Рішення

від 28.03.2021 по справі 360/794/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/794/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) із позовом до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області (далі відповідач, ЦНАП виконкому Чмирівської сільської ради) у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області щодо заяви позивачки про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації - АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області провести реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації - АДРЕСА_2 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на цей час позивачка постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

29.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до ЦНАП Чмирівської сільської ради з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

01.02.2021 позивачці була надана відповідь за підписом начальника ЦНАП, якою було повідомлено про відмову у вчиненні реєстраційних дій, при цьому жодних посилань на прийняття рішення, як спеціального акту адміністратора, у відповіді зазначено не було.

Позивачка вважає відмову в проведенні реєстраційних дій протиправною, оскільки перелік підстав для відмови в наданні адміністративних послуг є вичерпним.

В якості відмови в наданні адміністративних послуг відповідач посилається на п. 24 Правил № 207, але вказана норма Правил не може бути застосована до заяви позивачки.

По-перше, при поданні заяви ОСОБА_1 вказала про реєстрацію разом з нею за попереднім місцем мешкання малолітньої дитини, про що вказує і відповідач у своїй відповіді.

По-друге, зазначений пункт 24 Правил застосовується до обставин, які виникли після реєстрації місця проживання і не може бути застосований до заяви позивачки.

Фактично відповідач не мотивував належним чином свої дії та безпідставно відмовив у знятті/реєстрації місця проживання, чим порушив чинне законодавство, що стало підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 24.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 12-13).

Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області позовних вимог не визнав, про що 04.03.2021 надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 18-20), у якому заперечував проти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначає, що 29.01.2021 ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , звернулась до ЦНАП виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області із заявою довільної форми з проханням зареєструвати позивачку за адресою її фактичного проживання, яке згідно заяви нею визначене в АДРЕСА_1 , без реєстрації малолітньої дитини. До заяви додані копії паспорту позивачки, свідоцтва про народження дитини, довідка про місце прописки дитини. Також в заяві зазначено, що батько дитини за адресою місця реєстрації позивачки ( АДРЕСА_2 ) не зареєстрований.

Відповідач зазначає, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами згода батьків на реєстрацію місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується кваліфікованими електронними підписами або засвідчується кваліфікованим електронним підписом нотаріуса.

Таким чином, законодавчо визначений чіткий порядок проведення реєстрації громадянина, а також неповнолітніх дітей віком до 14 років.

У свою чергу, частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому він проживає.

Однак, в порушення вищезазначених норм права позивачкою для реєстрації місця проживання не надано:

заява про реєстрацію місця свого проживання надана не за формою, встановленою додатком 6 Порядку (заява позивачкою подана у довільній формі, яка не містить необхідних передбачених Додатком 6 відомостей);

не надана заява згідно додатку 11 до Порядку (абз.6 пункту 18 Порядку);

до заяви не додана квитанція про сплату адміністративного збору;

до заяви не додана згода власника житла, враховуючи, що реєстрація місця проживання позивачкою здійснюється в помешканні, яке їй не належить, а належить на праві власності її бабусі;

не надана згода батька дитини на реєстрацію дитини (Порядком визначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченого у встановленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки і піклування).

Позивачкою, яка є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення закону не вирішене питання щодо зміни місця реєстрації дитини за зазначеною нею у заяві від 29.01.2021 адресою в АДРЕСА_1 , в результаті чого у разі зміни місця реєстрації позивачки малолітня дитина залишається за попереднім місцем реєстрації в АДРЕСА_2 , за яким батько не зареєстрований, що неприпустимо та є порушенням Порядку.

Зазначає, що відповідно до рішення Старобільського районного суду від 02.11.2020 про розірвання шлюбу в рішенні суду не визначене місце проживання дитини з одним із батьків.

Відтак, дотримання приписів Порядку щодо надання згоди батька на зміну місця проживання дитини є обов`язковим. Згідно п.2 Порядку реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Враховуючи ненадання позивачкою усіх передбачених документів, визначених Порядком, відповідачем реєстрація зміни місця проживання не була проведена. Разом з тим, заявниці листом від 01.02.2021 №163 надане роз`яснення з питань, які належить їй вирішити, та додати необхідні належні документи.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм Порядку та відповідності поданих до відповідача позивачкою документів, відповідач вважає, що у діях відповідача факт протиправної бездіяльність відносно позивачки відсутній.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки платника податків (арк. спр. 8).

Позивачка має неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 22).

29.01.2021 позивачка звернулась до ЦНАП виконкому Чмирівської сільської ради із заявою в якій просила зареєструвати її за адресою фактичного місця проживання ( АДРЕСА_1 ) без реєстрації малолітньої дитини. До заяви було додано копію паспорту заявниці, довідку про реєстрацію місце проживання дитини, свідоцтво про народження дитини. Також в заяві позивачка зазначила, що батько дитини за адресою АДРЕСА_2 не зареєстрований (арк. спр. 21).

Листом від 01.02.2021 № 163 відповідач відмовив позивачці у вчинені реєстраційної дії з огляду на таке. Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, може бути зареєстроване лише разом з одним із батьків. Разом з тим, згідно п. 24 Правил, якщо після здійснення реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей, обидві дії скасовуються на підставі письмового рішення органу реєстрації, про що письмово повідомляється особі. З огляду на зазначене місце проживання позивачки не може бути знято з реєстрації та зареєстроване за адресою фактичного проживання без аналогічних дій стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_2 . Також зазначено, що позивачка може зареєструвати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 разом з малолітньою дитиною за письмовою згодою батька дитини у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої у встановленому порядку письмової згоди батька (арк. спр. 9).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; реєстр територіальної громади - база даних, призначена для зберігання, обробки, використання визначеної цим Законом інформації, що створюється, ведеться та адмініструється органом реєстрації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі Правила № 207).

Пункт 18 Правил № 207 установлює, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Так, п. 11 Правил № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, заяву за формою, наведеною у додатках 6,7,8 Правил № 207, квитанцію про сплату адміністративного збору, згоду власника житла, у випадку, якщо реєстрація місця проживання здійснюється у приміщені, що не належить на праві власності, заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Як встановлено судом, позивачка звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання довільної форми.

Таким чином, заяву позивачки розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», рішення по суті щодо реєстрації місяця проживання/відмови у реєстрації місця проживання відповідачем не приймалося, а лист від 01.02.2021 № 163 має роз`яснювальний характер, проте в цьому листі вирішено питання про відсутність, на думку відповідача, підстав для реєстрації місця проживання позивачки на підставі пункту 24 Правил № 207, про необхідність звернення з заявою встановленого Правилами № 207 зразка не зазначено.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу четвертого пункту 24 Правил № 207, якщо після здійснення реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання буде встановлено, що особа не повідомила про реєстрацію місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей, обидві дії скасовуються на підставі письмового рішення органу реєстрації, про що письмово повідомляється особі.

Суд акцентує увагу на тому, що вказаний пункт застосовується у разі виявлення факту неповідомлення особою про реєстрацію місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей вже після проведеної реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

У даному ж випадку реєстраційної дії щодо реєстрації місця проживання проведено не було, до того ж позивачкою у заяві від 29.01.2021 зазначено про реєстрацію разом із нею малолітньої дитини.

Також у листі від 01.02.2021 № 163 не зазначено про необхідність надання разом із заявою про реєстрацію місця проживання квитанції про сплату адміністративного збору, згоди власника житла, у випадку, якщо реєстрація місця проживання здійснюється у приміщені, що не належить заявнику на праві власності, заяви про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Твердження відповідача, що ним не прийнято рішення з огляду на відсутність поданої позивачкою заяви за формою, встановленою Правилами № 207, суд вважає безпідставним, оскільки з поданої позивачкою заяви та доданих документів у повній мірі вбачається волевиявлення останньої на проведення реєстрації місця проживання із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання. Прояв надмірного формалізму державним органом у спірних правовідносинах не відповідає принципу верховенства права.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2021 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

Відтак, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання за наслідками розгляду поданих документів свідчить про те, що орган її розглянув не у спосіб, визначений законом, оскільки не прийняв жодного розпорядчого акту (рішення). Отже, у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Щодо реєстрації місця проживання позивачки без реєстрації малолітньої дитини суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Правил № 207 встановлено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно пункту 4 Правил № 207, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до пункту 5 Правил № 207, батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно до статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Батьки вчиняють правочини, здійснюють усі юридичні дії від імені своїх дітей на підставі факту свого споріднення.

Стаття 160 Сімейного кодексу України закріплює право батьків на визначення місця проживання дитини, де вказано, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, свідоцтво про народження дітей, дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування), також, заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи, (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Згідно пунктом 26 Правил № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до пункту 18 Правил № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

На підставі наведено слід зробити висновок, що діючим законодавством не закріплено обмеження щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання дитини, а лише встановлено певний порядок її реєстрації за згодою батьків або за рішенням суду, який дозволить зареєструвати дитину без згоди одного з батьків.

У ході проведеної перевірки ЦНАП виконкому Чмирівської сільської ради встановлено, що малолітня дитина - син позивачки, зареєстрований разом із нею за адресою АДРЕСА_2 . Батько дитини за вказаною адресою не зареєстрований. Вказаний факт не заперечується позивачкою.

Суд зауважує, що вищеописаними нормами права не встановлено чіткої заборони реєстрації місця проживання одного з батьків без реєстрації разом з ним малолітньої дитини, разом з тим чітко встановлено вимоги щодо реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років разом із одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків.

У даному випадку в разі зняття з реєстрації позивачки за адресою АДРЕСА_2 , її малолітня дитина ОСОБА_2 буде зареєстрована за адресою, де не зареєстровано жодного з його батьків, що буде порушенням норм Правил № 207, Цивільного кодексу України.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що правильним та ефективним способом порушеного права буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивачки від 29.01.2021 про реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Гарнага проти України" від 16.08.2013 року зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 17 лютого 2021 року у сумі 908 грн (арк. спр. 7).

Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/не задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат у розмірі 908 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області (код за ЄДРПОУ 44106815, місце знаходження: 92740, Луганська обл., Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Повітрянофлотська, 52-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2021 про реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації.

Зобов`язати Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2021 про реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця реєстрації з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун