Ухвала

від 23.03.2021 по справі 185/10571/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 185/10571/19

провадження № 61-4107ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (далі - ТОВ Дніпропетровськгаз збут ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 16 570,90 грн, трьох відсотків річних у розмірі 294,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 599,49 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді: Болдирєвої У. М., від 24 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ Дніпропетровськгаз збут відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Дніпропетровськгаз збут задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Дніпропетровськгаз збут заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 16 570,90 грн, 3% річних - 294,23 грн та інфляційні втрати - 599,49 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 березня 2021 року ОСОБА_1 п одав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 185/10571/19 становить 17 464,62 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 185/10571/19 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак має для нього виняткове значення, оскільки оскарженою постановою фактично позбавлено його конституційного права на свободу договору та рівність сторін перед законом. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для відповідача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук