Рішення

від 01.03.2021 по справі 915/1513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Справа № 915/1513/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: Галицький С.О. - довіреність від 15.03.2019;

від відповідача 1: Крижановский М.М., ордер ЗР № 62239 від 13.06.19;

від відповідача 2: Крижановский М.М., ордер ЗР № 62238 від 13.06.19;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Григорян Е.Р., посвідчення №058901 від 21.12.20, дійсне до 21.12.25

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

до 1. державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» , 56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 108,

2. приватного підприємства «Агро-Південь-Н» , 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, вул. Армійська, 63,

про: - визнання недійсним укладеного між державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» та приватним підприємством «Агро-Південь-Н» договору про спільну діяльність від 02.03.2018 року №11 з додатковою угодою до нього від 27.03.2019 року №16;

- зобов`язання приватне підприємства «Агро-Південь-Н» повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» , земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 280,6 га, вартістю 15724966 грн., що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району (Лісове лісництво: квартал 17 виділ 3 площа 25,5 га; квартал 17 виділ 5 площа 28,6 га; квартал 17 виділ 9 площа 81,9 га; квартал 36 виділ 1 площа 45,4 га; квартал 37 виділ 1 площа 53,6 га; квартал 37 виділ 8 площа 45,6 га) та використовуються приватним підприємством на підставі договору №11 про спільну діяльність від 02.03.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України із позовом №05/2-491вих-19 від 30.05.2019 року до державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» , приватного підприємства «Агро-Південь-Н» , в якому просить:

- визнати недійсним укладений між державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» та приватним підприємством «Агро-Південь-Н» договір про спільну діяльність від 02.03.2018 року №11 з додатковою угодою до нього від 27.03.2019 року №16;

- зобов`язати приватне підприємство «Агро-Південь-Н» повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» , земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 280,6 га, вартістю 15724966 грн., що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району (Лісове лісництво: квартал 17 виділ 3 площа 25,5 га; квартал 17 виділ 5 площа 28,6 га; квартал 17 виділ 9 площа 81,9 га; квартал 36 виділ 1 площа 45,4 га; квартал 37 виділ 1 площа 53,6 га; квартал 37 виділ 8 площа 45,6 га) та використовуються приватним підприємством на підставі договору №11 про спільну діяльність від 02.03.2018 року.

Як на підставу свого позову прокурор посилається в тому числі на приписи ст.ст. 13, 131-1 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України, ст.ст. 55, 57, 92, 93, 96, 122, 124, 149, 152 Земельного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 83, 203, 215, 235, 256, 257, 261, 317, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст.ст. 1, 4 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 20, 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» .

За такими вимогами ухвалою від 04.06.2019 відкрито провадження в даній справі (суддя Алексєєв А.П.).

Ухвалою суду від 09.09.2019 суддею Ковалем С.М. справу № 915/1513/19 прийнято до свого провадження та розгляд підготовчого провадження справи розпочався спочатку.

Відповідачі у відзивах просять у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що прокурор не довів, що Кабінет Міністрів України не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави; прокурором не вірно визначений позивач у справі; договір не містить усіх істотних умов, які є обов`язковими для визнання факту, що між сторонами насправді був укладений договір оренди.

Крім того, від відповідача - 1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи тим, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року закрито провадження у справі в частині вимог прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» та приватного підприємства «Агро-Південь-Н» про зобов`язання приватне підприємство «Агро-Південь-Н» повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» , земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 280,6 га, вартістю 15724966 грн., що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району (Лісове лісництво: квартал 17 виділ 3 площа 25,5 га; квартал 17 виділ 5 площа 28,6 га; квартал 17 виділ 9 площа 81,9 га; квартал 36 виділ 1 площа 45,4 га; квартал 37 виділ 1 площа 53,6 га; квартал 37 виділ 8 площа 45,6 га) та використовуються приватним підприємством на підставі договору №11 про спільну діяльність від 02.03.2018 року - у зв`язку з відсутністю предмета спору. Повернуто прокуратурі Миколаївській області судовий збір у сумі 235875 грн., сплачений за платіжним дорученням № 735 від 24.05.2019 у сумі 237796 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації від 04.08.2009 р. № 395-р, Державному підприємству «Володимирівське лісове господарство» видано акт від 19.08.2010 р. серії ЯЯ № 193690 на право постійного користування земельними ділянками площею 655,16 га в межах території Володимирівської сільської Ради Казанківського району Миколаївської області.

02.03.2018 між ПП «Агро-Південь-Н» (далі - сторона № 1) та ДП «Володимирівське лісове господарство» (далі - сторона № 2) був укладений договір № 11 про спільну діяльність, за умовами якого сторони уклали його з метою обробітку земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур (продукції), для досягнення чого зобов`язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Учасники договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом 2018 року (або аж до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності). Мета спільної діяльності - отримання прибутку для ведення та розвитку лісового господарства (розділ 1).

Згідно з розділу 2 договору ДП «Володимирівське лісове господарство» зобов`язується до 01.03.2018 підготувати земельні площі 280,6 га для виконання сільськогосподарських робіт, створити належні умови для виконання робіт по Договору, сплачувати усі необхідні платежі за землю (земельний податок), на вимогу ПП Агро-Південь-Н надавати йому необхідну допомогу по вирощуванню, збору врожаю та по обслуговуванню його сільськогосподарської техніки.

ПП «Агро-Південь-Н» зобов`язується наявною сільськогосподарською технікою обробити земельні ділянки, що належать державному підприємству, та у відповідності з агротехнічними вимогами виростити на них сільськогосподарські культури (продукцію), забезпечивши їх збір.

Майно, створене за рахунок внесків учасників договору, перебуває на балансі ПП «Агро-Південь-Н» . Останнє перераховує державному підприємству частину прибутку з розрахунку 3000 грн. за кожний гектар землі, на якій було вирощено продукцію.

Пунктами 3.2., 3.4. Договору передбачено, що майно, створене або придбане за рахунок внесків або в процесі спільної виробничої діяльності, належить учасникам договору на праві спільної часткової власності. Кожна із сторін вправі розпорядитися своєю часткою. Ведення справ з метою спільної господарської діяльності доручається ПП «Агро-Південь-Н» , яке має право залучати третіх осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до п. 6.1. Договір укладений на строк 1 рік, після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат відповідно до його умов.

Згідно з п. 7.1. до цього Договору додається Додаток № 1 Схема розташування та характеристика земельних ділянок , що є його невід`ємною частиною.

Зазначеною Схемою передбачено, що земельні ділянки загальною площею 280,6 га, на яких виконуються роботи за Договором, використовуються державним підприємством на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 193690, відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення (нелісові землі, рілля), їх цільове призначення - для ведення лісового господарства.

Вказані земельні ділянки розташовані на території Володимирівської сільської ради Казанківського району та входять в межі Лісового лісництва ДП «Володимирівське лісове господарство» , зокрема: земельна ділянка площею 25,5 га - квартал 17 виділ 3; 28,6 га - квартал 17 виділ 5; 81,9 га - квартал 17 виділ 9; 45,4 га - квартал 36 виділ 1; 53,6 га - квартал 37 виділ 1; 45,6 га - квартал 37 виділ 8.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання наведеного договору ДП «Володимирівське лісове господарство» передало ПП «Агро-Південь-Н» , а останнє прийняло за актами прийому-передачі (а.с. 25-38) оспорювану земельну ділянку.

Згідно інформації висновків звіту про оціночну (ринкову) проведеною ТОВ «Югземсервіс» загальна вартість земельних ділянок загальною площею 280,6 га становить 15 724 966 грн.

27.03.2019 між ДП «Володимирівське лісове господарство» та ПП «Агро-Південь-Н» укладено додаткову угоду № 16 до договору про спільну діяльність від 02.03.2018 № 11, якою передбачено, що сторони погоджують та визнають продовжити дію Договору до повного збору врожаю без права його подовження; обсяг річних інвестицій, що надаються ПП «Агро-Південь-Н» для виконання спільної мети цього договору становить не менше 869 860 грн. та підлягає сплаті 31 липня та 30 жовтня 2019 року.

Факт використання ПП «Агро-Південь-Н» спірних земельних ділянок площею 280,6 га підтверджується наданими ДП «Володимирівське лісове господарство» копіями 27 актів передачі-приймання виконаних сільськогосподарських робіт (дискування, культивація, посів, внесення добрив, тощо), складених сторонами Договору у період з 28.03.2018 по 19.11.2018 включно. Згідно копій платіжних доручень №№ 440, 469, 482, 498, 511, 551, 632 у період з 26.04.2018 по 05.10.2018 ПП «Агро-Південь-Н» на виконання умов договору перерахувало державному підприємству кошти у загальній сумі 555 тис. грн.

Також, відповідно до інформації ДП «Володимирівське лісове господарство» від 22.02.2019 оспорювані земельні ділянки загальною площею 280,6 га фактично використовуються ПП «Агро-Південь-Н» на підставі Договору та на цей час знаходяться в обробленому стані (проведено посів озимого ячменю, пшениці або розорано). Упродовж 2019 року за договором від ПП «Агро-Південь-Н» надійшли кошти в сумі 78867 грн. (платіжне доручення від 11.01.2019 № 723).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2, 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Порівняльний аналіз положень договору (та додаткових угод до нього) з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» , в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельних ділянок.

Так, в договорі № 11 від 02.03.2018 зазначено об`єкт оренди (п. 2.2 договору), строк дії договору (п. 6.1 договору), а також дані щодо орендної плати, строків і порядку її внесення (п. п. 2.4, 3.2, 3.4 договору), визначена відповідальність у разі прострочення внесення платежів (п.п. 4.1-4.3 договору).

На виконання умов договору № 11 від 02.03.20138 сторонами підписано 27 актів прийому-передачі земельних ділянок загальною площею 280,6 га.

Разом із тим, оспорюваний договір взагалі не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, формальних обов`язків державного підприємства щодо підготовки земель для виконання сільськогосподарських робіт, створення належних умов для їх виконання та сплати земельного податку; обов`язків державного підприємства щодо здійснення господарської діяльності на спірних земельних ділянках з вирощування сільськогосподарських культур або ведення лісомисливського господарства; не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій, тощо.

Аналогічно не відповідає дійсності визначена п. 1.3. мета договору - отримання прибутку для ведення та розвитку лісового господарства. Так, відповідно до ст. 3 Статуту ДП «Володимирівське лісове господарство» , затвердженого наказом Держлісагентства України від 30.12.2016 № 480, основною метою діяльності державного підприємства є ведення лісового господарства, що не може залежати від спільної діяльності з іншими особами приватного права. При цьому, згідно інформації з ЄДРЮОФОП у ПП «Агро-Південь-Н» взагалі відсутні види діяльності, пов`язані з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Основні положення договору № 2 від 14.01.2013 стосуються умов платного використання Приватним підприємством «Агро-Південь-Н» земельних ділянок з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції, що по своїй суті є договором оренди землі.

Тобто, виходячи з наведених умов договору та обставин, фактично відповідач-1 за спірним договором передав відповідачу-2 у платне користування земельні ділянки для виробництва сільськогосподарської продукції, при цьому не уклавши договір оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України «Про оренду землі» .

Суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір № 11 від 02.03.2018 не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» , не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (а. с. 21) визначено цільове призначення (використання) земельної ділянки площею 655,1600 га - для ведення лісового господарства. Водночас, землі, передані згідно умов договору № 1 від 02.03.2018, відносяться до земельних ділянок державного лісового фонду і знаходяться в постійному користуванні відповідача-1.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, ст. 4 Закону України «Про оренду землі» передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади.

Відповідно ч. 8 ст. 122, ст. 149 Земельного Кодексу України таким суб`єктом виступає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Лісового Кодексу України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет міністрів України» КМУ здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, Кабінет Міністрів України не приймав відповідних рішень (постанов або розпоряджень) стосовно передачі відповідачу-2 земельної ділянки у використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають в постійному користування відповідача-1, у зв`язку з чим договір № 11 від 02.03.2018 про спільну діяльність не погоджений належним чином.

Отже, відповідач-1 не мав відповідних повноважень для укладання оспорюваного договору.

Дії відповідачів суперечать вимогам чинного законодавства і фактично спрямовані на незаконне заволодіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - земля, надра, інші природні ресурси (ст. ст. 14, 15 Конституції України).

Вищевикладене підтверджує позицію прокурора щодо укладення відповідачами удаваного правочину.

При цьому, органом, уповноваженим на передачу спірної земельної ділянки у користування третім особам для сільськогосподарських потреб є Кабінет Міністрів України.

Таким чином, ДП «Володимирівське лісове господарство» при укладанні оскаржуваного договору розпорядилося землями держлісфонду поза межами своїх повноважень.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, у відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначений договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

При цьому, враховуючи визнання судом недійсним основного договору, слід вважати, що додаткові угоди до нього так само являються недійсними.

Доводи відповідачів, що договором не передбачено використання ділянок, призначених для ведення лісового господарства необґрунтовано з наступного.

Згідно зі ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі передані «ДП Володиміровське лісове господарство» за договором № 11 від 02.03.2019 є землями лісогосподарського призначення (категорія земель). На таких землях може здійснюватися сільськогосподарські роботи, але для потреб лісового господарства.

За договором № 11 від 02.03.2018 землі були передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно державного акту на користування земельною ділянкою від 19.08.2010 Серія ЯЯ № 193690 «ДП Володиміровське лісове господарство» має у користуванні земельну ділянку площею 655,16 га (частина якої площа 280,6 га передана за спірним договором ПП «Агро-Південь-Н» ) цільове призначення якої - для ведення лісового господарства.

Отже, в договорі № 11 від 02.03.2018 прямо йдеться про зміну цільового призначення земельних ділянок.

В свою чергу, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України).

Згідно ж п. «б» статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Суд не приймає до уваги посилання Приватного підприємства «Агро-Південь-Н» , що у прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 5 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 13 Конституції України та ст. 1 Лісового кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Агро-Південь-Н» з 2013 р. на підставі договору про спільну діяльність від 02.03.2018 р. № 11 користується земельною ділянкою, призначеною для ведення лісового господарства, з метою виробництва на ній сільськогосподарської продукції.

Проте, незважаючи на незаконне набуття ПП «Агро-Південь-Н» права користування земельною ділянкою державного лісового фонду, яка також використовується не за цільовим призначенням і до моменту пред`явлення прокурором позову до суду, Кабінетом Міністрів України не вжито заходів усунення наявних порушень самостійно.

Отже, звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у попередженні незаконного використання земель лісогосподарського призначення.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором попередньо, до звернення до суду, скеровано 07.02.2019 № 05/2-96вих-19 до Кабінету Міністрів України лист, яким повідомлено про намір вжиття заходів представницького характеру. Зазначений лист долучений до позовної заяви.

Таким чином, прокурором пред`явлено зазначений позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з повноваженнями передбаченими ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Інші доводи відповідачів судом розглянуті і відхилені, як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов прокурора підлягаючим задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором (в частині розглянутої судом вимоги про визнання договору недійсним), згідно платіжного доручення від 24.05.2019 № 735 у сумі 2700 грн., належить покласти на відповідачів солідарно.

У судовому засіданні 01.03.2021, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним укладений між державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» та приватним підприємством «Агро-Південь-Н» договір про спільну діяльність від 02.03.2018 року №11 з додатковою угодою до нього від 27.03.2019 року №16.

3. Стягнути з Державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Центральна, 108; ідентифікаційний код 00152603) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) 1350 грн. витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Агро-Південь-Н» (56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт. Березнегувате, вул. Армійська, 63; ідентифікаційний код 36769667) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) 1350 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 23.03.2021, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Суддя С.М.Коваль.