Рішення

від 11.03.2021 по справі 520/16943/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2021 року № 520/16943/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Севастьяненко К.О.

за участю:

секретаря судового засідання - Дяченко Ю.В.,

представника позивача -Мякоти О.Ю.,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРСВІТ" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області від 30.09.2020 року, за №ХК24600/2037/НД/АВ/П, винесений відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРСВІТ";

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРСВІТ" в розмірі 200000,00 гривень за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 27.10.2020 року, за №ХК24600/2037/НД/АВ/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що припис та постанова Головного управління Держпраці у Харківській області прийняті необґрунтовано, відтак підлягають скасуванню.

Ухвалою від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Ухвалою від 01.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив суд відмовити з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Харківській області від 16.09.2020 №1466 визначено здійснити інспекційне відвідування ТОВ ЕНЕРСВІТ (а.с.117-118).

На підставі наказу оформлено направлення від 16.09.2020 №02.04-03/2266 та вимогу про надання /поновлення документів(а.с.119-120).

Вказані документи направлені на адресу позивача 17.09.2020, що підтверджено описом вкладення у цінний лист та квитанцією.

Фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області здійснено інспекційне відвідування ТОВ ЕНЕРСВІТ .

За результатами інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, складено акт за №ХК24600/2037/НД/АВ від 30.09.2020 року.

Також відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень за №ХК24600/2037/НД/АВ/П.

Припис та акт направлені на адресу позивача 01.10.2020(а.с.125).

Постановою за №ХК24600/2037/НД/АВ/ТД-ФС на ТОВ ЕНЕРСВІТ накладено штраф у розмірі 200000,0 грн.

Не погодившись з вказаними приписом та постановою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначені в ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон №877-V).

Частиною 2 ст. 6 зазначеного Закону визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Приписами статті 2 Закон №877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 року №823 (далі - Порядок №823).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823, в редакції, чинній на момент призначення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Положеннями Порядку №823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку №823.

Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Судом встановлено, уповноваженою посадовою особою відповідача прийнято наказ №1466 на підставі Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом У країни від 08.09.2004 № 1986- IV, частин 4, 5 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.07.2007 року №877, постанови КМУ Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці від 11.02.2015 №96, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженої постановою КМУ від 21.08.2019 №823 (зі змінами), наказу Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за №1500/31368, Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84.

Таким чином, наказ від 16.09.2020 про проведення інспекційного відвідування ТОВ ЕНЕРСВІТ не містить жодних підстав для перевірки визначених, пунктом 5 Порядку №823.

ГУ Держпраці в Харківській області пов`язує видання наказу від 14.09.2020 №1443 з отриманням окремого доручення голови Державної служби України з питань праці №Д-189/1/4.4.1-20 від 09.06.2020, окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці №Д-211/1/3.1-20 від 26.06.2020, окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 11.08.2020 №Д-302/1/3.3-20.

Вказаними дорученнями активізовано інформаційно-роз`яснювальну роботу серед суб`єктів господарювання області щодо запобігання використання незадекларованої праці суб`єктами господарювання всіх форм власності у відповідних сферах.

В пункті 1 Окремого Доручення від 09.06.2020 року зазначено - з 09.06.2020 року забезпечити проведення, у тому числі шляхом безпосередніх візитів, інспекторами праці інформаційної та роз`яснювальної роботи про неприпустимість допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин та щодо найбільш ефективних способів дотримання законодавства про охорону праці.

Посилання відповідача на те, що наказ прийнято на підставі п.3 п.5 Порядку №823, а саме на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів проведення на TOB ЕНЕРСВІТ жодних робіт, в тому числі інформаційно - роз`яснювальної роботи, що підтверджується також інформацією з Інспекційного Порталу https://inspections.gov.ua, згідно якої відсутні результати за пошуком за 2020 рік щодо інформаційних відвідувань та превентивних заходів ТОВ ЕНЕРСВІТ .

Такі доручення не містять вимог до відповідача про ініціювання будь-яких перевірок та/або інспекційних відвідувань.

Інших та/або додаткових підстав для проведення перевірки, визначених пунктом 5 Порядку №823 та ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідачем не наведено.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Відповідно до п. 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

На підставі вказаного наказу видано направлення від 16.09.2020 на проведення інспекційного відвідування у відношенні ТОВ ЕНЕРСВІТ .

Інспекторами праці інспекційне відвідування проведене за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Джерелянська, 19.

При цьому, місцезнаходження юридичної особи позивача, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є узвіз Куликівський, буд. 7, м. Харків, 61002.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону №877-V суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

З огляду на вказане, суб`єкт господарювання був позбавлений можливості скористатись правом недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, оскільки такі особи взагалі були відсутні за адресою здійснення інспекційного відвідування.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача, інспекторам праці під час іншого інспекційного відвідування стало відомо про проведення певних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , відтак було вирішено встановити наявність документів щодо укладення трудових відносин, відповідно до законодавства.

Під час проведення інспекційного відвідування інспекторами праці не було пред`явлено направлення об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

З матеріалів справи встановлено, що направлення направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку лише о 16:27 17.09.2020 (а.с.121).

Слід зазначити, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, від 28 січня 2020 року по справі №818/998/17, яка також враховується судом при винесенні даного рішення відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України.

Щодо суті встановлених інспекційним відвідуванням порушень законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно змісту акту інспекційного відвідування, під час виходу 17.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , інспекторами праці при виконанні робіт були опитані:

гр. ОСОБА_1 , який виконував підготовчі роботи для встановлення трансформатору, а саме викопував траншею, та надав особисті усні пояснення на засіб відеофіксації, що працює на ТОВ ЕНЕРСВІТ за договором цивільно-правового характеру два дні. Режим роботи з 08:00 по 17:00 з перервою на обід і заробітну плату не отримував (договір до перевірки не наданий);

гр. ОСОБА_2 , який виконував підготовчі роботи для встановлення трансформатору, а саме викопував траншеї надав особисті усні пояснення на засіб відеофіксації, що працює у ТОВ ЕНЕРСВІТ за договором цивільно-правового характеру два дні, режим роботи з 08:00 по 17:00, з перервою на обід, заробітну плату отримував (договір до перевірки не наданий);

гр. ОСОБА_3 , який надав особисті усні пояснення на засіб відеофіксації, що перший день знаходиться стажуванні у ТОВ ЕНЕРСВІТ , режим роботи з 08:00 по 17:00 з перервою на обід, заробітну плату не отримував;

гр. ОСОБА_4 , який контролював виконання підготовчих робіт для встановлення трансформатору та надав особисті усні пояснення на засіб відеофіксації, що працює у ТОВ ЕНЕРСВІТ на посаді електро-монтажника, режим роботи з 08:00 17:00, вихідні субота-неділя.

Таким чином, інспектори праці дійшли до висновку про порушення ТОВ ЕНЕРСВІТ ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме 4 працівника були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: Стрілець Михайло Олександрович, Рябінін Віталій Вікторович, Охрименко Олександр Миколайович, Тимченко Роман Володимирович.

Головне управління Держпраці у Харківській області листом від 18.09.2020 просило начальника ГУПФУ в Харківській області надати інформацію щодо застрахованих осіб (за змістом).

Листом ГУПФУ в Харківській області від 25.09.2020 повідомлено відповідача, що по запитуваних особах ТОВ ЕНЕРСВІТ не надавались повідомлення про прийняття на роботу.

Вказані обставини наведені у акті інспекційного відвідування.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, основними видами діяльності є, зокрема, електромонтажні роботи, торгівля електроенергією.

TOB ЕНЕРСВІТ за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Джерелянська, 19 на підставі договору підряду №4667 від 10.08.2020 року здійснювало роботи з: Технічного переоснащення шляхом модернізації ПС 110/35/10/6 кв Люботин місто ; з встановленням трансформатора. Технічне переоснащення шляхом модернізації ТП-0324 . Технічне переоснащення шляхом модернізації ЛЕП ПЛ0.4 кВ ТП 0324- Джерелянський для зовнішнього електропостачання об`єкта нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 .

При виконанні робіт за вказаним договором, для влаштування заземлення КТП за зазначеною вище адресою, TOB ЕНЕРСВІТ укладено цивільно - правові договори, від 16.09.2020 року, строком дії з 16.09.2020 року по 23.09.2020 року, а саме:

№01-0920 з ОСОБА_2 на суму 1820,0 гривень;

№02-0920 з ОСОБА_1 на суму 1820,0 гривень;

№03-0920 з ОСОБА_3 на суму 2548,0 гривень.

Пунктом 1.1. вказаних договорів визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по влаштуванню заземлення КТП за адресою: АДРЕСА_1 , в строк з 16 вересня 2020 року до 23 вересня 2020 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Акти приймання - передачі виконаних робіт між позивачем та вказаними фізичними особами були підписані 23.09.2020 року.

Згідно видаткових касових ордерів від 15.10.2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримали розрахунок від ТОВ ЕНЕРСВІТ за надані послуги.

ТОВ ЕНЕРСВІТ сплачено ПДФО, ЄСВ та військовий збір за вказаних осіб, що підтверджується платіжними дорученнями №312, №313, №314.

Також, під час виконання робіт за договором підряду №4667 від 10.08.2020 року, при плануванні виконання робіт по влаштуванню заземлення КТП за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Джерелянська, 19, ТОВ ЕНЕРСВІТ укладено договір про надання послуг №15/09-2020 від 14.09.2020 року з ТОВ ЕНЕРГІЯ 2018 .

Предметом вказаного договору є надання замовнику - TOB ЕНЕРСВІТ консультаційних послуг з влаштування фундаменту заземлення тощо.

З п.3.1. договору від 15.09.2020 року слідує, що виконавець зобов`язується направити для виконання послуг, передбачених п. 1.1. договору свого представника - електромонтажника силових мереж та електроустаткування - ОСОБА_4 , який є працівником ТОВ ЕНЕРГІЯ 2018 .

Згідно акту надання послуг від 06.11.2020 виконавець виконав, а замовник отримав консультаційні послуги, з питань влаштування фундаменту та заземлення(а.с.186).

Оплата наданих послуг за даним договором здійснена відповідно до платіжного доручення №351 від 30.10.2020 року, з урахуванням довідки від 30.10.2020(а.с.130-131).

Таким чином, зазначені вище особи надавали ТОВ ЕНЕРСВІТ послуги з виконання певних робіт на підставі цивільно - правових договорів.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ст. 73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ст. 75 КАС України).

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих рішень, зокрема, відеозапис, на якому зафіксовано інспекційне відвідування.

Вказаний відеозапис є додатком до акту інспекційного відвідування.

Судом у судовому засіданні досліджено поданий відповідачем відеозапис на якому зафіксовано, що інспекторами встановлено процес праці осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Під час їх спілкування особи представникам Головного управління повідомили, що дійсно здійснюють підготовчі роботи для встановлення трансформатору. Спілкування інспекторів у цілому відбувалось з ОСОБА_4 , який зазначив, що він здійснює контроль влаштування фундаменту та заземлення.

Крім того, особами були надані для огляду копії цивільно-правових договорів, що підтверджено наданим відповідачем відеозаписом.

Суд звертає особливу увагу на те, що акт інспекційного відвідування містить інформацію, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали усні пояснення на засіб відеофіксації, що працюють на ТОВ ЕНЕРСВІТ за договором цивільно-правового характеру проте, такі договори до перевірки не надані.

Зазначене твердження спростовано дослідженим під час розгляду справи відеодоказом яким підтверджено, що особами надавались договори для огляду під час проведення інспекційного відвідування.

Проте, жодної оцінки наданим цивільно-правовим договорам інспекторам не надано. Акт інспекційного відвідування не містить жодного обґрунтування вказаних дій інспекторів.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ту обставину, що під час проведення інспекційного відвідування виконавець робіт усно підтвердив те, що перебуває на стажуванні, що зафіксовано на відеозаписі ревізійного заходу, оскільки питання, які ставилися інспекторами суд кваліфікує як навідні, оскільки вони містили у собі пряму відповідь на поставлене питання або ж мали окреслений варіант такої відповіді, що виключає достовірність вказаного доказу.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є цивільно-правовим договором. Отже, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Згідно з ч. 1 ст.901 ЦК України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.07.2020 у справі 821/851/17.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 №825/2058/18, зазначив, що аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених договорів та складених на їх виконання актів прийняття робіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання трудового законодавства, адже містять умову щодо оплати виконаних робіт залежно від даних акту виконаних робіт, який, у свою чергу складається на підставі виконаних робіт із визначенням обсягу робіт, їх строків та вартості кожної одиниці виготовлених деталей.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню» .

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і допустимих доказів того, що особи не укладали і не підписували цивільно-правові угоди, а суд не знайшов ознак нікчемних правочинів.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників

Приписами пункту 4 Порядку №509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

Разом з тим, пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що справа про накладення штрафу стосовно позивача була розглянута у відповідності до п.3 Порядку №509 з належним повідомленням уповноваженого представника товариства, що свідчить про порушення з боку відповідача пункту 3 Порядку №509.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРСВІТ" (узвіз Куликівський, буд. 7, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36986026) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис від 30.09.2020 року №ХК24600/2037/НД/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.10.2020 року №ХК24600/2037/НД/АВ/ТД-ФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРСВІТ" (узвіз Куликівський, буд. 7, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36986026) судові витрати в розмірі 5102,0 грн. (п`ять тисяч сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2021 року.

Суддя Севастьяненко К.О.