Рішення

від 17.03.2021 по справі 137/98/19

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/98/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судових засідань Голота О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, в якому зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 , яка на час смерті проживала і була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що за життя мати уклала заповіт, посвідчений сільським головою Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області 18.01.2018 року, яким вона із належного її майна - земельну ділянку площею 2,7353 га кадастровий номер 0522485400:01:000:0036 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла своїм дітям - позивачці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2

12.02.2014 року в матері стався інсульт, вона була госпіталізована в Літинську районну лікарню, потім переведена в 5 відділення Вінницької обласної психоневрологічної лікарні для проведення курсу відновлювальної терапії. Після того, як її виписали вона забрала матір до себе додому і опікувалась нею постійно.

В травні 2017 року у матері стався серцевий напад і вона проходила лікування в таракальному відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. С.І. Пирогова. Зазначає, що вона постійно здійснювала за нею догляд до червня 2018 р. і коли сама захворіла попросила свого брата ОСОБА_7 тимчасово доглянути матір.

Скориставшись ситуацією, відповідач завіз маму до Микулинецької сільської ради, де 15 червня 2018 року було укладено повторний заповіт, яким земельну ділянку розміром 2,7353 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 052248540:02:000:0036 на території Микулинецької сільської ради Літинського району мати заповіла відповідачу, ОСОБА_2 .

Після смерті матері, 20 грудня 2018 року, при зверненні до Літинської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вона дізналась про наявність іншого заповіту на відповідача.

Вважає, що зазначений заповіт слід визнати недійсним, оскільки він був укладений з порушенням загальних умов, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За таких підстав, змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_6 , який посвідчений 15.06.2018 р. сільським головою Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області Шумським Василем В`ячеславовичем і зареєстрований в реєстрі за №1, яким ОСОБА_6 заповідала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,7353 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 0522485400:02:000:0036, що розташована на території Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області.

Позивач ОСОБА_1 та її адвокат Габрук М.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що вважають, що заповіт ОСОБА_6 підписати не могла, оскільки була неграмотною. Крім того, вона перенесла інсульт та внаслідок цього не могла підписувати його. Просять позов задовольнити в повному об`ємі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пинзар І.В. в судовому засіданні в задоволенні позову просить відмовити, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог. Крім того, позивачем не заявлялось клопотання щодо проведення експертизи щодо можливості ОСОБА_6 підписувати заповіт. Також висновком експерта підтверджено, що підпис на заповіті вчинений ОСОБА_6 .

Представник відповідача Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Шумський В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки ОСОБА_6 самостійно в приміщенні сільської ради власноручно посвідчила заповіт. Це була її воля щодо розпорядження спадковим майном. Він особисто перевірив її стан, вона була в адекватному стані, усвідомлювала значення своїх дій. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов ОСОБА_1 визнає в повному обсязі і просить його задовольнити (а.с.82 т.1).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовільнити, оскільки вважає, що ОСОБА_6 не могла підписати даний заповіт в зв`язку з наявними хворобами та своєю неграмотністю.

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.8) ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1 (а.с.9) її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області за №751 від 06.12.2018 року (а.с.10) ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею був зареєстрований та проживав син ОСОБА_9 , 1964 року народження.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.11) 12.12.2018 р. здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії заповіту від 15 червня 2018 року посвідченого сільським головою Шумським В.В. (а.с.12) судом встановлено, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку в розмірі 2,7353 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 0522485400:02:000:0036, що розташована на території Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області заповіла своєму синові ОСОБА_2 .

Відповідно до копії заповіту від 02 липня 2008 року посвідченого секретарем виконкому З.В. Тягун (а.с.13) ОСОБА_6 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно та попередньо ознайомлена з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів: із належного її майна 87/100 житловий будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та грошові вклади з нарахованими процентами, і на що вона матиме право за законом заповідає своїй дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до копії заповіту від 02.07.2008 року посвідченого секретарем виконкому З.В. Тягун (а.с.14) ОСОБА_6 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій діючи добровільно та попередньо ознайомлена з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів: із належного її майна 33/100 житловий будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та грошові вклади з нарахованими процентами, і на що вона матиме право за законом заповідає своєму сину ОСОБА_7 .

Відповідно до копії заповіту від 18.01.2018 року (а.с.15) ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: із належного її майна - земельну ділянку площею 2,7353 га., кадастровий номер 0522485400:01:000:0036 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповідає своїм дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в рівних долях кожному.

Відповідно до виписки із історії хвороби №6801 від 12.06.2015 р. Центру цереброваскулярної нейрохуріргії Неврологічного відділення №5 (а.с.17) ОСОБА_6 з 2.04.2014 року перенесла інсульт і неодноразово лікувалась до 12.06.2015 року. Діагноз: залишкові явища гострого порушення мозкового кровообігу (12.02.2014) по типу ішемії в басейні правої СМА. Лівобічний помірний геміпарез. Вестибулярний синдром. Гіпертонічна хвороба 3 ст., дуже високий ризик. ІХС. Дифузний атеросклеротичний міокардіосклероз.

Відповідно до листа Микулинецької сілсьької ради Літинського району Вінницької області за №32 від 05.02.2019 р. (а.с.23) зазначають, що заповіт від 15 червня 2018 р. слід визнати дійсним, оскільки він був укладений без порушення загальних умов, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, ОСОБА_6 вланоручно підписала заповіт. Микулинецький сільський голова - ОСОБА_10 , в зв`язку з тривалим лікуванням секретаря Микулинецької сільської ради - ОСОБА_1 , з 13.03.2018 р. має право на вчинення нотаріальних дій, згідно рішення виконавчого комітету Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області №16 від 13.03.2018 р. (а.с.24), копії листків непрацездатності ОСОБА_1 (а.с.25-27).

Відповідно до копії Спадкової справи №540/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с.47-64) встановлено, що у ній містяться заповіти ОСОБА_1 від 15.06.2018 р., 3 заповіти від 02.07.2008 року, заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття спадщини,заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом не видавалось.

Відповідно до Висновку експертів Вінницького відділення Київського Науково-Дослідного Інституту Судових Експертиз за №2361/2362/20-21 від 24.06.2020 р. за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи (а.с.3-7) підпис в заповіті, посвідченому сільським головою Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області 15.06.2018 р., яким ОСОБА_6 заповіла земельну ділянку площею 2,7353 га ОСОБА_2 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_6 під №16 за 2018 рік в Книзі реєстрації заповітів за 2012-2020 р. - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис в заповіті, посвідченому сільським головою Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області 15.06.2018 р., яким ОСОБА_6 заповіла земельну ділянку площею 2,7353 га ОСОБА_2 , - виконаний ОСОБА_6 .

Підпис від імені ОСОБА_6 під №16 за 2018 рік в Книзі реєстрації заповітів за 2012-2020 рр., - виконаний ОСОБА_6 . Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини. Як вказано у ч.ч. 1, 2 ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України. Вони полягають у тому, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. При тлумаченні статті 1257 ЦК України необхідно враховувати положення статей § 2 Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону Глави 16 Правочини ЦК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2019 року по справі №401/3244/17, провадження №61-43620св18, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Згідно п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Відповідно до ст.37 Закону України від 2 вересня 1993 р. №3425-XII Про нотаріат , статей 38, 59 Закону від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні та розділу І п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органами місцевого самоврядування (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. №3306/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за №1298/20036), чинного на час вчинення правочину у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Згідно пп.5 п.б ч.1 ст.38 Закону України Про місцеве самоврядування в України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. Стаття 51 ч.1 Закону України Про місцеве самоврядування в України встановлює, що виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 пункту 1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за №1298/20036 - посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача. Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту. Аналогічні вимоги до порядку посвідчення заповіту викладені і в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як вбачається із тексту оспорюваного заповіту, останній був посвідчений головою Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, до підписання був прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_1 , власноручно нею підписаний. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, саме на позивача покладений обов`язок доказування факту недійсності заповіту належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Натомість, позивачем та його представником не надано суду жодних належних доказів, які б свідчили, що на момент складання заповіту від 15.06.2018 року спадкодавець ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, а й відповідно, що на оспорюваному заповіті проставлено підпис, який не належить померлій ОСОБА_6 .

Крім того, висновком експерта Вінницького відділення Київського Науково-Дослідного Інституту Судових Експертиз за №2361/2362/20-21 від 24.06.2020 р. підтверджено, що на заповіті міститься підпис ОСОБА_6 .

Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства щодо його форми та змісту.

Крім того, під час судового розгляду представником третьої особи ОСОБА_11 заявлялось клопотання про призначення додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи, яке було задоволено. Проте зазначена експертиза виконана не була через невиконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а саме вільних зразків почерку ОСОБА_6 що унеможливило її проведення внаслідок недостатності матеріалів для дослідження.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 225, 1217, 1220, 1223 1232, 1233, 1236, 1247, 1251, 1252, 1257, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 76-79 81, 71, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.