Постанова

від 23.03.2021 по справі 927/571/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа№ 927/571/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Євсікова О.О.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Прусакова О.М.;

від відповідача: Перевозник П.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року (повний текст складено 04.12.2020)

у справі № 927/571/20 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Хлібна база №83"

про стягнення 306 605,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" подано позов до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Хлібна база №83" про стягнення 306 605,00 грн. збитків, завданих втратою (нестачею) кукурудзи 3 класу кормової потреби 2019 року врожаю.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання зерна №19ЗБ/2019 від 18.07.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Хлібна база №83" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" 306 605,00 грн. грошових коштів на відшкодування збитків, завданих втратою (нестачею) кукурудзи 3 класу кормові потреби 2019 року врожаю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Хлібна база №83" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" судовий збір у розмірі 4599,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідач не повернув зерно позивачу на умовах укладеного Договору, не відшкодував вартість втраченого обсягу зерна, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі №927/571/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно укладеного між сторонами договору у відповідача не виникало перед позивачем грошового зобов`язання, а були лише зобов`язання повернути зерно кукурудзи, переданої позивачем на зберігання, а тому пред`явлення позову про стягнення вартості зерна є неналежним способом судового захисту у спірних правовідносинах, оскільки не забезпечує поновлення прав позивача за договором, які він вважає порушеними. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази втрати чи недостачі зерна кукурудзи, переданого на зберігання за договором, тоді як матеріали справи не містять доказів неможливості відповідачем виконати в натурі обов`язку щодо повернення позивачу зерна кукурудзи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/571/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 року для розгляду справи № 927/571/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі №927/571/20 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в сумі 6 898,61 грн.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 927/571/20 та призначено до розгляду на 23.02.2021.

У судовому засіданні 23.02.2021 оголошено перерву до 23.03.2021.

Позиції представників сторін

22.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел - Трейд" (поклажодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора Філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база № 83 (зерновий склад, відповідач) укладено договір складського зберігання зерна №19ЗБ/2019, відповідно до умов п. 1.1 якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором.

Зерно згідно договору - плоди зернових, зернобобових, насіння олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3. договору кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що зерновий склад знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Горького, 112 .

Відповідно до п. 3.1 договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження (видачу) зерна поклажодавцю.

Згідно із п. 3.3 договору поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг пов`язаних із зберігання зерна.

Відповідно до п. 3.4 договору після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов`язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п.12.1 договору.

За умовами п. 4.10 договору на підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, зерновий склад видає поклажодавцю складський документ із зазначенням фізичної ваги, фактичних показників якості зерна, визначених за середньодобовим зразком, та із заліковою вагою. Залікова вага розраховується згідно додатку №3 до Положення, із врахуванням фізичної ваги та показників для розрахунків, встановлених у додатку №2 до договору.

Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється зерновим складом згідно розділу VII Положення (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2. договору не частіше одного разу на місяць за ініціативою будь-кого із сторін договору може проводитися документальна звірка зерна, що знаходиться на зберіганні зернового складу, за кількісними показниками з урахуванням усіх робіт по доробці, що проводились із зерном.

Згідно з п. 6.1 договору часткове або повне відвантаження зерна здійснюється зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (додаток №5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджується із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Як зазначено у п. 6.3 договору, для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна, довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження.

Відповідно до п. 12.1 договору строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 31.05.2020 (граничний строк зберігання).

Граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 12.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.05.2020, а у частині розрахунків - до повного виконання (п. 16.1 договору).

Сторонами договору підписані та скріплені печатками додаток №1 до договору складського зберігання зерна №19ЗБ/2019 від 18.07.2019, у якому визначені тарифи на послуги зернового складу; додаток №2 до договору складського зберігання зерна №19ЗБ/2019 від 18.07.2019, у якому зазначені показники якості зерна для розрахунків залікової ваги та нарахувань за послуги.

Відповідно до складських квитанцій на зерно №6133 від 01.10.2019, №6241 від 13.11.2019, №6279 від 19.12.2019, №6278 від 19.12.219, №6290 від 07.02.2020, №6299 від 20.02.2020, №6300 від 20.02.2020, №6298 від 20.02.2020, №6301 від 20.02.2020, №6303 від 18.03.2020, №6304 від 18.03.2020, №6302 від 18.03.2020 відповідач прийняв на зберігання від позивача зерно кукурудзи 3 класу на кормові потреби 2019 р. у кількості 3881,547 тон.

За доводами позивача, за заявками (вимогами) ТОВ "Кернел-Трейд", відповідачем проводилося відвантаження продукції. Загалом з переданих на зберігання 3881,547 тон, відповідачем відвантажено лише 3818,850 т. Остання видача товару була здійснена 10.05.2020. Невідвантажений залишок товару за вирахування втрат на доробку становить 57,850 т.

Відповідачем на адресу позивача був направлений лист №148 від 13.05.2020, у якому відповідач зазначає про наявність недостачі зерна у кількості 57,850 т. внаслідок допущення порушень у веденні кількісно-якісного обліку та порушення технологічного процесу при доробці зерна, та готовність понести відповідальність за заподіяні збитки.

Відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-203 від 01.06.2020 середня ринкова гуртова ціна на кукурудзу 3 класу станом на 29.05.2020 склала 5 300,00 грн. за одну тону з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога №04-06/1-юр від 04.06.2020 у якій позивач повідомляє відповідача про понесені ним збитки та вимагає сплатити 306 605,00 грн. збитків завданих втратою товару.

Вимоги досудової вимоги залишені відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення збитків у сумі 306 605,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

У частині 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Приписами статті 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.1). Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (ч.3).

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Наявними в матеріалах справи складськими квитанціями підтверджується передача позивачем відповідачу на зберігання зерно кукурудзи 3 класу на кормові потреби в кількості 3881,547 тон.

Також, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення терміну зберігання позивач неодноразово направляв заявки відповідачу про відвантаження (повернення) взятого на зберігання зерна кукурудзи в межах обумовлених Договором строків для такого звернення.

Як вбачається з листа відповідача №148 від 13.05.2020 ним було відвантажене зерно кукурудзи залізничним транспортом згідно листа позивача №353 від 23.04.2020.

Станом на 13.05.2020 в наслідок допущення порушень в веденні кількісно-якісного обліку та порушення технологічного процесу при доробці зерна його співробітниками, виникла недостача зерна в кількості 57,850 т.

Тобто, відповідач листом від 13.05.2020 №148 визнав наявність недостачі зерна у кількості 57,850 т. та зазначив про готовність нести відповідальність та відшкодувати заподіяні збитки у порядку, передбаченому договором складського зберігання зерна №19-ЗБ/2019 від 18.07.2019 та чинним законодавством України.

Лист від 13.05.2020 №148 із визнанням факту втрати належного позивачеві зерна підписаний уповноваженою особою відповідача - директором Філії АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база №83".

Відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано обсягу повноважень директора зазначеної філії відповідача на підписання такого листа.

Твердження апелянта про те, що вказаний лист не є належним доказом втрати зерна відповідачем, оскільки він не містить посилань на результати проведення інвентаризації зернового складу, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не заперечує факту недостачі зерна у кількості 57,850 т., що зокрема і підтверджується направленим відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції листом № 270 від 05.08.2020 та відповідними поясненнями сторони, які містяться у відзиві.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на травень 2020 року зерно кукурудзи вже не зберігалося на складі відповідача, оскільки було відвантажено на запит позивача і саме в травні 2020 року відповідачем була виявлена недостача, про що позивач був повідомлений уповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що з боку відповідача має місце незбереження зерна і невиконання обов`язку із відвантаження зерна, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже це свідчить про протиправність поведінки. Причиною неможливості виконати свої обов`язки стала нестача зерна.

При цьому, відсутність зерна, а саме його нестача у кількості 57,850 т., фактично визнана відповідачем, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист філії відповідача № 148 від 13.05.2020.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам (бухгалтерській довідці № 235/10-36 від 10.08.2020 та листу відповідача № 270 від 05.08.2020), які свідчать про наявність у відповідача необхідної кількості зерна кукурудзи 3 класу, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було встановлено вище, за договором складського зберігання зерна було встановлено нестачу зерна кукурудзи 3-го класу кормової потреби 2019 року у кількості 57,850 т., тоді як відповідач у листі пропонував відвантажити позивачу аналогічний товар, проте за 2018 рік.

Отже, вказаний лист не може бути підтвердженням намагання відповідача повернути позивачу, як поклажодавцю, зерно, яке позивачем було передано на зберігання, а підтверджує лише відвантаження такого товару за рахунок аналогічного товару, яке, зокрема, не відповідає року врожаю такого зерна.

А тому, оскільки судом було встановлено факт втрати зерна, у даному випадку підлягають застосуванню ст.ст. 33, 34 Закону України Про зерно і ринок зерна в Україні , які передбачають відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого зерна.

У зв`язку з чим судом правомірно були відхиленні доводи апелянта щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, оскільки такий спосіб чітко передбачений ст. ст. 950, 951 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34 Закону України Про зерно і ринок зерна в Україні .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-203 від 01.06.2020 середня ринкова гуртова ціна на кукурудзу 3 класу станом на 29.05.2020 склала 5 300,00 грн. за одну тону з ПДВ.

Частиною третьою статті 623 ЦК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання зерна, позивачу було спричинено збитки, вартість яких визначається вартістю зерна, нестачу якого вагою 57,850 т тон виявлено філією відповідача та підтверджується листом № 148 від 13.05.2020. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у зв`язку з невиправданою нестачею зерна позивача, яке було передане йому на зберігання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання насіння позивачу було спричинено збитки у розмірі 306 605,00 грн. та правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати позивачем вартості послуг за договором складського зберігання зерна, що свідчить про відсутність правових підстав для повернення зерновим складом зерна за заявами позивача, то такі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків у порядку статті 951 ЦК України внаслідок втрати відповідачем зерна, а не його повернення за приписами статті 953 ЦК України.

Крім того, особа не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення грошових коштів за надані послуги за договором складського зберігання зерна.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/1923/18 та від 18.06.2019 у справі № 922/2348/18.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі № 927/571/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі № 927/571/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі № 927/571/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 року у справі № 927/571/20.

5. Матеріали справи № 927/571/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.03.2021

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.О. Євсіков