Постанова

від 24.03.2021 по справі 440/6039/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 р.Справа № 440/6039/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 18.12.20 по справі № 440/6039/20

за позовом Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "СТОЖАРИ 1" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.09.2020 № 1958655/40033670, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.09.2020 Фермерському господарству "Стожари 1", датою її фактичного надходження, 21.09.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.09.2020 на суму 244621,85 грн, в тому числі ПДВ на суму 40770,31 грн, подану на реєстрацію Фермерським господарством "Стожари 1" датою її фактичного надходження, 21.09.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.09.2020 № 1958654/40033670, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.09.2020 Фермерському господарству "Стожари 1" на суму 450184,80 грн, в тому числі ПДВ на суму 75030,80 грн;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 03.09.2020 на суму 450184,80 грн, в тому числі ПДВ на суму 75030,80 грн, подану на реєстрацію Фермерським господарством "Стожари 1" датою її фактичного надходження, 21.09.2020.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 адміністративний позов Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1" задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.09.2020 №№ 1958655/40033670, 1958654/40033670. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1" № 1 від 02.09.2020 та № 2 від 03.09.2020 датою їх фактичного подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014; код ЄДРПОУ 43142831) на користь Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1" (вул. Калинова, 13, смт Чутове, Полтавська область, 38800; код ЄДРПОУ 40033670) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) та витрати на правничу допомогу в сумі 8500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень).

ГУ ДПС у Полтавській області , не погоджуються із рішенням суду , подало апеляційну скаргу з огляду на порушення судом норм матеріального (п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу Україна) та процесуального (ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України) права. Вказує , що ГУ ДПС у Полтавській області діяло відповідно до приписів податкового законодавства, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, а отже винесені рішення Комісії ГУ ДПС у Полтавській області від 23.09.2020 № 1958655/440033670, № 1958654/440033670 про відмову в реєстрації податкових накладних від 02.09.2020 № 1, від 03.09.2020 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних є правомірними. Вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката, задоволений судом першої інстанції не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 скасувати в частині задоволених позовних вимог до ТУ ДПС у Полтавській області, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Фермерське господарство "СТОЖАРИ 1" подало до суду відзив на апеляційну скарг, не згодне із наведеними доводами апелянта, вважає , що першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції винести постанову якою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2002 року залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. Просить суд тягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СТОЖАРИ 1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4250, 00 гривень.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фермерське господарство «СТОЖАРИ 1» зареєстроване 28.09.2015 відповідно виписки з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців від 27.03.2017, датою запису ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців 28.09.2015 запис №15821020000000593, основний від діяльності за КВЕД 01.11- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Позивач з 01.11.2016 є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер 400336716290, має статус платника єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника.

Для вирощування с/г продукції в користуванні у фермерського господарства «СТОЖАРИ 1 » на підставі договорів оренди землі, укладених з фізичними особами, знаходяться земельні ділянки загальною площею 153.08 га, на території Чутівської селищної ради, Таверівської сільської ради, Скороходівської селищної ради, Вільницької сільської ради Чутівського району. Права оренди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права).

На виконання укладеного договору поставки № 10322 від 10.07.2020 позивач передав у власність ТОВ «УКРОЛІЯ» на умовах FCA: Полтавська область Чутівський район, с. Вільниця з полів Постачальника (ФГ «СТОЖАРИ» ) 02.09.2020 соняшник товарний в кількості 29920 кг. на суму 244621,85 грн.

Вказана партія товару оплачена частково 03.09.2020 згідно платіжного доручення № 744 від 03.09.2020 на суму 180000 грн. Доплата проведена 10.09.2020 згідно платіжного доручення № 815 від 10.09.2020 в сумі 64621,85 грн.

При здійсненні операцій з постачання продукції за умовами поставки № 10322 від 10.07.2020 ФГ «СТОЖАРИ» склало 02.09.2020 податкову накладну № 1 від 02.09.2020 на суму 244621,85 грн. в т.ч. ПДВ 40770,31 грн. та надіслало на реєстрацію 21.09.2020.

Проте, згідно з квитанцією від 21.09.2020 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що реєстрація податкової накладної № 1 від 02.09.2020 зупинена відповідно до п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2020 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. А також було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.09.2020 ФГ «СТОЖАРИ 1» подало до ГУ ДПС У Полтавській області повідомлення № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

23.09.2020 рішенням №1958655/40033670 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.09.2020 відмовлено.

Як зазначено у рішенні, відмова здійснена у зв`язку з ненаданням платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено. В додатковій інформації зазначено, що не надано копії специфікацій, які відповідно до п. 3.1. Договору поставки № 10322 від 10.07.2020 є невід`ємною його частиною, також відсутні первинні документи щодо підтвердження відвантаження продукції, а саме товарно-транспортні накладні.

23.09.2020 ФГ «СТОЖАРИ 1» надіслало Відповідачу 1 скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією № 2 скарга на рішення комісії регіонального рівня від 23.09.2020 №1958655/40033670 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у ДПС зареєстрована за № 9241190751 від 23.09.2020.

29.09.2020 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної І розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентарні описи), у тому числі рахунки -фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

На виконання укладеного договору поставки № 10322 від 10.07.2020 позивач передав у власність ТОВ «УКРОЛІЯ» на умовах FCA: Полтавська область, Чутівський район, с. Вільниця з полів Постачальника (ФГ «СТОЖАРИ» ) 03.09.2020 року соняшник товарний в кількості 50300 кг. на суму 450184,80 грн. Вказана партія товару була оплачена частково 04.09.2020 згідно платіжного доручення № 12769 від 04.09.2020 на суму 375154 грн. Доплата проведена 10.09.2020 згідно платіжного доручення № 815 від 10.09.2020 в сумі 75030,80 грн.

При здійсненні операцій з постачання продукції за умовами поставки № 10322 від 10.07.2020 ФГ «СТОЖАРИ» склало 03.09.2020 податкову накладну №2 від 03.09.2020 на суму 450184,80 грн. в т.ч. ПДВ 75030,80 грн. та надіслало з метою реєстрації в ЄРПН 21.09.2020.

Проте, згідно з квитанцією від 21.09.2020 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що реєстрація податкової накладної № 2 від 03.09.2020 зупинена відповідно до п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2020 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. А також було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.09.2020 ФГ «СТОЖАРИ 1» подало до ГУ ДПС у Полтавській області повідомлення № 2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

23.09.2020 рішенням №1958654/40033670 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у реєстрації податкової накладної № 2 від 03.09.2020 було відмовлено.

Як зазначено у рішенні, відмова здійснена у зв`язку з ненаданням платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено. В додатковій інформації зазначено, що не надано копії специфікацій, які відповідно до п. 3.1. Договору поставки № 10322 від 10.07.2020 є невід`ємною його частиною, також відсутні первинні документи щодо підтвердження відвантаження продукції, а саме товарно-транспортні накладні.

23.09.2020 ФГ «СТОЖАРИ 1» надіслало Відповідачу 1 скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією № 2 скарга на рішення комісії регіонального рівня від 23.09.2020 №1958654/40033670 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у ДПС зареєстрована за № 9247784150 від 23.09.2020, копія квитанції надається.

02.10.2020 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентарні описи), у тому числі рахунки- фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних від 02.09.2020 № 1 та від 03.09.2020 № 2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок №1246).

Зокрема, п. 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п.п.3-5 Порядку № 1165 податкова накладна, яка не відповідає критеріям (ознакам) безумовної реєстрації, підлягає перевірці на предмет ризиковості господарських операцій в аспекті наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання податкового обов`язку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

В силу приписів п.7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у випадку прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та включенням його до відповідного переліку, реєстрація всіх надісланих ним податкових накладних буде зупинена.

Пунктом 11 Порядку № 1165 регламентовано, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік інформації, обов`язкової для фіксації у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

За визначенням п.6 Порядку № 1165 документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналогічний перелік документів визначено пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно з квитанцією від 21.09.2020 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що реєстрація податкової накладної № 2 від 03.09.2020 зупинена відповідно до п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2020 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. А також було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією від 21.09.2020 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що реєстрація податкової накладної № 2 від 03.09.2020 зупинена відповідно до п. 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2020 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. А також було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, конкретного переліку документів, які, на думку податкового органу, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та які позивач мав надати, вищевказані квитанції не містить.

Разом з тим, надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять жодних доводів щодо наявності податкових інформацій, що були підставою для віднесення позивача до критеріїв ризиковості платника податку.

Надіслані позивачу квитанції містять лише загальні посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості платника податку без деталізації критерію, якому відповідає платник податків.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідачем також не зазначено жодних доводів щодо наявності податкової інформації, що була підставою для віднесення позивача до критеріїв ризиковості платника податку.

Будь-які докази існування такої інформації відповідачем не надано.

Вирішуючи питання щодо законності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суд вказує, що зупинення її реєстрації за своїм змістом є передумовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Дійсно, відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, суд вказує, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення.

Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, які позивач має надати, без наведення такого переліку рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Квитанції про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містять обґрунтованих причин зупинення їх реєстрації та конкретного переліку документів, які позивач мав надати контролюючому органу.

Отже, зупинення реєстрації спірної податкової накладної відбулося незаконно.

Проте, підприємством позивача після отримання квитанцій про зупинення реєстрації спірних податкових накладних на виконання норм діючого законодавства було направлено на адресу відповідача пояснювальні записки з документами на підтвердження зазначеної інформації.

Такі документи також надані до суду .

Матеріалами справи підтверджується, що придбання насіння соняшнику Р64 LL 125 Круіз в кількості 23 мішка було здійснено у ТОВ «Піонер Насіння України» згідно укладеного договору купівлі - продажу № 09193 від 12.12.2019. Факт передання товару підтверджується накладною № 3807047320 від 08.01.2020 на суму 97980 грн. в т.ч. ПДВ 16330.00 грн. Оплата по договору проведено 16.12.2019 згідно платіжного доручення № 67. Податкова накладна № 358 від 16.12.2019 зареєстрована в ЄРПН.

З метою вирощення врожаю соняшнику у ТОВ «АГРОСЕМ» було придбано згідно договору поставки № 21.11.19-175 від 21.11.2019 мінеральні добрива «Яра МІЛА NPK» , видаткова накладна № АГ-10/12064 від 10.12.2019 в кількості 4,8 т. на суму 61056,00 грн. Оплата мінеральних добрив була проведена в повному обсязі згідно платіжного доручення № 668 від 27.11.2019. Податкова накладна № 2340 від 27.11.2019 року зареєстрована в ЄРПН.

Збір урожаю соняшнику на орендованих Фермерським господарством «СТОЖАРИ 1 » земельних ділянках здійснювалось ФГ «Хазари» згідно договору оренди комбайну марки CLAAS LEXION 460 з екіпажем (комбайнером) № 1 від 10.07.2020, на підтвердження чого надані копія договору, акту, рахунку - фактури, платіжного доручення № 795 від 17.09.2020, податкової накладної; вивіз урожаю здійснювався ТОВ «УКРОЛІЯ» , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Соняшник був посіяний на площі73,08 га, про що зазначено в статистичному звіті про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, 4-сг (річна).

Як вище зазначалося, на підставі договору поставки № 10322 від 10.07.2020, укладеного між ФГ «СТОЖАРИ 1» (постачальник) та ТОВ «УКРОЛІЯ» (покупець), позивачем було реалізовано соняшник на умовах FCA: Полтавська область, Чутівський район, с. Вільниця з полів Постачальника (ФГ «СТОЖАРИ» ). Факт реалізації підтверджується наступними первинними документами: рахунки №0003 від 02.09.2020р., № 0004 від 03.09.2020 року, № 0005 від 09.09.2020 р., видаткові накладні № 0003 від 02.09.2020 року, № 0004 від 03.09.2020 року, № 0005 від 09.09.2020 р., довіреність № 767 від 02.09.2020 року, товарно-транспортні накладні № 06 від 03.09.2020 року № 7 від 03.09.2020 року, платіжні доручення № 744 від 03.09.2020 року, № 12769 04.09.2020р., № 815 від 10.09.2020 року.

Тобто ,податкові накладні від 02.09.2020 № 1 та від 03.09.2020 № 2 відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що контролюючий орган не заперечує.

Натомість комісією контролюючого органу були прийняті оскаржувані рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання позивачем до контролюючого органу письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» ) свого рішення.

Колегія суддів зауважує, що в силу ч.2 ст.2 КАС України будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі №822/1817/18 та від 02.04.19 у справі №822/1878/18.

Натомість, оспорювані у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість таких рішень.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені рішення контролюючого органу не відповідають вимогам умотивованості, адже містять лише загальні твердження про ненаданням платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено, лише в додатках вказано , що не надано копії специфікацій, які відповідно до п. 3.1. Договору поставки № 10322 від 10.07.2020 є невід`ємною його частиною, також відсутні первинні документи щодо підтвердження відвантаження продукції, а саме товарно-транспортні накладні, при цьому не конкретизовано у рішенні, яких саме первинних документів , що надавалися платником до контролюючого органу, не було надано для реєстрації спірних податкових накладних.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації спірних податкових накладних, складених позивачем, у ЄРПН.

Апеляційна скарга також не містить будь-яких висновків, яких саме документів позивачем не було надано для реєстрації спірних податкових накладних.

Враховуючи безпідставність зупинення реєстрації спірних податкових накладних, колегія суддів зазначає, що прийняття протиправних рішень про зупинення реєстрації спірних податкових накладних є передумовою прийняття відповідних рішень Комісії про відмову у її реєстрації, а отже, оскаржувані рішення відповідача про відмову у реєстрації спірних податкових накладних є незаконними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних контролюючим органом обрано лише відповідність цих накладних критеріям ризиковості платника податку, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1" № 1 від 02.09.2020 та № 2 від 03.09.2020 датою їх фактичного подання.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 150000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

В підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 01-12/10/20 від 12.10.2020, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Олени Панченко", детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом від 21.11.2020, акт від 12 листопада 2020 року приймання-передачі виконаних робіт, рахунок на оплату від 12.10.2020 № 61/20, банківську виписку про оплату послуг на суму 8500 грн.

З наданих доказів слідує, що 12.10.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро Близнюка (бюро) "Олени Панченко" укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до положень вказаного договору клієнт доручає і зобов`язується оплатити послуги бюро, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов вказаного договору про надання правничої допомоги позивачем сплачено суму послуг професійної правової допомоги в сумі 8500 грн., що підтверджується банківською випискою про оплату послуг.

Судом з акту приймання-передачі виконаних робіт встановлено, що до вартості наданих бюро послуг входило надання послуг на суму 8500 грн.

Колегія суддів зазначає , що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578.

Колегія суддів зазначає , що відповідач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги , в якій зазначає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору та складності справи.

Однак , відповідач не надав доказів та не зазначив обставин, які б спростували

співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт

Колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи позивачем до суду першої інстанції надавалися належні та достатні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу. Зауважень до документального підтвердження понесених витрат позивачем, з боку суду не висловлено та спростування обсягу наданих послуг (виконаних робіт) представником позивача, судом не зазначено.

Що стосується посилання апелянта на незначну складність справи та на неспівмірність понесених витрат із обсягом наданих послуг, колегія суддів зазначає, що ця обставина не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки навіть у справах незначної складності та у справах, де розмір накладених санкцій є невеликим, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав. З цих же підстав необґрунтованими є і посилання відповідача на те, що у цій категорії справ існує велика кількість судової практики, що не потребувало такої кількості витраченого часу на складання позовної заяви, оскільки ці твердження апелянта жодними доказами необґрунтовані і є лише припущеннями податкового органу.

Колегія суддів, при цьому, зазначає, що зустрічі, консультації та переговори з клієнтом, збір та огляд доказів, вивчення та аналіз документів тощо є необхідними процедурами, без яких надання правничої допомоги не може вважатись ефективною.

В межах спірних правовідносин колегія суддів також зазначає, що як вже неодноразово зазначено у постановах Верховного Суду, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд вказав, що до правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

За положеннями ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Кодекс адміністративного судочинства містить норми, які визначають процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень).

При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

На думку колегії суддів сума витрат на правову допомогу у розмірі 8500 грн. є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру та співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містять виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом , також не обґрунтовано в чому саме полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується заяви представника позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4250,0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано до матеріалів справи : оригінал договору № 01-03/02/21 про надання правничої допомоги 03.02.2021р., акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.03.2021 року згідно договору про надання правничої допомоги , детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , рахунок № 14/21 від 25.02.2021 року , платіжне доручення № 1039 від 25.02.2021 року , копія виписки по рахунку станом на 25.02.2021 , копія виписки з ЄДРПОУ , копія витягу з Реєстру адвокатів України , копія посвідчення адвоката від 07.12.2017 року.

Так, відповідно до укладеного договору про надання правничої допомоги № 01-03/02/21 від 03.02.2021 року з АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕНИ ПАНЧЕНКО» , предметом договору є : попереднє опрацювання матеріалів наданих Клієнтом, підготовки правової позиції по справі в суді першої інстанції; підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 440/6039/20, обговорення відзиву з Клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням Клієнта; підготовка до ведення справи в суді апеляційної інстанції;

4) пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом в

суді апеляційної інстанції; складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді апеляційної інстанції; представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 05 березня 2021 року та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання Договору № 01-03/02/21 станом на 05 березня 2021 року адвокатське бюро належним чином виконало прийняті на себе обов`язки, а саме: попередньо опрацьовано матеріали апеляційної скарги надані Клієнтом, підготовки правової позиції по справі - витрачено 1 годину; підготовлено та надіслано заяву про участь у справі в режимі відеоконференції, підготовлено та надіслано клопотання про приєднання документів, що підтверджують повноваження адвоката - витрачено 2 години; підготовлено відзив на апеляційну скаргу, обговорено апеляційну скаргу з Клієнтом та внесено виправлення, доповнень за бажанням Клієнта - витрачено 7 годин; здійснено пошук та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ - витрачено 1 годину;, усні консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом - витрачено 1 годину. Всього витрачено часу на надання правничої допомоги протягом 12 години. Згідно умов даного Договору про надання правничої допомоги № 01-

03/02/21 від 03.02.2021 року Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, за годину роботу становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 4250,00 грн. Розмір компенсації витрат на правничу допомогу відповідно до умов Договору № 01-03/02/21 про надання правничої допомоги від 12.10.2020 року станом на від 03.02.2021 року становить 4250,00 грн. На момент складання акту Клієнтом сплачено 4250,00 грн.

Зазначене адвокатське бюро відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03.02.2021 року № 01-03/02/21 отримало від ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СТОЖАРИ1 гонорар у розмірі 4250, 00 гривень, що підтверджується рахунком № 14/21 від 25.02.2021 року на оплату послуг за надання правничої допомоги, а також платіжним дорученням № 1039 від 25.02.2021 року .

Податковим органом подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката , в якому вказує , відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Такі види правової допомоги як підготовка правової позиції по справі, здійснення пошуку та вивчення законодавчих та нормативних - правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Клієнтом не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч. 9 ст. 139 КАС України.

Зміст такого клопотання є ідентичним змісту клопотання , заявленого у суд першої інстанції, та доводи якого вище розглянуті та викладена правова позиція суду апеляційної інстанції , тому колегія суддів вважає за можливим не надавати оцінку повторно ідентичним доводам клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу , вважає їх безпідставними і необґрунтованими з урахуванням висновків , викладених вище.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на користь адвоката з боку позивача здійснена повна оплата наданих послуг у загальній сумі 4250,00 грн.

Таким чином, оскільки позивачем надано необхідні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

В межах спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4250,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягу послуг у суді апеляційної інстанції, витраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим підлягають стягненню на користь позивача..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 440/6039/20 залишити без змін.

Стягнути на користь Фермерського господарства "СТОЖАРИ 1" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4250,0грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 29.03.2021 року