником позивача на проїзд в обидві сторони для участі в судовому засіданні, а тому така вимога є безпідставною.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача зазначає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору та складності справи.
Враховуючи клопотання відповідача, критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, складність предмета спору, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3000 гривень.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС У Львівській області слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 380/7250/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2021 |
Оприлюднено | 26.03.2021 |
Номер документу | 95749648 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні