Постанова

від 23.03.2021 по справі 709/783/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/530/21Головуючий по 1 інстанції Справа №709/783/20 Категорія: 302090000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нива ;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між нею та ПСП Нива 02 січня 2011 року укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Лукашівської сільської ради загальною площею 2,6630 га.

27 лютого 2019 року було укладено Додаткову угоду про зміни і доповнення до Договору оренди землі від 02 січня 2011 року.

Договором оренди землі від 02 січня 2011 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю на протязі року.

Додатковою угодою від 27 лютого 2019 року до Договору оренди землі встановлено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року.

Позивачка стверджує, що відповідачем не виконуються умови договору від 02 січня 2011 року в частині виплати орендної плати, а саме не відбувається вчасно та в повному обсязі виплата орендної плати з 2011 року, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, та є підставою для розірвання Договору.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд розірвати Договір оренди землі площею 2,6630 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898, укладений 02 січня 2011 року між приватним сільськогосподарським підприємством Нива та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 червня 2011 року відділом Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області за № 712518524000571, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 27 лютого 2019 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати позивачка повинна була використовувати грошову оцінку орендованої земельної ділянки, натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивачки кожного конкретного року.

Суд не прийняв до уваги розрахунок представника позивача та прийшов до висновку, що належних доказів не виплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки позивачем суду не надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним невиконанням умов договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційні скарзі вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст.89, ч. 1 ст. 229, ч. 5 ст. 263, пунктів 2, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував розмір орендної плати у відповідача, не спростував розмір орендної плати, який вказав позивач, у тому числі із посиланням на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28369/10/23-00-04-2110, не спростував стан заборгованості по орендній платі за землю.

Вважає, що нормативно грошова оцінка є лише складовою при обрахунку орендної плати, а тому саме орендна плата є об`єктом дослідження під час судового розгляд, а не нормативно грошова оцінка.

Зазначає, що фактично відповідач підтвердив правильність розміру орендної плати, в тому числі подавши звітність до податкового органу, а суд поставив під сумнів правильність визначеної, у тому числі відповідачем, розміру орендної плати та правильність відображення в податковій звітності за формою 1-ДФ.

Стверджує, що суду було відомо про існування інших справ з приводу розірвання договорів оренди землі із відповідачем, предметом яких є інші належні позивачці земельні ділянки.

Вказує, що позивачем було подано клопотання про витребування доказів у відповідача, у тому числі бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан розрахунку за договором оренди землі, в якій відображається розмір орендної плати за договором оренди; стан розрахунку за договором оренди; заборгованість/переплата за договором оренди. Проте, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області відмовлено у витребуванні вказаного документу.

Скаржник вважає, що оскільки нарахування орендної плати відповідачем здійснюється однією сумою, а виплата орендної плати - без ідентифікації договору оренди землі (земельного паю), орендна плата по договорах є однаковою, заборгованість по орендній платі відповідача перед позивачем є пропорційна до кількості договорів та становить за 2016 рік - 1202,34 грн, за 2017 рік - 1280,3 грн, за 2018 рік - 319,5 грн, за 2019 рік - 744,75 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 січня 2011 року між сторонами укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898, строком на 20 років. (а.с. 8-9).

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області 22 червня 2011 року за №712518524000571.

Пунктом 9 Договору оренди землі від 02 січня 2011 року встановлено, що орендна плата становить 4 % від вартості оцінки земельного паю. Виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата за Договором вноситься на протязі року (пункт 11 Договору).

27 лютого 2019 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 02 січня 2011 року, якою, зокрема, визначено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року. Орендна плата виплачується орендарем після відрахування податків згідно чинного законодавства. За бажанням орендодавця та за згодою орендаря в рахунок орендної плати орендар може передавати продукцією, надавати послуги. Ціни продукції та послуг узгоджуються по усній домовленості (а.с. 11).

3 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із листом, в якому просила надати завірені копії первинних документів за період з 2 січня 2011 року по 31 грудня 2019 року щодо отриманої нею орендної плати (а.с. 13).

У своїй відповіді від 13 квітня 2020 року № 90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 14).

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідач систематично сплачує орендну плату за договором не у повному розмірі, тому є підстави для розірвання договору оренди землі відповідно до статті 141 ЗК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 21, 22 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Статтею 22 Закону в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди до Договору оренди землі, встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 24-25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 12 лютого 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та підтримано об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Позивач вказує, що відповідач з 2016 року не сплачує у повному розмірі орендну плату та за її розрахунками заборгованість відповідача перед позивачем становить: за 2016 рік - 1202,34 грн, за 2017 рік - 1280,3 грн, за 2018 рік - 319,5 грн, за 2019 рік - 744,75 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить чотири земельні ділянки, які перебувають в оренді відповідача ПСП Нива . В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що орендна плата виплачувалась позивачу за всі орендовані земельні ділянки ОСОБА_1 разом.

На виконання вимог ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року відповідачем надано посвідчені копії документів щодо розрахунків з позивачем за оренду землі (а.с. 58-113).

Згідно із наданими документами ПСП Нива сплатило ОСОБА_1 орендну плату у 2017 році - 20800 грн; у 2018 році - 14200 грн; у 2019 році - 29950 грн.

Документи про сплату позивачці коштів в загальній сумі 13 700 гривень , а саме кошти в сумі 2700 грн (а.с. 87), в сумі 2200 грн (а.с. 96), в сумі 2300 грн (а.с. 97) та в сумі 6500 грн (а.с. 111) не містять інформацію про дату сплати та їх призначення, тому не можуть бути враховані судом як оплата орендної плати за конкретний рік.

Позивачем надано лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110, згідно якого ПСП Нива нарахувало на користь ОСОБА_1 дохід за ознакою доходу 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України): у 2017 році - 26406 грн, з них утримано податок - 4753,08 грн; у 2018 році - 26406 грн, з них утримано податок - 4753,08 грн ; у 2019 році - 42818 грн, з них утримано податок - 7707,24 грн (а.с. 142).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для встановлення розміру орендної плати, що підлягав до сплати відповідачем на користь позивача до 2019 року слід виходити із вартості орендованої земельної ділянки у відповідних роках. Так, Договором оренди землі від 02 січня 2011 року, укладеним між сторонами визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю.

Оскільки у оренді відповідача перебувають чотири земельні ділянки позивача та орендна плата сплачувалась відповідачем за всі земельні ділянки, а не по кожній окремо, для встановлення наявності заборгованості з виплати орендної плати необхідно визначити вартість кожної орендованої земельної ділянки у відповідному році. Такої інформації матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції правильно вказано, що розрахунок позивача не може бути прийнятий до уваги, оскільки орендна плата по кожній окремій земельній ділянці позивача не може бути однакова, враховуючи, що площа земельних ділянок є різною, нормативна грошова оцінка земельних ділянок також є різною.

Враховуючи викладене, із наданих сторонами доказів не можливо встановити, який розмір орендної плати повинен був сплатити відповідач на користь позивача за Договором оренди земельної ділянки площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898 від 02 січня 2011 року до 2019 року, тому не можливо встановити і наявність заборгованості зі сплати орендної плати.

Щодо розміру орендної плати за 2019 рік, то сторони визначили його у Додатковій угоді від 27 лютого 2019 року у розмірі 10668 грн з відрахуванням податків.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача заперечував, що розмір заборгованості зі сплати орендної плати за 2019 рік визначено Актом звірки розрахунків по виплаті орендної плати земельного та майнового паю станом на 15 січня 2020 року у сумі 2979 грн, оскільки вказаний акт не підписано однією зі сторін, тому він є недійсним (а.с. 141).

Крім того, вказана у Акті інформація суперечить даним ГУ ДПС у Черкаській області, згідно з якими у 2019 році ПСП Нива сплатило на користь ОСОБА_1 орендну плату в сумі 42818 грн, з них утримано податок - 7707,24 грн, що значно перевищує розмір орендної плати визначений сторонами в Додатковій угоді від 27 лютого 2019 року (а.с. 11).

Водночас, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо розміру орендної плати за іншими договорами оренди між сторонами, та твердження представника відповідача, що орендна плата виплачується позивачу за всіма договорами оренди земельних ділянок, суд позбавлений можливості встановити наявність порушеного права позивача щодо несплати у повному розмірі орендної плати саме за Договором оренди землі від 02 січня 2011 року.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем не надано належних доказів систематичного порушення відповідачем договору оренди землі від 02 січня 2011 року щодо сплати орендної плати, наявності заборгованості зі сплати орендної плати та її розміру, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Твердження апелянта про те, що суд не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував його розмір та не спростував розмір орендної плати вказаний позивачем з посиланням на лист ГУ ДСП у Черкаській області, який фактично відповідачем підтверджений шляхом подання звітності, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дані викладені у вищевказаному листі стосуються виплат за всіма договорами оренди, лізінгу, суборенди, які укладені між позивачкою та відповідачем, а не договору оренди землі про розірвання якого заявлена вимога у даній справі. А виходячи із даних акту звірки (а.с. 141), крім земельних паїв відповідач користується також майновим паєм позивачки вартістю 14 600 гривень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність рішення суду першої інстанції та були предметом розгляду у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник вказує про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан рахунку за договором оренди землі, однак, в суді апеляційної інстанції такого клопотання не заявляв.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишенні рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі, що переглядається, без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови складений 26 березня 2021 року.