Рішення

від 29.03.2021 по справі 640/3288/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Київ № 640/3288/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ареон Плюс доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ареон Плюс з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2019 №02432615050103, №02412615050103, №02422615050103.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом правомірно, з огляду на виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства ТОВ Ареон Плюс .

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково наголосив на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2020 задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі судове засідання на 23.11.2020 для проведення допиту свідків, з огляду на що, в якості свідків викликано наступних осіб:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який значився директором ТОВ ВЄГАС БУД (код ЄДРПОУ 41861517);

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка значилася директором ТОВ ХЕЛЕНН МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 40942084);

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка значилася засновником і директором ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (код ЄДРПОУ 41445134).

Разом з тим, ані у судове засідання, призначена на 23.11.2020, ані у подальші судові засідання, призначені з метою допиту вказаних свідків, - 07.12.2020 та 25.01.2021 - вказані особи не з`явились, внаслідок чого судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ареон Плюс , за результатами чого складено акт від 25.10.2019 №81/26-15-05-01-03/39432094, у висновках якого вказано про наступні порушення ТОВ Ареон Плюс вимог податкового законодавства:

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.п. 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №2908, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 86 247,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 51 315,00 грн., за 2018 рік на суму 34 932,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 32 219,00 грн., у тому числі за серпень 2017 року на суму 10 107,00 грн., за листопад 2017 року на суму 25 112,00 грн., та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту га загальну суму 44 640,00 грн., у тому числі за листопад 2017 року на суму 12 295,00 грн., за березень 2018 року на суму 32 345,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2019

№02432615050103, яким ТОВ Ареон Плюс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 107 809,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 86 247,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21 562,00 грн.;

№02412615050103, яким ТОВ Ареон Плюс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 44 024,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 35 219,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 805,00 грн.;

№02422615050103, яким ТОВ Ареон Плюс зменшено суму від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у загальному розмірі 44 640,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, ТОВ Ареон Плюс подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої від 23.01.2020 №2953/6/99-00-08-05-02 податкові повідомлення-рішення від 14.11.2019 №02432615050103, №02412615050103, №02422615050103 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У свою чергу, згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Нне відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд , - враховуючи наступне:

- вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №1-кп/202/205/2019 ОСОБА_3 (директор ТОВ Продукт Групп ) визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України:;

- допитано директорів, засновників, головних бухгалтерів ТОВ Хеллен Маркет та ТОВ Вєгас Буд , які повідомили про свою непричетність до створення та фінансово- господарської діяльності вищенаведених суб`єктів господарювання;

- не підтвердження поставки послуг по ланцюгу постачання, згідно з даними єдиного реєстру податкових накладних;

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, що економічно необхідні для виконання господарської діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- відсутність документів (договора, ТТН, довіреності тощо), які підтверджують транспортування, зберігання товару, його відповідність стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, що не дає змоги підтвердити зміст, обсяг, реальні обставини господарських операцій;

- наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), в яких фігурують постачальники.

У той же час, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що TOB Хеллен Маркет , відповідно до видаткової накладної від 08.08.2017 №РП-0000506 та рахунку-фактури від 08.08.2017 №СФ-0000516 поставлено позивачу товар на загальну суму 60 642,79 грн., з огляду на що, вписано податкову накладу від 08.08.2017 №18. На підтвердження оплати товару у матеріалах справи міститься копія виписки з банківського рахунку позивача.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ Продукт Групп (постачальник) укладено договір поставки від 22.11.2017 №22110117, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язається прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Найменування, кількість, візуалізація товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці, відповідно до умов цього договору, визначається сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору як додаток №1.

Так, додатком №1 від 22.11.2017 до вказаного договору сторони погодили найменування товару, кількість та ціну (загальна сума 224 443,36 грн.).

Відповідно до видаткової накладної від 24.11.2017 РП-0000039 та рахунку-фактури від 24.11.2017 №СФ-2411/01 поставлено позивачу товар на загальну суму 224 443,36 грн., з огляду на що, вписано податкову накладу від 24.11.2017 №39. На підтвердження оплати товару у матеріалах справи міститься копія виписки з банківського рахунку позивача.

Згідно з договором поставки від 16.03.2018 №1603, укладеним між ТОВ Вєгас Буд (постачальник) та ТОВ Ареон Плюс (покупець), умовами якого визначено, що постачальник зобов`язується у порядку та терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товари у певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до видаткової накладної від 19.03.2018 РП-0000035 та рахунку-фактури від 19.03.2018 №СФ-0000035 поставлено позивачу товар на загальну суму 194 069,20 грн., з огляду на що, вписано податкову накладу від 19.03.2018 №35. На підтвердження оплати товару у матеріалах справи міститься копія виписки з банківського рахунку позивача, з урахуванням договору відступлення права вимоги від 12.04.2018 №120401.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що за змістом ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (тут і надалі - Правила перевезень у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відтак, з урахуванням того, що спірні фінансово-господарські операції стосувались поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій.

Слід також зазначити, що платник податків не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг/робіт) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права, зокрема, на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, за умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як наслідок, платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі №818/19/16.

Щодо тверджень перевіряючих про наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), в яких фігурують постачальники суд зазначає про наступне.

Так, оцінюючи посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування, а саме: протоколи допитів директорів, засновників, головних бухгалтерів ТОВ Хеллен Маркет та ТОВ Вєгас Буд , суд керується ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, протокол допиту свідка не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, у силу обставин даної справи, не є свідченням порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

При цьому, сам факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16.

Вказані обставини також унеможливлюють задоволення клопотання представника відповідача про виключення з числа доказів первинних документів, підписаних неуповноваженими на це особами з боку ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд , з урахуванням того, що у межах спірних правовідносин суду слід встановити або спростувати саме товарність (реальність) відповідних фінансово-господарських операцій.

З урахуванням викладеного, слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій з ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд .

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що поставлений ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд товар реалізовано третім особам, на підтвердження чого представником позивача надано до суду копії договір та первинної документації.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Хеллен Маркет , ТОВ Продукт Групп та ТОВ Вєгас Буд , - як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.11.2019 №02432615050103, №02412615050103, №02422615050103 є протиправними та підлягають скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 31.01.2020 №178, позивачем під час звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 947,10 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

У силу ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.01.2006 №2436 на ім`я Громова С.М., договору про надання правової допомоги від 16.03.2018 №16/03-2018, укладеного між ТОВ Ареон Плюс та Адвокатським об`єднання Громов та Громова , додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги від 16.03.2018 №16/03-2018, акту приймання-передачі послуг від 23.03.2020 разом з додатком №1 від 23.03.2020, виписки з банківського рахунку АО Громов та Громова та платіжних доручень від 07.02.2020 №104, №156 на загальну суму 40 000,00 грн.

Разом з тим, дослідивши зміст додатку №1 від 23.03.2020 до акту приймання-передачі послуг від 23.03.2020, судом встановлено, що не всі із заявлених витрат є витратами на професійну правничу допомогу у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема ті, які зазначено у п.п. 1 та 2 такого додатку на загальну суму 15 000,00 грн. З огляду на викладене, виходячи зі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що підтвердженим розміром витрат на професійну правничу допомогу у межах заявленого спору є 20 000,00 грн. (п.п. 3 та 4 додатку №1 від 23.03.2020 до акту приймання-передачі послуг від 23.03.2020), які і підлягають присудженню на користь позивача.

Загальний розмір судових витрат, який підлягає присудженню на користь позивача, становить 22 947,10 грн. (20 000,00 грн. + 2 947,10 грн.).

Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.11.2019 №02432615050103, №02412615050103, №02422615050103.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Ареон Плюс (код ЄДРПОУ 39432094, адреса: 03134, м. Київ, просп. Академіка Корольова, 12, кв. 275) документально підтверджені судові витрати у розмірі 22 947,10 грн. (двадцяти двох тисяч дев`ятисот сорока семи грн. 10 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок