Постанова

від 16.03.2021 по справі 280/3466/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3466/20 Суддя І інстанції - Лазаренко М.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Запорізької області до Приватного підприємства Санрайз Верітаз про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізької області звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства Санрайз Верітаз , що знаходяться в банку платника податків.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 667412,96 грн., який є непогашений та відсутність у підприємства іншого майна на яке можливо накласти арешт.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 94.2 ст. 94 ПК України та процесуального права. Скаржник зазначає також про неврахування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, якою визначено, що відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України за наявності умов, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою для виконання, так як наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник підприємства не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП Санрайз Верітаз (код ЄДРПОУ 25008882) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.12.2005 Номер запису: 12321200000000881.

Згідно із інтегрованою карткою платника податків у ПП Санрайз Верітаз наявна заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 667412,96 грн..

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ПП Санрайз Верітаз не має у власності нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилаючись на положення пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за приписами якої адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, пункту 94.4 цієї статті за якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків, вказавши на наявність аналогічних положень, які містяться у пункті 3 розділу ІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок №632), з врахуванням правил підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, за якою арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту коштів, що знаходяться в банківських установах платника податків. Також зазначив, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом. Крім того зазначив , що позивачем було надано до суду доказів відсутності у відповідача іншого майна (зокрема транспортного або промислового) , на яке може бути накладено арешт.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з п. 94.1, 94.2, 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, а винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у ПП Санрайз Верітаз майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зокрема, контролюючим органом не було зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, промислового обладнання.

На спростування доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відтак, зважаючи на конкретні обставини цієї справи, а саме не надання контролюючим органом доказів відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд першої інстанції вірно застосували правові висновки у постанові від 14.05.2020 року по справі № 820/5660/16, від 04 вересня 2018 року по справі №813/2018/17, від 20.11.2018 по справі №825/1722/18, та, як наслідок, відсутні підстави для відступлення від них, крім того правові висновки зазначені у вказаних постановах не суперечать висновкам зазначеним у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №804/7201/16, на яку посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст.316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 18 березня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник