Рішення

від 15.03.2021 по справі 915/1296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 915/1296/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участю представника позивача - Кравченка О.А.,

представника відповідача - Покори І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради,

юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТІ» ,

юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39, корп. Е; код ЄДРПОУ 33896794

про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовом від 21.10.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЕРТІ , в якій просить суд: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ОВЕРТІ усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міської радою земельною ділянкою площею 2676 кв.м. (кадастровий № 4810136300:05:005:0003) шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, в Заводському районі м. Миколаєва.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається зокрема на рішення Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1 Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/174031, відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 якого вирішено:

- розірвати в односторонньому порядку за ініціативою Миколаївської міської ради укладений між позивачем та відповідачем договір оренди землі від 25.05.2015, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 10859, з підстав, передбачених абз. 3 п. 12.4 зазначеного договору;

- зобов`язати ТОВ ОВЕРТІ повернути земельну ділянку (кадастровий № 4810136300:05:005:0003) у встановленому законом порядку Миколаївській міській раді;

- скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, від 07.07.2015 № 56/17-4031, видані ТОВ ОВЕРТІ ;

- звернутися до ДАБІ у Миколаївській області про скасування декларації про початок будівельних робіт та про завершення будівництва на земельній ділянці по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи.

Позивач зазначає, що відповідачем при будівництві автозаправної станції та автомобільного газозаправного пункту були порушені державні будівельні норми, умови договору оренди землі шляхом нецільового використання земельної ділянки, вимоги містобудівної документації м. Миколаєва. Всупереч вимогам рішення Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1 ТОВ ОВЕРТІ здійснює безпідставне (самовільне) користування спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного заправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, у зв`язку із чим Миколаївська міська рада як її власник змушена звернутись до суду для захисту своїх законних прав на неї.

Ухвалою суду від 27.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/1296/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2020, запропоновано відповідачу в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позов.

23.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Згідно з порядком, встановленим законодавством, відповідачем було отримано належним чином оформлені Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 07.07.2015 року № 56/17-4031 на будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту, які були видані 07.07.2015 Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, які є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника, згідно ч.8 ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . Також згідно до Висновку державної-епідеміологічної експертизи від 25.12.2015 № 05.03.02-07/57333, за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи функціонування автозаправної станції з магазином, закусочною та АГЗП по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи) у Заводському районі м. Миколаєва відповідає вимогам діючого санітарного законодавства і може бути погоджений (затверджений). Крім того була проведена експертиза проекту будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту, в результаті якої було отримано позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом будівництва. 26.01.2016 ТОВ ОВЕРТІ було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи. 21.09.2016 було оформлено Акт готовності об`єкта до експлуатації. 26.09.2016 було отримано Сертифікат, виданий ДАБІ України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Зазначив, що видавши ТОВ ОВЕРТІ зазначений Сертифікат, ДАБІ України в силу покладених на них законом обов`язків перевірила сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, підстави такого введення, а також відповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів та правил. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були чинними до завершення будівництва об`єкта. Крім цього, як на момент введення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту за зазначеною вище адресою, так і на даний момент всі отримані дозвільні документи щодо будівництва об`єкта є чинними, не скасовані та не оскаржені в судовому порядку. Вказує на те, що було змінено вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, що дозволяється чинними законодавством, а тому, вказаний об`єкт був збудований на земельній ділянці, що була відведена в установленому порядку для цієї мети. З огляду на вказане, зазначене будівництво не може бути визнано самочинним. ТОВ ОВЕРТІ здійснено будівництво об`єкта з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, відтак у діях відповідача відсутні будь-які елементи протиправності щодо використання спірної земельної ділянки та здійснення на ній будівництва. Вважає, що оскільки підстав для визнання такого будівництва самочинним немає, відсутні підстави для знесення об`єкту будівництва.

ТОВ ОВЕРТІ не отримувало жодного припису/вимоги про знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту, а тому звернення Миколаївської міської ради з позовом про знесення вказаного об`єкта в будь-якому випадку є передчасним. Окрім того, зазначає, що Миколаївська міська рада не може звертатися з вказаними вимогами до суду, оскільки подібні позови відповідно до чинного законодавства можуть подаватися виключно уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю. Також посилався на те, що позивачем не зазначено площі, на його думку, самовільно зайнятої земельної ділянки. До акту обстеження земельної ділянки від 02.09.2020, складеного Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, не додано графічних матеріалів (кадастрового плану та плану земельної ділянки), з яких можна було б визначити, на думку позивача, загальну площу самовільно зайнятої земельної ділянки; жодним чином не підтверджено площі, на думку позивача, самовільно зайнятої земельної ділянки, не визначено меж ні орендованої землі, ні землі, яку позивач вважає самовільно зайнятою відповідачем, до того ж в акті обстеження земельної ділянки від 02.09.2020 взагалі не зазначено площу, на думку позивача самовільно зайнятої земельної ділянки. Крім того, позивачем жодним чином не обгрунтовано вимог про знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочної, з огляду на те, що їх розміщення на спірній земельній ділянці було передбачено п. 3 рішення позивача від 18.03.2015 № 46/45, а також договором оренди землі № 10859 від 25.05.2015. Щодо доводів позивача про порушення ДБН зазначив, що оскільки в законодавстві не передбачено вимог щодо відстані від огорожі АЗС до житлового будинку, зазначення у листі ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 11.11.2016 відстані від житлового будинку саме до огорожі АЗС, жодним чином не свідчить про недотримання відстаней, встановлених законодавством на момент будівництва та введення в експлуатацію ТОВ ОВЕРТІ спірного об`єкта нерухомості, а тому зазначений лист жодним чином не доводить обставини, які підтверджують позовні вимоги позивача, а отже не стосується предмету доказування та не може прийматись судом до уваги при винесенні рішення по справі.

Також до відзиву відповідачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ ОВЕРТІ як відповідач понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи № 915/1296/20, який становить 34200 грн. (складається з: надання попередньої консультації клієнту, збір доказів та первинне опрацювання документів - 4275,00 грн.; підготовка та написання відзиву у справі - 21375 грн; підготовка до участі в судових засіданнях суду першої інстанції - 4275 грн.; участь у двох судових засіданнях суду першої інстанції - 4275 грн).

У підготовчому засіданні 25.11.2020 представник позивача Миколаївської міської ради Кравченко О.А. заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для ознайомлення з відзивом та підготування та подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено усне клопотання представника позивача для надання часу на ознайомлення з відзивом та підготування та подання відповідачі на відзив, відкладено підготовче засідання на 16.12.2020.

30.11.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання щодо продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив до 04.12.2020 включно. В обгрунтування клопотання зазначає, що 25.11.2020 позивач отримав відзив. У зв`язку із великим обсягом інформації, який потрібно дослідити, зокрема, судової практики Верховного Суду, та у зв`язку з великою завантаженістю по іншим справам, просить продовжити процесуальний строк на подання відповіді на відзив на 4 дні - до 04.12.2020 включно.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 30.11.2020 по 14.12.2020 перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 15.12.2020 клопотання позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив задоволено. Продовжено Миколаївській міській раді строк на подання відповіді на відзив до 04.12.2020.

04.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи та міркування, які зазначені у відзиві відповідача на позовну заяву, не спростовують підстав та предмету позовних вимог позивача, та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1 Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 108859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/174031 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були скасовані, а тому посилання відповідача на їх чинність є необгрунтованим. Щодо тверджень ТОВ ОВЕРТІ щодо наявності у них відповідного сертифікату та чинності дозвільних документів на будівництво об`єктів на спірній земельній ділянці, Миколаївська міська рада вважає, що наявність цих документів не свідчить про відсутність порушень вимог земельного законодавства, та це не є перепоною для можливості власника земельної ділянки усунути перешкоди у користуванні своїм майном відповідно до умов розірваного договору оренди землі від 25.05.2015, адже відповідно до пунктів 7.1, 7.3 розділу 7 договору, у разі не отримання (не оформлення) відповідного документу, який надає право на початок будівельних робіт, протягом року з дати укладення договору, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль (не здійснення будівництва) з дати укладення договору або не закінчення будівництва до закінчення строку дії договору, орендар після закінчення строку дії договору, припинення або розірвання договору зобов`язаний повернути орендодавцеві вільну земельну ділянку, звільнивши її від будівель та споруд за власний рахунок. ТОВ ОВЕРТІ на орендованій земельній ділянці, окрім інших дозволених для будівництва об`єктів, було збудовано автогазозаправочний комплекс та автомобільний газозаправний пункт без укладення змін до договору, зміни цільового призначення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 20 ЗК України, або отримання дозволу на таке будівництво від її власника - позивача у іншому дозволеному законодавством порядку. ТОВ ОВЕРТІ , розмістивши на землях іншого призначення, що межують із територією громадської забудови, АЗС та автогазозаправочний пункт, не дотрималось вимог земельного законодавства та умов договору оренди щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому відбулась не зміна переліку об`єктів будівництва, визначених у п. 5.1 цього договору оренди, а будівництво об`єкта, який не може бути віднесено до інших будівель громадської забудови з огляду на його належність до об`єктів, які законодавець у ст. 71 ЗК України вважає за можливе розміщувати на землях автомобільного транспорту. А тому вважає, що вказану забудову слід віднести до самочинного будівництва. Миколаївська міська рада вважає, що у ТОВ ОВЕРТІ не виникло право приватної власності на збудовані об`єкти на спірній земельній ділянці, оскільки зазначені права не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому обраний спосіб захисту своїх порушених прав на спірну земельну ділянку шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, в Заводському районі м. Миколаєва, є правомірним та ефективним, оскільки не порушує прав власності ТОВ ОВЕРТІ на нерухоме майно за їх відсутності на спірній земельній ділянці. Окрім того, посилання ТОВ ОВЕРТІ на положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель як підтвердження несамовільного використання земельної ділянки в силу вимог закону є хибним та суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Твердження відповідача щодо того, що звернення з позовом про знесення об`єкта будівництва є передчасним, оскільки зазначені повноваження віднесені до ДАБІ України, є хибними. Миколаївська міська рада, відповідно до статей 391 ЦК, 152 ЗК України, може здійснювати захист своїх прав власності на спірну земельну ділянку у судовому порядку шляхом усунення перешкод у її користуванні. Площа земельної ділянки 2676 кв.м., яка зазначена в предметі позову, співпадає із площею, яка зазначена в договорі оренди землі від 25.05.2015, та яку ТОВ ОВЕРТІ повинно було за умови договору повернути Миколаївській міській раді, звільнивши її від будівель та споруд за власний рахунок. Щодо доводів про порушення ТОВ ОВЕРТІ вимог державних будівельних норм України, зазначає, що факт порушення вказаних вимог установлено під час розгляду адміністративної справи № 521/4789/17, а саме розташування АЗС та автомобільного газозаправного пункту із недотриманням встановлених розривів та відстаней від багатоквартирного будинку. Миколаївська міська рада вважає, що доводи та міркування, які зазначені у відзиві відповідача на позовну заяву, не спростовують підстав та предмету позовних вимог позивача, та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем орієнтовного розміру судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи позивач вважає, що попередньо заявлені судові витрати в загальному розмірі 34200 грн, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, неспівмірні зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на подання позову, зважаючи, зокрема, на фактичний обсяг позовної заяви та перелік додатків до позову, отримання яких не потягло значних часових затрат, а отже задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, Миколаївська міська рада вважає, що доводи та міркування, які зазначені у відзиві відповідача на позовну заяву, не спростовують підстав та предмету позовних вимог позивача, та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

16.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі в Південно-західному апеляційному господарському суді.

Ухвалою суду від 16.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, клопотання позивача задоволено та відкладено підготовче засідання на 26.01.2021.

16.12.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується з аргументами, наведеними позивачем у відповіді на відзив, вважає їх необгрунтованими та незаконними.

В обгрунтування заперечень зазначає наступне.

Щодо чинності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозвільних документів на будівництво об`єкта, вказав, що рішення Миколаївської міської ради від 29.09.2016 № 9/1, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031, не має правового значення, оскільки ним скасовано містобудівні умови та обмеження, які були чинними та не були скасованими до завершення будівництва - 26.09.2016, коли відповідачем було отримано Сертифікат, виданий ДАБІ України, та яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Відсутні підстави для висновків про те, що порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкта на спірній земельній ділянці є порушеним та/або не відповідає законодавству та містобудівній документації. Вважає необгрунтованими доводи позивача в частині зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку на підставі п. 7.1, п.7.3 договору, з огляду на те, що предметом позову є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, а не повернення спірної земельної ділянки власнику з підстав припинення договору оренди. Щодо мети відведення земельної ділянки, на якій збудовано об`єкт зазначив, що відповідачем при будівництві вказаного об`єкту відповідно до містобудівної документації та документації із землеустрою було визначено (уточнено) вид використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, що дозволяється чинним законодавством. До того ж вказав, що норми чинного законодавства не містять заборони щодо розміщення АЗС на землях, що відносяться до інших категорій, так само, як і не вказують на виключний порядок розміщення АЗС лише на землях автомобільного транспорту. Вказаний об`єкт був збудований на ділянці, що була відведена в установленому порядку для цієї мети. З огляду на обставини правомірності будівництва та введення в експлуатацію ТОВ ОВЕРТІ спірного об`єкта нерухомості, та оформленням належним чином на момент забудови права користування земельною ділянкою, таке будівництво не може бути визнано самочинним, у зв`язку з чим позовні вимоги про знесення вказаного об`єкта нерухомості є необгрунтованими та такими, в задоволенні яких має бути відмовлено. З огляду на прийняття позивачем рішення № 9/1 Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних мов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031 29.09.2016, тобто через три дні після отримання відповідачем сертифіката від 26.09.2016, відповідач фактично був позбавлений права зареєструвати право власності на новозбудований об`єкт в передбаченому законодавством порядку. В той же час, оскільки автосервісний комплекс з офісними приміщеннями, автозаправна станція, магазином промислових товарів, закусочною та автомобільний газозаправний пункт введені в експлуатацію в передбаченому законодавством порядку, вказане майно набуло статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Враховуючи викладене, з огляду на правомірне будівництво та введення в експлуатацію автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазином промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту, що призвело до набуття вказаними об`єктами статусу об`єктів нерухомого майна як об`єктів цивільних прав, та здійснення відповідачем цих дій в період чинності договору оренди земельної ділянки від 25.05.2015 № 10859, у відповідача були та є правомірні очікування щодо підтвердження державою права власності на вказаний об`єкт нерухомості та щодо користування спірною земельною ділянкою на обслуговування побудованих на них об`єктів нерухомості. Однак Миколаївська міська рада безпідставно вчиняє перешкоди у цьому відповідачу, вимагаючи повернення земельної ділянки та знесення побудованих на ній об`єктів нерухомості. Вважає, що інтерес відповідача на право володіння своїм майном та на право користування землею, на якій таке майно розташоване, є легітимним і підлягає захисту в світлі статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, на підставі чого в позові позивача має бути відмовлено. Формальна відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не з його вини на даний час не може кваліфікуватися як самовільне її заняття, у тому числі, з огляду на правомірність будівництва та введення в експлуатацію розташованого на ній об`єкта нерухомості, а також враховуючи принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Отже в даному випадку положення статті 212 ЗК застосуванню не підлягають. Також з огляду на відсутність підтвердження доводів позивача та недоведеність позивачем позовних вимог, зокрема в частині площі, на його думку, самовільно зайнятої земельної ділянки, вважає, що в позові має бути відмовлено повністю.

16.12.2020 до суду від представника ТОВ ОВЕРТІ Покори І.Є. надійшла заява про її вступ у справу як представника відповідача та надання їй доступу до електронної справи № 915/1296/20 в підсистемі Електронний суд (документ сформований в системі Електронний суд 16.12.2020).

25.01.2021 до суду від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення по справі, в яких в доповнення до викладеного у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, останній зазначив наступне.

20.01.2021 ТОВ ОВЕРТІ було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на автосервісний комплекс з офісними приміщеннями, автозаправну станцію, магазин промислових товарів, закусочну та автомобільний газозаправний пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 53 Г. Зазначив, що підставами для реєстрації права власності є Сертифікат, виданий 26.09.2016 ДАБІ України, а також рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.12.2020 № 1290, пунктом 21 якого спірному об`єкту нерухомості ТОВ ОВЕРТІ надано нову адресу: вул. Генерала Карпенка, 53 Г. Враховуючи, що право власності на автосервісний комплекс з офісними приміщеннями, автозаправна станція, магазин промислових товарів, закусочну та автомобільний газозаправний пункт набуте відповідачем в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність. Крім того, зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі сертифікату, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, останній вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. На підставі викладеного, просив в позові Миколаївської міської ради відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.01.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.02.2021, про що представник відповідача повідомлений належним чином в залі судового засідання під звукозапис та під розписку, а на адресу позивача направлено відповідну ухвалу-повідомлення.

У судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 15.03.2021, про що представники сторін повідомлені належним чином в залі судового засідання під розписку та під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради № 4/30 від 18.08.2006 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради, та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва", зокрема:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку площею 2676 кв.м, залишивши її в землях іншого призначення для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул.Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи (п.4 рішення);

- передано ТОВ "ОВЕРТІ" земельну ділянку в оренду строком до 01.04.10 для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи (п.4.4 рішення).

На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ "ОВЕРТІ" 11.09.2006 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2006 за № 040600100586.

Земельна ділянка передана в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.10.2006.

Рішенням Миколаївської міської ради № 48/62 від 06.09.2010 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва", зокрема, продовжено ТОВ "ОВЕРТІ" на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 2676 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 18.08.06 № 4/30, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, згідно з висновком управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 25.05.10 №17-657 (п.24 рішення).

На підставі зазначеного рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ ОВЕРТІ укладено договір про зміни № 062-11від 06.06.2011 до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 24.10.2006 за № 040600100586, згідно з яким термін оренди земельної ділянки було продовжено на 2 роки до 01.04.2012.

Рішенням Миколаївської міської ради № 46/45 від 18.03.2015 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва", зокрема, продовжено ТОВ "Оверті" на 5 років оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:005:0003) загальною площею 2676 кв.м., яка була надана рішенням міської ради № 48/62 від 06.09.2010, залишивши її в землях іншого призначення, для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, згідно з висновком управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 16.09.2014 №17-4720 (п.3 рішення).

На підставі зазначеного рішення 25.05.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ ОВЕРТІ укладено договір оренди землі № 10859 від 25.05.2015, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 25.05.2015 за № 10859 (надалі - Договір).

У пункті 1.1 даного Договору визначено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення № 46/45 від 18.03.2015 продовжує ТОВ ОВЕРТІ оренду земельної ділянки для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи (Заводський район).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.05.2015 Миколаївська міська рада передала, а ТОВ ОВЕРТІ прийняло в оренду земельну ділянку в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, загальною площею 2676 кв.м.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення № 46/45 від 18.03.2015 продовжила ТОВ "ОВЕРТІ" оренду земельної ділянки для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи (Заводський район).

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) кв.м (за функціональним призначенням - землі іншого призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136300:05:005:0003).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно з приписами п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною.

Пунктом 5.2 Договору визначено цільове призначення земельної ділянки: В.03.15.

Згідно п. 3.1 Договору він діє до 01.04.2017. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі Орендар повинен за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 5.3 Договору умови збереження стану об`єкта оренди, зокрема, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Миколаївською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує орендар.

Відповідно до п.п. а), б), г) п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з Договором оренди;

- додержання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів;

- припинення або дострокового розірвання Договору у випадках, зокрема: порушення земельного законодавства; у випадку зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до п.п.в) п. 9.3 Договору орендар земельної ділянки має право, зокрема, зводити в установленому порядку будівлі і споруди.

Відповідно до п.п.а), б), в), г), д), е), є), ж) п. 9.4 Договору орендар зобов`язаний:

- виконувати зобов`язання щодо об`єкта оренди;

- отримати (оформити) відповідний документ, який надає право на початок будівельних робіт, не пізніше шести місяців з дати укладення договору про зміни, приступити до використання земельної ділянки для забудови (здійснення будівництва) не пізніше шести місяців з дати укладення договору про зміни та закінчити будівництво у строк дії договору, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- розпочати та завершити будівництво до спливу строку договору;

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- забезпечити вільний доступ до земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- для перевірки своєчасного внесення орендної плати за землю виконувати вимоги п. 4.8 цього Договору;

- додержувати вимоги, встановлені ст. 24 та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та виконувати обов`язки відповідно до умов цього Договору і Земельного кодексу України.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Абзацом 3 п. 12.4 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, зокрема, у разі коли орендар використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням .

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2015 Управління містобудування та архітектури Миколаївської області видало відповідачу Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 56/17-4031 на будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту.

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", була проведена експертиза проекту будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту, за результатами якої було отримано позитивний Експертний звіт №7-068-15-ЕП/ЛО від 29.12.2015 щодо розгляду проектної документації за проектом будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту на вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), Заводський район, в м. Миколаїв.

26.01.2016 відповідачем було отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ115160260967 для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), Заводський район, в м. Миколаїв, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Згідно з затвердженою проектною документацією на зазначеній земельній ділянці відповідачем побудовано та прийнято в експлуатацію автосервісний комплекс з офісними приміщеннями, автозаправну станцію, магазин промислових товарів, закусочна та автомобільний газозаправний пункт.

21.09.2016 оформлено Акт готовності об`єкта до експлуатації за підписами замовника будівництва, генерального проектувальника, генерального підрядника будівництва та головного інженера проекту.

26.09.2016 відповідачем було отримано Сертифікат серії ІУ № 165162700421, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

29.09.2016 Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 9/1 Про розірвання договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07 липня 2015 року № 56/17-4031 , згідно з пунктами 1, 2, 3 та 4 якого було, зокрема, розірвано в односторонньому порядку за ініціативою Миколаївської міської ради договір оренди землі від 25.05.2015, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 10859, з підстав, передбачених абз. 3 п. 12.4 зазначеного договору; скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, від 07 липня 2015 року № 56/17-4031, видані ТОВ ОВЕРТІ ; вирішено звернутись до ДАБІ у Миколаївській області про скасування декларації про початок будівельних робіт та про завершення будівництва на земельній ділянці по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи.

Підставою прийняття такого рішення Миколаївською міською радою стало виявлення невідповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації, зокрема, земельна ділянка передавалась для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною, однак крім того, виявлено будівництво автозаправної станції та газозаправного пункту.

Не погодившись з вказаним рішенням Миколаївської міської ради № 9/1 від 29.09.2016, вважаючи його необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що має бути визнане недійсним, відповідач звернувся до суду з позовними заявами до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради № 9/1 від 29.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 припинено провадження у справі № 915/47/17 в частині вимог про визнання недійсними п. п. 3, 4 рішення Миколаївської міської ради № 9/1 від 29.09.2016 Про розірвання договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07 липня 2015 року № 56/17-4031 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначені вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 915/47/17 позов задоволено в частині визнання недійсними п. 1, 2 рішення міської ради № 9/1 від 29 вересня 2016 року Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 року у справі № 915/47/17 залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 року у справі № 915/47/17 скасовано, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТІ" до Миколаївської міської ради про визнання недійсними п.1, 2 рішення Миколаївської міської ради № 9/1 від 29 вересня 2016 року Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015, відмовлено.

Постановою Верховного суду від 20.06.2018 у справі № 915/47/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 915/47/17 скасовано, а справу направлено но новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

За результатами нового розгляду справи Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду від 04.02.2020 по справі № 915/47/17 відмовлено в задоволенні касаційної скарги ТОВ ОВЕРТІ та залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 08.11.2017 у справі № 521/4789/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018, у задоволенні адміністративного позову ТОВ ОВЕРТІ до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п.п. 3, 4 рішення Миколаївської міської ради № 9/1 від 29.09.2016 Про розірвання договору оренди землі від 25 травня 2015 року і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07 липня 2015 року, відмовлено.

Під час розгляду справ № 521/4789/17, № 915/47/17 судом були встановлені наступні обставини.

Рішення Миколаївської міської ради "Про розірвання договору оренди землі від 25.05.2015 №10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 №56/17-4031" прийнято, зокрема, за результатами розгляду протоколу №28 від 23.09.2016 постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста. У рекомендаціях постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста, і викладених у зазначеному вище витягу з протоколу, зазначено: "Так, рішенням Миколаївської міської ради від 18.08.2006 року № 4/30 надано ТОВ "Оверті" в оренду земельну ділянку під будівництво автосервісу з офісними приміщеннями, магазину промислових товарів та закусочної по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи. Рішенням № 48/62 від 06.09.2010 року та № 46/45 від 18.03.2015 року право оренди було продовжено на 2 та на 5 років відповідно. На виконання зазначених рішень укладено договори оренди земельної ділянки.

07.07.2015 Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 56/17-4031, відповідно до яких об`єктом будівництва, крім автосервісу з офісним приміщенням, магазину промислових товарів та закусочної (як зазначено у рішенні ММР №4/30 від 18.08.2006, №48/62 від 06.09.2010, №46/45 від 18.03.2015) з`явилась автозаправна станція та газозаправний пункт.

Таким чином, посадові особи Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради внесли до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (які на даний час скасовані) недостовірну інформацію у вигляді включення наступних слів: "автозаправна станція та газозаправний пункт".

Після отримання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, ТОВ "Оверті" розпочало будівництво АЗС. При цьому, згідно п. 21 постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013 такий об`єкт становить підвищену екологічну небезпеку, а тому для його будівництва законодавством передбачений інший порядок отримання дозволу. Крім того, майбутня АЗС знаходиться у безпосередній близькості до двох вже існуючих АЗС та газопроводу середнього тиску."

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Генерального плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 № 35/18, земельна ділянка надана у користування відноситься до земель, на яких розташовується СТО, та межує з територією громадської забудови. Автозаправна станція знаходиться поміж двох автозаправних станцій, що свідчить про відсутність загальної потреби в її розміщенні. Крім того, вона межує безпосередньо з багатоквартирним будинком. Розташування автозаправної станції та автомобільного газозаправного пункту на вказаній земельній ділянці не відповідає Генеральному плану міста. ТОВ "ОВЕРТІ", розмістивши на землях іншого призначення, що межують із територією громадської забудови, АЗС та автогазозаправний пункт, не дотрималося вимог земельного законодавства та умов договору оренди від 25.05.2015 щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. При цьому відбулася не зміна переліку об`єктів будівництва, визначених у пункті 5.1 цього договору оренди, а будівництво об`єкта, який не може бути віднесено до "інших будівель громадської забудови" з огляду на його належність до об`єктів, які законодавець у статті 71 ЗК України вважає за можливе розміщувати на землях автомобільного транспорту.

Суди дійшли висновку про те, що неврахування державних будівельних норм як управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради при наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07.07.2015 № 56/17-4031, так і ТОВ ОВЕРТІ при будівництві автозаправної станції та автомобільного газозаправного пункту є порушенням встановленого порядку реалізації містобудівної документації та вимог до будівництва таких об`єктів.

Також суди дійшли висновку, що Миколаївська міська рада, приймаючи рішення № 9/1 від 29.09.2016 Про розірвання договору оренди землі від 25 травня 2015 року № 10859 і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 07 липня 2015 року № 56/17-4031 діяла в межах своїх повноважень, визначених законом, з дотриманням встановленої процедури, обгрунтовано, добросовісно та пропорційно. Підставою прийняття такого рішення Миколаївською міською радою стало виявлення невідповідності намірів будівництва вимогам містобудівної документації, зокрема, земельна ділянка передавалась для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною, однак крім того, виявлено будівництво автозаправної станції та газозаправного пункту.

В силу приписів ч.1, 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, згідно з ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, які входили у предмет доказування у справах № 915/47/17, № 521/4789/17 та на коло учасників, суд доходить висновку, що встановлені судом обставини у межах вказаних справ мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про усунення перешкод в користуванні Миколаївською міської радою земельною ділянкою площею 2676 (кадастровий № 4810136300:05:005:0003) шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, в Заводському районі м. Миколаєва.

Позивач стверджує, що ТОВ ОВЕРТІ не є законним землекористувачем земельної ділянки площею 2676 кв.м. по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, на якій товариством незаконно збудований автозаправочний комплекс та автомобільний газозаправний пункт шляхом нецільового використання земельної ділянки, що становить підвищену екологічну та пожежну небезпеку для мешканців прилеглих багатоповерхових житлових будинків; вказане будівництво об`єктів нерухомості здійснено всупереч умовам договору та вимогам законодавства України, з порушенням державних будівельних норм, умов договору оренди землі шляхом нецільового використання земельної ділянки, вимог містобудівної документації м. Миколаєва; будівництво автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного заправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, у розумінні ст. 376 ЦК України, побудовано ТОВ ОВЕРТІ самочинно; належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів є зобов`язання ТОВ ОВЕРТІ усунути перешкоди в користування Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 2676 кв.м по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, у місті Миколаєві шляхом знесення зазначеного об`єкту.

Позивач зазначає, що відповідач порушив охоронну зони газових мереж на зазначеній земельній ділянці у зв`язку із тим, що газопровід середнього тиску та газовий колодязь опинились безпосередньо на території майданчика автозаправної станції, що свідчить про наявність об`єктивної небезпеки для життя, здоров`я та майна мешканців міста, які проживають поряд із автозаправною станцією та автомобільним газозаправним пунктом по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи. Автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу є об`єктами підвищеної екологічної небезпеки у відповідності до пункту 21 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 808, що свідчить про те, що розташування зазначених об`єктів біля житлових будинків та на території зони газових мереж може призвести до вкрай негативних наслідків для населення.

Також згідно листа АТ Миколаївгаз від 17.01.2020 № 54001.3-ЛВ-2415-0102, АТ Миколаївгаз на замовлення ТОВ ОВЕРТІ було видано технічні умови № 1431 від 04.12.2015 на реконструкцію зовнішніх мереж газопостачання з перенесенням з території проєктуємої автозаправочної станції газопроводу середнього тиску; у 2016 році розроблено робочий проект, який було узгоджено з ПАТ Миколаївгаз ; у 2016 році здійснено перенесення газопроводу середнього тиску з території проектуємої АЗС; будівельні роботи було виконано згідно даної проектної документації при дотримані усіх діючих норм; згодом фахівцями АТ Миколаївгаз було зафіксовано розширення території даної АЗС шляхом будівництва майданчика для автостоянки, у результаті чого газопровід середнього тиску та газовий колодязь опинились безпосередньо на території майданчика даної АЗС, що порушує вимоги гл.ІІІ р. 4 п.3 Кодексу газорозподільчих систем України, затвердженого Постановою НКРЕ за № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 за № 1379/27824; АТ Миколаївгаз було направлено лист від 09.01.2020 власнику даної АЗС щодо порушення охоронної зони газових мереж та необхідність власника отримати технічні умови для перенесення ділянки газопроводу та газового колодязя з території майданчика для автостоянки АЗС.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1290 від 23.12.2020 Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради , автосервісному комплексу з офісними приміщеннями автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочній та автомобільно- газозаправному пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи), надано нову адресу: вул. Генерала Карпенка, 53 Г.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 241690063, дата формування: 25.01.2021, автосервісний комплекс з офісними приміщеннями, автозаправна станція, магазин промислових товарів, закусочна та автомобільний газозаправний пункт, розташований за адресою: вул. Карпенка генерала, будинок 53 Г, на земельній ділянці: кадастровий номер: 4810136300:05:005:0003, реєстраційний номер: 648762148101, на праві приватної власності належить ТОВ ОВЕРТІ ; дата реєстрації права власності: 20.01.2021; підстава для державної реєстрації: сертифікат, серія та номер: ІУ - 165162700421, виданий 26.09.2016; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56267664 від 22.01.2021, Брагар Г.Й., Виконавчий комітет Первомайської міської ради, Миколаївської області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено, спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а її власником (розпорядником) згідно ст. ст. 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є Миколаївська міська рада, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2020 № 225407809.

Згідно з абзацом 15 статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

46. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 03.15 - землі громадської забудови, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Положеннями ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Це узгоджується з приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Кодексу).

За змістом пунктів 2.1, 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 спірна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель іншого призначення, а за цільовим призначенням "для будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, магазином промислових товарів та закусочною" - до категорії земель житлової та громадської забудови.

Дійсно, ЗК України не визначає умов використання земель іншого призначення та їх складу.

Однак з урахуванням змісту диспозитивних положень статті 19 ЗК України, землями іншого призначення є землі, не включені до інших категорій земель, передбачених пунктами "а-є" частини 1 цієї статті, проте входять до складу такої категорії земель як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт "ж" частини 1 цієї статті).

Водночас землі іншого призначення - це землі, відмінні від земель транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

З урахуванням наведеного та положень частини 5 статті 20 ЗК України зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлено. Виходячи із встановленого ЗК України принципу раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі у межах її цільового призначення має проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Умови використання землі, переданої в оренду ТОВ ОВЕРТІ , конкретизовані у договорі оренди від 25.05.2015 та можуть бути змінені лише шляхом внесення змін до цього договору.

Водночас наявне будівництво відповідачем на відведеній в оренду земельній ділянці об`єктів АЗС та автомобільного газозаправного пункту, що не супроводжувалася внесенням відповідних змін чи доповнень до пунктів 5.1, 5.2 договору оренди від 25.05.2015 шляхом розширення існуючого цільового призначення спірної земельної ділянки, фактично спричинило вихід орендаря не лише за межі її первісного цільового призначення, але й за межі режиму використання земель житлової та громадської забудови, що спростовує твердження відповідача про те, що під час будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту було змінено вид використання земельної ділянки у межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, що чинне законодавство дозволяє.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що ТОВ ОВЕРТІ як замовник будівництва повністю дотрималося встановленого законодавством порядку проєктування та будівництва автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, АЗС, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка (поблизу морехідної школи) в м. Миколаєві, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були чинними до завершення будівництва об`єкта, та на теперішній час усі отримані відповідачем дозвільні документи щодо будівництва об`єкта є чинними, не оскаржені та не скасовані у судовому порядку, оскільки постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 у справі № 521/4789/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ ОВЕРТІ до Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 4 рішення Миколаївської міськради від 29.09.2016 № 9/1, згідно з якими (пунктами) скасовано отримані Товариством містобудівні умови та обмеження забудови від 07.07.2015 № 56/17- 4031, що переконливо свідчить про порушення ТОВ ОВЕРТІ порядку забудови спірної земельної ділянки, передбаченого ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з пунктом 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, АЗС слід розміщувати у промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

У преамбулі Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360- 92**", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, встановлено, що ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Відповідно до пункту 7.55* цих Державних будівельних норм України АЗС за умови дотримання санітарно-гігієнічних, екологічних, протипожежних та інших нормативних вимог можуть проектуватися також як автозаправні комплекси з приміщеннями і окремими об`єктами сервісного обслуговування водіїв і транспортних засобів: для роздрібної торгівлі, швидкого харчування, технічного обслуговування, миття і змащування автомобілів. У населених пунктах АЗС, автозаправні комплекси слід розміщувати на земельних ділянках, планувально-відокремлених від кварталів житлової та громадської забудови, з урахуванням загальної потреби в залежності від рівня автомобілізації населеного пункту, інтенсивності руху та споживчого попиту. Вибір типу АЗС для конкретного місця розташування слід проводити в залежності від потужності та технологічних рішень, згідно з класифікацією, наведеною у таблиці 7.8*, а також з урахуванням містобудівних обмежень і вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з пунктом 5.32 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, відстань від АЗС з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.

Відповідно до пункту 7.61* Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360- 92**", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992 № 44, розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчої споруди АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж у відповідності з таблицею 7.9* та додатком 8.3* з урахуванням правил безпеки дорожнього руху.

Наведене свідчить про те, що розташування АЗС та автомобільного газозаправного пункту із недотриманням встановлених розривів та відстаней від багатоквартирного будинку є порушенням державних будівельних норм.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17.

Положеннями ч.1 ст. 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, як передбачено ч. 4 ст. 373 ЦК України. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без посереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню ним своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем -лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод не має правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України). За положеннями ч. 4 ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України.

За положеннями ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ч. ч. 4, 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України). Також на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (ч. 6 ст. 376 ЦК України).

За змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18.

Як встановлено, відповідачем ТОВ ОВЕРТІ збудований автозаправочний комплекс та автомобільний газозаправний пункт шляхом нецільового використання земельної ділянки, з порушенням умов договору оренди землі, будівельних норм, вимог містобудівної документації м. Миколаєва. Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, немає підстав для аналізу частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Проте, реєстрація прав власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 цієї статті.

Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Незаконне використання земельної ділянки комунальної власності та самочинне будівництво об`єктів нерухомості на ній, порушує інтереси територіальної громади м. Миколаєва щодо реалізації принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель, неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що завдає значної шкоди земельним ресурсам та перешкоджає законному розпоряднику вільно розпоряджатися землями,

За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання ТОВ ОВЕРТІ усунути перешкоди в користуванні Миколаївської міською радою земельною ділянкою площею 2676 кв.м по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, у місті Миколаєві шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочною та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, в Заводському районі м. Миколаєва, оскільки у відповідача відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об`єктів.

Заперечення відповідача щодо того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі сертифікату, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, останній вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення, не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначено вище реєстрація прав власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір у сумі 2102 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2 . Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ОВЕРТІ (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39, корп. Е; ЄДРПОУ 33896794) усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 2676 кв.м. (кадастровий № 4810136300:05:005:0003) шляхом знесення автосервісного комплексу з офісними приміщеннями, автозаправної станції, магазину промислових товарів, закусочної та автомобільного газозаправного пункту по вул. Генерала Карпенка, поблизу морехідної школи, в Заводському районі м. Миколаєва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОВЕРТІ (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39, корп. Е; ЄДРПОУ 33896794) на користь Миколаївської міської ради (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ЄДРПОУ 26565573) сплачений судовий збір у розмірі 2102 ( дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25 березня 2021року .

Суддя Н.О. Семенчук