Постанова

від 17.03.2021 по справі 201/3196/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3374/21 Справа № 201/3196/18 Суддя у 1-й інстанції - Ходаківський М.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Свистунової О.В.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року по справі №201/3196/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 в повному обсязі.

У відзиві представник відвідача ОСОБА_5 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

Вказана цивільна справа передана до Дніпровського апеляційного суду та 17.10.2018 року було проведено автоматизований розподіл даної справи між суддями, яка передана в провадження судді Дніпровського апеляційного суду Лаченковій О.В., у складі колегії суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року було вилучено (замінено) суддю Варенко О.П. та визначено новий склад колегії суддів Лаченкова О.В., Городнича В.С., Свистунова О.В.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав як для визнання спірного правочину недійсним та для визнання права власності на подаровану квартиру за донькою позивача не встановлено, оскільки ОСОБА_6 , укладаючи оспорюваний правочин, розпорядився належною йому на праві приватної власності.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2016 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Дудіною О.С. було посвідчено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин, уклали цей договір про таке: дарувальник передає у власність, а обдарований приймає у власність належну дарувальнику квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 безоплатно (а.с.10 т.1).

Згідно із п. 8 указаного договору сторони підтвердили, що не обмежені у праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 05 квітня 2003 року, який було зареєстровано відділом ЗАЦС адміністрації муніципальної освіти м. Когалим Ханти-Мансійського автономного округу за актовим записом № 132 (а.с.5 т.1).

Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7 т.1).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого 30 листопада 2005 року відділом ЗАЦС адміністрації муніципальної освіти м. Когалима Ханти-Мансійського автономного округу-Югри Тюменської області, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано 21 жовтня 2005 року на підставі рішення Судової ділянки № 4 МО м. Когалим Ханти-Мансійського автономного округу - Югри (а.с.6 т.1).

Також у матеріалах справи міститься свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яке видане 31 березня 2010 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ, згідно із яким шлюб між ними було розірвано 31 березня 2010 року (а.с.67 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 14 червня 2017 року Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с.8 т.1).

Згідно із витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі 15 червня 2017 року приватним нотаріусом ДМНО Кейтельгіссер О.М. була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 (а.с.9 т.1).

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі, тому вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.п. 7, 8, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України,саме на момент вчинення правочину. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину робиться перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

З висновку судово-психіатричної експертизи №16 від 22 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_6 на момент укладення договору дарування від 04 листопада 2016 року виявляв ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі шизофреноподібного розладу органічного походження та за своїм психічним станом на той час не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.12-15 т.1).

Вказана експертиза була виконана за дорученням слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12016040650005285 та при її проведенні використані матеріали та відомості отримані у ході розслідування цього провадження.

Під час проведення указаної експертизи було використано та покладено в основу показання свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , яка пояснила, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями та в нього розвинувся хронічний алкоголізм. Однак, коли ОСОБА_6 перебував у тверезому стані він повністю був свідома та осудна людина, уважний до своїх речей, майна. Також у висновку є посилання на допит у якості свідка ОСОБА_8 , яка показала, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями та будучи у нетверезому стані вчиняв сварки, з ним проживала жінка. Було використано також показання свідків ОСОБА_3 , який показав, що його мати ОСОБА_9 проживала із ОСОБА_6 , він висловив бажання подарувати квартиру ОСОБА_3 , вони разом поїхали до нотаріальної контори для укладення договору та уклали його, а також ОСОБА_9 , яка пояснила, що проживала із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 у шлюбі, він лікувався у психіатричній лікарні, зловживав спиртними напоями, у нього була спроба самогубства (а.с.14-15 т.1).

Також у вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування у КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР з діагнозом Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю .

Так як лікування в психіатричній лікарні строго обліковується, тож даний факт є встановленим і не потребує додаткового доказування.

Таким чином, вказаний висновок судово-психіатричної експертизи від 22.06.2017 року може бути прийнятий, як доказ по даній справі, оскільки зроблений фахівцями в галузі психіатрії, є обґрунтованим та виваженим.

Отже, з урахуванням встановлених обставин можна дійти до висновку, що ОСОБА_6 на момент укладення з ОСОБА_3 договору дарування спірної квартири не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -четвертою статті 1273 цього Кодексу.

А тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2018 року необхідно скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договорів дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі за №504.Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 4488 грн. 37коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіна Оксана Станіславівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити .

Визнати недійсним з моменту укладення договорів дарування квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Дудіною Оксаною Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі за №504.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 4488 грн. 37коп.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова