Постанова

від 24.03.2021 по справі 540/1304/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1304/19 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

за участю: секретар судового засідання: Уштаніт Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року, прийняте у складі суду судді Ковбій О.В. в місті Херсон по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.3 а.с. 2-11), просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 19 квітня 2019 року за № 331 "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ";

- зобов`язати Любимівську селищну раду Каховського району Херсонської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує розмір земельних часток (паїв), членам Фермерського господарства "Дніпровські лани" (всього 4 чоловіка), загальною площею 96,4603га, розташованої за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради) Каховського району Херсонської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Дніпровські лани", згідно з договором оренди землі кадастровий номер 6523580500:05:001:0031; та надати земельні ділянки у власність:

ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 24,1150га, кадастровий номер 6523580500:05:001:0590 та земельну ділянку, площею 24,1150га, кадастровий номер 6523580500:05:01:0591, які розташовані на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради) Каховського району Херсонської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Дніпровські лани";

ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 24,1150га, кадастровий номер 6523580500:05:001:0593, яка розташована на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради) Каховського району Херсонської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Дніпровські лани";

ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 24,1150га, кадастровий номер 6523580500:05:001:0592, яка розташована на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради) Каховського району Херсонської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Дніпровські лани".

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року допущено процесуальне правонаступництво прав та обов`язків ОСОБА_4 , як позивача у справі №540/1304/19, його правонаступником - ОСОБА_1 .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких посилаються на те, що суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив докази по справі, не надав оцінки всім аргументам позивача, а також допустив порушення норм процесуального права, тому просять суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на незгоді апелянтів із висновками суду щодо відсутність у Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади можливості розпоряджатися спірною земельною ділянкою з огляду на відсутність державної реєстрації права комунальної власності відповідача у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Апелянти звертають увагу суду, що рішенням Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 26.09.2018 року № 3392-СГ було передано відповідачу спірні земельні ділянки, які були прийняті відповідачем Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.09.2018 року, що не було враховано судом першої інстанції. Апелянти вважають, що внаслідок прийняття вищевказаних рішень, право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення припинилось у держави та виникло у територіальної громади, відтак Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області з 26.09.2018 року позбавлено права розпорядження спірною земельною ділянкою.

Апелянти, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 303/6974/16-ц, зазначають, що відсутність державної реєстрації не впливає на повноваження суб`єкта права власності щодо його майна та не зумовлює позбавлення таку особу прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Апелянти звертають увагу, що у постанові від 14 березня 2018 року по справі № 921/403/17-г/6 Верховний Суд дійшов до висновку про те, що державна реєстрація права власності не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження факту набуття речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на думку апелянтів, суд першої інстанції проігнорував правовий механізм набуття права власності, зваживши при цьому, лише на державну реєстрацію речового права, тобто помилково ототожнив факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Апелянти вважають, що держава, в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, після виконання юридично значимих дій щодо відчуження права власності та передання відповідного майна не має права розпорядження земельною ділянкою.

Апелянти стверджують, що суд першої інстанції залишив поза увагою судові рішення, що набрали законної сили, яким встановлено факт розпорядження такою земельною ділянкою саме відповідачем, зокрема у справах № 658/1068/20, №540/2528/18, № 540/2526/18, № 540/2527/18. Апелянти вважають, що суд першої інстанції помилково відзначив про відсутність у позивачів суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, при цьому на користь вказаного висновку свідчить постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 522/3665/17. Крім того, апелянти вважають, що судом першої інстанції безпідставно, за відсутності відповідної ухвали про витребування доказів, отримано інформаційну довідку №239704533 від 04.01.2021 року, зміст якої покладено в основу судового рішення, а також використано таку довідку як доказ під час розгляду справи, оскільки на думку апелянтів вона є недопустимим доказом.

Що стосується оскаржуваного рішення відповідача, апелянти зазначають, що дозволи на розроблення проектів землеустрою видавались на виконання відповідних судових рішень, зміни до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 внесені в спосіб та у порядку передбаченому законом, пройшли державну реєстрацію, щодо невідповідності розміру земельних ділянок апелянтів відносно яких розроблена проектна документація розміру земельної частки (паю) вказують, що при погодженні проектної документації розмір визначався експертом, що має відповідну кваліфікацію. Також, апелянти вважають безпідставними твердження відповідача про наявність недоліків в оформленні заяви ФГ "Дніпровські лани" про згоду на вилучення із користування земельної ділянки та в змінах до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031.

Любимівська селищна рада Каховського району Херсонської області не погодилось із апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подало до апеляційного суду відзив на скарги, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.05.2017 року між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець), в особі уповноваженого представника - Галицького І.О. - начальника Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Новій Каховці ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, що діє на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 31.03.2017 року № 123/0/7-17 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" та Положення про Міськрайонне управління у Каховському районі та м. Новій Каховці ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, та переможцем земельних торгів за лотом №191 (14569), визначений на підставі протоколу земельних торгів від 04.05.2017р. №115/05/17, та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35126028 від 12.05.2017 року).

Відповідно до умов вказаного вище договору оренди від 05.05.2017р., ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надає, а ОСОБА_1 (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 96,4603 га з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031, що розташована за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області. Земельна ділянка, яка передається в оренду, виділяється із земель сільськогосподарського призначення державної власності, вид - пасовища. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 298545,71 грн. і підлягає щорічній індексації.

Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, виконавчим комітетом Каховської міської ради 18.05.2017 року (номер запису: 1 500 102 0000 001847) зареєстровано Фермерське господарство "Дніпровські лани" (код ЄДР 41342849). Відповідно до копії статуту ФГ "Дніпровські лани" статутний фонд складає 50000 грн., вищий орган управління юридичної особи - загальні збори членів фермерського господарства.

Членами ФГ "Дніпровські лани" були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , розмір внеску кожного до статутного фонду складає 12500 грн. (25%). Головою (керівником, підписантом) ФГ "Дніпровські лани" обрано ОСОБА_1 .

09.06.2017 року рішенням №2 загальних зборів членів ФГ "Дніпровські лани" вирішено приватизувати земельну ділянку площею 96,4603га з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031, що розташована за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області, членами ФГ "Дніпровські лани", а саме, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , шляхом отримання у приватну власність у розмірі земельної частки (паю). Частки (паї) для кожного члена фермерського господарства є рівнозначними та складають 1/4 від загальної площі земельної ділянки площею 96,4603 га з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031, що розташована за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області, для чого здійснити усі необхідні дії.

01.08.2017 року членами фермерського господарства, подано до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) на території Василівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства за рахунок земель ФГ "Дніпровські лани".

В кожному випадку ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відмовив в наданні дозволу.

Рішення були оскаржені позивачами до суду та за результатами судового розгляду справ №№821/1287/17, 821/1288/17, 821/1286/17 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області було зобов`язано надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) на території Василівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства за рахунок земель ФГ "Дніпровські лани".

Відповідний дозвіл оформлено наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 26.07.2018 року №2685-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою".

За заявою позивачів від 01.08.2017 року та відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 26.07.2018 року №2685-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", договору на виконання робіт від 28.07.2018 року №164 ТОВ "Альянс" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує розмір земельних часток (паїв) членам фермерського господарства "Дніпровські лани" (всього 4 чоловіка) загальною площею 96,4603 га розташованої за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради) Каховського району Херсонської області.

У ході виготовлення проекту землеустрою, на виконання вимог частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України та в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, отримано погодження компетентних органів, які відображені у Висновках про погодження проекту землеустрою від 13.08.20189 року №126/11.16, від 16.08.2018 року №4302/82-18, від 23.08.2018 року №8234/82-18, від 14.09.2018 року №10073, від 22.10.2018 року №8805/82-18, від 31.10.2018 року №12312/82-18 (остаточний висновок про погодження ГУ Держгеокадастру прийнято після наведених висновків про відмову в погодження та усунення недоліків, зазначених в цих висновках).

Земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (т.с.2 а.с. 64, 70, 76, 82).

Для оформлення речових прав на земельні ділянки позивачі звернулися до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області з клопотаннями від 24.01.2019 року, до яких було додано відповідний проект, витяги з Державного земельного кадастру та висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 31.10.2018 року №12312/82-18.

Рішенням Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 19 квітня 2019 року за № 331 "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 " відмовлено позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує розмір земельних (часток) паїв членам Фермерського господарства "Дніпровські лани" (всього 4 чоловіка) загальною площею 96,4603 га розташованої за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради (ОТГ Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області) із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебуває в користуванні фермерського господарства "Дніпровські лани" згідно з договором оренди землі кадастровий номер 6523580500:05:001:0031 в зв`язку з тим, що:

1. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 3392-СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність між В.о. начальника Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області Галецьким І.О. та головою Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади ОСОБА_5 дана земельна ділянка кадастровий номер 6523580500:05:001:0031 загальною площею 96,4603 га була передана у комунальну власність на підставі якого розпорядником земель комунальної власності є Любимівська селищна об`єднана територіальна громада та всупереч цьому додаткова угода про внесення змін від 06.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та фермерським господарством "Дніпровські лани" була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 20338119 від 11.10.2018 р.

2. Наказ не відповідає розміру земельної частки (паю ) згідно схеми поділу земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

3. Заява Фермерського господарства "Дніпровські лани" від 18.10.2018 року посвідчена Коршуновим Р.В. приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу про згоду на вилучення із користування (оренди) земельної ділянки площею 96,4603 га була засвідчена без згоди землевласника в особі Любимівської ОТГ.

4. Зміни до договору оренди землі від 05.05.2017 року зареєстрованого 12.05.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №20338119 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_1 загальною площею 96,4603 га - пасовища терміном на 7 років до 12.05.2024 року з орендною платою 55 231,58 грн кадастровий номер 6523580500:05:001:0031 були внесені на підставі Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 06.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та фермерським господарством "Дніпровські лани" та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №20338119 від 11.10.2018 року без погодження Любимівської селищної ради, що суперечило розпорядженню Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок с\г призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

5. Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області надано наказ від 26.07.2018 №2685-СГ також без погодження Любимівської селищної ради порушуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р в якому ОСОБА_3 не вказано розмір умовних кадастрових гектарів, що не відповідає розробленому проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства за договором оренди землі (рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35126028 від 12.05.2017 кадастровий номер 6523580500:05:001:0031), за межами населених пунктів на території Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області, в розмірі 9,15 умовних кадастрових гектарів, що не перевищує розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Василівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням, позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Любимівська селищна рада Каховського району Херсонської області не є органом, що відповідно положень ч.9 ст.118 та ст.122 ЗК України приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність як відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 так і відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 6523580500:05:001:0590, 6523580500:05:001:0591, 6523580500:05:001:0592, 6523580500:05:001:0593, а отже рішення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 19 квітня 2019 року за № 331 "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 " не створює жодних юридичних наслідків для позивачів.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV) розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, із системного аналізу наведених норм права вбачається, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що нормами ЗК України встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадянам та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа подає відповідному органу погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого встановлені ЗК органи приймають рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, згідно норм чинного законодавства, затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та подальша передача земельної ділянки у власність є єдиною процедурою, яку має виконати відповідальний орган.

Адже ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачає обов`язок органу виконавчої влади у разі дотримання особою вимог цього Кодексу щодо погодження проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність. Така дія є єдиним правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх права на землю.

За змістом ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень, виконані всі передумови, передбачені Земельним кодексом України для отримання земельної ділянки у власність, підстави для відмови у наданні землі у власність відсутні.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку ключовим для прийняття рішення у справі є питання повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, які позивачі бажають отримати у власність.

Так, згідно наведених вище приписів ч. 9 ст. 118 ЗК України вбачається, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність приймається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положеннями частини 4 статті 122 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; (пп.31 п.4 наведеного Положення)

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" 29.09.2016 № 333 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, пунктом 1 якого передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 названого положення).

Отже, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, територіальним органом якого є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

В свою чергу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Тобто, для встановлення дійсного розпорядника конкретної земельної ділянки в даному конкретному випадку слід визначити до якої форми власності належать спірні ділянки.

Так, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239704533 від 04.01.2021 року (т. 3 а.с. 44-45), земельна ділянка з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. Власником зазначено ГУ Держгеокадастру в Херсонській області.

При цьому, з витягів №НВ-6504332272018 від 09.11.2018 року, №НВ-6504332282018 від 09.11.2018 року, №НВ-6504332292018 від 09.11.2018 року та №НВ-6504332302018 від 09.11.2018 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6523580500:05:001:0590, 6523580500:05:001:0591, 6523580500:05:001:0592, 6523580500:05:001:0593, на які претендують позивачі, сформовані шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031.

Перелічені земельні ділянки, як і земельна ділянка з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 є земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, отже й щодо них право відповідача на розпорядження відсутнє. Відповідним правом наділений ГУ Держгеокадастру в Херсонській області.

Суд враховує, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" від 31 січня 2018 р. № 60-р (далі - Розпорядження №60-р) визначено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити:

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

26.09.2018 року ГУ Держгеокадастру в Херсонській області прийнято Наказ №3392-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким визначено передати Любимівській селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність, серед іншого, земельну ділянку з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.09.2018 року, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області передає із державної власності, а Любимівська селищна об`єднана територіальна громада приймає у комунальну власність Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031, площею 96,4603га.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно положень ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Як вбачається з наведених вище приписів Положень про Держгеокадастр та його територіальні органи, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності відповідного органу виконавчої влади також не припинені.

З аналізу викладеного вбачається, що повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як до прийняття Розпорядження №60-р так і після його прийняття належать Держгеокадастру та його територіальним органам.

Суд наголошує, що згідно ст. 125 ЗК України, що узгоджується з ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких обставин, доводи апелянтів, що, рішенням Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 26.09.2018 року № 3392-СГ було передано відповідачу спірні земельні ділянки, які були прийняті відповідачем Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.09.2018 року жодним чином не впливають на висновки суду, з огляду на відсутність державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку, з яким закон пов`язує виникнення права комунальної власності відповідача.

Посилання апелянтів на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 303/6974/16-ц не є релевантними, оскільки у вказаній справі предметом спору було витребування майна із незаконного володіння. Висновки Верховного Суду, наведені апелянтом, ґрунтуються на тому, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності спадковим майном. Таким чином, вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

Посилання апелянтів на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 березня 2018 року по справі № 921/403/17-г/6, також не є релевантними, оскільки висновки, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів, ґрунтувались на порядку державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва Водночас, у межах даної справи спірне питання стосується часу виникнення права власності на земельну ділянку, яке врегульовано імперативними вимогами ст. 125 ЗК України.

Посилання апелянтів на практику Вищого господарського суду України колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно вимог чинного процесуального законодавства, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, доводи апелянтів, що суд першої інстанції проігнорував правовий механізм набуття права власності, зваживши при цьому лише на державну реєстрацію речового права, є неспроможними.

Твердження апелянтів, що суд першої інстанції залишив поза увагою судові рішення, що набрали законної сили, яким встановлено факт розпорядження такою земельною ділянкою саме відповідачем, зокрема у справах № 658/1068/20, №540/2528/18, № 540/2526/18, № 540/2527/18, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, зокрема відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених указаним положенням КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 815/94/16).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 лютого 2021 року (справа № 360/4491/19), за змістом статті 78 КАС України мова йде про звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, установлених судом у передбаченому процесуальним законом порядку, але не про обов`язковість правових висновків та оцінки, наданих судом в іншій справі.

Разом з тим, частиною сьомою статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у справах № 658/1068/20, №540/2528/18, № 540/2526/18, № 540/2527/18 було встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 було передано наказом ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.09.2018 року у комунальну власність, що є підставою для державної реєстрації права власності. Водночас, висновки судів, що з огляду на вищевикладені обставини, відповідач має право розпорядження вказаною земельною ділянкою, за умови відсутності факту державної реєстрації права власності, представляють собою виключно правову оцінку судів, здійсненою за результатами розгляду справ, яка не має преюдиційного характеру. До того ж, обставини державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031, яке є підставою для виникнення права власності на земельну ділянку, предметом розгляду судів у межах справ № 658/1068/20, №540/2528/18, № 540/2526/18, № 540/2527/18 взагалі не виступало, що свідчить про помилковість доводів апелянтів у цій частині.

Щодо доводів апеляційних скарг, що судом першої інстанції безпідставно, за відсутності відповідної ухвали про витребування доказів, отримано інформаційну довідку №239704533 від 04.01.2021 року, зміст якої покладено в основу судового рішення, а також використано таку довідку як доказ під час розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, за загальним правилом, що закріплене у частинах 1, 2 статті 77 КАС України, обов`язок доказування пропорційно розподілений між сторонами, що зобов`язує учасників справи надавати суду докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються на обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти них. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України, зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 лютого 2021 року (справа № 826/19141/16), відповідно до яких принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

За таких обставин, оскільки для повного встановлення обставин у межах даної справи визначальним є питання форми власності спірних земельних ділянок, судом першої інстанції було правомірно та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України було здійснено відповідний запит інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим спростовуються доводи апелянтів у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Любимівська селищна рада Каховського району Херсонської області не є органом, що відповідно положень ч.9 ст.118 та ст.122 ЗК України приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність як відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6523580500:05:001:0031 так і відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 6523580500:05:001:0590, 6523580500:05:001:0591, 6523580500:05:001:0592, 6523580500:05:001:0593, а отже рішення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 19 квітня 2019 року за № 331 "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 " не створює жодних юридичних наслідків для позивачів.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Проаналізувавши практику Європейського суду з прав людини у справах у справах Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії (№ 47848/08, п. 101, від 07.07.2014 р.), Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004 р.), Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15.12.2012 р., Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008 р.), можна сформулювати наступні ознаки особи, чиї права або законні інтереси порушено:

а) безпосередньо особі належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, з урахуванням положень чинного процесуального законодавства та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскільки Любимівська селищна рада Каховського району Херсонської області не має повноважень щодо відведення та надання у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 6523580500:05:001:0031, 6523580500:05:001:0590, 6523580500:05:001:0591, 6523580500:05:001:0592, 6523580500:05:001:0593, отже оскаржуване рішення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 19 квітня 2019 року № 331 не створює жодних юридичних наслідків для позивачів, оскільки не є рішенням про затвердження (відмову в затвердженні) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, в розумінні ч.9 ст. 118 ЗК України.

Крім того, в суду відсутні правові підстави зобов`язувати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам у власність для ведення фермерського господарства, оскільки такі повноваження (відносно конкретно зазначених судом земельних ділянок), наразі, у відповідача відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л. Є. Зуєва