Постанова

від 23.03.2021 по справі 23/6-09-171

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 23/6-09-171 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.)

у справі №23/6-09-171

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» (68600, Одеська область, м. Ізмаіл. вул. Захаріаді Олександра, 68 поштова адреса: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 32290649);

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206);

про стягнення 958266,94 грн.,

за участю учасників справи:

Від позивача - Оксюта В.В., Ордер ВН № 1015191, дата видачі : 12.10.20; Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» ;

Від відповідача - Залевська І.В., Ордер ОД № 418066, дата видачі : 05.03.21; Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» ;

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Смелянець Г.Є., судді Панченко О.Л.) затверджено мирову угоду від 15.01.2010р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» та Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» .

21.09.2020р. за вх.суду№2-3764/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» звернулося до суду з заявою про заміну сторони правонаступником, в якій просить замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» від 21.09.2020р. (вх.суду№2-3764/20 від 21.09.2020р.) про заміну сторони правонаступником у справі №23/6-09-171 задоволено частково, замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» у справі №23/6-09-171 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» , в решті вимог заяви відмовлено.

04.01.2021р. за вх.суду №2-7/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.) у справі №23/6-09-171.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року (колегія суддів у складі Степанової Л.В., Смелянець Г.Є., Волков Р.В.) у справі №23/6-09-171 - у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) за вх.суду№2-7/21 від 04.01.2021р. про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.) у справі №23/6-09-171 - відмовлено.

При винесенні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ухвалою суду від 05.10.2020р. було замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» у справі №23/6-09-171 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» , стороною у справі вже є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» , а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» .

Станом на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» не є учасником справи №23/6-09-171 у зв`язку з чим, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) за вх.суду№2-7/21 від 04.01.2021р. про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.) у справі №23/6-09-171 задоволенню не підлягає.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" з вказаною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року у справі №23/6-09-171 не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 18 січня 2021 року; задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська стівідорна компанія ;

замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська стівідорна компанія в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ДАНУБІУС ;

привести ухвалу про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме: вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви з двох взаємовиключних підстав:

ТОВ ДСК вже не є позивачем та учасником справи, а тому не має права подавати таку заяву;

Ухвалою суду від 05.10.2020р. ТОВ ДАНУБІУС було відмовлено в заміні сторони в мировій угоді та в ухвалі про затвердження мирової угоди, так як це суперечить ст.ст.52,334 ГПК України, тобто суд розглянув заяву ТОВ ДСК по суті.

Скаржник посилається на приписи ст.ст.52, 334 ГПК України та зазначає, що заяву про заміну сторони може подати заінтересована особа, а не тільки позивач. При цьому виключний перелік заінтересованих осіб нормами ГПК України не визначено.

Враховуючи, що ТОВ ДСК залишилося стягувачем у виконавчому документі - в ухвалі про затвердження мирової угоди, то воно має статус стягувача, а тому, відповідно, є заінтересованою особою , яка має законний інтерес в процесуальній заміні у виконавчому документі стягувача на правонаступника, незважаючи на раніше здійснену заміну судом позивача у справі. Отже, висновок суду першої інстанції, що ТОВ ДСК не мало права подавати заяву, - є помилковим.

Що стосується висновку суду про те, що заява ТОВ ДСК не відповідає ст.ст.52, 334 ГПК України, то такий висновок суду першої інстанції, на думку скаржника, є помилковим, так як суд не прийняв до уваги, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

Так, відповідно до діючих норм ст.ст.192, 193 ГПК України, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчоrо документа, встановленим Законом України Про виконавче провадженіпі . У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Відповідно до ст. 115 ГПК України (1991р.) ухвала господарського суду, що набрала законної сили, є обов`язковою на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України Про викопавче провадження .

Згідно зі ст.17 ЗУ Про виконавче провадження №606 в редакції станом на 01.01.2010р., відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальиих провадженнях та справах прп адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Таким чином, апелянт вважає, що ухвала суду про затвердження мирової угоди була і є виконавчим документом, яка підлягала примусовому виконанню відповідно до ЗУ Про виконавче провадження . Такі ж положення містяться і в ГПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 зі змінами.

Отже, скаржник зазначає, так як мирова угода від 15.01.2010р. не була виконана ДП МТП Усть-Дунайськ , за невідповідністю її вимогам виконавчого документа - не вказано строк її пред`явлення для примусового виконання, то грошові зобов`язання на суму 800000,00 грн не були виконанні і на даний час такі грошові зобов' язання не припинені, а отже - існують.

Норми статті 334 ГПК України мають імперативний характер, оскільки в цій статті прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

За доводами скаржника, суд повинен здійснити заміну сторони в ухвалі господарського суду Одеської області від 25:01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки) на правонаступника кредитора, що надасть йому статусу стягувача, що, у свою чергу, відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та Закону України Про виконавче провадження . Не заміна сторони в ухвалі про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, порушує права стягувача та його правонаступника. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної внконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Ухвалою Південного-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №23/6-09-171 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

Призначено розгляд справи на 23.03.2021 об 11-20 год.

09.03.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДП МТП Усть-Дунайськ , в якому відповідач вважає апеляційну скаргу ТОВ ДУНАЙСЬКА СТІВ/ДОРНА КОМПАНШ не обгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки підстав, передбачених ст. 277 ГПК Украіни та на які посилається апелянт, немає.

Відповідач зазначає, що Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ з єдиної підстави - воно не є учасником справи, що відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Господарським судом Одеської області 05.10.2020 р. було замінено сторону у справі. Ухвала набрала чинності та не оскаржувалась.

Так, з 05.10.2020 р. сторонами у справі №23/6-09-171 є ТОВ Данубіус (позивач) та ДП МТП Усть-Дунайськ (відповідач). Інших учасників у справі немає.

З моменту втрати ТОВ Дунайська стивідорна компанія статусу сторони у справі, статусу будь-якого іншого учасника справи вона також не набула.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.01.2021 р. не розглядав по суті заяву ТОВ Дунайська стивідорна компанія про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні, тому твердження апелянта не відповідають дійсності.

По-перше, суд першої інстанції звернув увагу заявника на те, що вимога замінити стягувача ТОВ Дунайська стивідорна компанія в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010 р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 р. у справі №23/6-09- 171 (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010 р. про виправлення описки) на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Данубіус , вже була предметом розгляду Господарського суду Одеської області, але за зверенням ТОВ Данубіус .

За результатами розгляду було постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 р., на яку безпосередньо і посилався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, ТОВ Дунайська стивідорна компанія під час розгляду вищезазначеної заяви ТОВ Данубіус ще була стороною у справі та мала можливість оскаржити ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 р.

По-друге, відповідач зазначає, що віповідно до законодавства, яке діяло на час затвердження мироковї угоди, ухвала господарського суду Одеської області від 25.01.2010 р. про затвердження мирової угоди - не є виконавчим докvментом, у зв`язку із чим застосування ст. 344 ГПК України неможливо.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України у редакції від 16.12.2009 р., ухвала про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам, що ставились до виконавчого документу, та відповідно не визнавалась таковим, оскільки на той час виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який і був виконавчим документом (ч.1. ст. 116 ГПК України, у редакції від 16.12.2009 р.).

При цьому, наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено (ч.4 ст. 78 ГПК України, у редакції від 16.12.2009 р.).Такий порядок виконання рішень господарського суду діяв до 15.12.2017 р., тобто до прийняття нової редакції ГПК України.

Таким, чином Ухвала господарського суду Одеської області про затвердження мирової угоди від 25.01.2010 р. відповідає діючому на момент її постановлення процесуальному законодавству та не є виконавчим документом, тому до неї не можуть застосовуватись норми ст. 334 ГПК України та вноситись будь-які зміни.

Внесення змін чи доповнень до укладеної та затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

По-третє, відповідач зауважує, що строк позовної давності про зобов`язання виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2010 р. - сплив, оскільки відповідно до затвердженої мирової угоди у справі №23/6-09-171 останній платіж необхідно було зробити до 25.01.2012 року.

Також, на думку відповідача, висновки Верховного суду, на які посилається апелянт не можуть бути прийняти до уваги через те, що обставини цих справ не є тотожніми із обставинами цієї справи.

З огляду на викладене, відповідач просить апеляційну скаргу ТОВ Дунайська стивідорна компанія залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 р. по справі № 23/6-09-171 без змін.

В судове засідання 23.03.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" не з`явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого поштового повідомлення.

Підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, оскільки явка сторін не визнавалась обов`язковою, тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія".

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні в них докази, відповідність викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Смелянець Г.Є., судді Панченко О.Л.) затверджено мирову угоду від 15.01.2010р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» та Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» .

21.09.2020р. за вх.суду№2-3764/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» звернулося до суду з заявою про заміну сторони правонаступником, в якій просить замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» в мировій угоді від 15.01.2010 року, укладеній між ТОВ Дунайська стивідорна компанія та ДП МТП Усть-Дунайськ та в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» .

В обґрунтування своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» посилається на те, що 15.09.2020р. між ТОВ «ДАНУБІУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.1,2 якого ТОВ «ДАНУБІУС» отримало право вимоги грошового боргу у ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (Боржник) по грошовим зобов`язанням на загальну суму 800000,00грн, які виникли у боржника перед ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» за виконання ремонтних робіт на плавпричалі №2 та будівництво плавучої копрової установки на плавпричалі №2, який знаходився у користуванні ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» на підставі акту прийому-передачі від 14.05.2001р., укладеного між ДП «МТП Усть-Дунайськ» і ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» та були виконані ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» в майнових інтересах та за погодженням ДП «МТП Усть-Дунайськ» на підставі договору оренди від 01.02.2001р. і були виправдані обставинами щодо вчинення ремонтних робіт і будівництва плавучої копрової установки у зв`язку з незадовільним станом плав причалу №2 і усуненням можливості створення аварійних ситуацій. Будівництво плавучої копрової установки на плавпричалі №2 було економічно вигідним при використанні у виробництві. Заборгованість боржника у розмірі 800000,00грн перед ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» є безспірною, так як була визнана боржником шляхом укладення 15.01.2010р. мирової угоди у справі №23/6-09-171 за позовом ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» до ДП «МТП Усть-Дунайськ» про стягнення грошових коштів, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з врахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки). За договором цесії ТОВ «ДАНУБІУС» набуло прав кредитора боржника на суму 800000,00грн. по вищевказаним зобов`язанням та має право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань: а) сплатити борг у розмірі 800000,00грн за Договором №1406 від 30.06.2014р. за виконання ремонтних робіт на плав причалі №2 та будівництва плавучої копрової установки на плавпричалі №2, який знаходився у користуванні ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» на підставі акту прийому - передачі від 14.05.2001р., укладеного між ДП «МТП Усть-Дунайськ» і ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» та були виконані ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» в майнових інтересах та за погодженням ДП «МТП Усть-Дунайськ» на підставі договору оренди від 01.02.2001р. і були виправдані обставинами щодо вчинення ремонтних робіт і будівництва плавучої копрової установки у зв`язку з незадовільним станом плав причалу №2 і усуненням можливості створення аварійних ситуацій; б) сплатити інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за весь період прострочки.

Як вказує заявник, відповідно до п.4, 5 договору цесії ТОВ «ДАНУБІУС» має право вчиняти необхідні процесуальні дії щодо заміни сторони правонаступником у справі №23/6-09-171 у разі потреби примусового виконання мирової угоди від 15.01.2010р., укладеної між ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» та ДП «МТП Усть-Дунайськ» , заміни сторони у виконавчому провадженні тощо. До ТОВ «ДАНУБІУС» перейшли усі інші права, які забезпечують виконання зобов`язання боржником, а також інші права, в тому числі процесуальні, але не виключно, які виникають у зв`язку з необхідністю добровільного чи примусового виконання мирової угоди від 15.01.2010р.

Заявник зазначає, що 16.09.2020р. ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» повідомило ДП «МТП Усть-Дунайськ» про укладення договору цесії та відступлення права вимоги грошового боргу на користь ТОВ «ДАНУБІУС» , а також надало копію цього договору.

За повідомленням ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» мирова угода від 15.01.2010р. не була виконана ДП «МТП Усть-Дунайськ» , мирова угода (ухвала про її затвердження) на примусове виконання не подавалася у зв`язку з невідповідністю її вимогам виконавчого документа. Таким чином, грошові зобов`язання на суму 800000,00грн за виконання ремонтних робіт на плавпричалі №2 та будівництво плавучої копрової установки на плавпричалі №2 ДП «МТП Усть-Дунайськ» не були виконані і на даний час існують.

Враховуючи викладене, ТОВ «ДАНУБІУС» просило задовольнити заяву та замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» в мировій угоді від 15.01.2010р., укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» та Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» , та в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки), на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» від 21.09.2020р. про заміну сторони правонаступником у справі №23/6-09-171 - задоволено частково.

Замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» у справі №23/6-09-171 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» . В решті вимог заяви - відмовлено.

При винесенні ухвали від 05.10.2020 року судом першої інстанції встановлено, що за договором цесії та відступлення права вимоги від 16.09.2020р. до ТОВ «ДАНУБІУС» перейшли усі права, які забезпечують виконання зобов`язання боржником.

Суд зазначив, що за приписами ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України суд замінює учасника справи або сторону виконавчого провадження, а натомість заявник просить змінити сторону в укладеній мировій угоді та ухвалі про її затвердження, однак такі вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Однак, враховуючи укладений між ТОВ «ДАНУБІУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.1, 2 якого ТОВ «ДАНУБІУС» отримало право вимоги грошового боргу у ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» (Боржник) по грошовим зобов`язанням на загальну суму 800000,00 грн, суд дійшов висновку про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» (68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) у справі №23/6-09-171 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» (68600, Одеська область, м. Ізмаіл. вул. Захаріаді Олександра, 68 поштова адреса: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 32290649).

Зазначена ухвала набрала чинності у встановленому законом порядку та не була оскаржена в апеляційному порядку.

04.01.2021р. за вх.суду№2-7/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.) у справі №23/6-09-171.

В обґрунтування своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» посилається на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020р. у справі №23/6-09-171 заяву ТОВ «ДАНУБІУС» задоволено частково, здійснено заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» , у задоволенні заяви ТОВ «ДАНУБІУС» про заміну сторони в мировій угоді та в ухвалі про затвердження мирової угоди відмовлено, бо такі вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать ст.ст.52, 334 ГПК України.

Однак, заміна судом ТОВ «Дунайська стівідорна компанія» на правонаступника ТОВ «ДАНУБІУС» тільки як позивача у справі без заміни як стягувача у виконавчому документі - ухвалі про затвердження мирової угоди породжує правову невизначеність та порушує права сторін правовідносин.

Заявник вказує, що ухвала суду про затвердження мирової угоди була і є виконавчим документом, яка підлягала примусовому виконанню відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» . Такі ж положення містяться і в ГПК України в редакції Закону№ 2147-УІІІ від 03.10.2017, зі змінами. Так як мирова угода від 15.01.2010р. не була виконана ДП «МТП Усть-Дунайськ» , а ухвала про її затвердження на примусове виконання не подавалася у зв`язку із невідповідністю її вимогам виконавчого документа - не вказано строк її пред`явлення для примусового виконання, то грошові зобов`язання на суму 800000,00грн за виконання ремонтних робіт на плавпричалі №2 та будівництво плавучої копрової установки на плавпричалі №2 ДП «МТП Усть-Дунайськ» не були виконані і на даний час такі грошові зобов`язання не припинені, а отже - існують.

Заявник зазначає, що в силу п.7 ч.1 ст.231 ГПК України ТОВ «ДАНУБІУС» , яке набуло прав кредитора ДП «МТП Усть-Дунайськ» , не може повторно звернутися до суду із спору про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому стягувачем за ухвалою про затвердження мирової угоди залишається ТОВ «ДСК» , що є недопустимим.

За таких обставин, суд повинен здійснити заміну сторони в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки) на правонаступника кредитора, що надасть йому статусу стягувача, що, у свою чергу, відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження» . Не заміна сторони в ухвалі про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, порушує права стягувача та його правонаступника. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» просить задовольнити вимоги заяви, а саме замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» та привести ухвалу про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме: вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2). Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (ч.3). Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.4).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону № 606-XIV у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Продаж прав вимоги за кредитним договором спричинить зміну кредитора у зобов`язаннях, що узгоджується з приписами ст. 512 ЦК України. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України згода боржника не потрібна.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст.334 ГПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

У даному випадку апелянт оскаржує ухвалу суду в частині відмови у заміні стягувача правонаступником в мировій угоді від 15.01.2010р., укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» та Державним підприємством «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» , та в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010р. (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки), вважає ухвалу про затвердження мирової угоди - виконавчим документом, тому вважає, що в ухвалі також має бути проведена заміна.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2020р. між ТОВ «ДАНУБІУС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.1,2 якого ТОВ ДАНУБІУС отримало право вимоги грошового боргу у ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ (Боржник) по грошовим зобов`язанням на загальну суму 800000,00грн. на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість боржника у розмірі 800000,00грн перед ТОВ Дунайська стівідорна компанія є безспірною, так як була визнана боржником шляхом укладення 15.01.2010р. мирової угоди у справі №23/6-09-171 за позовом ТОВ Дунайська стівідорна компанія до ДП МТП Усть-Дунайськ про стягнення грошових коштів, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з врахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. у справі №23/6-09-171 про виправлення описки)

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.

За змістом частин першої - четвертої статті 78 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди), відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З аналізу наведених приписів ГПК України, які діяли на час затвердження мирової угоди, вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Відповідно до ст.116 ГПК України в редакції станом на 25.01.2010 року, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло на час прийняття господарським судом Одеської області ухвали від 25.01.2010р. про затвердження мирової угоди, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону, які діяли на час затвердження мирової угоди) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона могла звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК..

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачалось.

Посилання апелянта на положення діючих норм ст.ст.192, 193 ГПК України, судовою колегією відхиляються, оскільки мирова угода була затверджена між сторонами 25.01.2010 року, тому до ухвали господарського суду Одеської області від 25.01.2010 р. застостосуються норми чинного на той час процесуального законодавства.

Судова колегія зазначає, що матеріали оскарження ухвали не містять доказів звернення стягувача ТОВ ДСК до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду, а також не містять доказів звернення з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом було б видано відповідний наказ.

Також слід зазначити, що ухвала про затвердження мирової угоди від 25.01.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства як виконавчого документа, а саме в ухвалі не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, вимога скаржника про приведення ухвали про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме: вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не розглядається судовою колегією, оскільки не є предметом розгляду в межах розгляду заяви про заміну стягувача правонаступником.

При цьому, судова колегія зазначає, що затвердженням мирової угоди відповідно до приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинилось провадження у справі, що унеможливлює зміну правовідносин сторін шляхом внесення змін до затвердженої мирової угоди.

Крім того, судова колегія зауважує, що вимога замінити стягувача ТОВ Дунайська стивідорна компанія в ухвалі господарського суду Одеської області від 25.01.2010 р. про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 р. у справі №23/6-09- 171 (з врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 24.02.2010 р. про виправлення описки) на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Данубіус , вже була предметом розгляду Господарського суду Одеської області, але за зверенням ТОВ Данубіус .

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 року по даній справі судом зазначено, що згідно приписів ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України суд змінює учасника справи або сторону виконавчого провадження, а натомість заявник просить змінити сторону в укладеній мировій угоді та ухвалі про її затвердження, однак такі вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Зазначена ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку жодною із сторін та на даний час є чинною.

Натомість, у вказаній ухвалі було проведено заміну позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська стівідорна компанія» у справі №23/6-09-171 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНУБІУС» , який наразі є позивачем у справі.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010р.) у справі №23/6-09-171.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 281-284, 334 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року у справі №23/6-09-171 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.03.2021

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська