Постанова

від 22.03.2021 по справі 922/3119/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. Справа № 922/3119/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

прокурор - Горгуль Н.В., посвідчення № 057317 від 09.10.2020

1-й відповідач - не з`явився

2-й відповідач - не з`явився

3-й відповідач - не з`явився

третя особа - не з`явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. 283Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2020 року (суддя Кухар Н.М.) у справі №922/3119/19

за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм Харківської області,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків;

2.Фермерського господарства "ІРЗУ", с/р Вірнопільська, Ізюмського району, Харківської області;

3. Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Вірнопілля, Ізюмського району, Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Лідагро", с/р Вірнопільська, Ізюмського району, Харківської області;

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фермерського господарства "ІРЗУ", с/р Вірнопільська Ізюмського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Вірнопілля Ізюмського району Харківської області, в якій просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківської області № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок";

-визнати недійсним договір оренди землі від 13.11.2014, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області та гр. ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 за №№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151, відповідно;

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17310293 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7740633 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0406);

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17316457 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7743420 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0351);

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17319002 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7744755 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0403);

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17320207 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7745151 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0353);

-визнати недійсним договір суборенди землі від 07.06.2017, укладений між гр. ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ", щодо передачі в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 (33,9450 га), 6322882200:02:000:0351 (20,0 га), 6322882200:04:000:0403 (40,1143 га), 6322882200:02:000:0353 (15,1844 га), який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017 за №№ 20931685, 20933118, 20926082, 20934190, відповідно;

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35680699 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20926082 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0406) за ФГ "ІРЗУ";

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35696339 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20931685 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0351) за ФГ "ІРЗУ";

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35697938 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20933118 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0403) за ФГ "ІРЗУ";

-скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35699064 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20934190 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 за ФГ "ІРЗУ";

-зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 109,2437 га (№№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151), вартістю 2934536,33 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2020 року (суддя Кухар Н.М.) у справі №922/3119/19 у задоволенні позову Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фермерського господарства "ІРЗУ", Фізичної особи ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Ладагро" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області прийнято накази № 2843-СГ від 24.10.2014 та № 448-сг від 12.01.2017, якими передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "ІРЗУ" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 109,2437 га у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

Харківська обласна прокуратура з на рішенням Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2020 року у справі №922/3119/19 не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області під час розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України Про фермерське господарство . Також не було перевірено, чи зможе потенційний орендар проводити фермерську діяльність на наданій земельній ділянці. Крім того, дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України Про фермерське господарство і залишено поза увагою Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області при наданні погодження на суборенду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2020 року у справі №922/3119/19, встановлено строк відповідачам і третій особі для подання відзивів на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, призначено справу №922/3119/19 до розгляду на 01.03.2021 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

09.02.2021 через канцелярію суду Головне управління Держгеокадастру у Харківської області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, справу розглянути без участі його представника.

В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що у заяві ОСОБА_1 до Головного управління від 14.10.2014 зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників. При цьому, відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітки площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Посилання прокуратури на те, що освіта, отримана ОСОБА_1 , не може впливати на ефективне та раціональне використання земельних ділянок, є необгрунтованим та безпідставним, оскільки прокурором не вказано, яку норму Закону порушено Головним управлінням в цій частині. ОСОБА_1 створила фермерське господарство "Ладагро" 31.03.2015, тобто вже після отримання нею спірних земельних ділянок та укладення договору оренди. Вказане фермерське господарство обробляє спірні земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції. Доказів нецільового використання спірних земельних ділянок або несплати орендної плати за їх використання прокурором до суду не надано.

26.02.2021 через канцелярію суду від Фізичної особи ОСОБА_1 и надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.11.2020 та копії додаткової угоди до договору оренди землі від 13.11.2020. Просить розглянути справи без її особистої участі.

01.03.2021 Ізюмська місцева прокуратура подала до суду клопотання (вх.№ 2590), в якому просить в порядку п.2 ч.І ст.231 ГПК України закрити провадженні у справі в частині визнання недійсним договору оренди від 13.11.2014, укладеному між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 за №№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151, про визнання недійсним договору суборенди землі від 07.06.2017, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" щодо передачі в суборенду зазначених вище земельних ділянок, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017 за №№ 20931685, 20933118, 20926082, 20934190, про скасування рішень про державну реєстрацію та про зобов`язання повернути земельні ділянки у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Також просить вирішити питання про часткове повернення судового збору у сумі 2800 грн.

У судовому засіданні 01.03.2021 було оголошено перерву до 22.03.2021 о 10:30 год.

У судове засідання 22.03.2021 з`явився прокурор, представники відповідачів та третьої не прибули, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів та третьої особи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши клопотання Ізюмської місцевої прокуратури, подане до суду апеляційної інстанції, про часткове закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.І ст.231 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Закриття провадження у справі - це форма завершення розгляду справи, яка зумовлена передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судового захисту особи у господарському суді.

Випадки, коли суд може закрити провадження у справі встановлені статтею 231 ГПК України, зокрема, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе лише у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, клопотання Ізюмської місцевої прокуратури задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, 14.10.2014 громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головною управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду терміном на 49 років земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га із кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 (33,9450 га), 6322882200:02:000:0351 (20,0 га), 6322882200:04:000:0403 (40,1143 га), 6322882200:02:000:0353 (15,1844 га), що розташовані за межами населених пунктів на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

До вказаної заяви було додано: копію паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, диплома про освіту, викопіювання з кадастрової карти, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем), обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Вірнопільської сільської ради ізюмського району Харківської області, загальною площею 109,2437 га (кадастрові номери 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га).

Пунктом 3.3 наказу зазначено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96,103 Земельного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання наказу № 2843-СТ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок" між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області укладено договір оренди землі від 13.11.2014, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди:

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га (запис про право № 7740633 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17310293 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га (запис про право № 7743420 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17316457 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га (запис про право № 7744755 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17319002 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га (запис про право № 7745151 від 18.11.2014) па підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17320207 від 19.11.2014.

Згідно умов вказаного договору, в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14).

Відповідно до листа Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-0,23,021-475/122122-18 від 13.08.2018, станом на 07.08.2018 нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 109,2437 га становить 2934536,33 грн.

В подальшому, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 448-сг від 12.01.2017 "Про надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду", між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "ІРЗУ" укладено договір суборенди земельних ділянок від 07.06.2017, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право суборенди:

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га (запис про право № 20926082 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35680699 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га (запис про право № 20931685 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35696339 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га (запис про право № 20933118 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35697938 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га (запис про право № 20934190 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35699064 від 15.06.2017.

Звертаючись з даним позовом, в обгрунтування позовних вимог покурор посилається на те, що накази № 2843-СГ від 24.10.2014 та № 448-сг від 12.01.2017, якими передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "ІРЗУ" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га, були прийняті Головним управлінням Держземагентства у Харківській області всупереч вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час спірних відносин).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 14.10.2014 про надання в оренду земельних ділянок та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагентства у Харківській області видано наказ № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок", яким передано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 109,2437 га, у тому числі земельні ділянки: 6322882200:04:000:0406 загальною 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га, що розташовані на території Вірнопільської сільської ради за межами населених пунктів Ізюмського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що при зверненні ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не підтверджено наявності в неї необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку такої площі землі. Відсутність зареєстрованої за громадянкою ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 02.08.2018 № 7.0/11749.

Також прокурор зазначає, що в заяві не обґрунтовано необхідності одержання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників та оренди сільськогосподарської техніки. При цьому, Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилося в наявності у громадянки ОСОБА_1 волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках.

Вказані твердження апелянта є безпідставними, оскільки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, у заяві ОСОБА_1 до Головного управління від 14.10.2014 зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників.

При цьому, відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Доказів нецільового використання спірних земельних ділянок або несплати орендної плати за їх використання прокурором суду не надано.

Слід зазначити, що ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про фермерське господарство" вимог стосовно подання доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки не передбачено. Відсутність у власності ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє її можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом підставах (зокрема, оренди в інших суб`єктів господарювання чи фізичних осіб).

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, саме особа, зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеному у статті 122 ЗК України, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Отже, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Головного управління стосовно отримання в користування на умовах оренди земельних ділянок реалізувала своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки в оренду саме для ведення фермерського господарства.

Також необгрунтованими є посилання прокурора на те, що Головним управлінням при розгляді заяви та документів залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 отримала освіту в галузі тваринництва та її та досвід роботи в цій галузі немає жодного відношення до ведення фермерського господарства на отриманих земельних ділянках.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), для отримання земельної ділянки в оренду до заяви необхідно було надавати документи, які підтверджували досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 до Головного управління разом із заявою були надані копія диплому Липковатівського радгоспу-технікуму та копія трудової книжки, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Посилання органу прокуратури на те, що освіта, отримана ОСОБА_1 , не може впливати на ефективне та раціональне використання земельних ділянок, суд не приймає до уваги, оскільки прокурором не зазначено, яку норму закону підзаконного нормативно-правового акту порушено Головним управлінням в цій частині.

Також суд вважає безпідставними доводи прокурора про те, що даний спір пов`язаний із наданням в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів існуючому фермерському господарству шляхом отримання додаткових земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновником ОСОБА_1 , адже, як вказує сам прокурор, ОСОБА_1 створила фермерське господарство "Ладагро" 31.03.2015, тобто вже після отримання нею спірних земельних ділянок та укладення договору оренди. Вказане фермерське господарство обробляє спірні земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України, на час отримання в оренду спірних земельних ділянок досягла 18-річного віку та виявила бажання створити фермерське господарство, має досвід роботи в сільському господарстві, має освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області були у повному обсязі дотримані вимоги Закону України "Про фермерське господарство", а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ Головного управління № 2843-СГ прийнятий у відповідності до вимог діючого на той час земельного законодавства, в межах наданої компетенції та спосіб, встановлений законом, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

Також слід зазначити, що законність видання наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 24.10.2014 № 2843-СГ вже була предметом спору в порядку адміністративного судочинства у справі № 820/3727/15, в процесі розгляду якої було надано правову оцінку наказу щодо його відповідності ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство". Судові рішення у вказаній справі, а саме постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016, набрали законної сили.

Також у цивільній справі № 623/4044/15-ц було розглянуто позов в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних. Судовими рішеннями у даній справі, що набрали законної сили, а саме рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.06.2016 та ухвалою Апеляційного суду області від 15.09.2016, у задоволенні позову прокурора відмовлено у повному обсязі та встановлено законність дій як Головного управління Держземагентства в Харківській області, так і ОСОБА_1 .

Крім того прокурор просив визнати недійсним укладений 13.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 109,2437 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області та скасування їх державної реєстрації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору кулівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до ч.2,3 ст. 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору) випадки, коли земельні торги не проводилися, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводилися при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок", Головним управлінням Держземагентства у Харківській області було укладено з громадянкою ОСОБА_1 договір оренди землі від 13.11.2014 строком на 49 років.

У ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України зазначено, що договір це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До компетенції Головного управління (станом на час підписання договору оренди від 13.11.2014) належала передача у власність або в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 № 449 (зі змінами).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Головним управлінням у межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства, за згодою сторін, згідно з наказом № 2843-СГ від 24.10.2014 було укладено договір оренди від 13.11.2014 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га, розташованих на території Ізюмського району за межами населених пунктів Вірнопільської сільської ради.

За умовами п. 42 вказаного договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди.

Отже, спірний договір оренди землі набрав чинності у зв`язку із підписанням його сторонами та здійсненням державної реєстрації права оренди землі.

Таким чином, спірний договір оренди землі був укладений компетентним органом з урахуванням наданих йому законодавством повноважень, у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством.

Щодо посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, слід зазначити, що в договорі оренди земельних ділянок від 13.11.2014 зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у сумі 89962,74 грн., що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому, додатком до вказаного договору є розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена станом на 01.01.2014. Вказаний додаток до договору було долучено прокурором до позовної заяви.

Таким чином, посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на дотримання відповідачами вимог цивільного, а також земельного законодавства, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області і ОСОБА_1 , та скасування його державної реєстрації.

Щодо стосується позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 07.06.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ", колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, гр. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській із заявою від 19.12.2016 про надання згоди про передачу в суборенду спірних земельних ділянок. Після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідного погодження, викладеного в наказі № 448-СГ від 12.01.2017, між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "ІРЗУ" було укладено договір суборенди вказаних земельних ділянок площею 109,2437 га, право суборенди за яким було зареєстровано в Державному реєстрі на нерухоме майно 09.06.2017.

Відповідно до п. 29 договору оренди землі від 13.11.2014, орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Згідно з п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Отже, з огляду на викладене, договір суборенди землі від 09.06.2017 був укладений ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі.

22.07.2019 вказане речове право ФГ "ІРЗУ" щодо суборенди вищезазначених земельних ділянок припинено за договором про дострокове розірвання від 22.07.2019, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.07.2019.

Таким чином, у вказаних діях громадянки ОСОБА_1 , юридичної особи ФГ "ІРЗУ" та державного органу - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відсутні будь-які порушення норм чинного земельного законодавства.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 24.10.2014 № 2843-СГ, визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2014 та договору суборенди землі від 07.06.2017, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути спірні земельні ділянки площею 109,2437 га у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як похідних від них.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в повному обсязі.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі №922/3119/19.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі №922/3119/19 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі №922/3119/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі №922/3119/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.03.2021.

Головуючий суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян