Рішення

від 20.05.2010 по справі 5/29-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.10

          Справа № 5/29-10.

за позовом прокуратури Ковпаківського району м. Суми в інтересах територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача – приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Приватний нотаріус Ровенська Альбіна Олексіївна

                 2) Арбітражний керуючий Мальований Олександр Павлович

                 3) Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної

                     інвентаризації”

про визнання недійсним договору

                                                                                                               Суддя Гудим В.Д.

Представники сторін:

Від позивача – предст. Дудкіна Н.В.

Від  відповідача – предст. ОСОБА_5

Від прокуратури –  Глушко А.М.

Від третіх осіб – 1) не з‘явився

                            2)  Мальований О.П.

                            3) не з‘явився

За участю секретаря судового засідання Тимченко О.О.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу приміщення по вул. Набережній р. Стрілки, буд. 24 площею 197, 8 кв.м. від 22.07.2009р., укладений між відповідачем та територіальною громадою м. Суми в особі ліквідатора ДКП по експлуатації та ремонту житла ВЖРЕУ № 7 арбітражного керуючого Мальованого О.П.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи, що арбітражний керуючий Мальований О.П. мав всі повноваження на укладення оспорюваного договору, майно, що є предметом спірного договору правомірно та законно було включено до ліквідаційної маси.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги заявлені прокурором в його інтересах не підтримує.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2009р. між територіальною громадою міста Суми в особі ліквідатора ДКП по експлуатації та ремонту житла ВЖРЕУ № 7 арбітражного керуючого Мальованого Олександра Павловича та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 63/100 часток нежилого приміщення.

Прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що приміщення по вул. Набережній річки Стрілки б. 24, м. Суми, площею 197,8 кв. м. є нежитловим приміщенням розташованим у об'єкті Державного житлового фонду, яке на праві оренди з управлінням майна та комунальної власності Сумської міської ради використовувалося підприємством торгівлі. На момент відкриття ліквідаційної процедури вказане приміщення повинно було бути передане до комунальної власності Сумської міської ради, і відповідно до ст. 8. п. 9. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не могло бути включене до ліквідаційної маси Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРУ - 7», державна реєстрація якого 01.12.2009р. припинена у зв'язку закінченням ліквідаційної процедури.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги заявлені прокурором в його інтересах, він не підтримує.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що майно, яке є предметом спірного договору правомірно було включено арбітражним керуючим Мальованим О.П. до ліквідаційної маси Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРУ - 7».

Постановою господарського суду Сумської області від 17.04.2006р. по справі № 6/132-05 Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7» (код 14025110) було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мальованого О.П.

Згідно зі Статутом зазначеного підприємства, все рухоме та не рухоме майно Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7», в тому числі 63/100 (шістдесят три сотих) нежитлового приміщення, загальною площею 197.8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є власністю територіальної громади міста Суми та належить підприємству на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Стаття 4 Житлового Кодексу Української РСР визначає, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

У відповідності до п. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, ..., а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

В судовому засіданні встановлено, що Державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ – 7» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мальованого О.П., 63/100 нежитлового приміщення, загальною площею 197,8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, належало банкруту на праві повного господарського відання, то відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» власник майна - територіальна громада міста Суми з моменту визнання підприємства банкрутом втратила свої повноваження щодо володіння користування та розпорядження майном, що належить Державному комунальному підприємству по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7» на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; ... реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому вказаним Законом;

Таким чином, 63/100 (шістдесят три сотих) нежитлового приміщення, загальною площею 197,8 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належало Державному комунальному підприємству по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ-7» на праві повного господарського відання не є житловим фондом, а тому було включенню до складу ліквідаційної маси підприємства-банкрута.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а відповідно до ч. 2 вказаної статті, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі - приватний підприємець ОСОБА_1 повністю сплатив продавцю вартість предмету договору  в розмірі 542192 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ), у зв'язку з чим йому було передано предмет договору за актом приймання-передачі від 02.03.2009р., тобто відповідач правомірно набув права власності на вказане вище майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору не посвідченого нотаріально, дійсним.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

21.04.2009р. господарський суд Сумської області рішенням по справі № 6/89-09 визнав договір купівлі-продажу від 27 лютого 2009 року, укладений між Державним комунальним підприємством по ремонту та експлуатації житла «Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням № 7» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 дійсним, визнав право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі в житловому будинку з нежитловими вбудованими приміщеннями, загальною площею 197,8 м2., що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, позовна заява прокурора ґрунтується на положеннях п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», хоча згідно витягу про право власності нежитлове приміщення, що було відчужене згідно оскаржуваного договору на момент його укладання було власністю територіальної громади міста Суми, а не держави.

Згідно із положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, приймаючи до уваги заперечення відповідача, а також не підтримання позову позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Ковпаківського району м. Суми задоволенню не підлягають за їх необґрунтованістю та неправомірністю, тому суд в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог - відмовити.

         Суддя                                                                                 В.Д. Гудим

    Суддя