Постанова

від 16.03.2021 по справі 383/261/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 383/261/20

провадження № 22-ц/4809/145/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Бондаренка В.В. від 04 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючий його тим, що з 21 жовтня 2016 року вона працювала на посаді художнього керівника Веселівського будинку культури Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. За період роботи у неї з головою сільської ради ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, внаслідок чого 05 грудня 2019 року вона була вимушена написати заяву про звільнення із займаної посади згідно ст.38 КЗпП України із зазначенням дати звільнення 09 грудня 2019 року. Однак 09 грудня 2019 року її звільнено не було із займаної посади, тому вона продовжила працювати.

Вказала, що 16 грудня 2019 року нею були відкликано заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з відсутністю інших працівників на місце художнього керівника. Але 19 грудня 2019 року головою сільської ради - ОСОБА_2 її було звільнено із займаної посади, при цьому наказу для ознайомлення надано не було та не повернуто їй трудової книжки.

Зазначила, що 13 січня 2020 року вона звернулася із скаргою до Управління Держпраці в Кіровоградській області. 20.02.2020 Управління Держпраці в Кіровоградській області її було повідомлено про те, що за результатами перевірки її скарги було встановлено порушення Веселівською сільською радою ч.1 і ч.2 ст.38 КЗпП України, а також додатково повідомлено про те, що на голову сільської ради ОСОБА_2 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а також надано припис про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Станом на момент звернення до суду жодних дій від голови Веселівської сільської ради щодо поновлення її на посаді художнього керівника клубу культури проведено не було.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила поновити її на посаді художнього керівника Веселівського будинку культури та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді художнього керівника сільського будинку культури з 19 грудня 2019 року.

Стягнуто з Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 36969 грн 99 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2019 року по 04 вересня 2020 року, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, вказує, судом першої інстанції безпідставно поновлено строк звернення до суду з позовом.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залучено до участі у справі Кетрисанівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області, як правонаступника Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору визначені у ст.36 КЗпП України, серед яких, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Згідно із ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про зарахування на посаду художнього керівника №26 від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зараховано на 0,5 вакантної ставки посади художнього керівника сільського будинку культури з 24.10.2016 року, що підтверджується його копією /а.с.76/.

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади художнього керівника СБК за власним бажанням з 9 грудня 2019 року, що підтверджується її копією /а.с.77/.

Розпорядження голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про підготовку розпорядження на звільнення з посади худ. Керівника СБК №18 від 09 грудня 2019 року секретарю сільської ради доручено підготувати розпорядження відносно ОСОБА_1 про звільнення з посади художнього керівника сільського будинку культури згідно ст.38 КЗпП з двотижневим відпрацюванням по 18 грудня 2019 року включно. Вважати ОСОБА_1 звільненою з 19.12.2019 року. Доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки. Секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книгу що підтверджується його копією /а.с.79/.

16 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області із заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, що підтверджується її копією /а.с.78/.

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про звільнення з посади худ. Керівника СБК №20 від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади художнього керівника сільського будинку культури згідно ст.38 КЗпП, з двотижневим відпрацюванням по 18 грудня 2019 року включно. Вважати ОСОБА_1 звільненою з 19.12.2019 року. Доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки. Секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книгу, що підтверджується його копією (а.с.80). Реєстрація вказаного розпорядження підтверджується записом в журналі реєстрації розпоряджень голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується копією витягу з журналу /а.с.122-124/.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 в приміщенні Веселівської сільської ради отримано трудову книжку, що підтверджується копією акту від 19 грудня 2019 року /а.с.121/.

Отримання трудової книжки ОСОБА_1 також підтверджується особистим підписом позивача в журналі обліку трудових книжок по Веселівській сільській раді, що підтверджується його копією /а.с.118-120/.

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за грудень 2019 року, що підтверджується копіями платіжного доручення №592 від 18 грудня 2019 року, розрахунково-платіжної відомості за грудень 2019 року та випискою по рахунку позивача за період з 01.12.2019 року по 04.09.2020 року в сумі 3895,77 грн. /а.с.116, 117, 137/.

13 січня 2020 року позивач звернулась до Управління Держпраці в Кіровоградській області зі скаргою на незаконність звільнення її з посади, в якій просила провести перевірку дотримання чинного законодавства України головою Веселівської сільської ради, що підтверджується її копією /а.с.5/

07.02.2020 Управлінням Держпраці в Кіровоградській області надано відповідь за змістом якої позивачу роз`яснено право на звернення до суду із заявою про поновлення на роботі, управління держпраці як орган виконавчої влади не уповноважений на поновлення порушених прав працівника та вирішення трудових спорів /а.с.8/. Вказану відповідь позивач отримала 20.02.2020 року, що підтверджується копією довідки листоноші від 22.08.2020 року /а.с.108/.

27 квітня 2020 року постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області по справі про адміністративне правопорушення №383/160/20 голову Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП України, якою встановлено, що в грудні 2019 року здійснив звільнення працівників з порушенням ч.1 та ч.2 ст.38 КЗпП України, а саме: в ході інспекційного відвідування Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області встановлено, що розпорядження про звільнення працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видано після закінчення терміну попередження про звільнення за ініціативою працівників та не враховано їх заяви про відклик заяв про звільнення за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП /а.с.109-111/.

Згідно копії довідки Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №256 від 12.08.2020 року середньоденна заробітна плата за 2019 рік ОСОБА_1 становить 208,87 грн. /а.с.82/.

Встановивши дані обставини справи та врахувавши положення статті 38 КЗпП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача із займаної посади та наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду з позовом, не заслуговують на увагу суду з огляду на таке.

Представником позивача адвокатом Бем Ю.Ю. подано заяву про поновлення місячного строку звернення до суду для вирішення трудового спору, оскільки строк на звернення до суду пропущено з поважних причин /а.с.112-114/, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 юридично не обізнана та намагалась вирішити спір шляхом звернення зі скаргою до державного органу який наділений повноваженнями щодо перевірки законності трудового права, і лише після отримання відповіді з Управління держпраці в Кіровоградській області звернулась у місячний термін із позовною заявою до суду.

Згідно до ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює право на суд , яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі Кутіч проти Хорватії , п. 50 рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 52 рішення у справі Меньшакова проти України ).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на суд , тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання про застосування строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, судом першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що у даному випадку початок перебігу місячного строку звернення до суду розпочався з 20 лютого 2020 року, тобто з дня коли позивач отримала відповідь Управління Держпраці у Кіровоградській області. Крім того, відповідач не надавши адвокату Бем Ю.Ю. на його запит документи, необхідні для складення позовної заяви, фактично створював перепони позивачу у зверненні до суду з позовом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.03.2021

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський Л.М.Дьомич