Рішення

від 25.03.2021 по справі 920/1168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2021 Справа № 920/1168/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1168/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Урожайне (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Ковпака, 9, ідентифікаційний код 31264529),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Привокзальна, 9, ідентифікаційний код 38601897),

про стягнення 767 900,53 грн,

за участі представників учасників справи:

позивача - адвокат Лішунов Є.О. згідно посвідчення від 22.10.2019 № 3088, засновник Селянського (фермерського) господарства Урожайне Коваленко Л.В.,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.08.2020 № 07/08-2020 у сумі 1 092 330,65 грн, пеню в сумі 25 069,88 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 16 761,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу від 07.08.2020 № 07/08-2020 щодо оплати отриманого товару, а тому наявні підстави для нарахування пені у відповідному розмірі.

Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 30.11.2020 у справі № 920/1168/20 зазначену позовну заяву було залишено без руху на підставі частин першої, десятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом дев`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду доказів надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача разом з доданими до неї документами, а саме: опису вкладення ф. 107 із зазначенням додатків що надсилаються.

10.12.2020 до суду від позивача надійшов лист від 07.12.2020 б/н (вх. № 10964/20 від 10.12.2020), відповідно до якої позивачем надано на усунення недоліків позовної заяви докази надсилання копії позовної заяви разом із доданими до неї документами цінним листом з описом вкладення.

Ухвалою від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/1168/20 та призначено підготовче засідання на 28.01.2021, 11:00.

У підготовчому засіданні 28.01.2021 судом оголошено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, відповідно до якої судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосити перерву у підготовчому засіданні до 25.02.2021, 12:00.

23.02.2021 від представника позивача до суду надійшов лист від 22.02.2021 б/н (вх. 1899/21 від 23.02.2021), в якому представник останнього зазначив, що станом на 26.11.2021 відповідачем сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 349 500,00 грн, що підтверджується виписками банку за період з 26.11.2020 по 26.11.2020.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі № 920/1168/20 постановлено, провадження у справі № 920/1168/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 349 500,00 грн - закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 742 830,65 грн основного боргу, 25 069,88 грн пені розгляд справи № 920/1168/20 продовжити; закрити підготовче провадження у справі № 920/1168/20; призначити справу № 920/1168/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 25.03.2021, 11:00.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі № 920/1168/20 постановлено виправити описку, допущену при виготовленні текстів ухвал у перших абзацах описових частин ухвал Господарського суду Сумської області від 30.11.2020, від 14.12.2020 та від 25.02.2021 у справі № 920/1168/20, виклавши перші абзаци описових зазначених ухвал суду у справі № 920/1168/20 в наступній редакції: 24.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.08.2020 № 07/08-2020 у сумі 1 092 330,65 грн, пеню в сумі 25 069,88 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 16 761,00 грн. ; виправити описку, допущену при виготовленні тексту ухвали у пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі № 920/1168/20, виклавши пункт 1 резолютивної частини ухвали від 25.02.2021 у справі № 920/1168/20 в наступній редакції: Провадження у справі № 920/1168/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 349 500,00 грн - закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 742 830,65 грн основного боргу, 25 069,88 грн пені розгляд справи № 920/1168/20 - продовжити. .

В судовому засіданні по суті 25.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником позивача надано суду в судовому засіданні по суті оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Судом досліджено надані представником позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Також позивачем 25.03.2021 до суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок від 25.03.2021 б/н (вх. № 3095/21 від 25.03.2021) суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, відповідно до якого очікуваний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 21 880,00 грн.

Представник відповідача в судовому засідання по суті не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю Перша Українська повідомлене судом належним чином 05.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

25.03.2021 від відповідача до суду надійшла письмова заява від 25.03.2021 б/н (вх. № 3061/21) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з призначенням керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська (42000, Сумська область, м. Суми, вул. Привокзальна, 9, ідентифікаційний код 38601897) Чесака Ю.А. та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Судом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом від 25.03.2021 за кодом 334441818659 станом на 25.03.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою з`ясування відомостей про керівника відповідача, а також відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо. Відповідно до Витягу з ЄДР керівником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська (42000, Сумська область, м. Суми, вул. Привокзальна, 9, ідентифікаційний код 38601897) є ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 25.03.2021 судом оголошено протокольну ухвалу, яку відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, відповідно до якої судом постановлено відмовити в задоволенні заяви відповідача від 25.03.2021 б/н (вх. № 3061/21) про відкладення розгляду справи за необґрунтованістю, враховуючи, що відповідно до доданого ним до заяви рішення засновника від 04.03.2021 та згідно даних вищезазначеного Витягу з ЄДР зміну даних про керівника товариства здійснено 12.03.2021. Таким чином, до судового засідання 25.03.2021 ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та викласти власну позицію. Інших обставин на підтвердження необхідності відкладення розгляду справи даною особою не зазначено, відповідні докази суду не надані.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 17.03.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Між сторонами 07.08.2020 укладено договір купівлі-продажу № 07/08-2020 (надалі - договір), зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу та сторонами не спростовується (а.с. 9-19), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію рослинництва (товар), вказаний у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити оплату.

Згідно з пунктом 2.1 договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях до договору.

У відповідності до пункту 4.1 договору оплата товару здійснюється у безготівковій формі на умовах, що визначені у специфікації до договору.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов`язань за договором.

07.08.2020 сторонами підписано специфікацію № 1 на поставку товару (пшениці 3 клас/1001 у кількості 942,000 т+/- 10 %) по ціні 5800,00 т/грн на загальну сумі з ПДВ 5 463 600,00 грн.

Відповідно до пункту 4 специфікації № 1 від 07.08.2020 поставка товару здійснюється на умовах передачі права власності на товар - переписка на елеваторі.

Пунктом 6 специфікації № 1 від 07.08.2020 визначено, що відповідач здійснює оплату 80 % вартості товару на розрахунковий рахунок позивача після оформлення трьохстороннього акту приймання-передачі товару та складської квитанції на місці зберігання/елеваторі, протягом двох банківських днів.

За умовами пункту 7 цієї специфікації остаточні розрахунки відповідача з позивачем здійснюються після отримання відповідачем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Позивач на виконання умов договору згідно акт приймання-передачі зерна при переоформленні від 10.08.2020 № 11 та акту-розрахунку від 10.08.2020 № 142 здійснив поставку товару відповідачу (пшениця 3 класу 2020 року) у кількості 941665 кг, з урахуванням змін у вазі за рахунок зміни якісних показників, відповідно до рахунку-фактури від 10.08.2020 № 16 на суму з ПДВ (по ціні 4833,33 т/грн) 5 461 653,23 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікації № 1 від 07.08.2020, рахунку-фактури від 10.08.2020 № 16, акту-розрахунку від 10.08.2020 № 142 та акту приймання-передачі зерна при переоформленні від 10.08.2020 № 11 (а.с. 14-16, 19-20).

10.08.2020 у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 позивачем складено податкову накладну, яка прийнята до реєстрації органом ДСП відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної (а.с. 23-24) 31.08.2020 та зареєстрована рішенням про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.09.2020 за № 1909217/31264529 (а.с. 25).

Згідно умов договору та пункту 7 специфікації № 1 від 07.08.2020 останнім днем для здійснення остаточного розрахунку відповідачем за отриманий товар є 09.09.2020, тобто після отриманої відповідачем зареєстрованої згідно з вимогами Податкового кодексу України належним чином оформленої податкової накладної.

Факт реєстрації у встановленому законодавством порядку податкової накладної на товар відповідач отримав у вигляді електронного документу через базу даних Єдиного реєстру податкових накладних та не позбавлений можливості, як контрагент позивача, ознайомитися та користуватися її змістом через власний електронний кабінет на сайті Державної податкової служби.

Датою прийняття рішення від 08.09.2020 № 1909217/31264529 про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних було датою збільшення реєстраційного ліміту відповідача на суму, вказаній у податковій накладній від 10.08.2020 і таким чином, відповідач з цього часу у повній мірі скористався правами на податковий кредит на зазначену у податковій накладній суму.

З метою врегулювання спору між сторонами позивачем 06.10.2020 направлено відповідачеві претензію з вимогою сплатити заборгованість та розрахунком передбачених договором штрафних санкцій.

Відповідно до відповіді на претензію від 20.10.2020 № 20/10-2020, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, підтвердивши, що перепис на елеваторі товару відбувся в терміни узгоджені договором, а кількісні та якісні характеристики товару відповідали умовам специфікації, та зазначив, що ним будуть вжиті всі необхідні заходи з метою бюджетного відшкодування сплачених сум податку на додану вартість та зобов`язується здійснити остаточні розрахунки за придбаний товар після отримання бюджетного відшкодування від ГУ ДПС у м. Сумах, а також по мірі надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача від інших господарських операцій.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду даної справи відповідачем сплачено вартість поставленого товару частково, і станом на 25.02.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу складає 742 830,65 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, зміст договору є і мови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар (надані послуги) на суму 742 830,65 грн повністю підтверджується матеріалами справи. Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 655 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 1 495 220,16 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 742 830,65 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 069,88 грн пені, нарахованої за загальний період з 09.09.2020 по 17.11.2020 суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.4 договору за несвоєчасну оплату за даним договором , порядку відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє відповідача від сплати основної суми заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором купівлі-продажу, права позивача щодо нарахування пені передбачені сторонами у договорі, пеня розрахована позивачем арифметично вірно, з урахуванням положень пункту 5.5 договору що до умов та строків оплати вартості поставленого товару, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 25 069,88 грн, нарахованої за загальний період з 09.09.2020 по 17.11.2020 є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 11 518,51 грн (відповідно до розміру задоволених вимог) покладається на відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача 21 880,00 грн витрат на правничу допомогу.

25.03.2021 позивачем подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок від 25.03.2021 б/н (вх. № 3095/21 від 25.03.2021) суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, відповідно до якого очікуваний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 21 880,00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні по суті справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судового засідання в порядку пункту 5 частини шостої статті 238 ГПК України для визначення розміру витрат на правову допомогу, а також про встановлення строку для подання стороною доказів щодо розміру відповідних витрат після ухвалення рішення в справі. Дане клопотання відповідає вимогам чинного господарського процесуального законодавства, є встановленим правом сторони, а тому підлягає задоволенню й вирішенню в окремому судовому засіданні після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Привокзальна, 9, ідентифікаційний код 38601897) на користь Селянського (фермерського) господарства Урожайне (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Ковпака, 9, ідентифікаційний код 31264529) заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.08.2020 № 07/08-2020 в сумі 742 830,65 грн (сімсот сорок дві тисячі вісімсот тридцять гривень 65 коп.), пеню в сумі 25 069,88 грн (двадцять п`ять тисяч шістдесят дев`ять гривень 88 коп.) та відшкодування судового збору в сумі 11 518,51 грн (одинадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 51 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 13.04.2021, 16:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Тараса, буд. 18/1, перший поверх, зал судового засідання № 2.

5. Позивачу - Селянському (фермерському) господарству Урожайне (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Ковпака, 9, ідентифікаційний код 31264529) подати докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 березня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа