Рішення

від 25.03.2021 по справі 320/6175/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м.Київ № 320/6175/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Морозівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Морозівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 01.02.2018 № 445-33-07 "Про коригування тарифів на житлово - комунальні послуги".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на підставі звернення в.о. директора житлово - комунального господарства с. Морозівки прийнято рішення щодо надання дозволу на коригування тарифів на Житлово - комунальні послуги (квартирна плата, водовідведення та водопосточання).

Вважає, що зазначене рішення прийнято протиправно, оскільки Житлово - комунальне господарство Морозівської сільської ради порушило Порядок формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Закону України Про житлово - комунальні послуги , Закону України Про ціни та ціноутворення .

Зазначає, що спірне рішення грубо порушує права та обов`язки позивача, як громадянина України та члена громади с. Морозівка.

Представник відповідача проти позову заперечував та подав відзив на позов, відповідно до якого просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірне рішення було прийнято в межах наданих повноважень.

Зазначив, що саме Житлово - комунальне господарство Морозівської сільської ради допустило порушення вимог законодавства, а не Морозівська сільська рада, яка прийняла рішення лише про надання дозволу на коригування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.01.2020 підготовче провадження закрито та розпочато розгляд справи по суті на 04.02.2020.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Морозівської сільської рада Баришівського району Київської області від 01.02.2018 № 445- 33-07 Про коригування тарифів на житлово-комунальні послуги було затверджено скориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та водопостачання і водовідведення.

18.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та вказав що відповідачем було затверджено тарифи на житлово-комунальні послуги без їх економічного обґрунтування, без оприлюднення регуляторного акту та за відсутності аналізу регуляторного впливу. У своєму зверненні позивач просив перевірити розрахунки планових витрат при формуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються Житлово-комунальним господарством Морозівської сільської ради та їх відповідність нормам законодавства.

Отримавши звернення Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до Державної регуляторної служби України та погодило проведення позапланового заходу державшого нагляду (контролю). Після цього, на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 1297\Д від 11.07.2018 та направлення на проведення заходу № 2197 від 11.07.2018 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області проведено перевірку дотримання вимог щодо формування та встановлення державних регуляторних цін Житлово-комунальним господарством Морозівської сільської ради.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 24 від 13.07.2018, яким встановлено порушення Житлово-комунальним господарством Порядок формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Закону України Про житлово - комунальні послуги , Закону України Про ціни та ціноутворення .

Як наслідок, 18.07.2018 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області було прийнято припис № 14, яким від Житлово-комунального господарства Морозівської сільської ради вимагалось здійснити належні розрахунки тарифів відповідно до вимог Порядків формування і подати на затвердження до виконавчого комітету Морозівської сільської ради, а також: повернути споживачам кошти за послуги, надані на підставі неправомірно розрахованих тарифів.

Не погоджуючись з цим приписам Житлово-комунальне господарство Морозівської сільської ради звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про його скасування.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суд від 22.01.2019 у справі № 810/4351/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позову було відмовлено.

Вважаючи, що Морозівська сільська рада протиправно надала дозвіл на незаконне коригуванням тарифів на послуги квартплати, водопостачання та водовідведення для населення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875) закріплено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Перелік учасників договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг регламентований ст. 19 Закону № 1875, ч. 2 якої встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону № 1875 житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Статтею 31 Закону № 1875 встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунок економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження до органів місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно ч. 10 ст. 31 Закону № 1875 у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Пунктом 1.4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 22.03.2017 № 307 Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - Постанова № 307) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) у разі, якщо системи централізованого водопостачання та/або водовідведення суб`єктів господарювання розташовані в одному чи декількох населених пунктах у межах території однієї або більше областей (включаючи місто Київ), сукупна чисельність населення яких становить більше ніж сто тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік.

Відповідно до п. 1.5 Постанови № 307 Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання (виробництво та/або транспортування та/або постачання питної води споживачам) та/або водовідведення (відведення та/або очищення стічної води) для суб`єктів господарювання, що не підпадають під критерії регулювання НКРЕКП, визначені пунктом 1.4 цих Ліцензійних умов.

Абзацом 5 п 2 ч. 1 ст. 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

З наведеного вбачається, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на комунальні послуги лише тим суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування яких вона здійснює. В іншому випадку встановлення тарифів відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 810/4351/18 за позовом Житлово-комунального господарства села Морозівка до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа - Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області про визнання протиправним та скасування припису встановлено, що Житлово - комунальне господарство Морозівської сільської ради здійснює діяльність з водопостачання та водовідведення на підставі ліцензії від 18.05.2011 серії АВ № 582477, виданої Київською обласною державною адміністрацією, тому встановлення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення Житлово-комунального господарства с. Морозівка,відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування.

Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення формуються та встановлюються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10.03.2016 № 302 (Порядок № 302).

Пунктом 1.7 Порядку № 302 закріплено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих складових структури тарифів з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, податків і зборів, орендної плати, амортизації необоротних активів, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися коригування лише тих складових структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

У відповідності до п. 2.1 Порядку № 302 формування тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, з урахуванням фактичних даних та основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (водопостачання, водовідведення) на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів централізованого водопостачання та/або водовідведення в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби у питній воді та її втрат у процесі виробництва і транспортування, оснащення приладами обліку використання водних ресурсів, виробництва та реалізації питної води, підвищення вимог щодо якості послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення;

удосконалення технологічних процесів підйому та/або подачі води, транспортування та очищення води і стічних вод у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв`язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та з урахуванням вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів (п. 2.2).

Положеннями п. 2.3 цього Порядку № 302 передбачено, що розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення проводяться шляхом ділення суми річних планованих витрат повної собівартості та річного планованого прибутку на планований річний обсяг централізованого водопостачання та/або водовідведення, визначений річними планами ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення згідно з п. 2.2 цього розділу.

При розрахунку тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення Житлово - комунальне господарство Морозівської сільської ради не складався, та відповідно не врахований річний план з централізованого водопостачання та водовідведення. Така обставина вказує на порушення порядку розрахунку такого тарифу та на його економічну необґрунтованість, адже річний план є одною із складових формули для визначення ставки тарифу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Порядок № 869).

Відповідно до п. 2 Порядку № 869 тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Таким порядком є Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку від 30.07.2012 № 390 (далі - Порядок № 390).

Пунктом 2.2 Порядку № 390 визначено, що протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (в тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.

Зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються суб`єктом господарювання у строк, що визначений відповідно до п. 2.12 цього Порядку.

Суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація:

загальний розмір планованого тарифу (з податком на додану вартість), поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, для кожного конкретного будинку;

перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість;

періодичність та строки надання послуг;

обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);

інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 810/4351/18 за позовом Житлово-комунального господарства села Морозівка до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа - Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області про визнання протиправним та скасування припису встановлено, що коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавцем яких є Житлово-комунальне господарство с. Морозівка, відбулось без дотримання вищезазначених приписів.

Тарифи розраховано для всіх будинків, а не для кожного окремо. Виконавець, всупереч вимогам законодавства не довів до відома споживачів намір зміни тарифів та не ознайомив їх із відповідними розрахунками, що позбавило фізичних та юридичних осіб права та можливості висловити свої зауваження та пропозиції. Доказів, які б доводили протилежне та спростовували б доводи відповідача, позивачем не надано.

При цьому, Житлово - комунальним господарством Морозівської сільської ради тариф на послугу з вивезення побутових твердих відходів вже самостійно перерахований, а тарифи на інші послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має намір перерахувати по кожному будинку окремо.

Попередній тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складав 1,56 грн за 1 кв.м. і був встановлений рішенням Морозівської сільської ради від 11.05.2017 № 294-24-07, тобто, з різницею у часі лише півроку, що не може свідчити про економічну обґрунтованість коригування тарифів, адже всі основні економічні показники розвитку (наприклад мінімальна заробітна плата), зростають щонайменше раз у рік.

Отже, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій скориговано з порушенням передбаченого для цього порядку та за відсутності економічної обґрунтованості.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказані обставини були встановленні під час розгляд справи № 810/4351/18 за позовом Житлово-комунального господарства села Морозівка до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа - Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області про визнання протиправним та скасування припису та відображенні у рішенні суду, яке набрало законної сили.

Наступним етапом, який йде після розрахунку скоригованих тарифів виконавцем (суб`єктом господарювання), який надає житлово-комунльні послуги, є їх затвердження.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Такий припис кореспондується із положеннями п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування , згідно якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Крім того, ч. 3 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації в редакції на час виникнення спірних правовідносин установлено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Зважаючи на те, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не забезпечино дотримання визначеної законодавством процедури щодо доведення суб`єктами господарювання до відома споживачів відповідної інформації, чим позбавив відповідну територіальну громаду можливості висловити позицію при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги, у порушення ч. 3 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації неоприлюднивши відповідне рішення, суд вважає, що спірне рішення прийнято не в порядку, визначеному законодавством України.

Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № 490/6354/14-а.

Водночас, суд звертає увагу на те, що на час прийняття спірного рішень діяла редакція ч. 11 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою було передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки

Щодо тверджень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд вважає їх безпідставними, оскільки ч. 3 ст. 264 КАС України визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № 25 від 06.11.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправним та нечинним рішення Морозівської сільської ради від 01.02.2018 № 445-33-07 "Про коригування тарифів на житлово - комунальні послуги".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Морозівської сільської ради (код ЄДРПОУ 4362846).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.