Постанова

від 23.03.2021 по справі 640/7178/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

м. Харків

справа № 640/7178/19

провадження № 22-ц/818/1932/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділення публічного акціонерного товариства Кредобанк у м. Харків,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року, постановлене у складі судді Зуб Г.А.,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Кредобанк у м. Харків, після уточнення якого просив визнати недійсним кредитний договір №6762.20.00.2329 від 16.11.2015, що був укладений між відповідачем та позивачем в частині п. 3.2 розділу 3 Розрахунки між сторонами , а саме За користування кредитом встановлюється Змінювана Процентна Ставка на умовах визначених цим розділом , з дати укладання договору.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 16.11.2015 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 6762.20.00.2329. Згідно п. 3.2 договору за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка на умовах визначених цим розділом. Зазначену умову кредитування позивач вважає несправедливою та такою, що порушує права та інтереси позичальника та суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів . Протягом дії кредитного договору жодних повідомлень від банку про зміну процентної ставки не надходило, банк змінював процентну ставку, а позичальник сплачував. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, та боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк довів факт вручення адресатові під розписку листа про зміну умов кредитування.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Судові витрати компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду мотивовано тим, що 16 листопада 2015 року між ПАТ Кредобанк , правонаступником якого є АТ Кредобанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6762.20.00.2329 на придбання автомобіля. В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 16.11.2015 між ПАТ Кредобанк та позивачем укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є рухоме майно - автотранспорт марки GEELY, модель МК CROSS, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Умовами кредитного договору передбачено, що в разі незастрахування на користь банку позичальником у визначений спосіб транспортного засобу, придбаного за отримані по цьому Договору кредитні кошти чи несвоєчасного його страхування протягом терміну дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (згідно п. 9.1.3 Договору), розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами збільшується на 5% вище діючої, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів страхування. В подальшому при виконанні позичальником/поручителем вищезазначеної умови, розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з наступного дня, в якому дана умова була виконана. Така зміна розміру маржі не потребує додаткового погодження сторонами та повідомлення про це позичальника. Суд дійшов висновку, що в зв`язку з невиконання вказаного пункту договору банк мав право підвищити відсоткову ставку на 5%, що складає 24,99% річних (19,99+5). Позивачем не спростовано, що підвищення відсоткової ставки відбулось не у зв`язку з порушенням умов кредитного договору позичальником. Доказів того, що позивач звертався до банку щодо неправомірного підвищення процентної ставки матеріали справи не містять, а навпаки наданий до суду розрахунок заборгованості свідчить про прийняття боржником пропозиції кредитора шляхом сплати ставки відсотків за підвищеною ставкою. Суд вважав встановленим, що перед укладенням оспорюваного кредитного договору позивач був ознайомлений у письмовій формі про мету кредитування, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту, строк, на який одержано кредит, варіанти його повернення тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Позивач свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконував його. Таким чином, при підписанні кредитного договору позивач погодився з усіма умовами цього правочину і зобов`язався його виконувати. У день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що не позбавляло його можливості детально перевірити його умови та завчасно звернутись до банку для уточнення порядку здійснення нарахування процентів, погашення кредиту та особливостей взаєморозрахунків коштів за кредитом, однак цього зроблено не було. На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 по справі №15-рп/2011 споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Отже, несправедливими є положення договору, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати процентної ставки і це є підставою для визнання такого положення недійсним. Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки питання щодо дійсності чи недійсності інших пунктів кредитного договору, розмір процентної ставки, встановлення факту належного чи неналежного виконання позивачем умов кредитного договору не було предметом позову.

Представником АТ Кредобанк подано відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Обгрунтовуючи відзив представник банку вказує, що відповідач неодноразово вказував на порушення позивачем кредитного договору у частині страхування транспортного засобу. 13.11.2015 між ПрАТ СК ПЗУ Україна та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АЕ.002783, строк дії договору встановлено з 17.11.2015 до 16.11.2016 включно. Тобто, після закінчення договору страхування транспортного засобу (предмету застави), ОСОБА_1 мав усунути недоліки у вигляді укладення нового договору страхування ТЗ, проте позичальник порушив відповідні умови договору більше ніж на місяць, в зв`язку з чим АТ Кредобанк з 01.01.2017 здійснив збільшення процентної ставки раніше, ніж було встановлено у п. 3.3. кредитного договору, на 5% річних вище діючої - з 19,99% на 24,99% річних. Тобто зміна процентної ставки відбулась не в односторонньому порядку відповідачем, а через порушення позичальником обов`язків за кредитним договором. Після зміни процентної ставки позичальник продовжував сплачувати кредит та відсотки за користування ним протягом 1 року і жодного разу не звернувся до банку щодо скасування чи зменшення розміру процентної ставки, а навпаки прийняв пропозицію Банку та здійснював сплату щомісячно до 01.01.2018. Оскільки АТ Кредобанк змінив прецентну ставку шляхом її підвищення на підставі положень кредитного договору, тобто дотримався процедури передбаченої договором, така зміна вважається законною. Ні в позові, ні в апеляційній скарзі позивач не надав належні та допустимі докази та не довів підстави недійсності частково умов кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судовим розглядом встановлено, що 16 листопада 2015 року між ПАТ Кредобанк (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений кредитний договір №6762.20.00.2329, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати у власність позичальника грошові кошти - кредит у розмірі та на умовах обумовлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісію (а.с. 7-8).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору банк видає позичальнику кредит в сумі 182153,58 грн. до 15 листопада 2022 року для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки GEELY, модель МК CROSS, дата випуску 2014 , № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та ПАТ Завод Фрунзе .

Згідно пунктів 3.2-3.3, 3.5 кредитного договору за користування кредитом встановлюється змінювана процента ставка на умовах визначених цим розділом. На момент укладання договору сторонами обумовлено значення процентної ставки в розмірі 19,99% річних, яка діє протягом першого періоду дії ставки з моменту видачі кредиту до 01.12.2018. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки. Змінна процентна ставка визначається наступним чином: базова ставка + 3,9% (Маржа).

Пунктом 3.12, 3.13 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості за кредитом за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначено у відповідності до Розділу 3 (Розрахунки між сторонами) цього договору з моменту видачі кредиту до терміну вказаного у п.2.1 договору або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісії та інших належних до сплати за цим договором платежів, у передбачених цим пунктом випадках, разом із припиненням нарахування процентів за кредитом банк припиняє нараховувати комісію. У випадку, якщо рішення суду прийнято не на користь банку/позовну заяву залишено без розгляду або нотаріус відмовив у зверненні стягнення на заставне майно нарахування процентів/комісії відновлюється з дати припинення нарахування. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця за яким нараховані проценти.

Відповідно до пунктів 9.5, 9.7, 9.9 кредитного договору шляхом його підписання Позичальник підтверджує, що ознайомився з умовами кредитування та загальною вартістю кредиту. Сторони погодили, що для цілей цього договору буде використовуватися офіційна Інтернет-сторінка банку www.kredobank.com.ua. Договір складено у 3 примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін і один примірник нотаріусу.

Договір підписаний ОСОБА_1 , ним також поставлено підпис про отримання свого примірника.

В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 16.11.2015 між ПАТ Кредобанк та позивачем укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є рухоме майно - автотранспорт марки GEELY, модель МК CROSS, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 9-10).

Згідно Статуту Акціонерного товариства Кредобанк (нова редакція), затвердженого рішенням акціонера №03/2018 від 29.11.2018, погодженого Національним банком України 03.01.2019, на підставі рішення зборів засновників від 16.01.1992 і загальних зборів акціонерів від 21.02.1992 створено Акціонерне товариство Західно-Український комерційний банк , яке зареєстровано Національним банком України 31.03.1992 за №96. За рішенням загальних зборів акціонерів від 17.08.2001 АТ Західно-Український комерційний банк змінило назву на АТ Кредит Банк (Україна) , а за рішенням загальних зборів акціонерів від 17.11.2005 змінило назву на Відкрите Акціонерне товариство Кредобанк . За рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 26.11.2009, у зв`язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство Кредобанк (а.с. 39-41).

Відповідачем за користування кредитними коштами нараховувалась процентна ставка з 30.11.2015 по 31.12.2016 в розмірі - 19,99% річних, з 31.01.2017 по 30.11.2018 процентна ставка змінена на 24,99%, а з 31.12.2018 по 01.07.2019 - на 22,64%.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач сплачував банку відсотки за підвищеною ставкою 24,99% річних з 31.01.2017 року по 31.12.2017 року, та починаючи з 31.01.2018 року сплачувати кошти банку перестав (а.с. 55-57).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини 3 указаної статті передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом статей 11, 18 указаного Закону до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Частиною 2 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 14 грудня 2016 року у справі №6-2315цс16, підстав відступати від якого не встановлено та який визнається обов`язковим у цій справі, визначено за яких умов зміна відсоткової ставки вважається чинною. Зокрема, у разі підвищення банком відсоткової ставки з`ясуванню підлягають дотримання визначеної договором процедури підвищення відсоткової ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Представник відповідача в клопотанні, поданому до суду першої інстанції (а.с. 53), а також у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відсоткова ставка була збільшена банком у зв`язку з порушенням позичальником умов договору щодо страхування майна.

Вказане твердження позивачем не спростовано, доказів належного виконання пункту 3.11 укладеного між сторонами кредитного договору суду не надано.

Пунктом 3.11 указаного договору визначено, що у випадку незастрахування на користь Банку Позичальником та/або третіми особами в одній із страхових компаній, фінансовий стан яких відповідає вимогам банку та перелік яких розміщено на офіційній Інтернет сторінці банку, транспортного засобу придбаного за отримані по цьому договору кредитні кошти чи несвоєчасного його страхування протягом терміну дії Кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (згідно пункту 9.1.3 договору) та/або Позичальника від нещасних випадків чи несвоєчасного його страхування протягом дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (пункт 9.1.4 договору) та/або цивільної відповідальності Позичальника чи несвоєчасного його страхування протягом дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (пункт 9.1.5 договору), - розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами збільшується на 5% вище діючої, починаючи з 1 числа місяця, наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів страхування. В подальшому, при виконанні Позичальником/Поручителем вищезазначеної умови, розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з наступного дня, в якому дана умова була виконана. Така зміна розміру маржі не потребує додаткового погодження сторонами та повідомлення про це позичальника.

Викладене свідчить про те, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо умов договору, а відтак, позичальник погодився на те, що процентна ставка може бути збільшена у разі незастрахування на користь Банку Позичальником транспортного засобу придбаного за отримані по цьому договору кредитні кошти чи несвоєчасного його страхування протягом терміну дії Кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування. Отже, підвищення процентної ставки не може вважатись підвищенням позивачем в односторонньому порядку, оскільки розмір підвищеної ставки та підстави для її застосування були погоджені в момент укладення договору. З тексту кредитного договору також вбачається, що сторони передбачили не обов`язковість попереднього повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки у випадку недотримання ним умов пункту 3.11 кредитного договору.

Умови укладеного сторонами кредитного договору, яким сторони погодили підвищення процентної ставки без попереднього повідомлення позичальника, а лише за наявності факту недотримання вимог пункту 3.11 кредитного договору, відповідають нормам матеріального права, оскільки згідно статей 3, 6, 627 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, погодженими позивачем, і у відповідності з чинним законодавством.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відсоткова ставка була підвищена банком в односторонньому порядку згідно умов кредитного договору на 5% (з 19,99 до 24,99%) у зв`язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору щодо обов`язкового страхування заставленого транспортного засобу.

Доказів звернення ОСОБА_1 до банку щодо неправомірного підвищення процентної ставки позивачем не надано; згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості позивач прийняв пропозицію кредитора щодо підвищення відсоткової ставки шляхом її сплати протягом тривалого терміну.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України Про споживче кредитування споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Таким чином, у позивача було достатньо часу для ознайомлення з усіма умовами наданого кредиту і в разі незгоди з ними він мав право відмовитися від договору. Позивач зазначеним правом не скористався.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що при підписанні кредитного договору позивач погодився з усіма умовами цього правочину і зобов`язався його виконувати. У день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що не позбавляло його можливості детально перевірити його умови та завчасно звернутись до банку для уточнення порядку здійснення нарахування процентів, погашення кредиту та особливостей взаєморозрахунків коштів за кредитом, однак цього зроблено не було.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у даній справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи позивача щодо протиправності застосування позивачем підвищеної процентної ставки спростовуються матеріалами справи, оскільки підписавши кредитний договір, він погодився з запропонованими умовами, зокрема, з підвищенням процентної ставки у випадку, передбаченому пунктом 3.11 кредитного договору. Використовуючи надані позивачем кредитні кошти і певний час виконуючи взяті на себе зобов`язання навіть після підвищення кредитної ставки, не оспорюючи умов договору, не звертаючись до банку за роз`ясненнями, ОСОБА_1 фактично прийняв запропоновані умови кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи ОСОБА_1 не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 березня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук