Ухвала

від 04.04.2007 по справі 7/312-3898

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/312-3898

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА             

04.04.07                                                                                           Справа  № 7/312-3898

04.04.2007р.                                                                                              Справа № 7/312-3898

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                  Процика Т.С.

суддів                                                                      Галушко Н.А.

                                                                         Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції  у Підволочиському районі Тернопільської області (далі ДПІ у Підволочиському районі) 26.01.2007р.

на рішення           Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р.

у справі           № 7/312-3898

за позовом           ДПІ у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ Тернопільської області

до відповідачів          1. Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «СП Галтекс», м. Миколаїв Львівської області

          2. Приватного підприємства  (далі ПП) «Матрікс», м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області

про           визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача           – Катюк У.Т. –головний державний податковий інспектор;

від відповідача 1           – Вишневський К.В. – представник;

від відповідача 2          – не з'явився.

Представникам позивача і відповідача 1 права і обов'язки, передбачені ст.ст.27, 29, 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р. у даній справі, суддя Стадник М.С., в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване зокрема тим, що виконання господарського зобов'язання, передбаченого договором, з боку постачальника та прийняття його покупцем підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актом перевірки відповідача 1 № 10845/23-222/1/25350497 від 22.05.2005р. та актом перевірки від 05.07.2006р. №12814/23-06/25350497; позивач не довів факту ухилення від сплати податків та умисел в діях керівників відповідачів при укладенні договору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Підволочиському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р. у справі 7/312-3898, визнати недійсним договір купівлі-продажу № 28/06-05 від 28.12.2006р.на суму 800000 грн., укладений між Тернопільською філією ТзОВ «СП Галтекс»«Галтекс-Т»та ПП «Матрікс», оскільки він вчинений без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися ним. Скаржник мотивує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р. у цій справі  прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи.

ДПІ у Підволочиському районі, позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, зокрема, що сторони договору уклали його без наміру настання правових наслідків, а з метою формування податкового кредиту та зменшення сум податкового зобов'язання, а тому такий договір є фіктивним. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що ПП «Матрікс»не було власником проданого товару, так як при проведенні зустрічної перевірки цього підприємства, згідно даних руху коштів на банківському рахунку не знайшов документального підтвердження факт належності йому відпущених контрагенту цінностей, придбаних у постачальників; має місце відсутність товарно–транспортних накладних, які є первинними документами та підтверджують факт поставки; відсутність у підприємства основних засобів, якими перевозився товар; за даними декларації з податку на прибуток за 2004р.- 2005р. у підприємства відсутні залишки запасів та основних фондів. Також, просить суд звернути увагу на те, що неможливо документально довести здійснення фінансово –господарських операцій ПП «Матрікс», оскільки всі первинні документи втрачені останнім під час пожежі.

У запереченні на апеляційну скаргу ТзОВ «СП Галтекс»просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у Підволочиському районі без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

ТзОВ «СП Галтекс», відповідач 1 у справі, обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, зокрема, що жодних підстав для визнання недійсним договору немає, так як виконання зобов'язань сторонами підтверджуються договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями та податковими накладними, які є документами бухгалтерського обліку. Також підприємство зазначило, що на момент укладення та виконання угоди сторони діяли відповідно до чинного законодавства.

Відповідач 2 не скористався своїм правом на подання заперечення на апеляційну скаргу.

Представники у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченні на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, встановлені судом першої інстанції, які мають значення для справи.

ДПІ у Підволочиському районі звернулася до суду з позовом до ТзОВ «СП Галтекс»та до ПП «Матрікс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28/06-05 від 28.06.05р., укладеного між Тернопільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Гал текс»«Галтекс-Т»та Приватним підприємством «Матрікс».

Між ПП «Матрікс»(Постачальник) та Тернопільською філією ТзОВ «СП Галтекс»«Галтекс-Т»(Покупець) 28.06.2005р. укладено договір купівлі-продажу № 28/06-05, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання: Постачальник зобов'язується заготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупця промислове обладнання, металовироби та металоконструкції, запчастини до автомобілів та сільськогосподарської техніки, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та в безготівковому порядку здійснювати його оплату відповідно до ціни зазначеної в товаросупроводжувальних документах.

Виконання господарського зобов'язання, передбаченого договором, з боку Постачальника та прийняття його Покупцем підтверджується:

-          видатковими накладними № 3 від 04.07.2005р., № 15 від 18.07.2005р., № 18 від 21.07.2005р., № 19 від 22.07.2005р., № 21 від 25.07.2005р., № 171 від 01.08.2005р., № 31 від 05.08.2005р., № 39 від 15.08.2005р., № 46 від 23.08.2005р., № 47 від 25.08.2005р., № 53 від 01.09.2005р., № 6 від 07.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р., № 20 від 23.09.2005р., № 3 від 04.10.2005р., № 9 від 11.10.2005р., підписаними представниками сторін без заперечень, згідно з якими Покупцю поставлено товарно-матеріальних цінностей, вартість яких складає 345486,84 грн. у тому числі 57581,14 грн. ПДВ;

-          податковим накладними № 3 від 04.07.2005р., № 15 від 18.07.2005р., № 18 від 21.07.2005р., № 19 від 22.07.2005р., № 21 від 25.07.2005р., № 171 від 01.08.2005р., № 318 від 05.08.2005р. № 39 від 15.08.2005р., № 46 від 23.08.2005р., № 47 від 25.08.2005р., № 53 від 01.09.2005р., № 6 від 07.09.2005р., № 17 від 19.09.2005р., № 20 від 23.09.2005р., № 3 від 04.10.2005р., № 9 від 11.10.2005р. та платіжними дорученнями на повну суму покупки.

Факт виконання постачальником зобов'язань за договором та оплати філією товарно-матеріальних цінностей згідно з платіжними дорученнями на суму 345486,80 грн., у тому числі ПДВ –57581,14 грн., засвідчено актом про результати перевірки № 10845/23-222/1/25350497 від 22.05.2005р., проведеної на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства Філією ТзОВ «СП Галтекс»«Галтекс-Т» в період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., та актом від 05.07.2006р. №12814/23-06/25350497 про результати виїзної позапланової перевірки по тому ж питанню та за той же період.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Оспорений договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти перевірок у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України.

При прийнятті судового рішення у даній справі апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до пункту 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до господарських судів позови до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

У даному випадку позивачем по справі заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору як такого, що вчинений без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), господарське зобов'язання (зобов'язання), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Такі зобов'язання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей ГК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставою для виникнення таких зобов'язань є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності договору (правочину), передбачені  ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України та ст.ст.179,181 ГК України, відповідно до яких, такими умовами укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання, є вільне волевиявлення осіб, які мають необхідний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності, дії яких вчинені у формі, встановленій законом, на виконання договору та  спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори та умови яких не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, а органи державної влади за захистом інтересу держави і суспільства у спосіб, визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.

Правом захисту інтересів держави і суспільства наділені органи державної податкової служби згідно п. 10 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої ними подаються позови про визнання недійсними угод.

Як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається з матеріалів справи (актів перевірки № 10845/23-222/1/25350497 від 22.05.2005р., №12814/23-06/25350497 від 05.07.2006р. та  № 412/23-30915929 від 29.12.2005р., складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Матрікс»за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р., довідок  Головного управління статистики в Тернопільській області та Львівській області, первинних документів, що засвідчують виконання зобов'язання) станом на момент укладення договору та виконання кожною з сторін господарського зобов'язання по договору, а саме червень-жовтень 2005 року, ПП «Матрікс»мало обсяг цивільної правоздатності (дата державної реєстрації -18.09.2000р.) та дієздатності (документи, що підтверджують виконання господарського зобов'язання, підписані повноважною особою, директором підприємства Козак Р.З.), Філія «Галтекс-Т»(дата реєстрації 28.08.1998р. діє на підставі Положення про філію з правом укладення договорів), договір підписаний директором Істеревич Л.М. на підставі довіреності від 13.01.2004р., виданої товариством, отже сторони договору набули цивільних прав та обов'язків у порядку, передбаченому нормами ЦК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, порядок укладення та виконання якого регулюється главою 54 ЦК України.

За договором купівлі–продажу, згідно з ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу у відповідності до вимог ст.ст. 655, 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений, придбаний, набутий продавцем у майбутньому. Дані норми, спростовують твердження позивача, про протиправність укладення договору про продаж товару який не був у наявності у продавця на момент його укладення. Крім того, дані висновки не знайшли підтвердження у матеріалах перевірки ПП «Матрікс», оскільки перевірка проведена тільки на підставі даних руху коштів по поточному рахунку відкритому в ТОД АППБ «Аваль»та інформацію пошуково-довідкової системи ДПА України, без матеріалів, що підтверджують фінансово–господарську діяльність підприємства.

Твердження позивача про те, що ПП «Матрікс»не є власником товару,  не підтверджені документально, позивач не вказує, хто є власником товару по оспореному договору, а тому такі твердження є безпідставними та необґрунтованими. Відсутні підстави для  висновку про те, що реалізований продавцем товару не його власний, оскільки  дані декларації з податку на прибуток є за 11 місяців 2005р. про відсутність залишків запасів, а договір укладено в червні 2005р. і поставка здійснена до жовтня 2005р., тому даний товар не міг значитися в залишках за його відсутності на період подання декларації. Крім того, одним із видів діяльності товариства за кодом КВЕД є посередництво в торгівлі товарами, про що зазначено в акті перевірки і згідно п.1.1. оскаржуваного договору підприємство зобов'язалося заготовляти та поставляти товар, підтвердженням чого є те, що перша поставка після укладення 28.06.2005р. оспореного договору відбулася 04.07.2005р.

З огляду на викладене, як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається з матеріалів справи, оспорений договір відповідає цивільному та господарському законодавству щодо їх оформлення та змісту, а виконані зобов'язання не є такими, що порушують інтереси держави, так як позивач не довів належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України, що сторони договору не мали права здійснювати такий вид діяльності, як реалізація та придбання продукції, передбаченої договором, тобто були обмежені в таких правах згідно норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Разом з тим, норми даного Закону, передбачають види відповідальності такого суб'єкта підприємницької діяльності за його порушення, а саме стягнення санкцій та відшкодування шкоди, при цьому укладений договір, на підставі якого виконане господарське зобов'язання, не визнається недійсним.

Товариство та філія відповідача 1 зареєстровані платниками ПДВ, на що їм видані свідоцтва: підприємству № 26578007 від 22.09.2000р. та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 309159219129; філії № 26632825 від 24.11.1998р. та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 253504919153, а отже товариство мало право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, які є розрахунковими документами, а філія на  включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, а вартості товару до валових витрат.

Як випливає з актів перевірки, суми сплаченої вартості матеріальних цінностей та ПДВ зазначені в податкових накладних, виписаних ПП «Матрікс», знайшли відображення при формуванні податкових зобов'язань Філії ТзОВ «СП Галтекс»«Галтекс-Т», дані цінності проведені по бухгалтерському обліку і наявність їх не оспорюється інспекцією. Щодо правильності формування податкових зобов'язань продавця товару та сплати ним сум ПДВ, одержаних у його вартості, до бюджету, то неможливість довести даний факт належними доказами інспекція підтверджує в акті перевірки, зазначаючи про відсутність бухгалтерських документів у ПП «Матрікс».

Приймаючи до уваги, що процесуальну дієздатність підприємство набуває через свої органи та посадові особи, що його представляють (ст. 92. ЦК України, ст. 89 ГК України), а тому доказом того, що договір укладений  керівниками  товариства та філії з умислом, є вирок суду щодо доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків, оскільки відповідно до ст. 62. Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Позивач таких доказів суду не надав, а отже не довів факт ухилення від сплати податків та умисел в діях керівників відповідачів при укладені договору.

Також, суд першої інстанції правильно відзначив, що чинне законодавство, що регулює порядок укладання та виконання договорів (правочинів), не ставить в залежність їх дійсність від порушення сторонами податкового законодавства, якщо податковий орган не доведе зловмисної домовленості сторін (сторони) на укладення угоди спрямованої на його порушення.

При цьому, позивачем не було надано суду ні вироку суду у кримінальній справі, ні рішення суду у цивільній справі, ні іншого належного доказу, який би підтверджував факт наявності умислу у працівників чи керівника відповідачів при укладенні оспореного договору (правочину) без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували наявність підстав для визнання оспореного договору (правочину) недійсним, як такого, що вчинений без наміру настання правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Щодо застосування норм процесуального права судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, то апеляційним господарським судом встановлено, що місцевим господарським судом вирішено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положень норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктами 6,7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а згідно з приписами ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, натомість рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський П О С Т А Н О В И В:

1.          Залишити апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р. у справі № 7/312-3898 в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при вирішенні справи № 7/312-3898 норми п.п.6,7 Перехідних положень та ст.ст.158,159,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України.

3.          Викласти судове рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.12.2006р. у справі № 7/312-3898 у формі постанови.

4.          В решті судове рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова складена в повному обсязі 21.08.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                            Галушко Н.А.

                   суддя                                                            Юрченко Я.О.