Ухвала

від 18.05.2021 по справі 709/783/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 709/783/20

провадження № 61-7736ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі площею 2,6630 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898, укладений 02 січня 2011 року між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством Нива (далі - ПСП Нива ), зареєстрований 22 червня 2011 року відділом Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області за № 712518524000571, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27 лютого 2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що між нею та ПСП Нива 02 січня 2011 року укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Лукашівської сільської ради загальною площею 2,6630 га. 27 лютого 2019 року було укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до договору оренди землі від 02 січня 2011 року. Договором оренди землі від 02 січня 2011 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю на протязі року. Додатковою угодою від 27 лютого 2019 року до договору оренди землі встановлено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10 668 грн на рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року. Відповідач не виконує умови договору від 02 січня 2011 року в частині виплати орендної плати, а саме - не вчасно та не в повному обсязі здійснює виплату орендної плати з 2011 року, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, та є підставою для розірвання договору. Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Чорнобаївський районний суд Черкаської області рішенням від 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, в задоволенні позову відмовив.

05 травня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки апеляційний суд при прийнятті рішення у справі вказав, що орендна плата виплачується позивачу за всіма договорами оренди земельних ділянок, тому суд позбавлений можливості встановити наявність порушеного права позивача щодо несплати у повному розмірі орендної плати саме за оскаржуваним договором оренди землі, а тому не можливо встановити і наявність заборгованості зі сплати орендної плати. Отже, апеляційний суд надає право відповідачу не виплачувати орендну плату, або виплачувати за бажанням і в строк, визначений відповідачем.

Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine ( Азюковська проти України ) рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги та про розгляд справи за участю представників ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко