Ухвала

від 22.03.2021 по справі 1.380.2019.002172

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002172

адміністративне провадження № К/9901/6778/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №1.380.2019.002172 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мізол до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

01.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №640/3528/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 03.03.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що вперше подану в межах строку на касаційне оскарження касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 17.11.2020, оскільки скаржником не викладені передбачені КАС України підстави оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повторно подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 17.12.2020, від 18.01.2021 через невикладення у них передбачених КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Касаційна скарга подана вчетверте без надмірних зволікань після отримання копії ухвали суду касаційної інстанції від 18.01.2021 про повернення касаційної скарги.

Підставою касаційного оскарження Головним управлінням ДПС у Львівській області вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, статті 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №814/1145/18 та від 03.04.2020 у справі №815/2523/17.

Також скаржником вказано, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, не встановлено фактичні обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд зауважує, що податковим органом не враховано ухвали Верховного Суду від 17.11.2020, від 17.12.2020, від 18.01.2021 у даній справі, в яких суд касаційної інстанції вже надав роз`яснення щодо викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина 1, пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, незгоди з прийнятими судовими рішеннями. При цьому доводи касаційної скарги зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, оцінка яким вже надана судами попередніх інстанцій, що не належить до компетенції Верховного Суду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Суд зауважує, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження податковим органом не вказано.

Також Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником практика Верховного Суду не свідчить про застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у зазначених скаржником постановах, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Наведене ж скаржником обґрунтування подібності правовідносин є незмістовним, оскільки різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №1.380.2019.002172 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва