Постанова

від 24.03.2021 по справі 620/3226/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3226/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтотранс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хімнафтотранс (далі - позивач, ТОВ Хімнафтотранс ) звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00007; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості UA102000/2020/000090/1 від 05.08.2020; зобов`язання відповідача прийняти митну декларацію № UA102180/2020/100713 днем її фактичного подання - 05.08.2020 та відобразити її показники у всіх відповідних інформаційних ресурсах.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA102000/2020/000090/2 від 05.08.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00007.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на порушення процесуальних норм ст.242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не враховано доводи та аргументи митного органу, що підтверджують правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості, зокрема, щодо обґрунтованості митної вартості оцінюваного товару.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2019 між ТОВ AGRO IMPORT та ТОВ Хімнафтотранс укладено контракт № 898, згідно якого позивач купує масло ПОД (OiL POD) в кількості 1700 т товару з можливістю збільшення по кількості за умовами поставки DAP кордон Росія Україна, ІНКОТЕРМС-2010, ціною 172 євро за 1 т. Згідно умов контракту товар оплачується на умовах 100% передоплати.

Платіж здійснюється шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару.

12.11.2019 до вищевказаного контракту укладено додаткову угоду № 4/1, якою, зокрема, продовжено строк дії контракту до 31.12.2020, а 14.05.2020 укладено додаткову угоду № 9 , якою вартість масла складає 123 євро за 1 тону .

З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем до Північної митниці Дермитслужби було подано митну декларацію UA 102180/2020/100713.

Митна вартість товару визначена позивачем основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано наступні документи: вищевказаний контракт, додаткові угоди, рахунок-фактуру (інвойс) № 15 від 15.05.2020, комерційний інвойс № 15/5 від 03.08.2020, платіжне доручення в іноземній валюті № 68 від 21.07.2020, та інші товаросупровідні документи.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що у зв`язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для визнання заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару 05.08.2020.

Також вказаним повідомленням митним органом зазначено, що в наданих документах згідно умов, що передбачені договором, відсутні всі складові митної вартості, зокрема, витрати на транспортування. Також наявні розбіжності в фінансових документах, а саме, згідно рахунку № 15 від 15.05.2020 сума, що підлягає сплаті дорівнює 39360 євро, що не відповідає сумі фактичної оплати 7995 євро по п/д від 21.07.2020 № 68 та є більшою, ніж в інвойсі на поставку від 03.08.2020 № 15/5.

05.08.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення №/2020/000090/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 11717,12 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102180/2020/00007.

Вважаючи протиправними зазначене рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у графі 33 спірного рішення було зазначено, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно платіжного доручення від 13.07.2020 № 65 та від 21.07.2020 № 68 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 № 15, де сума на оплату товару зазначена на рівні 39360 євро та контракту від 20.03.2019 № 898, відповідно до якого товар сплачується на умовах 100% передоплати, в той же час платіжне доручення від 21.07.2020 № 68 не містить жодної відмітки банку (штампу/печатки, підпису або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійснення фінансової операції, а саме сплату коштів за придбаний товар. Згідно даних платіжних доручень сплачено лише 15375 євро, що не є 100% умовою сплати за товар відповідно п. 3.1 контракту.

Як далі зазначено в спірному рішенні, поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 03.08.2020 № 15/5, згідно якого вартість даного товару становить 7832,64 євро, але згідно наданих до митного оформлення платіжних доручень від 13.07.2020 № 65 та від 21.07.2020 № 68 покупець здійснив платіж на суму 15375 євро.

Вказує, що форма бланку інвойсу фірми ТОО Агро Импорт від 06.08.2020 № 15/5 відрізняється від інвойсів, які надавались даною фірмою при попередніх митних оформленнях спірного товару. Висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза 25.06.2020 № 1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД виробництва ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія Україна (тобто відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок). Також даний висновок не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій на аналогічну продукцію.

У митного органу наявна цінова інформація на ідентичні товари: цінова інформація ЄАІС ДФС митна декларація від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 та від 13.05.2020 №UA102180/2020/100492 - 184 євро/т. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 184 євро/т.

Попередні методи не застосовано: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, наявні митні оформлення ідентичної продукції, здійснені в попередні періоди, а також факт відмови особи, уповноваженої на декларування від надання додаткових документів.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що розбіжність вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу. Вміст цистерни, в яку відбувається налив, складає 65 тон. Оскільки контрактом передбачено порядок оплати товару на умовах 100% передоплати, позивач був зобов`язаний оплатити повну вартість товару яка складає (123 євро за тонну) х (65 тон) = 7 995,00 Євро. Як вбачається з наданих позивачем документів, маса нетто цистерни склала 63,680 тон. Таким чином, вартість товару була визначена за фактичною масою цистерни: 123 євро х 63,68 тон = 7832,64 євро.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно умов контракту № 898 від 20.03.2019 року платежі здійснюються шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару. Відтак, попри те, що сплачена згідно платіжного доручення сума складає 7995,00 Євро, митна вартість товару була заявлена позивачем саме у розмірі 7832,64 Євро, що відповідає наданій для митного оформлення документації.

Твердження відповідача, що платіжне доручення від 21.07.2020 № 68 не містить жодної відмітки банку (штампу/печатки, підпису або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійснення фінансової операції, колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 68 від 21.07.2020 з відміткою банківської установи, а відповідач мав можливість повідомити про вказане позивача та витребувати платіжне доручення з відповідною відміткою.

Посилання відповідача у спірному рішенні на відмінність форми бланку інвойсу від тих, що були надані при попередніх митних оформленнях вказаного товару, колегія суддів вважає недоречними, з огляду на те, що зазначене взагалі не впливає на правильність визначення ціни імпортованого товару.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза 25.06.2020 № 1305 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло ПОД виробництва ВАТ ЩЕКИНОАЗОТ (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія Україна (тобто відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок), а також не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій на аналогічну продукцію, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 53 МК України до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, вказаний висновок не відноситься.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач надав всі належні документи на підтвердження ціни, що сплачена, або підлягає сплаті за товар, а відповідач, в порушення вимог ч. 3 ст.53, ч.2 ст. 55 Митного Кодексу України, безпідставно витребував у позивача додаткові документи, не маючи обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18 прийшов до висновку, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнання митної вартості.

Крім того, колегія суддів зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено вимогу про надання декларантом додаткових документів з посиланням на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Так, колегія суддів звертає увагу, що витребування додаткових документів не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України.

Відтак, доводи апелянта про те, що ним було проведено консультацію з позивачем за допомогою електронних повідомлень в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор , колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, вказані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові та не протирічать один одному. В свою чергу, відповідачем не доведено, що вони містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару.

Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000090/2 від 05.08.2020 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00007 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: