Ухвала

від 25.03.2021 по справі 160/638/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2021 року

Київ

справа №160/638/20

адміністративне провадження №К/9901/8657/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 160/638/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 09.03.2021.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У цій справі підставами для задоволення позову стали такі висновки судів:

1) позивачем були отримані послуги, які безпосередньо використовувалися у власній господарській діяльності. Суми ПДВ за виписаними податковими накладними з надання таких послуг були включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт отримання вказаних послуг підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, як і факт понесення витрат на вказані послуги. Не відображення даних витрат у фінансовій звітності звітного періоду, обумовлене бухгалтерською помилкою, та в подальшому виправлене, відповідно до вимог чинного законодавства та згідно до затверджених Інструкції, підтверджує те, що Товариство веде свою господарську діяльність в межа правового поля.

2) збільшення податку на додану вартість у сумі 277019,16 грн за результатами перевірки операцій з контрагентам ПП Полагропром (код ЄДРПОУ 23810475), ТОВ С.К.С. (код ЄДРПОУ 38591109) та ТОВ ВКФ АЗОВОПТТОРГ (код ЄДРПОУ 25222351) є необґрунтованою та такою, що зазначена в акті перевірки неправомірно, адже такі операції не стосувалися надання маркетингових послуг. З ними у спірний період були укладені договори надання логістичних послуг, але це не було досліджено контролюючим органом в Акті перевірки.

3) щодо безпосередньо маркетингових послуг, між позивачем та його контрагентами, які надавалися на підставі укладених договорів з надання маркетингових послуг (ТОВ С.К.С , ТОВ Кредо , ПП ПОЛАГРОПРОМ , ТОВ Прикарпатський Торговий Дім , ТОВ Закарпатська продовольча компанія , ТОВ РОМА , ТОВ ВІСЛЕНД , ПП Спіріт Захід , ТОВ Північ - Центр ЛТД , ТОВ АЛМІ - ТРЕЙД , ТОВ МАРСОТ , ТОВ ГЕРМЕС ) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні послуги були надані позивачу в повному обсязі, а їх вартість сплачена позивачем у встановленому договорами порядку, що підтверджується поясненнями позивача, відповідними банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи та не спростовується відповідачем. Суди попередніх інстанцій зазначили, що аналіз норм Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, вказує, що отримані позивачем послуги є маркетинговими, а такі послуги відносяться до витрат на збут. Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг. При цьому, суди попередніх інстанцій із зазначенням відповідних мотивів у судових рішеннях визнали безпідставними доводи контролюючого органу про не доведення необхідності отримання послуг від зазначених постачальників, про однотипність інформації зазначеної в звітах та не визначення в актах виконаних робіт (наданих послуг) назви продукції, яка приймала участь в заходах.

Також при ухваленні апеляційним судом постанови, він посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі №821/1344/17 та від 10.05.2018 у справі №826/5395/16.

Отже, вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові обов`язково має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Однак, проаналізувавши зміст судових рішень і доводи касаційної скарги, вбачається, що останні є ідентичними тим, які були предметом перевірки судами попередніх інстанцій, натомість, не містять належного обґрунтування в чому саме полягає помилка судів у застосування норм матеріального права або порушенні норм процесуального права.

Крім того, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2020 у справі №815/2126/15 (у якій предметом розгляду були також маркетингові послуги), однак, зміст судових рішень у цій справі не дає підстав вважати, що їх висновки у застосуванні норм права суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у цій постанові.

Саме досліджуючи зв`язок таких операцій з господарською діяльністю платника податків шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про безпідставність доводів контролюючого органу.

При цьому, різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими при наданні оцінки первинної документації з надання маркетингових послуг у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Посилання на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норми права у правовідносинах, скаржник пов`язує з тим, що на його думку позивач не використовував надані послуги у господарській діяльності, оскільки витрати, понесені підприємством у 2017 році, і своєчасно невідображені на дату балансу, були проведені підприємством у 2018 році через коригування сальдо по рахунку 441 Прибуток нерозподілений . Приведена ж позиція відповідача є аналогічною тій, яку займав контролюючий орган під час розгляду справи судами попередніх інстанцій і яка відображена у судових рішеннях. Таким доводам надавалася правова оцінка, однак, у касаційній скарзі не наведено доводів (з належним їх обґрунтуванням), чому надана судами оцінка є неправильною.

Зазначене свідчить, що скаржник наводить обґрунтування безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій у цій справі.

Враховуючи, що скаржник у касаційній скарзі лише виклав обставини справи, процитувавши висновки Акта перевірки, а доводи про наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України наведені безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, скаржник повинен надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених в цій ухвалі суду.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма вищезазначеними у цій ухвалі висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру у загальному розмірі 2213252,50 грн. Отже, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром 21020 грн.

Відповідно, сплаті за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 42040,00 грн (21020 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку - 207

Призначення платежу - *;101; 22030102 (код класифікації доходів)

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 160/638/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі;

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко