Постанова

від 11.02.2021 по справі 280/2916/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/2916/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський футбольний клуб "МЕТАЛУРГ" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2020 в адміністративній справі №280/2916/20 (суддя Татаринов Д.В.,) за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Міський футбольний клуб "МЕТАЛУРГ" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році,-

в с т а н о в и В:

У квітні 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Міський футбольний клуб «МЕТАЛУРГ» , відповідач, в якому позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства «Міський футбольний клуб «МЕТАЛУРГ» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 215672,94 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2020 р. адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано жодного доказу для обгрунтування факту невжиття відповідачем у 2019 році всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення ним правил здійснення господарської діяльності, що полягає у невиконанні в 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого ч.І ст.19 Закону України № 875-ХІІ.

Оскільки Відповідачем надано докази на підтвердження обставини, що полягає у вжитті Відповідачем у 2019 році всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а Позивачем не надано жодних доказів для обгрунтування протилежного, остільки обставина, що полягає у вжитті Відповідачем у 2019 році всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення ним правил здійснення господарської діяльності, доведеною Відповідачем.

З урахуванням змісту ч.2 ст.218 ГК України, на Відповідача не може бути покладена відповідальність за вчинення зазначеного порушення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 лютого 2020 року Комунальним підприємством «Міський футбольний клуб «МЕТАЛУРГ» подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна- поштова), відповідно до якого визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 141 особа; середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця складала 4 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях 6 осіб.

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 215 672,94 грн.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 5 статті 19 Закону).

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Так, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів того, що ним вживалися всі залежні від нього заходи щодо виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, не надано ані наказу по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, ані звіту форми №3-ПН, що подається у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, як встановлено судом з листа Запорізького міського центру зайнятості №1945/11-20 від 19 травня 2020 року, Комунальне підприємство «Міський футбольний клуб «МЕТАЛУРГ» з грудня 2018 року по грудень 2019 року «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)» формою № 3-ПН для осіб з інвалідністю за професіями (посадами) до служби зайнятості не надавали.

Відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у звітному періоді, склала 141 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875, складає 6 особу. Працевлаштовано 4 особи.

Таким чином, з урахуванням положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій, за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, становить 214 499,30 грн. (6-4) х 107449,65 = 214899,30 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський футбольний клуб "МЕТАЛУРГ" -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарження не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова