Постанова

від 24.03.2021 по справі 920/763/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа№ 920/763/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу

Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 (повний текст рішення складено 17.12.2020)

у справі № 920/763/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

За позовом Приватного підприємства "ВАСК"

до Сумської міської ради

про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Приватне підприємство "ВАСК" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Позов обґрунтовано тим, що з актом приймання-передачі від 10 лютого 1993 року кафе станції Суми передало позивачу недобудоване приміщення складу кафе станції Суми, розташоване по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми для завершення будівництва та використання приміщення для виробничих потреб, однак на даний час підприємство, зважаючи на відсутність у нього правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація, не має можливості звернутися до органу держаної реєстрації прав для реєстрації свого права власності на спірне майно, внаслідок чого позивач просить суд на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України визнати за ним право власності на спірні будівлі за набувальною давністю.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "ВАСК" право власності за набувальною давністю на нежитлові приміщення розташовані по вул. 2 -га Залізнична, 1/1 в м. Суми, а саме: столярний цех літера З-1, З'-1 площею 147,2 кв.м. (основна 130,5 кв.м., допоміжна 16,7 кв.м.); гараж літера С-1, площею 70,0 кв.м. (внутрішній обмір 57,3кв.м.); склад літера Л-1 площею 71,6 кв.м. (внутрішній обмір 65,1 кв.м.); погріб літера М площею 31,6кв.м. (внутрішній обмір 22,6кв.м.); склад літера Ф-1 площею 34,3кв.м. (внутрішній обмір 31,2кв.м.); склад літера Х-1 площею 57,2 кв.м. (внутрішній обмір 51,5 кв.м.); будівлю охорони літера Ш-1 площею 5,1 кв.м. (внутрішній обмір 4,3 кв.м.); навіс Ч; сарай літера Щ-1 площею 73,5кв.м. (внутрішній обмір 70,2кв.м.); вбиральню Ю площею 1,1 кв.м.; огорожу №2, довжиною 139,8м; огорожу №3, довжиною 15,8 м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірними об`єктами, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Сумська міська рада звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник Сумської міської ради надав пояснення в яких зазначив, що визнання права власності за ПП ВАСК не зачіпає та не порушує прав та інтересів територіальної громади міста Суми. Разом з тим, скаржник вважає, що Сумська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки в даному випадку між титульним володільцем кафе станції Суми та позивачем склались певні цивільно-правові відносини щодо переходу права власності на конкретний об`єкт незавершеного будівництва - складу кафе станції Суми. Отже, позивач пред`являє даний позов про визнання права власності за давністю володіння, як фактичний володілець, оскільки позивач володіє майном з волі власника і знає хто був власником. Таким чином норми ст. 344 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Крім того скаржник звертає увагу, що Сумська міська рада не є і не була власником спірного майна, не оспорює та не претендує на право власності спірного майна.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153 грн. 00 коп. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

08.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Сумської міської ради надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2020 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Також, 08.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Сумської міської ради, відповідача у справі, надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року у справі №920/763/20, задоволено заяву Сумської міської ради про проведення судового засідання в режимі відео конференції, судове засідання призначено на 24.03.2021 року.

23.03.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що підприємство не отримувало ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року.

В судовому засіданні 24.03.2021 року представник відповідача заперечував проти відкладення розгляду справи, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо заяви позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року була направлена на юридичну адресу ПП ВАКС : Україна, 40022, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ 2-ГА ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 1.

Втім, на адресу Північного апеляційного господарського суду 02.03.2021 року надійшло поштове повернення в якому зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у своїй заяви про відкладення розгляду справи, позивач зазначає адресу підприємства саме: Україна, 40022, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ 2-ГА ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 1, та не вказує будь-якої іншої адреси для листування.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 01.06.2006 року набрав чинності Закон України Про доступ до судових рішень , у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством позивачу надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як вже зазначалось, застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку із чим, посилання позивача на те, що підприємство не отримало ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з актом приймання-передачі від 10 лютого 1993 року кафе станції Суми передало позивачу недобудоване приміщення складу кафе станції Суми, розташоване по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми для завершення будівництва та використання приміщення для виробничих потреб. (а.с. 11).

Рішенням 13 сесії Сумської міської ради народних депутатів 22 скликання від 26 червня 1996 року "Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям" за позивачем було закріплено земельну ділянку по вул. 2-га Залізнична, 1 у місті Суми площею 0, 287 га під розміщення виробничої бази на 10 років. Підставою для закріплення земельної ділянки був акт прийому - передачі недобудованого приміщення від кафе станції Суми. На виконання вказаного рішення між позивачем та відповідачем був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що зареєстрований за №139 в книзі записів договорів на право користування землею 24 квітня 1997 року. (а.с. 19).

У 2007 році позивачем був розроблений і погоджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради генеральний план розміщення виробничої бази за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 1. (а.с. 21-23).

Рішенням Сумської міської ради від 12 березня 2008 року №1356-МР ПП "BACK " було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 1 під розміщення виробничої бази. (а.с. 24).

Згідно з рішеннями Сумської міської ради від 14 квітня 2010 року №3610-МР та від 21 грудня 2011 року №1062-МР позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 0,3245 га строком на 5 років. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5910136600:06:005:0026, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с. 25-26).

28 березня 2018 року на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на нежитлові будівлі по вулиці 2- Залізнична, буд, 1 в м. Суми, до складу яких входять: столярний цех літера З-1, З'-1 площею 147,2 кв.м. (основна 130,5 кв.м., допоміжна 16,7 кв.м.); гараж літера С-1, площею 70,0 кв.м. (внутрішній обмір 57,3кв.м.); склад літера Л-1 площею 71,6 кв.м. (внутрішній обмір 65,1 кв.м.); погріб літера М площею 31,6кв.м. (внутрішній обмір 22,6кв.м.); склад літера Ф-1 площею 34,3кв.м. (внутрішній обмір 31,2кв.м.); склад літера Х-1 площею 57,2 кв.м. (внутрішній обмір 51,5 кв.м.); будівля охорони літера Ш-1 площею 5,1 кв.м. (внутрішній обмір 4,3 кв.м.); навіс Ч; сарай літера Щ-1 площею 73,5кв.м. (внутрішній обмір 70,2кв.м.); вбиральня Ю площею 1,1 кв.м.; огорожа №2, довжиною 139,8м; огорожа №3, довжиною 15,8 м. (а.с. 27-54).

Відповідно до довідки № 9438329 від 24.04.2018 року КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" право власності на нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 1, за Приватним підприємством "BACK" не зареєстровано. (а.с. 57).

Рішенням Сумської міської ради від 11.09.2018 року № 499 земельній ділянці площею 0,3245 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою вул. 2-га Залізнична, 1 присвоєно поштову адресу вул. 2-га Залізнична, 1/1. (а.с. 61).

Отже, позивач звертаючись з даним позовом просив суд визнати право власності приватного підприємства "BACK " на нежитлові приміщення розташовані по вул. 2 -га Залізнична, 1/1 в м. Суми за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: столярний цех літера З-1, З'-І площею 147,2 кв.м. (основна 130,5 кв.м., допоміжна 16,7 кв.м.); гараж літера С-1, площею 70,0 кв.м. (внутрішній обмір 57,3кв.м.); склад літера Л-1 площею 71,6 кв.м. (внутрішній обмір 65,1 кв.м.); погріб літера М площею 31,6кв.м. (внутрішній обмір 22,6кв.м.); склад літера Ф-1 площею 34,3кв.м. (внутрішній обмір 31,2кв.м.); склад літера Х-1 площею 57,2 кв.м. (внутрішній обмір 51,5 кв.м.); будівлю охорони літера Ш-1 площею 5,1 кв.м. (внутрішній обмір 4,3 кв.м.); навіс Ч; сарай літера Щ-1 площею 73,5кв.м. (внутрішній обмір 70,2кв.м.); вбиральню Ю площею 1,1 кв.м.; огорожу №2, довжиною 139,8м; огорожу №3, довжиною 15,8 м.

При цьому, відповідачем не заперечується та не оспорюється будь-яке право позивача на спірне майно.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позову виходячи за наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що набув право власності від кафе станції Суми на підставі акту приймання-передачі від 10.02.1993 року. (а.с. 11), тобто в даному випадку між позивачем та кафе станції Суми склались цивільно-правові відносини щодо переходу права власності на спірне майно.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи Сумська міська рада не є та не була власником спірного майна, а позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне майно, як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорювання його права власності будь-якими іншими особами.

При цьому, як було вище зазначено, відповідачами у таких спорах є особи, які не визнають право власності позивача на майно.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що з акту приймання-передачі від 10.02.1993 року (а.с. 11) не можливо достеменно встановити, яке само майно передавалось позивачу, оскільки в даному акті не зазначено ані площі приміщення, ані адреси де знаходиться приміщення.

Враховуючи, що право позивача на спірне майно ніким не оспорюється, та приймаючи до уваги, що сам по собі факт користування позивачем даним майном не є підставою для виникнення у нього права власності саме за набувальною давністю, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на спірне майно з підстав, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року у справі № 920/763/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року у справі №920/763/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2020 року у справі № 920/763/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВАСК" (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 14023750) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

5. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/763/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз