Постанова

від 25.03.2021 по справі 905/717/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/717/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ф Груп"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ф Груп"

до фізичної особи-підприємця Мостової Ольги Олегівни

про захист прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості у розмірі 97 088,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл Ф Груп" (далі - ТОВ "Дабл Ф Груп", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мостової Ольги Олегівни (далі - ФОП Мостова О.О., відповідач) про захист прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості в розмірі 97 088, 40 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФОП Мостовою О.О. порушено умови договору франчайзингу №14/12/15-1Ф від 14.12.2015, шляхом заснування власного підприємства, яке веде аналогічний бізнес та конкурує з бізнесом "Сирне королівство". Також позивач вказує на несплату відповідачем роялті з січня 2020 року.

1.3. Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2020 (суддя - Зекунов Е.В.) у справі №905/717/20 позовні вимоги ТОВ "Дабл Ф Груп" задоволено частково. Закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання ФОП Мостову О.О. повернути позивачу Пакет рекомендацій по веденню бізнесу "Сирне королівство" у зв`язку з відсутністю предмету спору. Заборонено ФОП Мостовій О.О. здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки "Сирне королівство" у господарській діяльності без дозволу ТОВ "Дабл Ф Груп". Стягнуто з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" роялті за користування торговельною маркою в сумі 97 088,40 грн та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

1.4. Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2020 задоволено заяву ТОВ "Дабл Ф Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд стягнув з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн.

1.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф., Зубченко І.В., Пушай В.І.) рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/717/20 скасовано частково. Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" роялті за користування торговельною маркою в сумі 97 088,40 грн, а також у стягненні судового збору за позовом в сумі 2 102,00 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/717/20 залишено без змін. Суд стягнув з ТОВ "Дабл Ф Груп" на користь ФОП Мостової О.О. судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 3 153,00 грн.

1.6. Іншою постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 апеляційну скаргу ФОП Мостової О.О. задоволено частково, додаткове рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/717/20 скасовано частково. Суд стягнув з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн. В іншій частині додаткове рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/717/20 залишено без змін.

1.7. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 09.12.2020, до закінчення судових дебатів позивачем та відповідачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження у справі №905/717/20.

1.8. За результатами розгляду заяв ТОВ "Дабл Ф Груп" та ФОП Мостової О.О. про стягнення судових витрат додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф., Зубченко І.В., Пушай В.І.) у справі №905/717/20 заяву ТОВ "Дабл Ф Груп" про розподіл судових витрат задоволено. Суд стягнув з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. Заяву ФОП Мостової О.О. про розподіл судових витрат у справі №905/717/20 у розмірі 30 000,00 грн задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Дабл Ф Груп" на користь ФОП Мостової О.О. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 000,00 грн, в інший частині заяви відмовлено.

2. Стислий виклад вимог касаційних скарг

2.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №905/717/20, ТОВ "Дабл Ф Груп" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить суд її скасувати в частині задоволення заяви ФОП Мостової О.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП Мостової О.О. про стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити повністю. В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

3. Аргументи учасників справи

3.1. Аргументи касаційної скарги

3.1.1. У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції позивач вказує, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення заяви ФОП Мостової О.О. порушив вимоги пункту 3 частини четвертої та частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано вимог вказаної статті щодо пропорційності та не враховано, що спір у даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача. За вказаних обставин, суд повинен покласти на відповідача судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору. Також позивач вказує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 124 ГПК України та не врахував, що відповідач, на відміну від позивача, жодних заяв про розподіл судових витрат та будь-яких розрахунків не надавав суду разом із апеляційною скаргою (першою заявою по суті).

3.1.2. Крім того, за твердженням позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки доводам позивача викладеним у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Так, ТОВ "Дабл Ф Груп" звертав увагу суду апеляційної інстанції, що у провадженні Східного апеляційного господарського суду перебували дві справи - №905/716/20 та №905/717/20. За твердженням позивача вказані справи мають ідентичні позовні вимоги та підстави позовних вимог, позивачем у обох справах є ТОВ "Дабл Ф Груп". Відмінність у даних справах лише в тому, що у справі №905/717/20 відповідачем є ФОП Мостова О.О., а у справі №905/716/20 відповідачем є Фізична особа-підприємець Мостовий Микита Вікторович, які є чоловіком та дружиною, а інтереси вказаних відповідачів представляє один і той же представник. Так, за твердженням позивача, при порівнянні апеляційних скарг, підготовлених представником відповідача, прослідковується, що вони практично ідентичні та відповідно, не потребували значних додаткових витрат часу і зусиль на їх підготовку. На думку, позивача, при підготовці апеляційних скарг, у зазначених справах, необхідно було лише замінити сторону та зазначити інший номер справи, а тому, таке завищення суми витрат на професійну правничу допомогу є штучно вигаданим та не пропорційним до предмету спору.

3.1.3. Також у касаційній скарзі позивач вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 зі справи №904/4507/18 та у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 зі справи №918/560/16, від 06.03.2019 зі справи №910/15357/17, від 03.05.2019 зі справи №910/10911/18, від 04.06.2019 зі справи №910/21516/17, від 25.06.2019 зі справи №904/66/18, від 06.04.2020 зі справи №910/4783/19.

3.2. Аргументи зазначені у відзиві на касаційну скаргу

3.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити додаткову постанову апеляційного господарського суду без змін, а подану касаційну скаргу без задоволення.

4. Касаційне провадження

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №905/717/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою касаційною скаргою ТОВ "Дабл Ф Груп" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020.

4.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги) у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному касаційну скаргу ТОВ "Дабл Ф Груп" зі справи №905/717/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюк І.М. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

5.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Тобто, здійснюючи касаційний перегляд судового рішення у даній справі, Верховний Суд перевіряє правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права в оскаржуваній постанові лише в частині стягнення з ТОВ "Дабл Ф Груп" 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5.3. Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, колегія суддів виходить із такого.

5.4. Згідно з частиною першою статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

5.5. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

5.6. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 123 ГПК України).

5.7. Відповідно до частин першої - третьої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат , за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

5.8. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.9. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

5.10. Колегія суддів виходить із того, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

5.11. Близькі за змістом висновки, застосування частини другої статті 124 ГПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

5.12. З огляду на наведене вище, колегія суддів суд відхиляє доводи позивача стосовно незастосування судом апеляційної інстанції зазначеної норми.

5.13. Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається (протокол судового засідання суду апеляційної інстанції від 09.12.2020 та зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції) відповідач у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів оголосив заяву про розподіл витрат на правничу допомогу. Вказані обставини підтверджуються технічним аудіозаписом судового засідання та описовою частиною додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020.

5.14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено обов`язковість подання доказів щодо розміру судових витрат виключно до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

5.15. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач 14.12.2020 (тобто в межах 5 денного строку після ухвалення рішення судом) направив до суду апеляційної інстанції докази та письмове обґрунтування щодо розміру понесених судових витрат. Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем вимог частини восьмої статті 129 ГПК України та відповідність застосування вказаної норми судом апеляційної інстанції щодо прийняття вказаних доказів, як належних та таких, що подані у строк визначений законом.

5.16. З огляду на наведене вище доводи позивача щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №918/560/18 та щодо неврахування судом висновків Верховного Суду викладених у постанові від 04.06.2019 зі справи №910/21516/17 (обов`язку сторін дотримуватись активної та дієвої позиції при розгляді справ, в т. ч. шляхом своєчасного заявлення ще в суді першої або інстанції відповідних обґрунтованих та мотивованих процесуальних заяв та клопотань) колегією суддів відхиляються оскільки вони не є релевантними для цієї судової справи, з огляду на різні обставини справи.

5.17. Щодо доводів ТОВ "Дабл Ф Груп" про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки доводам позивача викладеним у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

5.18. За змістом частин другої, третьої, четвертої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

5.19. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.20. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям .

5.21. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

5.22. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина п`ята статті 126 ГПК України).

5.23. Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.24. Отже, у разі недотримання заявником вимог частини четвертої вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

5.25. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. та у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

5.26. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

5.27. Як встановлено судом апеляційної інстанції на підтвердження понесення відповідачем судових витрат подано суду: 1) копію укладеного між ФОП Мостовою О.О. (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Большаков, Шевчук та партнери" (виконавець) договору про надання правової допомоги від 29.09.2020, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надати правову допомогу відповідно до узгоджених сторонами доручень (консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів замовника у тому числі і у господарських судах України всіх інстанцій та представляти замовника з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третім особам і ін.) в обсязі та на умовах, передбачених ним, а замовник зобов`язуються прийняти надані послуги та оплатити їх. 2) Додаткову угоду №1 від 02.10.2020 до договору про надання правової допомоги, згідно з умовами якої замовник та виконавець погодили розмір та порядок оплати правової допомоги щодо юридичного супроводу з питання щодо заборони ФОП Мостовій О.О. здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки "Сирне королівство" у господарській діяльності без дозволу ТОВ "Дабл Ф Груп", зобов`язання ФОП Мостової О.О. повернути ТОВ "Дабл Ф Груп" Пакет рекомендацій по веденню бізнесу "Сирне королівство" та стягнення на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" роялті за користування торгівельною маркою в сумі 97 088,40 грн (вартість послуг складає - 30 000,0 грн); 3) копію звіту №1 від 09.12.2020 про надані послуги за період з 29.09.2020 по 09.12.2020; 4) копію акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 09.12.2020 на суму 30 00,00 грн; 5) рахунок на оплату № 1 від 10.12.2020; 6) платіжне доручення від 11.12.2020 за № 658 на суму 30 000,00 грн.

5.28. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем сплачено Адвокатському об`єднанню "Большаков, Шевчук та партнери" - 30 000,00 грн, що підтверджується, зокрема, поданим до суду апеляційної інстанції платіжним дорученням від 11.12.2020 за № 658.

5.29. Вирішуючи питання про розподіл витрат відповідача, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд врахував, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, що спірні послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи. Судом досліджено опис наданих послуг на виконання договору про надання правової допомоги від 29.09.2020 та Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього, взято до уваги пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність. Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що витрати за підготовку та направлення до суду заяви про стягнення правничих витрат на правову допомогу у розмірі 4000, 00 грн не відповідають вимогам співмірності. Зокрема, за висновком суду, обсяг часу затраченого адвокатом на підготовку саме заяви про стягнення правничих витрат на правову допомогу, не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи. Отже, за висновком суду, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, і суб`єктивною оцінкою саме витрачених, як вказує адвокат - 4 години. Визначаючи суму до стягнення витрат на підготовку вказаного процесуального документу, суд виходив із вартості визначеної у Додатковій угоді №1 від 02.10.2020 до договору про надання правової допомоги від 29.09.2020 (1 година вартістю 1000,00 грн). Таким чином, суд дійшов висновку, що за підготовку та направлення до суду заяви про стягнення правничих витрат на правову допомогу, підлягає до стягнення сума у розмірі 1 000,00 грн.

5.30. Так, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 27 000,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з 29.09.2020 по 09.12.2020, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають задоволенню на вказану суму.

5.31. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, суд визнав необґрунтованими доводи позивача викладені у клопотанні про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

5.32. Колегія суддів, розглянувши доводи касаційної скарги позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України та не врахування судом висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах, зазначає таке.

5.33. Зміст поданого ТОВ "Дабл Ф Груп" клопотання про зменшення витрат на правову допомогу свідчить про те, що основним доводом позивача була наявність двох ідентичних справ (№905/716/20 та №905/717/20) та те, що захист інтересів відповідачів здійснювався одним і тим же представником. На думку, позивача, при підготовці апеляційних скарг, у зазначених справах, представнику необхідно було лише замінити сторону та зазначити інший номер справи, а тому, таке завищення суми витрат на професійну правничу допомогу є штучно вигаданим та не пропорційним до предмету спору.

5.34. Верховний Суд зазначає, що цей довід обґрунтовано був відхилений судом апеляційної інстанції, зважаючи на правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заначила, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України ). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

5.35. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

5.36. Суд апеляційної інстанції дослідив та встановив, що всі витрати зазначені відповідачем у заяві стосуються надання правової допомоги з розгляду справи №905/717/20.

5.37. У контексті даної справи Верховний Суд повторює, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на позивача, як сторону, що заявляє таке клопотання.

5.38. Враховуючи те, що у зазначених скаржником справах, предметом розгляду та відповідно предметом доказування є обставини та умови конкретних правовідносин, з якими представнику (адвокату) необхідно ознайомитись та на вивчення яких витратити час зазначений у документах (в звіті та в акті виконаних робіт щодо витрат на правничу допомогу), то на думку Суду доводи позивача є необгрунтованими. Зміст заперечень свідчить, що вони містять загальні посилання на такі обставини та не мають відповідних пояснень з конкретизуванням таких обставин. Інші доводи позивача по суті зводяться до загальних фраз.

5.39. Твердження позивача про те, що адвокатом витрачено більше часу, ніж необхідно на підготовку процесуальних документів у справі та на ознайомлення з матеріалами справи, які на думку позивача є надуманими і необґрунтованими, вже розглянув апеляційний господарський суд і надав цьому твердженню належну правову оцінку.

5.40. Колегія суддів також відхиляє посилання ТОВ "Дабл Ф Груп" на правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 зі справи №918/560/16, від 06.03.2019 зі справи №910/15357/17, від 03.05.2019 зі справи №910/10911/18, від 04.06.2019 зі справи №910/21516/17, від 25.06.2019 зі справи №904/66/18, від 06.04.2020 зі справи №910/4783/19, оскільки вони не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи. Більш того, у жодній з цих справ Верховний Суд не зазначав про звільнення сторони, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, від обов`язку доведення неспівмірності цих витрат. Так само в жодній із цих постанов Верховний Суд не робив висновок щодо права суду зменшувати розмір витрат без здійснення належного та достатнього мотивування.

5.41. Щодо дотримання судом апеляційної інстанції вимог пункту 3 частини четвертої та частини дев`ятої статті 129 ГПК України, Суд зазначає таке.

5.42. За змістом пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, в якій визначені правила розподілу судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.43. Водночас, частиною дев`ятою статті 129 ГПК України визначено , що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

5.44. Отже, зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною . На думку колегії, зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено також дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок, здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб . Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони . При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

5.45. Колегія суддів зазначає, що суд має застосовувати приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони .

5.46. Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/717/20 позовні вимоги ТОВ "Дабл Ф Груп" задоволено частково. Суд закрив провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання ФОП Мостову О.О. повернути позивачу Пакет рекомендацій по веденню бізнесу "Сирне королівство" у зв`язку з відсутністю предмету спору (суд встановив, що під час розгляду справи сторонами підписано акт приймання передачі про передачу Пакету рекомендацій ) та задовольнив дві інші позовні вимоги: 1) про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг торгової марки "Сирне королівство" у господарській діяльності без дозволу позивача; 2) про стягнення 97 088,40 грн роялті за користування торговельною маркою.

5.47. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ФОП Мостової О.О. частково скасував рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/717/20. Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ФОП Мостової О.О. на користь ТОВ "Дабл Ф Груп" роялті за користування торговельною маркою в сумі 97 088,40 грн, а також у стягненні судового збору за позовом в сумі 2 102,00 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 у справі №905/717/20 залишив без змін.

5.48. Зміст судового рішення суду першої інстанції та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 свідчить, що вимоги апеляційної скарги відповідача, які стосувалися оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, в частині вирішення спору по суті, так і в частині розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, були частково задоволені судом апеляційної інстанції. Так згідно з резолютивною частиною постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020: рішення суду першої інстанції скасовано частково (апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимог про стягнення 97 088,40 грн роялті за користування торговельною маркою).

5.49. У розгляді даної справи колегія суддів виходить із того, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

5.50. Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

5.51. Враховуючи наведене вище, розглядаючи питання щодо можливості застосовування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України у даній справі, в контексті правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів виходить із такого.

5.52. Зміст рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2020 та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом апеляційного перегляду справи №905/717/20 свідчать про те, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які фактично полягають у невиконанні взятих на себе зобов`язань за договором франчайзингу від 14.12.2015. Судами встановлено, що відповідачем порушено умови договору франчайзингу в частині своєчасної та повної оплати платежів, передбачених умовами договору , у зв`язку із чим позивач звернувся до останнього з повідомленням від 12.12.2019 про припинення дії договору франчайзингу №14/12/15-1Ф та з вимогою терміново провести повні розрахунки за даним договором. Судами встановлено, що на момент звернення позивача із позовом у даній справі, відповідач всупереч умовам договору та загальним засадам цивільно-правових відносин, вимоги позивача не виконав - "Пакет рекомендацій" по веденню бізнесу позивачу не повернув та не сплатив роялті . Також судами встановлено не виконання відповідачем пункту 11.2 даного договору - в частині припинення експлуатації бізнесу позивача протягом 1 місяця після отримання від нього повідомлення про припинення цього договору .

5.53. Тож, з огляду на очевидну неправомірність дій відповідача, які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, колегія суддів вважає справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України та необхідність покладення на нього його судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оскільки спір у даному випадку виник саме внаслідок неправильних дій відповідача.

5.54. З огляду на наведене вище, наявні підстави для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанцій в частині задоволення заяви ФОП Мостової О.О. про стягнення 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; (пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України).

6.3. За змістом статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача викладені у касаційній скарзі є часткового обґрунтованими, отже касаційну скаргу необхідно задовольнити частково. Додаткову постанову у справі в оскарженій частині необхідно скасувати (в частині задоволення заяви відповідача про стягнення 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу) та прийняти нове рішення у скасованій частині про стягнення з позивача на користь ФОП Мостової О.О. 900,00,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті додаткову постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

7.2. Клопотання позивача та відповідача про розподіл судових витрат понесених сторонами у суді касаційної інстанції буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ф Груп" задовольнити.

2. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі №905/717/20 у частині задоволення заяви фізичної особи-підприємця Мостової Ольги Олегівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 27 000,00 грн скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мостової Ольги Олегівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. В іншій частині додаткову постанову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова