Постанова

від 23.03.2021 по справі 639/1496/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

м. Харків

справа № 639/1496/20

провадження № 22ц/818/1780/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачі - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д., ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Геркулес

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року в складі судді Труханович В.В.

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича, ОСОБА_3 , третя особа: Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Геркулес про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що вона проживала однією сім`єю, а з 02 квітня 2016 року - у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Зазначила, що за життя ОСОБА_5 був членом Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив Геркулес , про що свідчить постанова Жовтневої районної ради м. Харкова від 17 лютого 2010 року Про зміну складу членів Автогаражного кооперативу Геркулес та розпорядження Жовтневої районної ради м. Харкова від 03 грудня 1996 року № 572 Про затвердження списків членів Гаражного будівельного кооперативу Геркулес . ОСОБА_5 повністю були сплачені пайові внески за гаражний бокс № НОМЕР_1 в Автогаражний кооператив Геркулес .

Вважала, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить і вказаний гаражний бокс. Заповітом від 15 березня 2007 року ОСОБА_5 заповів все своє майно їй.

Вказала, що в січні 2020 року їй стало відомо, що 17 січня 2020 року право власності на гаражний бокс зареєстровано за ОСОБА_3 . При цьому, як підстава виникнення права власності значиться технічний паспорт серії та номер 15680/20, виданий 08 січня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Архілаін та довідка, серія та номер 08/01/2-т від 08 лютого 2020 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю Архілаін . Однак, чинним законодавством не передбачено можливості виникнення права власності лише на підставі технічного паспорту.

Посилалася на те, що ОСОБА_3 не був та на цей час не є членом кооперативу, отже не має жодного відношення до гаражного боксу № НОМЕР_1 , що розташований в Автогаражному кооперативі Геркулес .

Вважала, що через вчинення приватним нотаріусом протиправної державної реєстрації права власності на вказаний вище гараж за ОСОБА_3 виникла ситуація, коли її фактично позбавлено права на спадкування частини спадкового майна, що належало ОСОБА_5 .

Просила визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. як державного реєстратора, індексний номер 50730420, від 21 січня 2020 року 10:40:37 про державну реєстрацію права власності на гараж, розташований в Автогаражному кооперативі Геркулес , загальною площею 21,7 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д., як державного реєстратора, індексний номер 50730420, від 21 січня 2020 року 10:40:37 про державну реєстрацію права власності на гараж, розташований в Автогаражному кооперативі Геркулес , загальною площею 21,7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; стягнуто з приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. та ОСОБА_3 , з кожного окремо, на користь ОСОБА_1 судовий збір по 420,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що в загальну масу заповіту особи може бути включено виключно об`єкти право власності, на які заповідач мав на день смерті або мав права отримати такі права після своєї смерті, однак позивачка не надала жодного доказу, що ОСОБА_5 мав право власності на майно, як члена кооперативу або сплатив вступні і пайові внески за гаражний бокс. Квитанції про сплату членських внесків не є підставою виникнення права власності, оскільки це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання. Вказав, що позивачці не належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона мала звернутися до суду, тобто вона фактично вийшла за межі наданого їй заповіту від ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю права на юридичне оспорювання дій між відповідачами та третьою особою. ОСОБА_5 став членом кооперативу на підставі власної ініціативи та право членства в кооперативі набув шляхом виявлення бажання брати участь у його діяльності, але не на підставі внесення вступного внеску та паю. Виходячи з цього ОСОБА_5 набув право користування гаражним боксом, а не право власності, для якого потрібно внести вступний внесок та пай у повному обсязі.

02 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від голови обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив Геркулес надійшла заява, в якій підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 та зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не були членами кооперативу.

08 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона вважала, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що документи, які надані ОСОБА_3 для набуття права власності, а саме, заява про державну реєстрацію, довідка Товариства з обмеженою відповідальністю Архілаін про технічні характеристики гаражу та технічний паспорт на спірний гараж не є достатніми для прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності на гараж.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, було зареєстровано право власності за відповідачем на гараж, на підставі документів, які не свідчили про належність нерухомості відповідачу. Приватним нотаріусом при прийнятті оспорюваного рішення не встановлено відповідність заявлених прав і поданих відповідачем документів вимогам законодавства, не звернуто належної уваги на наявність суперечностей між заявленими документами на нерухомість, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 02 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

Згідно розпорядження виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів від 03 грудня 1996 року № 572 Про затвердження списків членів Гаражного будівельного кооперативу Геркулес , зокрема, затверджено додатковий список членів кооперативу Геркулес , до якого увійшов, у тому числі, і ОСОБА_5 , гараж № НОМЕР_1 (а.с.14).

Постановою Всеукраїнської спілки автомобілістів Жовтневої районної ради м. Харкова від 11 травня 2008 року Про зміну складу членів Автогаражного кооперативу Геркулес виключено зі складу кооперативу ОСОБА_1 та включено до складу кооперативу ОСОБА_3 (а.с.33).

Постановою Всеукраїнської спілки автомобілістів Жовтневої районної ради м. Харкова від 17 лютого 2010 року Про зміну членів Автогаражного кооперативу Геркулес , зокрема, зі складу кооперативу виключено ОСОБА_3 та до складу кооперативу включено ОСОБА_5 (а.с.15).

Матеріали справи містять копії квитанцій про внесення ОСОБА_5 на протязі 2003- 2019 років до Автогаражного кооперативу Геркулес членських та цільових внесків (а.с.45-51).

15 березня 2007 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.10).

ОСОБА_3 є рідним онуком ОСОБА_5 по лінії матері (а.с.175,176,177).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 200212367 від 13 лютого 2020 року вбачається, що гараж, розташований в Автогаражному кооперативі Геркулес загальною площею 21,7 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50730420 від 21 січня 2020 року 10:40:37, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д., зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 . Також, зазначено, що підставою виникнення права власності є технічний паспорт, серія та номер 15680/20, виданий 08 січня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Архілаін , довідка, серія та номер 08/01/2-т Товариства з обмеженою відповідальністю Архілаін від 08 січня 2020 року (а.с.12).

Аналогічна інформація міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 196976844 від 21 січня 2020 року (а.с.34, 145).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 2 Закону України Про кооперацію передбачено, що кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про кооперацію кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Крім того, згідно зі статтею 19-1 Закону України Про кооперацію член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором є нотаріус.

Також, статтею 10 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 2 статті 18 вказаного Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 15 цього Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Статтею 23 вказаного Закону встановлено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Статтею 27 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно ; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать про те, що з 02 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_3 є рідним онуком ОСОБА_5 по лінії матері.

15 березня 2007 року ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все своє майно заповів ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_5 був членом Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив Геркулес . За період з 2003 року по 2019 рік сплачував членські та цільові внески, та у нього в користуванні був гараж № НОМЕР_1 .

З 2008 року по 2010 рік ОСОБА_3 був членом вказаного кооперативу.

17 січня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо гаражу № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі Автогаражний кооператив Геркулес та надав реєстратору довідку Товариству з обмеженою відповідальністю Архілант від 08 січня 2020 року № 08/01/2-г про технічні характеристики гаражу та технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 від 08 січня 2020 року.

Належних документів як на момент звернення до приватного нотаріуса, так і на даний момент, що є підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірний гараж, ОСОБА_3 не має.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що отримавши документи, а саме довідку про технічні характеристики гаражу та технічний паспорт на гараж, приватний нотаріус повинен був прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , оскільки вони подані не в повному обсязі, а згодом, у разі ненаданням заявником належних документів, прийняти рішення про відмову в державній реєстрації.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, було зареєстровано право власності за відповідачем на гараж на підставі документів, які не свідчили про належність нерухомості відповідачу. Приватним нотаріусом при прийнятті оспорюваного рішення не встановлено відповідність заявлених прав і поданих відповідачем документів вимогам законодавства, не звернуто належної уваги на наявність суперечностей між заявленими документами на нерухомість, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачки.

Посилання представника ОСОБА_3 , надані в суді апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем є безпідставними, оскільки вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 і має право, якщо її права як спадкоємиці порушено звертатися до суду за захистом своїх прав. Гараж не входив до спадкової маси, однак, право користування ним за нею зберігається, оскільки ОСОБА_5 з 2010 року по день смерті був членом цього кооперативу і користувався цим гаражем. Письмові пояснення, які надані в заяві головою Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив Геркулес щодо того, що ОСОБА_5 не є членом гаражного кооперативу, спростовується матеріалами справи. До заяви Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Геркулес ніяких доказів на підтвердження своїх пояснень не надав.

Доводи представника ОСОБА_3 , надані ним як в апеляційній скарзі, так і в суді апеляційної інстанції щодо того, що ОСОБА_5 став членом кооперативу на підставі власної ініціативи та право членства в кооперативі набув шляхом виявлення бажання брати участь у його діяльності, але не на підставі внесення вступного внеску та паю судова колегія відхиляє за недоведеністю. В матеріалах справи міститься копія протоколу кооперативу від 17 лютого 2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 вибув, а ОСОБА_5 набув членство в кооперативі. В цьому протоколі крім цього більше нічого не вказано.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 судова колегія відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 березня 2021 року.