Постанова

від 16.03.2021 по справі 160/9060/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9060/20 Суддя І інстанції - Кучма К.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2020 року № 131376-5240-0464, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковий орган безпідставно нарахував земельний податок з фізичних осіб, оскільки право власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості що належить позивачу, не зареєстровано за позивачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що оскільки позивач є власником нежилого приміщення, а тому останній зобов`язаний сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою на якій розміщений цей об`єкт нерухомості.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник позивача просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 зареєстровано об`єкти нерухомості:

- виробниче приміщення складу №4 в літ.А-1 загальною площею 4067,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 14.10.2010 р., реєстр № 2128;

- будівлі та споруди загальною площею 114,3 кв.м., частка власності 193/1000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 14.10.2010 р., реєстр №2127.

Вищезазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці загальною площею 31364 кв.м. (частка площі, яку вважає відповідач є у користуванні позивача - 6054 кв.м.), кадастровий номер 1210100000:04:228:0038, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, позивачу винесено податкове повідомлення-рішення з земельного податку від 30.06.2020 р. №131376-5240-0464 за платежем земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 536 831,81 грн. за 2020 рік.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої виходив з того, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок. Саме такий висновок викладено в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такій особі не оформлено (наказ Міністерства фінансів України №602 від 06.07.2018 р.).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16), Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 (справа №819/1365/17), від 18.04.2019 (справа №807/292/18), від 02.07.2019 (справа №819/1365/17).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - виробничого приміщення складу №4 в літ.А-1 загальною площею 4067,1 кв.м., та будівель та споруд загальною площею 114,3 кв.м., частка власності 193/1000, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 таким чином позивач є суб`єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку, тому він повинен був сплачувати плату за землю у відповідності до вимог ПК України.

Таким чином, у зв`язку з придбанням у власність позивачем нерухомого майна, до нього перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Відтак, позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам справи та прийшов помилкового висновку про відсутність у позивача обв`язку сплачувати земельний податок.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 18 березня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник