Постанова

від 10.03.2021 по справі 420/384/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/384/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря Ішханяна Р.А., представника позивача-адвоката Сабурової Ю.С. та представника відповідача Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Южний на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 03.11.2020р.) по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17.01.2020 року ДП Морський торговельний порт Южний (ДП МТП Южний ) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило суд визнати противоправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019 року:

- №0005515311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 4 131 630 грн., з яких 3 305 304 грн. - сума основного зобов`язання, а 826 326 грн. - сума штрафних (фінансових ) санкцій;

- №0005505311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 3 807 893 грн., з яких 3 046 314 грн. - сума основного зобов`язання, а 761 579 грн. - сума штрафних (фінансових ) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки та невірному тлумаченні діючого законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, в.о. директора ДП Морський торговельний порт Южний 07.12.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивач (апелянта) підтримала свою апеляційну скаргу та категорично наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції, в свою чергу, категорично не визнала апеляційну скаргу та мотивовано наполягала на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ДП Морський торгівельний порт Южний (код ЄДРПОУ 04704790) є юридичною особою, яка знаходиться з адресою: 65481, Одеська область, м.Южне, вул.Берегова,13. Д/підприємство здійснює наступні види економічної діяльності (за КВЕД ): 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту (основний ); 85.10 Дошкільна освіта; 85.32 Професійно-технічна освіта; 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 86.21 Загальна медична практика; 86.22 Спеціалізована медична практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 93.11 Функціювання спортивних споруд; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 61.30 Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В період з 19.08.2019р. по 09.09.2019р. ревізорами Офісу великих платників податків ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Морський торговельний порт Южний з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Метпроект за вересень 2016 року, листопад-грудень 2017 року; ПП Вассанта за листопад-грудень 2017 року; ТОВ Крок-М за листопад 2017 року; ТОВ Техносолюшн за вересень-грудень 2017 року; ТОВ Техморснаб за грудень 2017 року; ТОВ Метком груп за листопад-грудень 2017 року; ТОВ Будкомплект 14 за травень 2018 року; ТОВ Інжпортсервіс за грудень 2017 року, лютий, жовтень 2018 року; ТОВ Марін індастріал сервіс за грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; ТОВ НВП Українська машинобудівна компанія за жовтень 2018 року; ТОВ Дніпровський електромеханічний завод за листопад-грудень 2018 року; ТОВ Індустріал сервіс юг за жовтень - грудень 2018 року; ТОВ Укр фест за листопад 2018 року, квітень 2019 року; ТОВ Імпорт парт трейд за лютий 2019 року; ТОВ Транс Нік за травень-червень 2017 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток та інших обов`язкових платежів за період 01.10.2016р. по 30.06.2019р..

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 16.09.2019р. №56/28-10-49-15/04704790, в якому було зафіксовано наступні порушення підприємством вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 ПК України та п.5 Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 15 Дохід (затв. наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 ), ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 ), в результаті чого ДП МТП Южний занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3046314 грн., у т.ч.: - за 2017 рік на суму 2 904 474 грн. ( IV квартал 2017 року ), - за 2018 року на суму 141 840 грн. ( IV квартал 2018 року );

- п.198.1, п.198.2. п.198.3 ст.198. п.201.1 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної ), в результаті чого ДП МТП Южний занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 305 304 грн., у тому числі: - листопад 2017 року - 461 441 грн., - грудень 2017 року - 1108581 грн., - січень 2018 року - 1391382 грн., - лютий 2018 року - 58420 грн., - квітень 2018 року - 127880 грн., - листопад 2018 року - 157600 грн.

04.10.2019 року ДП МТП Южний надано заперечення №5641/01/13/19 на Акт перевірки №56/28-10-49-15/04704790.

17.10.2020 року Офісом великих платників податків ДПС України надано відповідь №5363/10/28-10-53-11, якою повідомлено, що висновки Акту перевірки №56/28-10-49-15/04704790 залишено без змін.

В подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки, уповноваженою особою відповідача 18.10.2019 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0005515311 (форми Р ) - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 4 131 630 грн. (з яких, 305304 грн. - за податковим зобов`язанням, 826326 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями );

- №0005505311 (форми Р ) - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 3807893 грн. (з яких, 3046314 грн. - за податковим зобов`язанням, 761579 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ).

01.11.2019 року ДП МТП Южний на вказані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019р. №0005515311, № 0005505311 подано скаргу (вх.№6165/07/102/19 ).

28.12.2019 року ДПС України прийнято рішення №15173/6/99-00-08-05-03, яким зазначену скаргу ДП МТП Южний залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення 18.10.2019р. №0005515311,№ 0005505311 без змін.

Не погоджуючись з такими діями та з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності п/вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться і в п. 16.1.4 ст. 16 ПК України.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів виключно лише тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, у відповідності до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств , зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (зменшення або збільшення ) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку ), визначеного у фінансовій звітності підприємства.

Згідно із п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137 ПКУ, базою оподаткування є вираження об`єкту оподаткування, визначеного відповідно до ст.134 цього Кодексу. Нараховується ж податок платником самостійно за ставкою ( 18% ), визначеною ст.136 даного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.135 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту положень ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, т.б. витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком (валових витрат ) знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, витрати підприємства враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток (валових витрат) підприємства.

Крім того, слід зазначити, й про те, що відповідно до п.46.2 ст.46 ПК України, платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом ) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Також, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст.137 цього Кодексу.

Ця фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати ), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку ) та її невід`ємною частиною.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання ) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена п.120.1 ст.120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).

Так, як визначено п.49.1, п.49.2, пп.49.18.3, п.49.18 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

При цьому, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в т.ч. платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові ж декларації, в свою чергу, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених пп.49.18.4,49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як слідує зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимогами п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А у відповідності до п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ).

Так, як видно з положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Однак, при цьому також слід зауважити, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: 1) для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; 2) для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; 3) для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі ж порушення вказаних строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою ) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог ст.ст.192,201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як вже зазначалося вище, згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що цей Закон поширюється зокрема на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, ч.ч.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вищенаведені законодавчі положення пов`язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат (у т.ч. по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних )), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов фактично позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, юридичний спір у даній справі фактично виник у зв`язку з винесенням відповідачем на адресу підприємства позивача 2-х податкових повідомлень-рішень від 18.10.2019р. №0005515311 та №0005505311.

Як, як встановлено з матеріалів справи судом апеляційної інстанції, позивач - ДП МТП Южний у перевіряємий період мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ Метпроект , ПП Вассанта , ТОВ Крок-М , ТОВ Техносолюшн , ТОВ Техморснаб , ТОВ Метком груп , ТОВ Будкомплект 14 , ТОВ Інжпортсервіс , ТОВ Марін індастріал сервіс , ТОВ НВП Українська машинобудівна компанія , ТОВ Укр фест , ТОВ Імпорт парт трейд , ТОВ Транс Нік .

Так, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення спірної перевірки контролюючим органом особлива увага приділялась дослідженню всіх обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Цей обов`язок кореспондує зі ст.ст.44,61 ПК України, згідно яких, саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів

Як свідчить спірний акт перевірки від 16.09.2019р., усі зазначені господарські операції з вказаними вище контрагентами (постачальниками, підрядниками, замовниками ), на думку контролюючого органу, є нереальними (фіктивними) і безтоварними, а також були оформлені з численними порушеннями податкового законодавства.

Як вже вказувалося вище, будь-яка господарська операція для визначення податкового кредиту та витрат має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові ж наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають виключно лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: 1) повне висвітлення; 2) автономність; послідовність; 3) безперервність; 4) нарахування; 5) превалювання сутності над формою; 6) єдиний грошовий вимірник; 7) інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Як зазначалося судом вище, частина 1 ст.9 та ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які, в свою чергу, є документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її реальне здійснення.

Так, основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ-16) (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 ).

Пунктом 6 вказаного Положення №318 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками ), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

А як передбачено п.7 цього ж Положення, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, враховуючи вищевикладене, право платника податку на витрати фактично виникає тільки в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, т.б. зменшення активів або збільшенням зобов`язань. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, повинні відображатися у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Слід зазначити, що визначення поняття первинні документи також надано і п.п.2.1,2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом МФ України №88 від 24.05.1995р .), згідно яких, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в т.ч. дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, посадовими особами контролюючого органу під час проведення спірної перевірки було використано результати відпрацювання податкових інформацій та наданих первинних документів, зі змісту яких встановлено, що здійснені ДП МТП Южний на підставі тендерних договорів господарські операції (по яким існують суттєві кредиторські заборгованості ) з ТОВ Метпроект за листопад-грудень 2017 року, з ПП Васанта за листопад-грудень 2017 року, з ТОВ Крок-М за листопад 2017 року, з ТОВ Метком груп за листопад-грудень 2017 року, з ТОВ НВП Українська машинобудівна компанія за жовтень 2018 року щодо придбання ТМЦ, не зважаючи на надання позивачем первинних документів (т.б. договорів, видаткових і податкових накладних, ТТН, сертифікатів відповідності та інш .) на підтвердження даного факту, реально не відбулися, оскільки відсутнє джерело походження товару ; реальність вчинення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами (які не є ні імпортерами, ні виробниками, та у яких відсутні управлінський та технічний персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо ) не підтверджується, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері; також встановлено і факт використання у господарській діяльності ДП МТП Южний ідентичних товарів, що у свою чергу, є свідченням набуття останнього у власність платником податків без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання; надані до перевірки договори не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку; відсутні управлінський або технічний персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Зазначені обставини, на думку відповідача, з якою цілком правомірно погодився і суд 1-ї інстанції, фактично позбавляє вказані первинні документи юридичної значимості для цілей формування податного кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Формальна ж наявність договорів, актів, податкових (видаткових) накладних, товарно-транспортних документів а факт часткової оплати придбаних ТМЦ, на думку судової колегії, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Вона не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, теж не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами представника позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).

Проте, водночас судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку потрібно зважати на обставини, які свідчать про те, що платник податків: 1) був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту; 2) діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.03.2020р. у справі №826/9368/15 та від 25.09.2019. у справі №823/530/15.

Окрім того, одночасно також необхідно звернути увагу й на той факт, що спірна позапланова виїзна перевірка ДП МТП Южний фактично була проведена не лише тільки із зазначеними вище контрагентами, а також з ТОВ Техносолюшн за вересень-грудень 2017 року; ТОВ Техморснаб за грудень 2017 року; ТОВ Будкомплект 14 за травень 2018 року; ТОВ Інжпортсервіс за грудень 2017 року, лютий, жовтень 2018 року; ТОВ Марін індастріал сервіс за грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; ТОВ Дніпровський електромеханічний завод за листопад-грудень 2018 року; ТОВ Індустріал сервіс юг за жовтень - грудень 2018 року; ТОВ Укр фест за листопад 2018 року, квітень 2019 року; ТОВ Імпорт парт трейд за лютий 2019 року; ТОВ Транс Нік за травень-червень 2017 року.

Проте, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем ані до перевірки, ані до свого адміністративного позову, ані в судове засідання суду 1-ї інстанції, не було надано жодних оригіналів або копій первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з цими 10 контрагентами.

Що ж стосується факту надання позивачем копій цих документів разом із апеляційною скаргою (4 томи) до апеляційного суду, то судова колегія не може прийняти їх до уваги оскільки, як вже зазначалося вище, вони не були предметом дослідження в суді 1-ї інстанції та подані з порушенням встановленого процесуальним законом строку на подання доказів.

Стосовно ж тверджень представника позивача щодо нібито неналежного оформлення спірного Акту перевірки від 16.09.2019 № 56/28-10-49-15/04704790, то колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає їх необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Тобто, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, та не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Факт же не підписання акту перевірки не можна ототожнювати, зокрема з не підписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи не підписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, в постанові від 19.06.2020р. у справі №140/388/19 (№К/9901/21117/19).

Таким чином, водночас саме по собі таке порушення порядку оформлення акта перевірки (т.б. в частині не підписання одним з осіб, які здійснювали перевірку ) не є істотним та не може бути належною і достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Щодо позиції позивач про прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 18.10.2019р. №0005515311 і №0005505311 нібито не у спосіб, визначений законодавством, то судова колегія зазначає наступне.

Так, як видно з матеріалів справи, представник позивача вказує, що відповідачем до оскаржуваних податкових-повідомлень рішень взагалі не додано жодного розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, відхиляє зазначені доводи, оскільки по-перше, позивач в судових засіданнях судів 1-ї та 2-ї інстанцій не заявляв таких клопотань про витребування цього розрахунку, а по-друге, окремі недоліки змісту податкового повідомлення-рішення не спростовують самого факту вчинення податкового правопорушення, який доведений податковим органом та досліджений судом. До того ж, одночасно слід зауважити й про те, що такий розрахунок насправді фактично був наданий представником відповідача на вимогу апеляційного суду (вх.№4835/21 від 09.03.2021р. ) та знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, в постанові від 26.06.2018р. у справі №П/811/1786/17.

Також, в даному випадку, необхідно зауважити й про те, що хоча і п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але разом з тим, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія A, N 303-A, п.29 ).

Аналогічна позиція була висловлена і у п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, а саме вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Окрім того, при прийнятті остаточного рішення по даному спору, суд апеляційної інстанції, як і окружний суд, вважає за необхідне врахувати та прийняти до уваги той факт, що Національним антикорупційним бюро України 05.09.2017 року, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №52017000000000592, було відкрито кримінальне провадження за ч.5 ст.191 Кримінального Кодексу України.

Як вбачається зі змісту вказаного вище Витягу, дане кримінальне провадження було порушено за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ДП МТП Южний , які, за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання - постачальників товарів/робіт/послуг, а саме: ТОВ МАРІН ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС (ЄДРПОУ: 41166976 ), ТОВ ЮЖМОРСЕРВІС (ЄДРПОУ: 35178926 ), ТОВ ТЕХНОСОЛЮШН (ЄДРПОУ:40066124 ), ТОВ БУДКОМПЛЕКТ 14 (ЄДРПОУ: 39418075 ), ТОВ "ІНЖПОРТСЕРВІС" (ЄДРПОУ: 41433794 ), ТОВ "ТЕХМОРСНАБ" (ЄДРПОУ: 41446803 ), ТОВ "МЕТКОМ-ГРУП" (ЄДРПОУ: 37811934 ), ТОВ "Імпорт Партс Трейд" (ЄДРПОУ: 41570178 ) та іншими, під час проведення у 2017-2018р.р. закупівель товарів/робіт/послуг за завищеними цінами вчинили розтрату грошових коштів ДП МТП Южний в особливо великих розмірах.

Окрім того, як видно зі змісту наявної в матеріалах справи копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 29.10.2020р. у справі №991/8878/20 (провадження 1-кс/991/9106/20 ), заступник директора ДП МТП Южний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 та ч.5 ст.191 КК України, про що йому повідомлено 27.10.2020р. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою .

А з ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2020р. у справі №947/24274/20 (провадження №1-кс/947/13395/20 ) вбачається, що по вказаним вище фактам існує ще одне кримінальне провадження №42020160000000460 від 28.04.2020р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.3,4 ст.191 КК України, досудове розслідування якого здійснює Слідче управління ГУ НП в Одеській області.

Також, зі змісту цієї ухвали суду слідує, що досудовим розслідуванням встановлено, що з 2017 року по теперішній час в ДП МТП Южний функціонує протиправний механізм з розтрати коштів шляхом укладання угод на придбання товарів та послуг за завищеними від ринкових цінами або за придбання товарів послуг, які не відповідають необхідному ступеню якості. При цьому, керівництво ДП МТП Южний , маючи повноваження при формуванні фінансового плану закупівель та приймаючи річний план закупівель підприємства, підшукує комерційні підприємства, які будуть приймати участь у закупівлях та досягає домовленості з їх посадовими особами про отримання грошової винагороди в залежності від суми закупівлі за забезпечення перемоги під час проведення процедури закупівлі товарів або послуг.

Таким чином, вищевикладені обставини в сукупності дають апеляційному суду достатні підстави критично оцінювати рух товару від контрагентів-постачальників до безпосереднього контрагента-постачальника позивача і до підприємства позивача, оскільки товар фактично лише документально змінював своїх номінальних власників, а документи оформлювалися лише тільки для надання цим господарським операціям документарного виразу.

Отже, з врахуванням вищенаведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу, з якими погодився і суд 1-ї інстанції, про те, що дії позивача, в даному випадку, фактично були спрямовані лише на оформлення цих спірних господарських операцій у паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, з метою завищення суми податкового кредиту за спірні періоди.

Також, окрім цього, ще раз слід зазначити про те, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що по всім підприємствам-контрагентам позивача не встановлено по ланцюгу легальне джерело походження придбаних м/портом товарів, що, в свою чергу, свідчить про порушення податкового законодавства та залучення вказаних суб`єктів до схеми штучного податкового кредиту для покупців, т.б. в даному випадку наявне лише документальне оформлення безтоварних операцій, з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження.

Недоведеність фактичного здійснення господарських операцій, як вже зазначалося вище, позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів часткової сплати продавцям вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

При цьому, одночасно слід зазначити, що аналогічної правової позиції з цих спірних питань дотримується і Верховний суд, зокрема, в своїх постановах від 16.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18 ), від 17.01.2018р. (по справі №804/8943/13а ), від 18.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18 ), від 26.06.2018р. (по справі №816/1422/17 ), від 11.09.2019р. (по справі №814/1932/17 ), від 21.10.2019р. (по справі №814/1564/18 ) та від 28.10.2019р. (по справі №400/2760/18 ).

Враховуючи вищенаведені обставини та той факт, що спірні угоди між позивачем та його безпосередніми контрагентами фактично реально не відбувалася (т.б. було лише документальне (паперове) їх оформлення ), судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що контролюючий орган, в даному випадку, цілком правомірно своїми податковими повідомленнями-рішеннями від 18.10.2019р. №0005515311 та №0005505311 збільшив суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 4 131 630 грн. та з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на загальну суму 3 807 893 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Южний - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко