Ухвала

від 28.04.2021 по справі 380/7250/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 380/7250/20

адміністративне провадження № К/9901/15284/21

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляк В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі за позовом Фермерського господарства "ЛАХ" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 Заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства "ЛАХ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн; стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства "ЛАХ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн; в решті частини заяви відмовив.

Головне управління ДПС у Львівській області 22.04.2021 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині 1 статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Правова позиція з питань, що стосуються розподілу судових витрат, зокрема, судових витрати на професійну правничу допомогу, вже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, його співмірність із складністю справи, об`ємом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходили з того, заявлені позивачем витрати в сумі 6490,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Тому, враховуючи принцип співмірності, суди дійшли до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк