Рішення

від 15.03.2021 по справі 916/3148/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3148/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» (вул. Катерининська, 26, м. Одеса, 65026)

до відповідача: Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (с. Армашівка, Ширяївський район, Одеська обл., 66850)

про стягнення 1757134,05 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Казарновський О.Л.;від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1757134,05 грн, з яких: 1710459,74 грн основного боргу та 46674,31 грн пені.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 01.06.2020 №01062/20-Р в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар.

11.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.54-58, т.1), згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що умовами договору не визначено момент, з якого у покупця настає обов`язок здійснити оплату за поставлений товар, жодних рахунків на оплату по договору відповідач не отримував, а тому відсутня можливість встановити дату, з якої наступає зобов`язання відповідача здійснити оплату за договором та дату початку нарахування штрафних санкцій. Крім цього, у відзиві відповідач вказав, що не погоджується з розміром судових витрат позивача в сумі 10000,00 грн, вважаючи такі витрати недоведеними та необґрунтовано завищеними.

28.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.64-88, т.1), в якій позивач, з врахуванням висловлених відповідачем заперечень, зазначив, що: обов`язок відповідача з оплати товару в силу вимог ст.655 ЦК України та положень п.4.1. договору виникає після прийняття товару; факт отримання товару відповідачем додатково підтверджується довідкою Державної аудиторської служби від 14.12.2020 №07-12/103-з; обставина отримання відповідачем рахунку на оплату разом з накладною підтверджується заявою свідка та протоколом обшуку, проведеного в межах кримінального провадження №42020000000001527.

03.03.2021 від відповідача надійшло клопотання (а.с.119-121, т.1), згідно з яким відповідач просив суд залучити до участі у цій справі орган управління відповідача - Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та Міністерство юстиції України, посилаючись на те, що 16.12.2020 Південним офісом Державної аудиторської служби України було складено акт №15-11/56 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.06.2016 по 30.11.2020 та яким встановлено, що укладений договір №01062/20-Р не відповідає загальним положенням ЦК України та містить ознаки удаваного правочину. У судовому засіданні 03.03.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання з проголошенням мотивів, з яких суд дійшов такого висновку, в порядку ч.10 ст.240 ГПК України.

Також, 03.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.122-128, т1), яке обґрунтовано необхідністю ознайомлення нового керівника відповідача з матеріалами справи, з метою підготовки правової позиції щодо правовідносин сторін. Крім цього, 03.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.129-130, т.1), яке обґрунтовано поганим самопочуттям керівника відповідача та неможливістю останнім взяти особисто участь у судовому засіданні, яке призначено на 03.03.2021. За результатом розгляду вказаних клопотань відповідача суд оголосив перерву у судовому засіданні при розгляду справи по суті до 15 березня 2021 о 17год.00хв.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача у судові засіданні при розгляді справи по суті не з`являвся, при цьому про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2020 судом було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Агро Гюбі+ подану заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 25.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3148/20; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання у справі призначено на "17" грудня 2020 о 16год.15хв.

17.12.2020 у судовому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14 січня 2021 о 16год.00хв.

У судовому засіданні 14.01.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27 січня 2021 об 11год.30хв.

27.01.2021 у судовому засіданні судом було протокольно закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 19 лютого 2021 о 14год.00хв.

У судовому засіданні 19.02.2021 судом було оголошено перерву у судовому засіданні при розгляді справи по суті до 03 березня 2021 о 17год.15хв.

03.03.2021 протокольною ухвалою судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 15 березня 2021 о 17год.00хв.

Під час розгляду справи про оголошені судом протокольні ухвали про відкладення/перерви в засіданнях суду представників сторін було повідомлено у разі їх явки в засідання під розписки, а неявки - шляхом направлення на їх адреси відповідних ухвал в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 15.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» (продавець) та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01062/20-Р (а.с.6-9, т.1).

Згідно з п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору в строки та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця добрива для сільськогосподарських рослин, надалі - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість. Номенклатура товару, його кількість та ціна визначаються в додатках (специфікаціях) до цього договору, які складають його невід`ємну частину. Право власності на товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару .

Пунктом 3.1. договору визначено, що кількість та ціна товару зазначаються у накладних на передачу товару (товарно-транспортних та видаткових), що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначені у додатку до договору та накладних на передачу товару (товарно-транспортних та видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у видаткових накладних на передачу товару.

Згідно з п.4.1. договору моментом фактичного відвантаження товару є дата, вказана у накладній на передачу товару (видатковій).

Відповідно до п.4.2. договору оплата вартості товару проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі, якщо міжбанківський курс гривні до іноземної валюти (долар США) збільшиться в порівнянні до міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що діяв на дату підписання договору, виконавець має право вимагати від замовника сплати перерахованої суми вартості у гривні по договору. Перерахована сума вартості товару у гривні встановлюється як: (А1-А0) х СП = ПСП, де: А1 - міжбанківський курс долара США на момент здійснення платежу/на момент висування вимоги про здійснення платежу/на дату подачі або надсилання позовної заяви до суду ; А0 - міжбанківський курс долара США, що був встановлений на дату підписання договору ; СП - сума вартості товару (платежу у гривні), визначена у відповідних накладних на передачу товару (видаткових); ПСП - перерахована сума вартості товару (платежу у гривні) по договору. Міжбанківський курс підтверджується інформаційними даними одного з банків за вибором виконавця, в яких відкрито його рахунки.

За змістом п.5.1. договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, супровідних документів та підписання видаткових накладних на товар .

Згідно з п.5.4. договору прийом товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент передачі товару продавцем. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару та, у випадку їхнього виявлення, негайно, до закінчення прийому товару заявити про виявлені недоліки продавцю. За відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. Товар поверненню не підлягає.

Відповідно до п/п 6.2.2. п.6.2. договору покупець несе відповідальність за порушення умов та термінів оплати товару, зокрема, якщо має місце порушення покупцем строків оплати за фактично поставлений продавцем товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період такого прострочення, розраховану від вартості несплаченого у строк товару за кожен день прострочення - з моменту отримання такого товару .

Згідно з п.9.1. договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020, а в частині невиконаних сторонами зобов`язань - до моменту їх виконання у повному обсязі.

Специфікацією від 01.06.2020 №1 до договору купівлі-продажу від 01.06.2020 №01062/20-Р сторони погодили здійснення поставки товару - карбаміду на загальну суму 1341537,05 грн з ПДВ (а.с.10, т.1).

За видатковою накладною від 11.06.2020 №92 позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору товар на суму 1117947,54 грн (а.с.12, т.1). Для здійснення оплати вартості поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату від 11.06.2020 №96 (а.с.11, т.1).

Відповідач кошти за отриманий від позивача товар не сплатив, а тому станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1117947,54 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та належним чином не спростовано відповідачем.

Звертаюсь до господарського суду з позовом до відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення основний борг в сумі 1710459,74 грн та пеню в сумі 46674,31 грн. Основний борг позивач розрахував виходячи з умов п.4.2. договору, надавши суду: 1) довідку АБ Південний , в якій міститься інформація про встановлений НБУ офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США), який станом на 28.09.2020 становив 28,2673 грн; 2) довідку АБ Південний , в якій міститься інформація про встановлений НБУ офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США), який складав: станом на 01.06.2020 - 26,8685 грн; станом на 15.10.2020 - 28,3164 грн (а.с.13, 118, т.1). Розрахунок суми пені позивачем здійснено на суму боргу, виходячи з вартості поставленого товару за видатковою накладною від 11.06.2020 №92 в розмірі 1117947,54 грн, період розрахунку: з 11.06.2020 по 15.10.2020 (а.с.14, т.1).

Між цим, додатково на підтвердження обставини отримання відповідачем товару за договором на суму 1117947,54 грн позивач надав суду:

1. Довідку Південного офісу держаудитслужби Державної аудиторської служби України від 14.12.2020 №07-12/103-з про результати зустрічної звірки в Товаристві з обмеженою відповідальністю Агро Гюбі+ з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунку для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку, що здійснювались з Державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111) за період з 01.06.2016 по 30.11.2020 (а.с.67-81, т.1). У вказаній довідці, зокрема, містяться відомості щодо спірної у цій справі поставки та зазначено, що: звіркою встановлено, що про надходження мінеральних добрив (карбамід) та їх передача до відповідача свідчать регістри бухгалтерського обліку товариства, оборотно-сальдова відомість по рахунку 2083 Добрива , придбання мінеральних добрив (карбамід) позивачем здійснювалось у ТОВ Фрея Трейд ; всі вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) та видаткові накладні на передачу товарно-матеріальних цінностей відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 Розрахунки з покупцями та замовниками ; згідно даних бухгалтерського обліку позивача за 2020 рік відповідачем оплата по вказаним договорам не проводилась; станом на 01.01.2020 у бухгалтерському обліку ТОВ Агро Гюбі + по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями рахувалась заборгованість Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111) у загальній сумі 142447,73 грн; за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року позивачем надано послуг та реалізовано товарів на загальну суму 16691830,01 грн; станом на 30.11.2020 у бухгалтерському обліку ТОВ Агро Гюбі+ по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями рахується заборгованість Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України(№111) у загальній сумі 16834277,74 грн.

2. Нотаріально посвідчену заяву свідка - Потучек-Запольського Євгена Миколайовича (а.с.82, т.1), в якій викладені пояснення у зв`язку з розглядом Господарським судом Одеської області справи №916/3148/20 та згідно яких останній підтвердив, що: позивач за видатковою накладною від 11.06.2020 №92 здійснив поставку відповідачу товару на суму 1117947,54 грн; прийняття товару ОСОБА_1 здійснив особисто та особисто проставив свій підпис у накладній та відбиток печатки відповідача, а в подальшому прийнятий товар було оприбутковано на склад відповідача та використано в сільськогосподарському виробництві; рахунок на оплату за поставлений товар позивач надав відповідачу одночасно з накладною на поставку товару; дати, вказані в накладній та рахунку відповідають дійсності; свідок пояснив, що повідомлені ним обставини йому відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків директора Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111) в період з 17.01.2020 по 21.09.2020.

3. Протокол обшуку від 11.09.2020, який здійснювався у приміщеннях, що використовуються відповідачем та згідно з яким прокурором було вилучено, зокрема, оригінал договору від 01.06.2020 №01062/20-Р та оригінал рахунку на оплату від ТОВ Агро Гюбі+ №96.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, що виникли у спірних відносинах, матеріали справи не містять.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу від 01.06.2020 №01062/20-Р, а саме за поставлений позивачем товар по видатковій накладній від 11.06.2020 №92 на суму 1117947,54 грн.

Як зазначалось судом, в позовній заяві основний борг позивач розрахував виходячи з умов п.4.2. договору та за результатом здійсненого позивачем розрахунку вартість товару поставленого по вищевказаній накладній становить 1710459,74 грн.

Водночас, при визначені суми основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем перерахунок не підтверджений належним доказами, оскільки: договором передбачено можливість зміни ціни товару у випадку збільшення міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти, який має підтверджуватись інформаційними даними одного з банків за вибором позивача, натомість, долучені позивачем до матеріалів справи довідки банку (а.с.13, 118, т.1) містять інформацію про встановлений Національним банком України офіційний курс гривні до іноземної валюти; договором передбачено, що при здійснені перерахунку вартості товару приймається міжбанківський курс, встановлений на дату підписання договору (01.06.2020) та на, зокрема, дату подачі або надсилання позовної заяви до суду, що в цій справі мало місце - 03.11.2020, разом з цим, інформацію з банку позивачем подано щодо встановленого курсу валют станом на 01.06.2020, 28.09.2020, та 15.10.2020. При цьому суд відзначає, що під час розгляду справи позивачем не заявлялось суду клопотання про дослідження доказів за їх місцезнаходженням, зокрема, відкритих джерел, які містять загальнодоступну інформацію щодо міжбанківського курсу гривні до іноземних валют станом на відповідні дати.

За вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині основного боргу слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором відповідно до погодженої сторонами у видатковій накладній вартості товару, а саме в розмірі 1710459,74 грн.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача щодо відсутності підстав для стягнення боргу у зв`язку з відсутністю у договорі погодженого строку сплати вартості товару, оскільки обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, прямо визначений положеннями ч.1 ст. 692 ЦК України.

Між цим суд вважає необхідним зауважити, що стаття 204 ЦК України закріплює презумцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, порядок та початок періоду нарахування якої сторонами на власний розсуд визначено у п/п 6.2.2. п.6.2. договору - з моменту отримання товару. Водночас, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку суми пені (а.с.14, т.1), суд встановив його часткову невірність, яка обумовлена неврахуванням позивачем положень ст.253 ЦК України, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені в межах періоду з 12.06.2020 по 15.10.2020 на суму боргу 1117947,54 грн, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою пені, які підлягає стягненню з відповідача є 46184,06 грн.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1117947,54 грн та пеню в сумі 46184,06 грн грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 17461,97 грн судового збору.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку , суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04).

Так, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач на виконання вимог ст.162 ГПК України повідомив суду, що ним очікується понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.103-104, т.1), 01.10.2020 між адвокатом Казарновським О.Л. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Гюбі+ (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №20, згідно з п.1.1. якого адвокат зобов`язався надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язаний, зокрема, оплачувати роботу адвоката в узгодженому розмірі.

Уклавши додаток до вищевказаного договору (а.с.105, т.1) сторонами погоджено, що розмір адвокатської винагороди за виконання доручень, передбачених договором про надання правової допомоги від 01.10.2020 №20, становить 1000,00 грн в годину. При визначені погодинної оплати кількість часу, витраченого адвокатом на виконання доручення, визначається на підставі розрахунку витраченого часу, який підписується адвокатом та клієнтом.

Згідно з розрахунком часу, витраченого на виконання доручення ТОВ Агро-Гюбі+ на підставі договору від 01.10.2020 у справі №916/3148/20, який підписаний між позивачем та адвокатом (а.с.106-107, т.1), останніми погоджено виконання адвокатом наступних робіт:

1) вивчення договору від 01.06.2020 №01062/20-Р, накладної та рахунку - 2 години роботи адвоката, вартістю 2000,00 грн;

2) вивчення релевантного законодавства та судової практики - 3 години роботи адвоката, вартістю 3000,00 грн;

3) складення позовної заяви про стягнення коштів на підставі договору від 01.06.2020 №01062/20-Р - 4 години роботи адвоката, вартістю 4000,00 грн;

4) складання розрахунку суми позову на підставі договору від 01.06.2020 №01062/20-Р - 1 година роботи адвоката, вартістю 1000,00 грн;

5) складення заяви про забезпечення позову - 2 години роботи адвоката, вартістю 2000,00 грн;

6) підготовка пакету документів для направлення відповідачу та пакету документів для подачі до суду - 2 години роботи адвоката, вартістю 2000,00 грн;

7) вивчення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху - 1 година роботи адвоката, вартістю 1000,00 грн;

8) складення уточненої позовної заяви - 2 години роботи адвоката, вартістю 2000,00 грн;

9) підготовка пакету документів для направлення відповідачу уточненої позовної заяви та пакету документів для подачі до суду уточненої позовної заяви - 2 години роботи адвоката, вартістю 2000,00 грн;

10) участь у підготовчому засіданні 17.12.2020 - 1 година роботи адвоката, вартістю 1000,00 грн;

11) участь у підготовчому засіданні 14.01.2021 - 1 година роботи адвоката, вартістю 1000,00 грн;

12) участь у судовому засіданні 19.02.2021 - 1 година роботи адвоката, вартістю 1000,00 грн.

Всього згідно розрахунку адвокатом витрачено 22 години, вартість робіт становить 20000,00 грн.

Так, проаналізувавши зміст опису наданих адвокатом послуг, суд, врахувавши при цьому заперечення відповідача, дійшов висновку, що визначений адвокатом загальний час на дослідження матеріалів, підготовку позову та інших заяв є завищеним та не є співмірним з часом, необхідним для адвоката, який є фахівцем у галузі права. При цьому суд зауважує, що при зверненні з позовом до господарського суду позивач зазначив, що очікує понести витрати на адвоката в сумі приблизно 10000,00 грн, тобто прогнозував, що адвокатом буде всього витрачено 10 годин робочого часу при розгляді цієї справи, натомість, остаточний розрахунок робіт адвоката є таким, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, оскільки є більшими в два рази. При цьому цей розрахунок надавався при формуванні позивачем вже уточненої позовної заяви (п.п. 1-9 розрахунку часу, а.с.106-107, т. 1). Крім цього, в п.2 розрахунку витраченого адвокатом часу зазначено, що адвокатом було витрачено 3 години на вивчення релевантного законодавства та судової практики, між цим жодного посилання на висновки судів у подібних до спірних в цій справі правовідносин позивачем здійснено не було. За викладених обставин суд вважає, що позивачем доведено виконання робіт з правничої допомоги п.п.1-9 розрахунку - 10 годин, п.10-12 розрахунку - 3 години (участь у судових засіданнях).

З врахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу, розраховані виходячи з 13000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 8612,72 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» (с. Армашівка, Ширяївський район, Одеська обл., 66850, код ЄДРПОУ 08680612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Гюбі+» (вул. Катерининська, 26, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38443006) заборгованість в сумі 1117947 /один мільйон сто сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім/грн 54 коп, пеню в сумі 46184 /сорок шість тисяч сто вісімдесят чотири/грн 06 коп, судовий збір в сумі 17461 /сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну/грн 97 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8612 /вісім тисяч шістсот дванадцять/грн 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 25 березня 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля