Ухвала

від 22.03.2021 по справі 910/18117/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18117/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Нечай О.В.)

від 23.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Яковлєв М.Л., судді: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.)

від 04.02.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскарт"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №910/18117/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами доводи про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов спірного договору поруки, позивач позбавлений отримання прибутку від реалізації активів або набуття права власності на них, що було метою при укладанні кредитного договору та договорів поруки, а також не довів наявності умов, які є обов`язковими для визнання договору недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України. Також суди визнали необґрунтованими твердження позивача, що його було введено в оману щодо можливості одержання прибутку шляхом укладення договору поруки №4Б12132И/П від 08.11.2016. Укладення кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування своєї поточної діяльності, а укладення договорів поруки - у зв`язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

23.02.2021 ТОВ "Лекс Грант" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/18117/19, в якій він просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ретельно вивчивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою, на якій подається касаційна скарга, є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину 1 статті 2, частину 1 статті 46, пункт 18 частини 2 статті 182, частину 2 статті 232, статтю 236, частину 4 статті 238, частину 4 статті 269, частину 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, без врахування висновків щодо застосування процесуальних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/3570/18 та від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19.

Зокрема, доводи касаційної скарги щодо цієї підстави касаційного оскарження зводяться до того, що місцевим та апеляційним господарськими судами було необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також, що суд апеляційної інстанції, проявляючи упередженість, проігнорував його клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Так, у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 910/18125/19 за результатами перевірки судових рішень за касаційною скаргою, яка є аналогічною до скарги у справі, що переглядається, надано аналіз судових рішень у справах № 910/3570/18, № 910/18007/19 та їх правові висновки щодо застосування норм процесуального права , які, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Верховний Суд у справі № 910/18125/19 зазначив, що предметом розгляду у справі № 910/3570/18 був позов ТОВ "Лайк-Сіті" до ПАТ КБ "Приватбанк" про зобов`язання надати належним чином завірені копії кредитних договорів № 4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014, укладених між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Оптімус Ойл", та інші документи, які засвідчують обов`язок боржника щодо повернення кредиту, а також документи, якими забезпечувались вказані договори.

Тобто, Суд дійшов висновку, що обставини у справі № 910/18125/19 та № 910/3570/18 є неподібними, оскільки відрізняються змістом, характером та обраним способом захисту порушеного права позивача, а також їх правового регулювання.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що правовідносини у справі № 910/18125/19 та у справі, яка переглядається є подібними, як за суб`єктним складом так і за об`єктним, оскільки предмет, підстави позову, сторони, правовідносини і навіть фактичні обставини справи є подібними.

У справі 910/18007/19 за позовом ТОВ "Бізнес Пром Інновація" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № 4М14109Д/П від 20.10.2016, суд касаційної інстанції скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення у справі 910/18007/19 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що позивач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів - належним чином посвідченої копії рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, яке, на думку позивача, має суттєве значення для вирішення справи, оскільки містить відомості про її обставини і яке позивач не міг отримати самостійно, оскільки воно містить банківську таємницю (стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Однак, у рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання. Про наведене позивачем зазначалося і в апеляційній скарзі зі справи, проте апеляційним господарським судом зазначене клопотання також не розглянуто по суті.

За висновком Верховного Суду у справі № 910/18007/19, необґрунтоване залишення без будь-якого належного процесуального реагування конкретного і доречного клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об`єктивних причин не міг одержати самостійно (по суті, ігнорування такого клопотання судом), свідчить про порушення останнім наведених положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Підставою для скасування Верховним Судом прийнятих у справі № 910/18007/19 рішень судів попередніх інстанцій було порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у справі № 910/18125/19 дійшов висновку, що обставини при розгляді клопотання про витребування доказів у цій справі та у справі № 910/18007/19 є неподібними, оскільки у справі № 910/18125/19 судом було розглянуто клопотання та надано належне обґрунтування.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції розглянув доводи позивача щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів та зазначив, що суд правомірно та з дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів у відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких можливо встановити обставини, що входять в предмет доказування у цій справі, а також те, що кредитний договір та договір поруки не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення, а тому документи, на витребуванні яких наполягав позивач, жодним чином не вплинули б на результат вирішення справи.

Також, апеляційний господарський суд розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції врахував, що доводи позивача були ґрунтовно викладені в поданій ним апеляційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

Водночас, колегія суддів зазначила, що клопотань про участь у судовому засіданні, що призначене на 04.02.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від учасників справи до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

З огляду на посилання у клопотанні про відкладення судового засідання на світову пандемію, викликану коронавірусом СOVID-19 суд керувався висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 05.05.2020 у справі № 910/3880/19, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів та не є безумовною підставою для задоволення такого клопотання.

Таким чином, на відміну від справи № 910/18007/19, у справі, яка переглядається, судами була надана оцінка клопотанням позивача про витребування доказів і про відкладення розгляду справи та судові рішення прийняті відповідно до норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначених у касаційній скарзі норм права щодо застосування частини 1 статті 2, частини 1 статті 46, пункту 18 частини 2 статті 182, частини 2 статті 232, статті 236, частини 4 статті 238, частини 4 статті 269, частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 910/18117/19 відповідно до цих висновків, підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні, тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/18117/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/18117/19 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко