Рішення

від 24.02.2021 по справі 925/570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2021Справа № 925/570/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до 1) Акціонерного товариства "БМ-2018" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 33881201)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 16 В, офіс 2; ідентифікаційний код 43000243)

про визнання припиненою іпотеки та усунення перешкод прав власності

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства "БМ-2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс", в якому просить суд:

- визнати припиненою з 31.10.2016 року іпотеку земельної ділянки, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходяться за адресою Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, що виникла на підставі іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3, укладеного 12.01.2010 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "БМ Банк";

- усунути порушення прав власника ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, а саме: виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 34265297 (спеціальний розділ), внесений на підставі іпотечного договору від 12.01.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2020 справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "БМ-2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" про визнання іпотечного договору припиненим та усунення порушень прав власника шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

17.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача, в якій зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.10.2020.

30.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву відповідача-2, в якому останній просить суд поновити строк на подачу відзиву та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному судове засідання призначене на 07.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 18.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 поновлено відповідачу-2 строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено відповідний відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 10.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2021.

У судове засідання 24.02.2021 представники сторін не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Так, відповідно до п. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 між ВАТ "БМ Банк", правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "БМ Банк", що перейменоване на Акціонерне товариство "БМ-2018" на підставі протоколу № 4 від 24.10.2018 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "БМ Банк" (балі - Банк) та ТОВ "Христинівка-Агро" (далі - позивальник) було укладено договір про овердрафт № 38/1/110110-ОВ за умовами якого Банк зобов`язується протягом дії цього договору надати позичальнику на умовах цього договору кредит на оплату платіжних документів позичальника у випадку відсутності коштів на його поточному рахунку № НОМЕР_2 в Банку, а позичальник зобов`язується систематично та безумовно спрямовувати всі грошові кошти, які надходять на його користь, на зазначений рахунок, відкритий в Банку, забезпечувати таким чином погашення кредиту за овердрафтом. За умовами даного договору позичальнику було встановлено ліміт овердрафту в сумі 1 000 000, 00 грн.

Строк дії договору по 10.01.2011 (включно) п. 1.2. договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором овердрафту № 38/1/110110-ОВ, 12.01.2010 між ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) та ВАТ "БМ Банк" (далі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 38/1/110110-ОВ-3 (реєстровий номер 3-58), за умовами якого іпотекодавець, як майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання боржника, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1.2. договору, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме - земельна ділянка, земельну ділянку площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, розташована в с. Ропотуха, Уманський район, Черкаська обл.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 106513, виданого відділом земельних ресурсів у Уманському районі, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за номером № 010879400009 30.05.2008 року.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з позовом про визнання припиненою з 31.10.2016 іпотеки земельної ділянки, що виникла на підставі іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3 від 12.01.2010 та усунення порушення прав власника на земельну ділянку, позивач обумовлює можливість задоволення позову виходячи з наступних обставин:

- в п. 4.5. договору іпотеки сторони погодили, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання;

- припинення основного зобов`язання, у зв`язку з ліквідацією за рішенням суду боржника за основним договором (кредитним) має своїм наслідком також припинення зобов`язання за договорами поруки та іпотеки, які забезпечували цей кредит, в тому числі іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "БМ Банк", оскільки, цей договір має похідний характер від основного зобов`язання та окремо існувати не може;

- у строк до 31.10.2016 - ліквідації боржника за основним зобов`язанням, кредитор не звернувся до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із поданого відповідачем-2 відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

- посилання позивача на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2016 у справі № 14/5026/590/2012, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 ліквідовано ТОВ "Христинівка-Агро" як юридичну особу боржника і припинено провадження у даній справі не є підставою припинення забезпечувального зобов`язання, оскільки, будь які забезпечувальні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним;

- сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником;

- процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки розпочато до винесення судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Христинівка-Агро" (основного боржника), ліквідації його як юридичної особи та внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення. Тобто, іпотекодержателем було реалізовано право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії іпотечного договору, а також у період, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що справу № 925/570/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "БМ-2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" про визнання іпотечного договору припиненим та усунення порушень прав власника шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2020 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Означена ухвала сторонами не оскаржувалась та відповідно набрала законної силу.

Приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

Відтак, з огляду на імперативні приписи Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути даний спір.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є іпотекодавцем за іпотечним договором № 38/1/110110-ОВ-3 від 12.01.2010, що був укладений з ВАТ "БМ Банк" (правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ "БМ Банк", що перейменоване на Акціонерне товариство "БМ-2018") в забезпечення виконання зобов`язань за договором овердрафту № 38/1/110110-ОВ від 11.01.2010 укладеного між Банком та ТОВ "Христинівка-Агро".

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 . 03.04.2020 повідомила ОСОБА_1 що на адресу ОСОБА_2 поштовим зв`язком від ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" надійшов лист-вимога б/н від 05.03.2020 про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Означений лист-вимога міститься в матеріалах справи.

В даному листі-вимозі вказується, що ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" являється "новим іпотекодержателем" та "новим кредитором" на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами застави від 21.11.2019 (реєстровий номер 3171) та договору № 21/11/2019 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення 21.11.2019.

Також, у даній вимозі ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" вимагало погасити заборгованість за кредитним договором, забезпеченням по якому була в тому в тому числі, належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходяться за адресою с. Ропотуха, Уманський район, Черкаська обл.

Таким чином, з огляду на викладене, позивач вказує, що він вимушений звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

Як про це вказує позивач та що визнається відповідачем-2, та у свою чергу встановлено судом, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2016 у справі № 14/5026/590/2012, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 ліквідовано ТОВ "Христинівка-Агро" як юридичну особу боржника і припинено провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено судом запис про припинення юридичної особи ТОВ "Христинівка-Агро" було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 31.10.2016 (10161170019000013).

Статтею 509 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 31.10.2016) передбачено, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1-3 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України).

За умовами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 609 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 31.10.2016) визначення термінів:

… іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; …

основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; …

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання; …

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Разом з тим, суд зазначає, що в п. 4.5. договору іпотеки сторони також погодили, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Так, суд відзначає, що з огляду на поняття застави (іпотеки) як засобу забезпечення виконання зобов`язання, укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків, якщо інше не передбачено договором між кредитором та заставодавцем (іпотекодавцем).

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави (іпотеки), укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником, якщо до цього заставодержателем (іпотекодержателем) було реалізовано його право на звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно відповідно до положень ст. 590 ЦК України, статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.02.2019 у справі № 910/4435/18, від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17.

Приписами ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У поданому відзиві відповідач вказує, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки розпочато до винесення судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Христинівка-Агро" (основного боржника), ліквідації його як юридичної особи та внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення. У підтвердження вказаних обставин відповідачем додано до відзиву виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. 19.07.2011.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів та встановлено судом, 19.07.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. був вчинений виконавчий напис, та відповідно запропоновано звернути стягнення: на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,2251 гектара, кадастровий № 7124389300:01:000:0196, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: с. Шарин, Уманський район, Черкаська область та належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ № 521176 , виданого Шаринською сільрадою, на підставі рішення Шаринської сільської ради від 18.08.2009 року за № 31-4/V, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010979400030 23.10.2009 року .

Втім, як про це вказувалося вище, та що у свою чергу встановлено судом, за умовами іпотечного договору від 12.01.2010 № 38/1/110110-ОВ-3, укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ВАТ "БМ Банк" (іпотекодержатель) в забезпечення виконання зобов`язань за договором овердрафту № 38/1/110110-ОВ, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності за цим договором є нерухоме майно, а саме - земельна ділянка, земельну ділянку площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, розташована в с. Ропотуха , Уманський район, Черкаська обл. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 106513 , виданого відділом земельних ресурсів у Уманському районі, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за номером № 010879400009 30.05.2008 року (п. 1.2. договору іпотеки).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначене свідчить про те, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень щодо суті спору.

Отже, з огляду на встановлені обставини, наданий відповідачем виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. 19.07.2011 не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу, щоб підтвердив би доводи відповідача стосовно того, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3 розпочато до винесення Господарським судом Черкаської області ухвали про затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Христинівка-Агро" (основного боржника), ліквідації його як юридичної особи та внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення.

Відтак, суд вказує, що оскільки станом на момент розгляду даної справи в її матеріалах відсутні докази, щоб вказували на те, що іпотекодержателем було реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку передбаченому ст. 33 Закону України "Про іпотеку" до винесення Господарським судом Черкаської області ухвали про затвердження звіту ліквідатора ТОВ "Христинівка-Агро" (основного боржника), ліквідації його як юридичної особи та внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення - 31.10.2016, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що саме з цієї дати зобов`язання за основним (кредитним) договором № 38/1/110110-ОВ припинилися, у зв`язку з чим, зобов`язання за іпотечним договором № 38/1/110110-ОВ-3, оскільки, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання також є припиненою з 31.10.2016.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати припиненою з 31.10.2016 року іпотеку земельної ділянки, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходяться за адресою Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, що виникла на підставі іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3, укладеного 12.01.2010 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "БМ Банк".

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 206823421 станом на 14.04.2020 вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку № 34265297

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, оскільки суд визнав припиненою з 31.10.2016 року іпотеку земельної ділянки, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходяться за адресою Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, що виникла на підставі іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3, то відповідно й підлягає виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 34265297 (спеціальний розділ), внесений на підставі іпотечного договору від 12.01.2010, як похідна дія.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що на відносини майнової поруки, норми ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки, іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (ст. 572- 593) гл. 49 цього Кодексу та Законом України "Про іпотеку". Статтями 17-19 Закону України "Про іпотеку" визначено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки, внесення змін і доповнень до нього. Відповідно означені норми у було застосовано судом до спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати припиненою з 31.10.2016 іпотеку земельної ділянки, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходяться за адресою Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, що виникла на підставі іпотечного договору № 38/1/110110-ОВ-3, укладеного 12.01.2010 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "БМ Банк".

3. Усунути порушення прав власника ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,6100 га, кадастровий № 7124387000:03:000:0042, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Ропотуха, а саме: виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 34265297 (спеціальний розділ), внесений на підставі іпотечного договору від 12.01.2010.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "БМ-2018" (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 33881201) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 16 В, офіс 2; ідентифікаційний код 43000243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.03.2021

Суддя Д.О. Баранов