ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2021 м. Дніпро Справа № 912/1329/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. - доповідач, суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 по справі № 912/1329/20 (суддя Кабакова В.Г.), повний текст рішення складено 09.11.2020
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , Кіровоградська область, м. Кропивницький
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Заповіт , Кіровоградська область, м. Кропивницький
про стягнення 579459,25 грн, -
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
01.04.2020 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.05.2016 № б/н у сумі 579459,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання СТОВ Заповіт зобов`язань за кредитним договором від 19.05.2016 в частині своєчасної сплати кредитних коштів, поручителем за яким є відповідач за договором поруки № Р1502873467143610125 від 16.08.2017.
Рішенням суду першої інстанції від 04.11.2020 в задоволенні позовних вимог у даній справі - відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив зокрема з того, що матеріали справи не містять доказів надання поручителем ОСОБА_2 письмової згоди на збільшення кредитного ліміту СТОВ Заповіт , а відповідно і на збільшення обсягу своєї відповідальності. Доказів повідомлення банком поручителя про такі зміни матеріали справи також не містять, а відповідно, кредитний ліміт за кредитним зобов`язанням СТОВ Заповіт збільшено без погодження з поручителем, що тягне за собою припинення договору поруки в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції на дату зміни ліміту).
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням АТ КБ ПриватБанк , оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк посилається на незаконність прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , з огляду на допущені судом порушення норм матеріального права та з підстав не відповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Так, на думку апелянта, місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до ст. 634 ЦК України відповідач з підписанням Заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку www.pb.ua ., які є складовою Договору комплексного банківського обслуговування та отримав доступ до всіх без виключення послуг Банку.
Так, сторонами шляхом приєднання фактично укладено змішаний Договір банківського рахунку та кредитного договору, який складається з: Заяви про відкриття рахунку; Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19.05.2016; Умов та правил надання банківських послуг за послугою Кредитний ліміт та Тарифів Банку.
Відповідно до предмету договору поруки № Р1502873467143610125 від 16.08.2017 поручитель поручається перед кредитором за виконання СТОВ Заповіт зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 1) та приєднання до розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода 2).
Апелянт акцентує увагу суду на тому, що під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечуються цим Договором збільшується, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, останній при укладенні цього Договору дає згоду на збільшення зобов`язання за Угодою 1 в розмірі збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібно.
Також, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність невиконаних зобов`язань відповідачем за Угодою 1, у зв`язку з чим поставив під сумнів забезпечення саме вказаного зобов`язання поручителем. Зазначені сумніви за наявності належних та достатніх доказів вказують на нездійснення судом належного аналізу матеріалів справи та приписів ч. 1 ст. 553 ЦК України, що призвело до передчасних висновків щодо неможливості встановлення, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою.
Крім того, апелянт зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу на пункт 3.2.1.2.3.16 та пункти 1.1., 1.3. Угоди 1, які є складовою договору від 19.05.2016 та встановлюють змінний розмір кредитного ліміту, з чим саме й погодився та не заперечував Поручитель.
Апелянт також звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що поручитель ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) СТОВ Заповіт , який знав та розумів, яке саме зобов`язання забезпечує договором поруки поряд з іншими договорами, укладеними між Банком та СТОВ Заповіт , а також те, що кредитний ліміт може змінюватися.
З урахуванням всього викладеного вище АТ КБ ПриватБанк просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з посиланням на зміст рішення Господарського суду Волинської області від 14.03.2019 по справі № 903/809/18, яким стягнуто з СТОВ Заповіт на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість по договору від 19.05.2016 зазначає, що за текстом Договору (актуального станом на 01.05.2016) не передбачено нарахування процентної ставки за користування кредитом за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, а відповідно договір поруки від 16.08.2017 не є забезпеченням договору б/н від 19.05.2016.
Вказане, на думку ОСОБА_1 свідчить про те, що банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору поруки від 16.08.2017 № Р 1502873467143610125 на забезпечення виконання обов`язку СТОВ Заповіт за заявою на відкриття поточного рахунку від 19.05.2016.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 просить апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 по справі № 912/1329/20 без змін .
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
19.05.2016 СТзОВ Заповіт підписано заяву на відкриття поточного рахунку (а. с. 18) та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.
До позову додано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів № НОМЕР_1 від 11.02.2020 по поточному рахунку НОМЕР_2 , згідно якої 18.08.2017 сума кредитного ліміту становить 380000,00 грн, 30.10.2017 - 500000,00 грн, 26.01.2018 - 490000,00 грн, 14.02.2018 - 880000,00 грн, 13.04.2018- 880000,00 грн (а. с. 37).
Згідно п. 3.2.1.1.1.Умов, витяг з яких додано до позовної заяви (а. с. 19-36), кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.
Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).
Пунктом 3.2.1.1.5. Умов визначено, що кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів НБУ. Обов`язковою умовою встановлення/користування Кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - Поручителем.
Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток Приват24 , смс-повідомлення тощо) (п. 3.2.1.1.6. Умов).
Пунктом 3.2.1.1.8. Умов, визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі, обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода ). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умов та правил надання банківських послуг , Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов`язань, передбачених Умов та правил надання банківських послуг , за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу Умов та правил надання банківських послуг . Згідно ст. 212, 651 ЦК України при порушені Клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту.
Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).
Договір обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов).
16.08.2017 між фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ ПриватБанк (кредитором) підписано договір поруки № Р1502873467143610125 (а. с. 41-42), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Заповіт СТОВ (і.к. 03736902) зобов`язань за угодами-приєднаннями до, зокрема:
розділу 3.2.1. Угоди 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користуванням кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3 % від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 380000,00 грн .
Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібно.
В пункті 1.3. договору поруки зазначено, що поручитель з умовами Угоди 1 та Угоди 2 ознайомлений.
Відповідно до п. 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно п. 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладання цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань, зокрема за Угодою 1, цей Договір припиняє свою дію.
Дослідивши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості місцевим господарським судом встановлено, що банком надавались СТОВ Заповіт кошти в межах кредитного ліміту, який змінювався (а. с. 38-39). Залишок несплаченої заборгованості, згідно поданого розрахунку по вказаній сумі коштів становить 579459,25 грн.
Місцевим господарським судом також встановлено, що в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Волинської області від 14.03.2019 у справі № 903/809/18, згідно якого стягнуто з СТОВ Заповіт на користь АТ КБ ПриватБанк 579459,25 грн заборгованості по сплаті основної суми кредитного боргу, а також процентів та пені (а. с. 145 - 152).
Заявлена АТ КБ ПриватБанк до стягнення з поручителя ОСОБА_1 сума 579459,25 грн та незгода останнього з нарахуванням вказаної до стягнення з нього суми і є предметом позову по даній справі.
5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції є незгода Банку з рішенням суду про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_1 .
За своєю правовою природою укладений між позивачем та першим відповідачем у справі договір банківського обслуговування є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Так, за приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ч. 1 та 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
У відповідності до ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1072 ЦК України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Нормами ч. 1 ст. 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 наведеної норми).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У зв`язку з неналежним виконанням СТОВ Заповіт грошових зобов`язань за кредитним договором, Банком станом на 28.12.2019 нараховано заборгованість за кредитом на суму 579459,25 грн, яку останній просить стягнути з поручителя ОСОБА_1 .
Частина 1 ст. 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Дослідивши умови договору поруки № Р1502873467143610125 від 16.08.2017, судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання СТОВ Заповіт зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 Угоди 1 по сплаті процентної ставки, комісійної винагороди, винагороди за використання Ліміту, кредиту, та до розділу 3.2.2. Угоди 2 по сплаті процентної ставки за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, збитків та кредиту.
За договором поруки визначено розмір зобов`язання, яке забезпечується, зокрема, по сплаті процентної ставки у розмірі 21% та 42% річних.
Разом з тим, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом правильно враховано, що з заяви про відкриття поточного рахунку від 19.05.2016 (а. с. 18) не вбачається погодження сторонами відсоткової ставки, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В силу положень частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1, 2 ст. 553 ЦК України).
За змістом ст. 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, ч. 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Висновок про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від встановлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.
Таким чином, аналіз норми ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.
Для застосування цієї норми достатньо встановити такі зміни в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.
До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2019 у справі 569/11865/16-ц (провадження № 61-18995сво18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/7389/17 та від 29.052019 у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни .
За загальним правилом, установленим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки АТ КБ ПриватБанк про розміри встановлених кредитних лімітів на поточний рахунок № НОМЕР_2 від 11.02.2020 (вих. № 60519VOKVS15J) кредитний ліміт СТОВ Заповіт неодноразово змінювався з 380000,00 грн до 500000,00 грн - 30.10.2017, на 490000,00 грн 26.01.2018, на 880000,00 грн 14.02.2018 та 13.04.20218 (а. с. 37).
Приписи ч. 1 ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
При цьому, колегія суддів зауважує, що умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
Аналогічного за змістом висновку щодо застосування положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі від 26.05.2020 № 910/13109/18 та Верховний Суд у справі від 17.11.2020 № 705/3113/15.
Пунктом 4.2. договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін .
Матеріали справи не містять доказів укладення між Банком та Поручителем договору про внесення змін до договору поруки та збільшення відповідного обсягу відповідальності Поручителя. Натомість, під час розгляду справи представником ОСОБА_1 повідомлено суду, що зміна зобов`язання вчинена Банком в односторонньому порядку.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для узгодження змін кредитного ліміту з поручителем.
За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За встановленими судом першої інстанції обставинами справи сторони не заперечували, що ОСОБА_1 , як поручитель, письмової згоди на збільшення кредитного ліміту СТОВ Заповіт з 380000,00 грн до 500000,00 грн - 30.10.2017, на 490000,00 грн 26.01.2018, на 880000,00 грн 14.02.2018 та 13.04.20218, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, не надавав і про такі зміни повідомлений не був. Доказів повідомлення поручителя про такі зміни матеріали справи також не містять.
Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з поручителя спірної суми, оскільки порука за договором від 16.08.2017 № Р1502873467143610125 є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції).
Доводи апелянта стосовно того, що з підписанням поручителем договору поруки, останній поручився перед кредитором за виконання СТОВ Заповіт зобов`язань за Угодами 1, 2, які розміщені на сайті Банку та є складовою Договору комплексного банківського обслуговування, що у свою чергу свідчить про отримання ним доступу до всіх без виключення послуг Банку відповідно до ст. 634 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні позиції викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 № 6-144цс14 та в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови про розмір процентної ставки визначено лише в договорі поруки від 16.08.2017.
Разом з тим, договір поруки від 16.08.2017 не містить ні дати, ні номеру договору, за яким забезпечується зобов`язання, ані номеру поточного рахунку, на який надається послуга кредитного ліміту.
Банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору поруки від 16.08.2017 № Р1502873467143610125 на забезпечення виконання зобов`язань СТОВ Заповіт за заявою на відкриття поточного рахунку від 19.05.2016 за номером рахунку НОМЕР_2 .
Доводи апелянта про те, що поручитель ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) СТОВ Заповіт , який знав та розумів, яке саме зобов`язання забезпечує договором поруки поряд з іншими договорами, укладеними між Банком та СТОВ Заповіт , а також те, що кредитний ліміт може змінюватися, колегія суддів також відхиляє, оскільки юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями, самостійно здійснюють свою господарську діяльність, а тому бенефіціарні власники не є особами, що уклали Кредитний договір.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду доводи апелянта вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Оскільки колегія суддів не вбачає визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального або процесуального права, а тому рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 по справі № 912/1329/20 слід залишити без змін.
Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного позивачем судового рішення, колегією суддів не виявлено.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2020 по справі № 912/1329/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26.03.2021.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
І.О. Вечірко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2021 |
Оприлюднено | 26.03.2021 |
Номер документу | 95807012 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Парусніков Юрій Борисович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні