Рішення

від 18.03.2021 по справі 924/1130/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2021 р. Справа №924/1130/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" м. Хмельницький

до Хмельницької районної державної адміністрації, с. Малиничі Хмельницької області

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 10.09.2020р. №231/2020-р. та заборону вчинення дій

Представники сторін:

від позивача: Мартинкова О.Л. - директор з правових питань,

Ярош В.Ю. згідно ордеру серії ВХ №1007130 від 03.12.2020р.,

від відповідача: Мороз А.В. згідно довіреності №40/03-2695/20 від 21.12.2020р.

Рішення виноситься 18.03.2021р., оскільки в судовому засіданні 02.03.2021р. та 11.03.2021р. оголошувалась перерва.

Процесуальні дії:

Ухвалою суду від 27.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 21.12.2020р. суд протокольною ухвалою повідомив про закриття підготовчого засідання та призначив справу до розгляду по суті на 20.01.2021р.

У судовому засіданні 20.01.2021р. оголошено перерву на 02.02.2021р.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Димбовського В.В. у період з 26.01.2021р. по 10.02.2021р., судове засідання у справі 02.02.2021р. не відбулося.

Ухвалою суду від 11.02.2021р. судове засідання у справі призначено на 02.03.2021р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10.09.2020р. №231/2020-р. "Про демонтаж огорожі, сітки та воріт на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району" та припинити дії, які порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія", шляхом заборони Хмельницькій районній державній адміністрації проводити демонтаж воріт, сітки та огородження навколо земельних ділянок водного фонду на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач без жодних правових підстав прийняв протиправне розпорядження про демонтаж майна Товариства - воріт, сітки та огородження навколо водоймищ на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га. В свою чергу, станом на дату подання позову демонтовано було лише ворота, тобто відбулась лише часткова реалізація протиправного розпорядження. Проте, передбачаючи подальше намагання реалізувати протиправне розпорядження, або прийняти будь-яке інше розпорядження з цього приводу, ТОВ "Хмельницьк Уніком" просить суд крім вимоги про скасування протиправного розпорядження на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ч. 1 ст. 393 ЦК України, додатково застосувати превентивний захист права власності Товариства, шляхом заборони вчинення дій.

На думку ТОВ "Хмельницьк Уніком" зазначені у позові обставини та подані докази свідчать про протиправність дій та рішень голови Хмельницької РДА, оскільки останні не спрямовані на захист інтересів громадян (враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства), а спрямовані виключно на безпідставне позбавлення права власності Товариства та завдання шкоди даному майну. Зазначене свідчить про підставність заявлених позовних вимог та обґрунтованість необхідність превентивного захисту права власності позивача шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Відповідач 11.11.2020р. подав клопотання про закриття провадження по справі, яке обґрунтував тим, що спірні правовідносини не належать до юрисдикції господарського суду. Зазначив, що між сторонами виникли позадоговірні правовідносини, за якими йде спір про правомірність прийняття рішення та його виконання державним органом - суб`єктом владних повноважень на виконання його владних функцій, у зв`язку з чим спір не має ознак господарського та не пов`язаний з господарською діяльністю, а відтак підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач у письмових поясненнях від 03.12.2020р. зазначив, що спір між сторонами виник відносно демонтажу огорожі навколо водоймищ (кадастровий номер 6825084500:02:012:0090 та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040), які перебувають в оренді та суборенді ТОВ "Хмельницьк Уніком" на підставі договорів оренди, що наявні в матеріалах справи, тобто, між сторонами процесу наявні договірні відносини стосовно зазначених в розпорядженні водоймищ. Крім того, як видно із довідки №58 ТОВ "Хмельницьк Уніком" від 15.10.2020р., демонтована огорожа перебуває на балансі товариства, тобто, спірне рішення є втручанням у цивільне право позивача, що нівелює посилання відповідача на адміністративну підсудність справи. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими. Вважає, що даний спір є приватноправовим, спрямований на відновлення порушеного цивільного права - права власності (відносно демонтованої огорожі), та права оренди (відносно протиправного втручання у реалізацію прав за договором), а тому відсутні підстави для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Від відповідача 19.01.2021р. надійшов відзив на позов, 03.02.2021р. разом з примірником відзиву подано клопотання, у якому зазначалося, що на посаду головного спеціаліста відділу діловодства та юридичного забезпечення апарату адміністрації призначено працівника з кінця жовтня 2020 року, а тому просив врахувати об`єктивні обставини, які склались та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд у підготовчому засіданні 20.01.2021р. залишив без розгляду відзив на позов.

Так, судом встановлено, що відповідачем строк для подання відзиву пропущено без поважних причин, оскільки строк для подання відзиву сплинув через п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження по справі від 27.10.2020р., а відзив був направлений до суду лише 18.01.2021р., про що свідчить відтиск штемпеля відділення поштового зв`язку.

Клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву від 03.02.2021р. з посиланням на відсутність у штаті відповідача головного спеціаліста відділу діловодства та юридичного забезпечення апарату адміністрації судом залишається без задоволення, оскільки відсутність у штаті юридичної особи юриста (правника), на думку суду, не є поважною причиною пропуску строку, встановленого для його надання.

При цьому, представник відповідача зазначав про відсутність у відповідача головного спеціаліста до кінця жовтня 2020 року, в свою чергу, ухвала про відкриття провадження по справі отримана представником відповідача 13.11.2020р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 04.11.2020р.

Тобто у листопаді 2020 року обставина, на яку посилається відповідач, як на підставу пропущення строку для подання відзиву на позов, не існувала, а відзив на позов був поданий відповідачем 18.01.2021р., не зважаючи на те, що, з врахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 165 ГПК України, у відповідача був строк по 28.11.2020р. (включно) для подання відзиву на позов.

Водночас судом була врахована і та обставина, що позовна заява позивачем була направлена відповідачеві 23.10.2020р. і з урахуванням поштового обігу 5-7 днів, відповідач мав її отримати до кінця жовтня 2020 року, що, на думку суду, є достатнім для підготовки відзиву на позов.

Відповідно до ч. ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки відповідач не обґрунтував неможливість подання доданих до відзиву доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, вказані докази судом до уваги не приймаються.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог, вважаючи їх обгрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про правомірність розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10.09.2020р. №231/2020-р. "Про демонтаж огорожі, сітки та воріт на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району" та подальших дій відповідача з його виконання. Зауважив, що оспорюване розпорядження прийнято в межах наданих повноважень.

Також представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про закриття провадження по справі.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

08.06.2011р. між Хмельницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №467, відповідно дор. 1 якого орендодавець - Хмельницька районна державна адміністрація, на підставі розпорядження голови адміністрації від 06 червня 2011 року №843/11-р надає, а Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" приймає в строкове, платне користування земельну ділянку із земель державної власності (землі водного фонду), розташовану за межами населених пунктів на території Масівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому Законом порядку.

Згідно зр. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,5001 га, з них: 1,3000 га-під водою; 0,2001 га - прибережна смуга (пасовище). Грошова оцінка земельної ділянки складає 8065 грн. 62 коп. (вісім тисяч шістдесят п`ять гривень шістдесят дві копійки). Права третіх осіб на земельну ділянку відсутні. Кадастровий номер земельної ділянки: 6825084500:02:012:0090.

За п. 3.1 договору земельна ділянка передається в оренду для рибного господарства та поливу сільськогосподарських культур. Орендар має право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Договір укладається строком на 49 (сорок дев`ять) років, починаючи з дати його реєстрації (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору (Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду) передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки або технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, а також технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Згідно зр. 4 договору передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Відповідно до п. 5.1 договору орендодавець має право: вимагати від Орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункті 3.1. цього договору; забезпечувати екологічну безпеку землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням Орендарем умов договору.

Також за п. 5.1 договору орендодавець зобов`язаний: забезпечувати відповідно до закону права третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; передати Орендарю по акту прийому-передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим договором; не втручатись у господарську діяльність Орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.

Згідно з п. 5.2 договору орендар гарантує, що: державні органи управління та органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи охорони природи та архітектури, не будуть обмежуватись стосовно доступу до орендованої земельної ділянки для виконання їх обов`язків в межах їх повноважень.

Також за п. 5.2 договору орендар має право: використовувати орендовану земельну ділянку у відповідності до мети, обумовленої у договорі; за згодою Орендодавця, визначеною у окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому порядку будівлі і споруди, закладати насадження, без зміни цільового призначення земельної ділянки; використовувати у встановленому законодавством та відповідно до умов договору порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об`єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.

За п. 5.2 договору орендар зобов`язаний: приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 3.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; передбачати можливість облаштування пляжу або забезпечити встановлення режиму заборони купання, плавання на човнах та рибальства в необладнаних для цього місцях; здійснити будівництво пірсів для забору води пожежним автомобілем та утримання під`їздів до них.

Згідно зр. 9 договору цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та обов`язкової державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області. Якщо за договором земельна ділянка передається в оренду в порядку відведення, договір набуває чинності після перенесення її меж в натуру (на місцевість).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 08.06.2011р.

Також між сторонами підписано відповідний акт приймання - передачі від 08.06.2011р.

10.02.2012р. між ОСОБА_1 (орендар), що діє на підставі чинного законодавства, договору оренди земельної ділянки №435 від 05 листопада 2010 року (орендар за договором оренди), та згоди Хмельницької районної державної адміністрації на передачу земельної ділянки в суборенду без права зміни цільового призначення (лист №М/137-017/08 від 10.02.2012 р), та ТОВ "Хмельницьк Уніком" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки №1, відповідно дор. 1 якого орендар - ОСОБА_1 передає, а суборендар -ТОВ "Хмельницьк Уніком" приймає в строкове, платне користування земельну ділянку водного фонду із земель державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Масівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому Законом порядку.

Згідно зр. 2 договору в оренду передається земельна ділянка водного фонду площею 1,50 га, в тому числі: під водою - 1,278 га, сінокіс - 0,222 га. Грошова оцінка земельної ділянки становить 5977 грн. 56 коп. Права третіх осіб на земельну ділянку відсутні. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря відповідно до договору оренди землі №435 від 05 листопада 2010 p., укладеним між Орендарем і Хмельницькою районною державною адміністрацією.

За п. 3.1 договору земельна ділянка передається в суборенду для рибогосподарських потреб. Суборендар має право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Договір укладається терміном до 05 листопада 2020 року, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку дії договору Суборендар має переважне право поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження строку дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (п.3.2 договору).

Відповідно дор. 4 договору передача в суборенду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Згідно з п. 5.2 договору суборендар гарантує, що: державні органи управління та органи місцевого самоврядування, включаючи санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи охорони природи та архітектури, не будуть обмежуватись стосовно доступу до орендованої земельної ділянки для виконання їх обов`язків в межах їх повноважень.

Також за п. 5.2 договору суборендар має право: використовувати орендовану земельну ділянку у відповідності до мети, обумовленої у договорі; за згодою Орендодавця, визначеною у окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому порядку будівлі і споруди, закладати насадження, без зміни цільового призначення земельної ділянки; використовувати у встановленому законодавством та відповідно до умов договору порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об`єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.

За п. 5.2 договору суборендар зобов`язаний: приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; отримати дозвіл на спеціальне водокористування протягом трьох місяців з моменту, укладення договору та подальше представлення дозволу на спеціальне водокористування в Хмельницьку райдержадміністрацію; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 3.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; передбачати можливість облаштування пляжу або забезпечити встановлення режиму заборони купання, плавання на човнах та рибальства в необладнаних для цього місцях; здійснити будівництво пірсів для забору води пожежним автомобілем та утримання під`їздів до них.

Згідно зр. 9 договору цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та обов`язкової державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 13.03.2012р.

Також між сторонами підписано відповідний акт приймання - передачі.

У листі ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" від 10.06.2011р. №114, адресованому Масівецькому селищному голові, зазначається, що земельна ділянка площею, 15001 га, передана за договором №467 від 08.06.2011р. не обладнана для купання та рибальства. ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" не заперечує проти розташування в погодженому місці на орендованій земельній ділянці та подальшого обслуговування Масівецькою сільською радою місця масового відпочинку громадян біля води відповідно до вимог типових правил охорони життя людей на водних об`єктах України", даних на основі "Правил з охорони життя людей на водних об`єктах України". ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" просило узгодити розташування місця для відпочинку біля водойми та облаштувати його. У разі неналежного реагування на звернення, ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" знімає з себе будь-яку відповідальність за можливі нещасні випадки та надзвичайні ситуації на території орендованої водойми.

У листі Хмельницької районної державної адміністрації від 04.06.2020р. №40/12-1355/20, адресованому ТОВ "Хмельницька універсальна компанія", зазначається, що відповідно до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 25.05.2020 року №375/2020-р при Хмельницькій районній державній адміністрації створено робочу групу з виявлення огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя водних об`єктів на території Хмельницького району. 27 травня поточного року вищезазначеною робочою групою було проведено обстеження території Масівецької сільської ради. В ході обстеження виявлено водоймище (кадастровий номер 6825084500:02:012:0090) загальною площею 1,5001 га, з них 1,3000 під водою та 0,2001 прибережна смуга, яке перебуває в оренді (договір оренди від 08.06.2011р. №467) у ТОВ "Хмельницька універсальна компанія". Дане водоймище огороджене стовпцями та металевою сіткою, встановлені ворота, які на момент перевірки були закриті (надпис на воротах "Стій Прохід заборонено. Приватна власність"), чим грубо порушено законодавчі акти України. Зобов`язано ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" в строк до 18 червня 2020 року провести демонтаж огорожі навколо ставка. У разі невиконання вимоги про демонтаж огорожі вона буде демонтована за рішенням адміністрації з подальшим відшкодуванням ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

У відповідь на лист Хмельницької районної державної адміністрації від 04.06.2020р. №40/12-1355/20, ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" у листі від 09.06.2020р. повідомило, що є орендарем двох водоймищ на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га. В 2014-2015 роках ТОВ "Хмельницьк Уніком" зареєструвала на праві приватної власності гідротехнічну споруду - став №1, та гідротехнічну споруду - став №2, які розміщені на зазначених вище земельних ділянках з водоймищами. Інформація щодо пов`язаності об`єктів зазначена у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться в додатку до відповіді. З огляду на зазначене, ТОВ "Хмельницьк Уніком" не порушило норми чинного законодавства, оскільки Водний кодекс України обмежує доступ громадянам до земельних ділянок, на яких розміщені гідротехнічні споруди. З огляду на спеціальний режим гідротехнічних споруд, вірогідну небезпеку для життя та здоров`я громадян, а також враховуючи те, що гідротехнічні споруди перебувають у приватній власності Товариства, ТОВ "Хмельницьк Уніком" не має жодної правової підстави демонтувати встановлені огорожі, оскільки це буде суперечити нормам чинного законодавства та порушить права ТОВ "Хмельницьк Уніком".

30.06.2020р. Хмельницька районна державна адміністрація адресувала ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" письмову вимогу про демонтування огорожі, у відповідь на яку ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" повідомило у листі від 08.07.2020р., що оскільки зазначена у вимозі земельна ділянка не має відповідного цільового призначення, не відведена проектом для загального водокористування та не визначена органом виконавчої влади, як місце придатне для організації пляжів, пунктів прокату плавзасобів, водних атракціонів, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства у зимовий період, ТОВ "Хмельницьк Уніком" вчинив усі передбачені законодавством дії спрямовані на захист життя та здоров`я громадян, та встановив режим заборони купання, плавання на човнах та рибальства в необладнаних для цього місцях. Оскільки наявність гідротехнічної споруди може нести ризик для життя та здоров`я громадян, а також несе ризик порушення права власності, загальне водокористування на такому об`єкті неможливе, що й передбачено на законодавчому рівні. Крім зазначеного вище, вказаний у вимозі паркан встановлений також і на виконання вимог ДБН В.2.2-13-2003. Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди. ТОВ "Хмельницьк Уніком" є власником стрілецького клубу "Майстер", на території якого проводиться стендова стрільба. Зазначений клуб розташований на території Масівецької сільської ради та межує із лісовою ділянкою, яка перебуває в довгостроковому тимчасовому користуванні та землями водного фонду. Відповідно до вимог зазначеного вище ДБН, обов`язковим є встановлення навколо території паркану, з метою забезпечення безпечної експлуатації мисливського стенду та недопущення загрози життю та здоров`ю громадян. Встановлення зазначеного паркану погоджено в установленому законом порядку із державним підприємством "Хмельницьке лісомисливське господарство", та затверджено додатковою угодою №1 до договору довгострокового тимчасового користування лісами №02 від 24.07.2013р. З огляду на зазначене, ТОВ "Хмельницьк Уніком" не порушило норми чинного законодавства, оскільки Водний кодекс України обмежує доступ громадянам до земельних ділянок, на яких розміщені гідротехнічні споруди, а також наявні і інші, названі вище підстави, що унеможливлюють загальне водокористування. З огляду на спеціальний режим гідротехнічних споруд, вірогідну небезпеку для життя та здоров`я громадян, а також враховуючи те, що гідротехнічні споруди перебувають у приватній власності товариства, ТОВ "Хмельницьк Уніком" не має жодної правової підстави демонтувати встановлені огорожі, оскільки це буде суперечити нормам чинного законодавства та порушить права ТОВ "Хмельницьк Уніком".

10.09.2020р. Хмельницькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження про демонтаж огорожі на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району №231/2020-р, згідно з п. 1 якого заступнику голови Хмельницької районної державної адміністрації Олексію Мірчуку організувати проведення робіт з демонтажу огородження, сітки та воріт, які встановлені навколо водоймищ (кадастровий номер: 6825084500:02:012:0090 та 6825084500:02:012:0040) на території Масівецької сільської ради Хмельницького району для забезпечення безперешкодного і безоплатного доступу громадян до водних об`єктів. Начальнику Хмельницького районного відділення Національної поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП України в Хмельницькій області Ігорю Беспалому під час демонтажу забезпечити охорону громадського порядку та дотримання чинного законодавства. Витрати, пов`язані з демонтажем, покладено на ТОВ "Хмельницька універсальна компанія".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29147992 від 07.11.2014р., ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" є власником гідротехнічної споруди, ставу №1, площа ставу 1,5 га, що розташований за адресою Хмельницька обл., Хмельницький pайон, с/рада Масівецька; земельна ділянка місця розташування - 6825084500:02:012:0090, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, площа: 1,5001 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345615668250.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38593713 від 05.06.2015р., ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" є власником гідротехнічної споруди - ставу №2, довжина каналу - 769 м.п., довжина греблі 100 м.п. та ін. відповідно до технічного паспорту, що розташований за адресою Хмельницька обл., Хмельницький pайон, с/рада Масівецька; земельна ділянка місця розташування - 6825084500:02:012:0040, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, площа: 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 651461968250.

У матеріалах справи наявний договір довгострокового тимчасового користування лісами №02 від 24.07.2013р., укладений між стороною 1 - постійним лісокористувачем ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та стороною 2 - тимчасовим лісокористувачем ТОВ "Хмельницька універсальна компанія", за яким постійний лісокористувач передав тимчасовому лісокористувачу у платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей (створення зони відпочинку). У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 1,8 та (гектарів), яка розташована в кварталі 31 вид. 3,4,6 Червонозірського лісництва на території Масівецької сільської ради Хмельницького району згідно з планом-схемою.

02.10.2017р. між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" підписано додаткову угоду до договору довгострокового тимчасового користування лісами №02 від 24.07.2013р., за якою сторона 1 надає стороні 2 дозвіл на улаштування паркану із металевої сітки навколо земельної ділянки кадастровий номер 6825084500:02:012:0120 площею 3,9003 га, а також частини земельної ділянки кадастровий номер 6825084500:03:001:0003, площею 1,8 га (згідно план-схеми, яка є додатком до Договору), з метою забезпечення безпечної експлуатації мисливського стенду стрілецького клубу "Майстер" ТОВ "Хмельницьк Уніком" (ДБН В.2.2-13-2003. Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди).

Відповідно до довідки ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" від 15.10.2020р. балансова вартість облікованих засобів складає: сітка полегшена оцинкована 50м (ін.№00000021266) - 38700,00 грн., ворота в`їздні (ін.№000000381) - 8126,98 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

ГПК України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто таке рішення є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, прямо передбаченим нормою матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а згідно із пунктом 1 частини першої статті 231 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Наведені норми процесуального права підлягають застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Судом враховується, що між сторонами існують договірні відносини, предметом яких є земельні ділянки, щодо яких відповідачем прийнято оспорюване розпорядження про демонтаж огородження, сітки та воріт, які встановлені навколо водоймищ (кадастровий номер: 6825084500:02:012:0090 та 6825084500:02:012:0040).

Так, правовідносини між сторонами виникли щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6825084500:02:012:0090 та 6825084500:02:012:0040, які перебували в оренді у позивача та орендодавцем яких був відповідач (за договором оренди від 08.06.2011р. №467 та за договором суборенди від 10.02.2012р. №1) та які, на думку відповідача, позивач не мав права огороджувати (обмежувати доступ громадян до водойм).

При цьому, розпорядження від 10.09.2020р. №231/2020-р. містить припис про покладення на позивача витрат, пов`язаних з демонтажем огородження, сітки та воріт, на земельних ділянках, які перебували в оренді у позивача, та на яких, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходяться гідротехнічні споруди ставу №1 та ставу №2, які належать на праві власності позивачу.

Оскільки розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації звернене на визначене коло осіб, тобто стосується орендаря земельних ділянок з кадастровими номерами 6825084500:02:012:0090 та 6825084500:02:012:0040, та який являється власником вищезазначених ставів №1 та №2, суд приходить до висновку, що розпорядження безпосередньо стосується прав та обов`язків позивача, внаслідок прийняття розпорядження у позивача виникли відповідні обов`язки, обмежено його право, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ГПК України.

Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах №488/6211/14-ц та №488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі №485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах №522/7636/14-ц та №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі №911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17.

Таким чином в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі належить відмовити.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація: здійснює контроль за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону.

Згідно ст. 51 Водного кодексу України визначено, що водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Статтею 47 Водного кодексу України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров`я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об`єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв`язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві ради зобов`язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об`єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об`єкт в оренду.

Водокористувач, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди, зобов`язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об`єкті, наданому в оренду.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у обмеженні в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом. Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками. У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

Згідно з ч. 13 ст. 88 Водного кодексу України громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

У п. 5.2 договору позивач зобов`язався передбачити можливість облаштування пляжу або забезпечити встановлення режиму заборони купання, плавання на човнах та рибальства в необладнаних для цього місцях; здійснити будівництво пірсів для забору води пожежним автомобілем та утримання під`їздів до них.

Відповідно до п. 1 Наказу МНС України №301 від 10.04.2017р. "Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об`єктах України" місця масового відпочинку людей на водних об`єктах - земельні ділянки берегової території з прилеглим водним простором, призначені для організованого відпочинку людей на прибережних захисних смугах водних об`єктів або островах, та водні об`єкти, на яких розташовані засоби розваг і атракціони, а також місця для фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів, аматорського і спортивного рибальства.

Згідно з п. 5 вказаних правил обмеження, припинення або заборона використання водних об`єктів для купання, масового відпочинку людей, плавання на маломірних/малих суднах, заняття відповідними видами спорту та туризму або інших рекреаційних цілей встановлюються відповідно до вимог Водного кодексу України та цих Правил з обов`язковим оповіщенням людей через засоби масової інформації, шляхом установлення спеціальних інформаційних знаків та іншими способами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19 грудня 1995 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за №466/1002 встановлено, що гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Метою державної реєстрації є реєстрація фактів, з якими пов`язуються виникнення, перехід або припинення речових прав.

Судом враховується, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29147992 від 07.11.2014р. та №38593713 від 05.06.2015р. позивач являється власником: гідротехнічної споруди - ставу №1, що розташований за адресою Хмельницька обл., Хмельницький pайон, с/рада Масівецька (земельна ділянка місця розташування - 6825084500:02:012:0090) та гідротехнічної споруди - ставу №2, що розташований за адресою Хмельницька обл., Хмельницький pайон, с/рада Масівецька; земельна ділянка місця розташування - 6825084500:02:012:0040, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, площа: 1,5 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 651461968250.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється та обставина, що позивач являється власником вищезазначених гідротехнічних споруд, які були ним огороджені металевою сіткою та ворітьми.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. За приписами статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. За загальним правилом, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Оскільки за положеннями ст. 88 Водного кодексу України громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до берегів водойм для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні споруди, а на земельних ділянках, щодо яких прийнято оспорюване розпорядження, знаходяться гідротехнічні споруди, належні на праві власності позивачу, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача по огородженню по периметру таких гідротехнічних споруд та незаконність розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10.09.2020р. №231/2020-р. "Про демонтаж огорожі, сітки та воріт на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району", а також незаконність покладення на позивача витрат, пов`язаних з демонтажем.

Таким чином, позов в частині вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10 вересня 2020 року №231/2020-р "Про демонтаж огорожі, сітки та воріт на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району" є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Як вже зазначалось, у статті 41 Конституції України закріплено принципи непорушності права власності та недопустимості протиправного позбавлення особи права власності. Аналогічні положення містяться в статті 321 ЦК України.

Одночасно частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Позивач просить суд припинити дії, які порушують його право власності шляхом заборони відповідачу проводити демонтаж воріт, сітки та огородження навколо земельних ділянок водного фонду на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 11.04.2018р. по справі №910/5630/17.

На земельних ділянках з кадастровим номером 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровим номером 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га знаходяться гідротехнічні споруди, які належать на праві власності позивачу.

Однак, позивач просить суд заборонити відповідачу проводити дії щодо власності, яку позивач лише строково орендує.

З огляду на викладене, позов про превентивний захист права власності щодо земельних ділянок, які не належать на праві власності позивачу, не відповідає положенням частини 2 статті 386 ЦК України, на які посилається позивач обґрунтовуючи позов.

З вимоги про заборону вчинення дій вбачається, що позивач просить суд застосувати превентивний спосіб захисту свого порушеного права безстроково, тоді як договір оренди від 08.06.2011р. та договір суборенди від 10.02.2012р. є строковими. При цьому, договір суборенди від 10.02.2012р. закінчив свою дію 05.11.2020р.

Зазначене також підтверджує необґрунтованість позовних вимог позивача про превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності.

Позивачем також не доведено та не обґрунтовано належними та допустимим доказами, що відповідач має намір у подальшому порушувати його право за договором оренди від 08.06.2011р., доводи позивача щодо можливості порушення його права ґрунтуються на припущеннях.

В свою чергу, встановлена судом обставина незаконності розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10 вересня 2020 року №231/2020-р не може бути підставою для заборони вчинення Хмельницькою районною державною адміністрацією будь-яких дій в межах її повноважень з огляду на зміни в сфері земельного та водного законодавства в майбутньому.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність усіх тих обставин, якими він обгрунтовує позовну вимогу про заборону вчинення дій.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З урахуванням вищевикладеного, у частині позовних вимог про припинення дій, які порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія", шляхом заборони Хмельницькій районній державній адміністрації проводити демонтаж воріт, сітки та огородження навколо земельних ділянок водного фонду на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га, належить відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 10 вересня 2020 року №231/2020-р "Про демонтаж огорожі, сітки та воріт на орендованих водних об`єктах на території Масівецької сільської ради Хмельницького району".

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (31300, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Малиничі, код 21318806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (31345, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Богданівці, код 01883177) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про припинення дій, які порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія", шляхом заборони Хмельницькій районній державній адміністрації проводити демонтаж воріт, сітки та огородження навколо земельних ділянок водного фонду на території Масівецької сільської ради, кадастровий номер 6825084500:02:012:0090, загальною площею 1,5001 га, та кадастровий номер 6825084500:02:012:0040, загальною площею 1,5 га, відмовити .

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.03.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5),

3, 4 - відповідачу (31300, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Малиничі; 29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 122/2). Всім рек. з повід.